Собаки! :)

Взаємовиручка серед тварин


View: https://www.youtube.com/watch?v=mqx0eFZ-MvY

Серед людей рідко таке зустрінеш. Хіба, переступлять через тебе і знайдуть причину не допомогти

 

Шановний пане, Ви не побачили мого до Вас звернення в Доброзичливих балачках, чи просто не хочете відповідати на ті питання?

 

@Latana Royal, так до мене не звертайтесь. В слові пане, я відчуваю якусь фальш, а не повагу. Ми до цього ще недоросли ...Я бачив вчора ваше звернення і читав, але нічого не зрозумів. Я в чомусь провинився?Крім того, я вчора цілий день займався пранням. Кручусь як білка в колесі вже 15 років, бо дружина після двох інсультів більше лежить, а її син інвалід від народження.. Все на одні руки:готувати їжу, прати, песики, город і інше......Неподумайте що я про щось жалкую, і небоюсь виставляти це на загал форума, бо нікого це нецікавить і у кожного є свої проблеми. Нині їздив в район по кісточки песикам, а тут ще дружині стало недобре....Вибачте мене, за таку писанину....

 

В пір'ях та в шерсті – друзі наші менші завжди дарують нам багато приємних і та радісних хвилин. ...в поєднанні з прекрасною природою нашого світу...Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.

 

І у вас вистарчає часу на інтернет пане добродію?

 

@prius, не ті слова, інтернет тримає мене на "плаву"

 

Ну мої співчуття вам не потрібні,а удачі побажаю, вона вам не завадить

 

.... Послання..до вас Усіх....

Іх тисячі на вулицях івано франківська..вони і малі і великі..налякані і життєрадісні ,вони бувають плямисті чорні білі кольорові..вони бувають скалічені...переважно людьми..вони ховаються по підіздах підваліх ..можливо і ваших будинків..стоять під продуктовими магазинами довго заглядаючи у вітрини...вони бувають зневірені..нещасні і покинуті...скривджені зламані людською жорстокістю...а ще гірше байдужістю...Скільки таких ви бачите поспішаючи зранку на пари,чи повертаючись вечором з роботи...знедолені клубочки на каналізаційних люках..Ви думаєте ім там тепло..???? Повз скількох цуциків ви пройшли..а вони пленталися за вашими ногами з надією що ви візьмете іх на руки..і ім стане тепло...Ваша Наша байдужість вбиває іх...і смерть іхня повільна ...повільна і самотня...А насправді іхні життя залежать від нас..залежить від того як ми виховаємо своіх дітей..від того чи ми просто пройдемо мимо,заспокоюючи себе думкою..що хтось інший ім поможе. Знайте інших не буде. Смішно...але собача вірність існує навідміну від людськоі..Ми зрадили іх..зраджуємо кожного дня,годуючи себе ілюзіями..що це зміниться ,що хтось змінить це замість нас. Заюзана всіма фраза яка вже втрачає свій зміст...в людських вустах..ми відповідальні за тих кого приручили. Вам варто знати що 85% собак на ваших вулицях-це тварини покинуті господарями,результати базарних продаж...тимчасові забавки..стали не потрібні...
Схаменіться...

 

Ох...Вибачте (вже без звернення, бо ім'я Вашого не знаю, нік з трьох приголосних - і близько не звучить як ім'я, а зазвичай тут прийняте чемне звернення "пане" - викликало у Вас несподівану реакцію)!
Тут досить вузьке коло юзерів, а тому, нові обличча відразу помітні. Я лише хотіла, у рамках спілкування, познайомитись із новим користувачем форуму, який досить активно і регулярно розпочав дописувати у темах... а тут таке... Ще раз вибачаюся, що відволікла Вас від справ своїми запитаннями. Більше не буду звертатися.

 

@Latana Royal, LMV можу змінити, якщо треба ..Перша буква- моя фамілія, а дві інші ініціали(Михайло Васильович)

Дуже швидко ви рвете відношення. Легше всього копнути, послати кудись і все інше- чим допомогти

На початку і у нас було таке звернення. Не в моєму характері, підтасовуватися під щось чи під когось, це залишок польського впливу. Людина має бути ВЕЛИЧНА не словами, а душею. Таке звернення і зовнішність людини, ще ні про що не кажуть, це наша велика помилка, за що ми відпокутуємо роками. Слово пан, для мене, асоціюється з представниками влади і заможніми громадянами які, донедавна, були такі як я, а тепер навідь не дивляться в мою сторону. Можливо, краще було добродій(добродійка), або брат(сестра), або шановний(шановна) що зближує людей, а не розєднує. Доморощені пани ніколи неможуть бути панами. Я знаю багатьох таких фірманів які убралися в піря, а тепер в ролі "панів" довели людей до зубожіння, убили віру і честь .Знаю, що своїми словами я роблю собі гірше. Вибачте!Як кажуть-від самого себе не втечеш....

 

Все бігає, шукає кусок хліба....
Яніка Терещенко..

Все бігає, шукає кусок хліба,
З надією до людей в очі заглядає?
Коли він їв – хоча б для виду –
Ніхто його, скитальця, не питає.

Хто зпересердя копняка піддасть,
Хто невблаганно покриває матом.
І тільки бабця булочку віддасть,
Яку їй теж немає де узяти.

Йому так жадібно пити з калюжі,
І спати на асфальті де прийдеться.
А нашим homosapiens-ам дужим,
Ніяк з прогресами не йметься.

Природу знівечили так безбожно,
Останніх її видів не цінують.
Дивлюся в очі пса – стає тривожно,
За що з блохастого кепкують?

За те, що переїхала машина?
За те, що на смітник хазяїн кинув?
Опам’ятайся, адже ти - Людина!
Чому ти повертаєшся в тварину?

Ці очі не благають і не просять,
Вони назовні душу вивертають.
І статусу «Людини» не підносять,
Тому їх так старанно обминають!

 

Це мій майбутній захисник...

 

Цуценятко

По білим заметам лапастого снігу
Брело цуценя, в борозні копирсалось,
Де носом прориє, а де і всім тілом,
Уперте, знесилене, шлях прокладало.

Доповз до будинку, від вітру сховався,
Нема порятунку - одна лиш надія,
Скрутився кілечком, занурившись носом,
З очей тільки сльози повільно стікали.

«Куди подівався мій любий хлопчина,
Я ж тільки побіг назбирати сніжинок,
Ніколи в житті ще не бачив такого,
Тепер під будинком замерзну напевно…»

Ось хтось підійшов, подивився на стінку,
А потім ще другий, і третій, четвертий,
І кожного разу з надією встане,
З ошийником синім мале цуценятко.

Та врешті зморилось, лягло під стіною,
А люди підходили, сніг утоптали,
Читали об’яви і щось відривали,
А потім знов клеїли, знову зривали…

«Міняю, знімаю, в оренду квартиру,
Куплю чи продам, пропоную роботу…»
І серед усіх пропозицій і акцій,
Ніхто не помітив дитячу об’яву…

«Пропало гарненьке мале цуценятко!
Чорненьке і цяточки білі - на лобі.
З ошийником синім і звати Дружком.
Як знайдеться, прошу - мені поверніть.»

2011р.

 

Здивований, що не відповів вам, а ви не нагадали мені, пані... Але не звертайтеся до мене так, а то перелякаєте всіх

Так, треба домірковувати...
Чули, як кажуть бійці в окопах: "Третій не прикурює?"
Бо перший раз снайпер бачить вогник.
Другий вогник - прицілюється.
Третій - стріляє на поразку.
Так от... Колись, на цю Пасху, я хотів зняти файні хмари. Вискочив у поле і два рази відеокамера відмовляла мені - пише (не па'ятаю точно, але по смислу), що "Снимите предохранитель, съемка не возможна ". Два рази я перевіряв і знімав запобіжник, але марно. В третій раз я сказав, що нікому цього не покажу і камера запрацювала.
Тобто: якщо за два рази людина не зрозуміла натяків - то її справа, а якщо зрозуміла - то її щастя.

@Мих, Ото вам приклад ланцюжка подій.
Я не писав відповідь - я і сам насправді забувся, поки не було сварки між жінкою та кінологом, як хто кого назвав і, чому хто не відповів і приляпав свого вірша, який написав у 2011році. Збіг чи не збіг?

 

Ну так Ви знову не відповили і знову не пояснили, до чого тут паспорт? Який лоб? Якимось середньовіччам віддає.

Добре, що фантазії із камерою досить невинні.

Бо один мій знайомий колись так увірував у кінець світу який повинен був настати у грудні 2012 року, усі натяки він чітко бачив, як оце Ви. Готувався серйозно, заготівлю продуктів на всю родину робив, запасався газом у балоні, щоб гріти дітей, бо кінець світу передбачав відсутність електрики і опалення. В решті решт закінчилося тим, що влаштував кінець усій своїй родині власними руками. Дуже гучний випадок був, погугліть, 16 грудня 2012 року. Вибух газового балону у 16 поверховому будинку був таким потужним, що зруйнував стіни і перекриття між поверхами. Багато було горя і травм, але загинула тільки його родина. І коли він повертався додому, то пробившись крізь натовп та пожежні бригади, він побачив на снігу трупи дружини, двох доньок, одній з них було 7 років, а друга мала немовля, яке з нею й загинуло. Вони спочатку обгоріли, бо хазяїн, нехтуючи усіма правилами, повидаляв несучі стіни на балкони і їм нікуди було ані тікати від вогню (пожежні люки на балконах були закладені), ані заховатися на балконі, бо балкони були відсутні. І нещасні, у шоці і паніці стрибали з 10 поверху, після чого помирали в страшних муках розбившись об землю. А сьомирічна Саша помираючи запитувала "я помираю?"
Я й до цього не терпіла глупоти. Та після цього випадку моє відношення до зухвалого невігластва стало ще більш категорично неприйнятним. Саме тому усі Ваші містичні натяки, які Ви зрозуміло пояснити не можете, вважаю лише відсутністю здорового глузду. Ще раз вибачте, нічого осбистого.

До Вашого відома, я ні з ким не сварилася. Моя помилка в тому, що я не здогадалася про дві речі:
1 - що зверення "пане" може бути образливою для українця.
2 - що людина, яка активно постить простирадла про собачок, насправді дуже зайнята, щоб спілкуватися.
Мені все те дохідливо пояснили. Я подякувала і зробила відповідні висновки. Все.
А збігу, в тому що Ви не відповідали, немає. Вам нічого було відповісти - тому й не відповідали. Вам і зараз на запитання по суті нічого сказати. Ви просто в черговий раз вирішили поспекулювати.

 

Пустота

Не може бути менше ніж ніщо,
Тут навіть дихати немає змоги,
Скрізь пустота, життя вже відбуло,
Вниз головою і нема підмоги!

То що посію, як нема зерна?
Ось так й ношу в дірках пусту торбину,
Як не посію ,не зберу добра,
Лиш сум на плечах гне мене вдолину.

Питання є, та що ж я відповім?
Що зaлишу на цім широкім світі?
Життя було, цвіло і був посів,
Вітри років взялися все це змити.

Та щастя в тім, що спогади мої,
Я бережу у серці мов перлину,
Мене не стане, та не зникнуть дні,
Які лишу, з любов*ю , для родини.

 

Та чому ж!Доморощене панство величає себе панами а народ в "Родинній ковбасці" дивиться на вітрину з кісточками

Ой, і тут не люблять моїх песиків

 

Ой, ну що ви...

 

Колись одного знайомого шкільника мати обнюхала і питає:
-Снова курил?
- Нет, мама, не курил, правда...
Тут виходить його малий брат і каже:
- Кулил, кулил, я басив!

Звернення "пане" - то допустиме. А ось коли "Шановний, слухайте..." - то таки да... Але і "Пане", можна сказати так, що виверне (5-е правило Жиглова)
Згоден з вами, що занадто увага до собак наводить на думку, що людина "пресмыкается"перед нею і служить їй, а не собака людині.
Ну а решта... Заспокойтеся і живіть спокійно. Воно вам тре? І мені менше турбот.

 

Одеський пес подає приклад людям

Про Садового ані пари з вуст!

В Одесі з'явився пес, який стежить за чистотою міста. Він знаходить пластикові пляшки, які хтось викинув на тротуар, і відносить їх до урни. Так, на Дерибасівській біля урни сфотографували пса. Він близько 10 хвилин стояв біля бака, тримаючи пляшку в пащі. Перехожі взяли у нього пластик і закинули в смітник. Тільки після цього собака пішов. Одесити відзначають, що регулярно бачать цю працьовиту тварину, що відносить пляшки до урн.