Згоден. До хорошого швидко звикаєш. Іноді деякі чаї чекають місяцями, щоб я ними зацікавився. І не тому, що погані, а тому, що є кращі.
Я купую листовий Дарджилінг. Iноді сорт класифікації FTGFOP або SFTGFOP. Пробував Асам - не сподобався. Цей чай міцний і менш ароматний. Але це не китайський чай. З китайських хотів би спробувати листовий Кимун. У чай нічого не додаю.
А хіба в Австралії з цим є проблема? Інша справа, що якість може бути різна, але це вже потрібно пробувати. Я купував в Китаї кімун і навіть згадував про це в темі.
Чайний марафон "Я люблю Менку!" 4. Шен пуер Дикий чай точа Yesheng Cha Tuocha (піньінь) Рік в-ва - 2011 (дата на обгортці - 25.05.2011) Вага - 100 г Дегустаційні замітки 9,2 г чаю на чайник 200 мл, вода 95 градусів. Коли вперше знайомишся з чаєм, то спочатку звертаєш увагу на зовнішній вигляд. З точа "Дикий чай" від Менку в цьому плані все на найвищому рівні. Чай продається в красивій картонній коробочці, яку приємно взяти в руки. Але і це ще не все. Коли розгортаєш обгортку, то помічаєш, що крім папірця, який називають нейфей, в чай впресована і червона стрічка. Це ніби підкреслює особливий статус чаю. Сировина для чаю -купаж з листя диких дерев і листя з плантацій. Лист темніший ніж в п'ятирічних шенах, які я бачив раніше. Пресовка дуже сильна, для того, щоб відділити кусочок, довелося прикласти багато зусиль. Як нагороду за свої труди отримав приємний димно-копчений аромат. Промивання робив з термоса максимально гарячою водою, оскільки дуже сильна пресовка і теплою водою чай буде важко розкрити. Чахай після промивання видав густий димно-фруктовий букет. Даю шену подихати хвилинку-другу. Аромати з розігрітого чайника заповнили всю кімнату і навіяли спогади про походи в Карпати - вологий хвойний ліс, дим від вогнища. Перший пролив - 10 секунд. Очікував отримати від "Дикого чаю" відповідну до його назви брутальність, напор і міць, але несподівано відчув дуже гарно збалансований у всіх відношеннях напій, який п'ться легко і з насолодою. Другий пролив - 10 секунд. Чай став набувати сили. Таке відчуваєш, коли набігає морська хвиля - спочатку вона маленька, а потім наростає і накриває тебе з головою. З'явилвся легка терпчинка. Настій перейшов від блідо-жовтого до насиченішого золотистого кольору. В третьому і четвертому проливі додав по 5 секунд(відповідно 15 і 20 сек). Чай відкривав свої нові грані - стала відчуватися мінеральність і легке пощипування на верхньому піднебінні. П'ятий пролив збільшив до одної хвилини. Вловив в післясмаку ледь відчутну солодкість, яка поступово наростає і поєднується з освіжаючим ефектом в роті, таким собі холодком. Шостий пролив - 1,5 хв. Чай не здається. Настій досі не втратив щільності і кольору. На сьомому проливі в термосі закінчилася вода і наш двобій довелося припинити. Якщо б цього не сталося, то гадаю мені би прийшлося здатися. А так бойова нічия Отже, що можна сказати. Безперечно це достойний шен, в якому відчувається спокійна, але потужна енергетика дикого листа. Немає "дикості" і агресивності, але є зрілість і сила. Знаю, що цей чай крім 100-грамової точа випускався ще у формі мінімлинця на 150 г і великого млинця на 500 г. Сподіваюся, що згодом в моїй колекції вони теж з'являться. Список продегустованих чаїв (марафон "Я люблю Менку"): 1. Шен пуер Менку Жунши - Весняні паростки 400 г (2007 рік) 2. Шен пуер Цяо Му Сяо Шен Бін 145 г (2013 рік) 3. Шен пуер Менку Цін Бін 400 г (2011 рік) 4. Шен пуер Дикий чай точа 100 г (2011 рік)
Навіть колір пуеру схожий вже ближче до Шу. В деяких відео розповідали , що в певних районах Китаю підвищена вологість й там Шен "зістарюється" у 2 рази швидше.
Всі мої шени від Менку зберігалися в Гуанчжоу. Вважається місцем з підвищеною вологістю. Але по-справжньому "вологий склад" - це все ж швидше Гонконг. "Сухий склад" - це Куньмін. Давно хотів порівняти однакові шени з різних місць, але все руки не доходять. Можливо згодом. Ось тут є дуже хороша стаття на цю тему. Кому важко читати, може прослухати аудіозапис.
Хочу поділитися з вами цікавою інформацією про знамениті уішанські улуни. З перших уст. Розповідає Ілля Бадуров - чоловік, який вже багато років живе в Китаї, саме на півночі провінції Фуцзянь, де виробляють Дахунпао, Жоугуй, Шуйсянь та ще десятки прекрасних чаїв.
А я завжди гадав, що Китай великий, відповідно й чаю там досхочу. А виходить, що лише в якихось закуточках росте цінний чай. Будемо вболівати за китайських селекціонерів й бажати їм успіхів у розведенній найкращих сортів)
Я от зрозуміти не можу. Чай збирається з кущів та дерев. Чи є різниця між чайним листом,що збирається для зеленого та червоного чаю і тим,що для пуеру збирають. Чайний кущ та дерево , з якого збирають листочки для пуер — одна й та сама рослина чи ні?
Чай виготовляють тільки з рослини Камелія китайська. Все інше - не чай. Камелія китайська має два різновиди: власне китайська (сіненсіс) і асамська (асаміка). Асаміка, як правило, це дерево. З його листя роблять пуер. Сіненсіс - чайний кущ. Як правило з його листа роблять зелені і червоні чаї. Все це в першому наближенні. Бо по ідеї з будь-якого чайного листа можна отримати будь-який вид чаю. Все лише справа низки технологічних процесів. Питання полягає не в тому, чи можна зробити якийсь вид чаю з якогось типу чайного листа. Питання в тому, щоб отримати на виході кінцевий продукт найвищої якості. А тут вже важливо, щоб всі компоненти були правильними: правильна чайна сировина, відшліфована іноді століттями технологія, гунфу чайного майстра, який керує всім процесом. Докладніше з темою чайної ботаніки можете ознайомитися в "Чайному калейдоскопі".
