А я майже не гралась з однолітками.Більш любила на річку , жабеняток і вужів шукати, та спостерігати за життям мурашок. А ще в мішечку для взуття, приносила до дому ціх вужів та жабенят. А потім, все що квакало і повзало мої батьки цілу ніч ловили , а я щаслива спала.
Таке враження, що ходили в одну школу , ми ще в теніс (маленький) грали на гроші , азарт був ще той, завжди доходило до бійок.
ми в карти грали, поки малі то на бажання, а виросли, так почали на гроші) тепер то азарт пропав, з пацанами рідко збираємся...
В школі рідко в щось грали, поза школою частіше і бажання були відвертіші, особливо у старших класах. У більярд дуже любили в однокласниці вдома стіл стояв і у казино або рулетку тільки не на гроші, а наприклад кожне число відповідало на якесь бажання і тоді витягали, а бажання писали всі разом, тобто могло і своє якесь попастися
Цок на копійки на шкільному стадіоні. Один стояв на шухері ,решта грали. Бо ми боялися тільки директора , завуча і вчителя фізкультури. Воєнрука не боялися , його майже чуть на х...не посилали.
