Тарас Бульба

Приємно почитати мудрі речі від фахівця.

 

А невест зачем поставляете в Россию?.. Ох уж енти каварныя хохлы!

 

Знаєте в нашій священі книзі "Кобзар" написано українець по мамі, ото ж думайте.

 

Екій ти ЕМОціональний! :girl_emo:

Ну це знаєте за прєдєламі. В який конкретно категорії вони "хорошие", масовість(15- крилатих гусарів), чи достовірність з точки зору тогочасної тактики бою(штурм мурованих стін фортеці за допомогою драбин у 16-17 сторрічі це знаєте шось на кшталт- займатись сексом в гамакє і стоя.).

Тут сперечатись не буду бо у цьому випадку оцінки можуть бути суто суб'єктивними.

(цит.) здобули досвід воєнних відносин із Московією. Особливо негативно сприймався в Україні союз Москви з Кримом та підбурювання Москвою кримських ханів на здійснення руйнівних походів в Україну.

У результаті одного такого походу татари спалили Київ, а церковне начиння з розграбованих київських церков було відправлено в дар московському князеві, в результаті іншого нашестя – татари вбили київського митрополита.

Як наслідок, запорізькі козаки брали активну участь у польско-московських війнах.

У 1604 претендент на московський престол Лжедмитрій І зібрав армію із запорізьких козаків, поляків та загону донських козаків і вирушив на Москву. Основну частину його війська становили українці. Під Новгород-Сіверським 15-тисячне військо Лжедмитра І розбило 50-тисячне військо московитів, але згодом відступило до Путивля.

У 1608 ще один московит Лжедмитро ІІ стверджував, що замість Лжедмитра І, під час заколоту в Москві, була вбита інша людина. Він зібрав біля себе донських і запорозьких козаків та загони литовських та польських князів. Навесні 1608 у битві під Болоховом (нині Орловська область в Росії) це військо завдало жорстокої поразки московитам.

Армія Лжедмитра ІІ стала табором за кілька кілометрів під Москвою – у Тушині, після того як в біля села Тушина загін литовсько-українського шляхтича Олександра Лісовського розбив військо московитів під керівництвом князя Хованського.

Головну роль в таборі грав князь з Волині Роман Ружинський, який фактично керував самозванцем. Головною воєнною силою були українські козаки, число яких доходило до 10 тисяч, а також кількатисячний загін поляків.

У червні 1610 в битві під Клушиним майже 7-тисячне польсько-українське військо розгромило 35-тисячне військо московитів та загони шведів і європейських найманців, які діяли в союзі з Москвою.

Однією з причин стало те, що московські воєводи затримали виплату платні найманцям, після чого ті збунтувалися, а московське військо, побачивши це, розбіглося. Цар Шуйський звелів розкидати по табору хутра й коштовності, щоб затримати поляків. Сам він утікав першим, при чому, загрузнувши в болоті, кинув свого коня й прибув у Можайськ на селянському коні. Московський обоз, скарбниця, артилерія та прапори й клейноди, включаючи шаблю й булаву Шуйського, потрапив до поляків.

У 1611 поляки і запорожці відбили у московитів Смоленськ. Невеликий загін запорожців у цей час примушував до здачі воєвод на Рязанщині.

1612 нове московське ополчення обложило Москву, де засіли поляки, а на підмогу гарнізону вирушило військо литовського гетьмана Яна Ходкевича, в якому був і загін запорозьких козаків. Загін Ходкевича кілька разів проривав облогу та доставляв обложеним харчі, але остаточно зняти облогу не зміг і повернувся додому.

Протягом 1613-15 років в Московії на власний розсуд без наказу короля діяв загін Олексадра Лісовського (так звані "лісовчики"), який завдав кілька поразок московитам, зокрема, князеві Дмитрові Пожарському.

У 1618 українське козацтво взяло участь у черговій московсько-польській війні. Навесні польське військо на чолі з королевичем Владиславом підійшло до Вязьми і розкинуло табір, очікуючи підходу підкріплень. Проте грошей в уряду не було, а більшість жовнірів розбрелася.

Аби врятувати королевича і виправити ситуацію, польський уряд звернувся по допомогу до Війська Запорозького. Після переговорів українське командування під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного вирушило на Москву. Задля збереження таємниці гетьман не повідомив польську сторону, яка закликала Сагайдачного піти до Смоленська. 20-тисячне українське військо захопило московські фортеці Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець Шацьк, Михайлов.

Інший загін козаків діяв у тилу московитів. У районі Серпухова запорожці зустрілися з московським військом князя Дмитра Пожарського. Проте московити під час першої сутички з козаками розбіглися. Спроба іншого воєводи Волконського завадити гетьманові форсувати річку Оку провалилася, московитів було відкинуто від переправи.

Поблизу Донського монастиря козаки Сагайдачного атакували московитів й ущент їх розбили. Після цього Сагайдачний під Тушиним з’єднався з Владиславом. Тим часом окремі загони козаків захопили міста Ярославль, Переяславль, Романів, Каширу, Касимів та кілька менших фортець.

У вересні 1618 року, українські і польські війська під проводом гетьманів Сагайдачного і Ходкевича обложили Москву. Козаки стояли перед Арбатськими ворітьми й готувалися до штурму, коли польська шляхта відмовилася продовжувати війну. Проте, завдяки цьому походові споконвічні українські землі Чернігівщини й Новгород-Сіверщини назавжди лишилися за Україною.

Запорізький гетьман Тарас Федорович та запорізьке військо брали участь у Смоленській польсько-московській війні (1632-34).

Під Смоленськом завдяки діям армії запорожців на чолі з гетьманом Тимофієм Орендаренком та їхньому несподіваному форсуванню Дніпра московти опинилися в пастці. Частина козаків вирушили в похід у московський тил на фортеці Великі Луки, Можайськ, Ржев, Калугу, але більшість лишилася облягати московське військо.

На початку 1634 запорожці та поляки змусили капітулювати під Смоленськом московську армію Михайла Шеїна. На знак ганьби московська армія пройшла під шибеницею. До рук козаків і поляків потрапило 118 гармат і 129 московських прапорів. Самого Шеїна за наказом царя було страчено в Москві.

Чи могли запорожці після всіх цих багатолітніх акцій, в яких брало участь практично все Військо Запорозьке, говорити тими словами, якими говорять герої Бортка? Звичайно, ні.

Ось як, наприклад, говорив про союз із Москвою, навіть після багаторічної війни з поляками, український полковник Іван Богун: "У Московщині панує найогидніше рабство. Там немає і бути не може нічого власного, бо все є власністю царя. Московські бояри титулують себе "рабами царськими". Увесь народ московський є рабом. У Московії продають людей на базарі, як у нас худобу. Приєднатися до такого народу – це гірше, як скочити живим у вогонь".(кін.цит.) А тут гультяї теж "ЗА ВЄРУ ЦАРЯ І ОТЄЧЄСТВО"? Ну і зрештою узагальнюючи все вищевикладене - фанатові Вєркі Сєрдючки, Філі Кіркорава, грюпи Любє абож Лигалайз & Макsим одним словом галімої попси, дуже важко пояснити цінність творчості Radiohead, Led Zeppelin, Pink Floyd,Muse чи хочаб російської групи 7-расса. Та чи варто? Заввжди знайдется той що показуючи на купу лайна буде з піною біля рота доводити шо власне ця талановита інсталяція і є квінтесенцією усієї спадщини світового мистецтва!

 

Скажіть це Гоголеві. Миколє Васильовичу було б дуже пріємно дізнатися що він помилився.

Ще раз:

Ось цікаво, Микола Васильович був би згоден, щоб люди вважали за його справжній твір той, що був "черновиком"?

 

budiak ,я ещё иногда и плачу, но бросьте под ноги питарду и глазом не моргну...
Имею своё мнение и уважаю другое в той степени на сколько уважают моё.
Шо касаемо казаков и московии... История дама лёгкого поведения. Я вот знаю, шо запорожцы на вольный Дон перебрались и были оплотом Российской империи и верными царю-православному даже после революции 1917...Откуда любви бы взяться до гроба такой, раз Сечивиков так зныщивалы?

А Микола Васильович одно время преподавал историю...

Вы ещё скажите, шо в Польше не було подневольных украинцев!.. Хе-хе!

И унии с Польшей не було! А казаки такие же православные как поляки!

 

щось мінусів за попередній пост budiak'а не ставлять... не осилил чи що

 

Ну по перше, не помиляєтся тільки той хто ніц не робить, по друге, ніхто не дорікав Миколі Васильовичу, він писав з пункту зору модного у ті часи романтизму.

Мало того я якраз таки думаю що Гоголь-Яновський абсолютно вільно демонстрував свою лояльність до офіційної ідеології Рос.імперії бо як на половину польський шляхтич міг бути підданий репресіям які утой час дуже активно застосовувались як реакція на польське повстання листопадове, Чому не прямим підтвердженням є абсолютно вільна відмова від другої частини його прізвища. І все це як на мене ні в якому разі не принижує геній цієї великої людини. Просто треба знати ці аспекти. А от у випадку "шедевра" таварища Бортко це вже зовсім інша розмова.

 

Муравьедъ придёт - оценит.

 

Откуда дровишки?


Гоголь-Яновський Афанасій (Панас) Дем'янович (1738, с. Кононівка 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. - поч. XIX ст., с. Василівна (Яновщина) Миргородського пов. Полтавської губ., тепер с. Гоголеве Шишацького р-ну Полтавської обл.) - писар, секунд-майор, перекладач, домашній учитель, дід видатного письменника М. В. Гоголя. Походив з родини священика Успенської церкви с. Кононівка Лубенського полку отця Д. Яновського.

Г.-Я., можливо, не без допомоги Лизогубів і Танських, відшукав у Генеральній військовій канцелярії документи про родинні зв'язки Яновських з козацьким полковником Остапом Гоголем - політичним та військовим діячем України XVII ст., який походив зі старовинного роду волинської шляхти. Брав участь у Національно-визвольній війні українського народу 1648 - 58: полковник вінницький (1648), подільський (1654), пізніше - наказний гетьман Правобережної України (1674 - 78). Резиденцією гетьмана було м. Димер, де він і помер 5.01.1679. Похований у Київському Межигірському монастирі. Прізвище знаменитого предка Г.-Я. додав до свого, став писатися Гоголь-Яновський.
За матеріалами енциклопедичного довідника
"Києво-Могилянська aкадемія в іменах XVII-XVIII ст."
http://www.ukma.kiev.ua/ua/general/history/professors/gogol/index.php

 

Я щось ніяк не второпаю, що тут обговорюють-особу Гоголя, фільм Бортка чи як козаки москалів били?

 

А осьо - http://gogol.lit-info.ru/gogol/family/sekrety-semi.htm В экспозиции музея есть копия "Послужного списка А.Д.Яновского" за 1788 год. В нём сказано, что дед Николая Гогол родился в 1738 году. Выходец из польской шляхты. Окончил Киевскую духовную академию. Свободно владеет пятью языками: русским, латинским, греческим, немецким и польским. Служил в Генеральной войсковой канцелярии на должности полкового писаря. (Сегодня это соответствует должности начальника штаба военной части полка. - Р.С.) Вышел в отставку в звании секунд-майора. Думаю шо на справді сам Микола Василовмч досить скептично відносився до свого ніби то польського походження, але для якогось недоброзичливого чиновника цього цілком могло вистачити для застосування продседури верифікації тобто позбавлення шляхецького стану, та заламати його блискучу літературну кар'єру. Звичайно це лише версія, але як на мене досить ймовірна.

Повністю погоджуюся та пропоную в разі продовження дискусії виділити її в окрему гілку.

 

Поддерживаю

 

Интересно, что в 1792 г., оформляя документы на дворянство, дед Гоголя, секунд-майор Афанасий Демьянович Гоголь-Яновский специально утаил имя Остапа и назвал своим прадедом не его, а никому не известного полковника Андрея Гоголя. (В связи с этим фактом, всплывают в памяти имена сыновей легендарного Тараса Бульбы). В своих свидетельствах Афанасий Демьянович сообщал, что этот Андрей в 1674 г. получил жалованную грамоту на земли от польского короля Яна Казимира, чего никак не могло быть, т.к. за 6 лет до этого тот король отрекся от престола. Как выявилось в ходе расследования, копия королевской грамоты, представленной дедом Гоголя Киевскому депутатскому собранию, была фальшивой. В "Пропавшей грамоте" Гоголь высмеял хитрости своего деда, которому все-таки удалось сбить с толку не только комиссию поветовых дворянских депутатов, но и всех будущих биографов писателя.
Но своего проницательного внука ему обмануть не удалось.
Так для чего деду Гоголя был нужен этот маскарад? Дело в том, что во времена правления царицы Екатерины II исторические акценты в оценке Запорожского войска изменились. По мнению Петербурга казачество стало тормозом нового экономического развития Малороссии, источником бунтарства. И этого правительство допустить не могло.
В 1769 году в отставку ушли последнего гетмана Левобережной Украины Кирилла Разумовского.
Малороссия была разделена на губернии. В 1775 г. разрушена Новая Сечь. Бывшие старшины, получали новые чины, переделывались в российское дворянство и укрепляли власть на местах. Обрусевшие потомки казаков уже не гордились подвигами своих предков периода Гетманщины.

герб Гоголей Вот и дед Гоголя, сориентировался в новой политической обстановке, настаивал на своем "польско-рыцарском "происхождении. А помня, что "гоголь" все-таки - птица, он для своей будущей дворянской династии выбрал из польского гербовника и соответственный герб с ястребом. Его шлем венчала дворянская корона, на котором сидела птица, держащая в лапе серебряную подкову счастья, символ удачного брака с наследницей знатного дворянского рода Лизогубов.

Но вернемся к 1686 г., в котором, Ян Собесский заключил с Россией "Вечный мирный договор", по которому за Москвой была закреплена вся левобережная Украина и Киев, а еще через 7 лет вместо смещенного Самойловича был выбран Иван Мазепа. Недавний соперник Гоголей Самойлович был сослан в Сибирь, где и умер в Тобольске в 1690 г. В польских походах погибли Остап Гоголь и его сын Прокоп.
Его же осиротелые дети Федор и Ян, решили поселиться на левобережной Украине в древнем местечке Лубны.
Здесь Федор стал полковым писарем, а его брат Ян – священником. Так бывшие "польские шляхтичи" начали новую жизнь. Как мы убеждаемся, польских корней у Гоголей не было, как не было и фамилии "Яновский". Его придумал уже правнук Остапа Гоголя, священник Успенской церкви с. Кононовки Лубенского повета Демьян Иванович Гоголь (прадед писателя), решивший увековечить в родовой летописи имя своего отца, названного в честь польского короля Яна.
Таким образом, и появилась двойная фамилия Гоголь-Яновский.
http://lisabella.narod.ru/gogol.html

 

Но это не значит, что по национальности они были поляками, поэтому верификацию могли произвести признав копию королевской грамоты, представленной дедом Гоголя Киевскому депутатскому собранию, фальшивой. Но власть России закрыла глаза на "бердичевское" происхождение подобных грамот и скопом приняли во дворянство.

Посему, и второе Ваше утверждение неверно

 

Законно!

Ну по перше я теж багато шо знаю, наприклад як казав вєлікій вождь і учітєль БРЄН ДАУН шо Марія Магдаліна єсть жєна Ісуса она же "СвЯщєнная чаша грааля". Давай те всеж таки спиратися на документально підтверджені факти. Тому по перше підтвердіть документально масовий ісход запорожців на вільний Дон, про Кубань чув, про Дунай чув, про Дон ннне чув, принаймні з прикметником масовий. Вибачте за сарказм але коли дойшов до - "были оплотом Российской империи и верными царю-православному" Рідаль і плякаль! А особливо як згадаєш вєрних прєстолу Стєньку Разіна та Ємєльку Пугачова я вже не кажу про майже цілком з казаків набрану пєрвую конную Будьоного так мне просто до кості вєрноподдонєчіскім чувством і пройняло. Ви канєшна ізвінітє але де такі піражкі прадають? Ви хочаб "Тихий Дон" читали, ну худой канєц хфільму дивились? Козаки були і білі й червоні й зелені. А випачте за якими огірками вони з Запорожжя аж на Дон та на Кубань чкурнули а я вам скажу верніше навіть не я

 

Погоджуюсь.

Необов'язково. Нажаль наразі бракує часу але коли буде потроеба то пошукаю тогочасних письмових свідчень з польського боку що до того шо часто густо рішення стосовно верифікацій приймались на засаді "лоялєн нє лоялєн" абож "моя земелька межує з земелькою того ляха". Спираючись на вищевикладене думаю шо таке -

було цілком можливе. P.S. Доречі у док. фільмі Л.Парфенова "Птица Гоголь" коли я не помиляюсь висувалась схожа версія.

 

Тогда эти слова просто бессмысленны и для сотрудничества с тогочасній Річі Посполитій...

А вот почитайте про казаков коллаборационистов (как собственно и ОУН-УПА в 20-м веке)

Усё по Гоголю!.. Хе-хе!
Так вы про каких козаков говорите... про коллаборационистов или тех шо за Украину бились? Га?

Блин, скока предателей оказывается! НЕ?..

БСЭ:

Ну потом казакам Империя дала землю на Кубани...и слились они с Сечи...

 

Чому від нас ховають нашого Тараса Бульбу?