Наші менші друзі

Рудий і зухвалий
Лис украв у жінки сумку з курчатами
Людмила НІКІТЕНКО, "Україна молода".

 

Бомбель





а у такі моменти здається, що більше нічого не потрібно до щастя...

 

дитина нещодавно сфоткала якогось меншого друга когось.

Все ж таки які тварини фотогенічні

 

Я сплю...

тепер я просипаюсь

так ми чекаємо один одного і тішимось одне одному

і готові біжати на кухню нямати.Отакий в мене вірний друг!!!

---------- Додано в 13:16 ---------- Попередній допис був написаний в 13:12 ----------

"...Як на ці чорнобривці погляну,бачу моську..."

 

Ну з червоним зрачком все ясно, а от райдужки..... вони дійсно різні по кольору?

 

Він в мене натуральний українець,одне око голубе,друге жовте.

 

Ось і мій новий маленький песик

 

песик файний, але я чомусь завжди як бачу пса на ланцюгу, мені його страшно шкода стає...Уявляю як він все життя на прив'язі...

 

Дякую! Це тимчасово, поки тато не доробить вольєр для нього! А вечером він буде бігати по всьому подвір"ї) Прив"язвний, бо ми взяли його вже такого великого(8 місяців), і Рексик має привикнути до нас! Та й головне його завдання охороняти дім, тому мусить бути на своєму місці. Ще трошки і я його вже поглажу! А так він дуже веселий, любить бавитись зі своїм м"ячиком)

---------- Додано в 17:45 ---------- Попередній допис був написаний в 17:43 ----------

Це ж якби місто, квартира ми б його не прив"язували, а то є селище.

 

а зараз що мішає погладити?

 

нехай привикне до мене. Він ж великий і знає мене лиш десь 2-гий тиждень!

---------- Додано в 23:27 ---------- Попередній допис був написаний в 23:26 ----------

А я чужих собак боюсь..

 

Ну як боїтеся то ліпше поки не лізьте. Бо собака страх відчуває. А якби не боялися то могли б гладити давно. Бо судячи з фотки він не боїться і посміхається. А в такім стані собака не кусається (хіба так за руку цямкне в якості гри, але не вкусить. Хоча зуби то в молодого пса гострі, так шо царапини будуть. Але воно варте того шоб побавитися з таким цуцицом).

Починати гладити треба обережно. Треба присісти біля пса і з ним поговорити. Дати йому вас обнюхати. Руку простягнути так шоб ні він вас не цяпнув ні ви його шоб обнюхав (він на витягнутому ланцюгу і з витягнутою шиєю і ви з витягнутою рукою, себто ніхто нікого в ривку не дістане). І якшо то все відбулося і віс вам посміхається то можна потихеньку наближатися і легенько гладити по голові. По спині зразу нє бо він може того боятися (коли його обходять ззаду чи збоку). І по шиї зразу нє. За шию вони особливо бояться. Тільки зверху по голові. А коли вже буде вам довіряти то гладьте де хочете і шкробайте і нічо вам не зробить.

Я часто гладжу собак на вулиці. Більшість з них мені не знайомі. Люди мені дивуються і кажуть шо колись пес мене вкусить . Але то не є так. Собаки люблять шоб їх гладили. Головне не лізти до собаки яка сама вас боїться або ж перша проявляє агресію бо така точно вкусить. І не варто лізти до собаки яка травмована. Наприклад, коли собака покусана то ви можете гладити її і зачепити за рану. Її заболить і вона або вкусить або хоч клацьне зубами біля руки. Хоча і тут є вийнятки. Один раз виколупував будяки з довгошерстої і абсолютно незнайомої собаки і він чемно слухав як я то роблю бо його свербіло і він сам пробував зубами то видерти, але йому не виходило. А коли біль пересилив його терпець то він чемно заскавулів і встав, даючи тим поняти шо більше терпіти не може.

 

) Дякую за турботу! Та знаю, шо він до мене приязно ставиться, бо і хвостиком махає і лапу дає) Просто в дитинстві мене два рази собаки лякали і десь в підсвідомості трохи боязні є... ) Інша справа, якби я його від маленького бавила. Але думаю, ми здружимся

 

І в мене та сама ситуація була в дитинстві, налякалась песика. Тепер вже доросла - і собаки меншими стали виглядати, але я всеодно до них з обережністю відношусь.

 

Продовжимо розмову про те ,як дозволити псу вас полюбитиГоворити з ним треба і говорити треба багато,а ось присідати так щоб Ви були вище від його голови.Руки давати обнюховувати долонями догори,щоб він бачив що Ви там нічого не ховаєте.А саме головне,якщо в домі є малі діти,просто не брати дорослих псів, в них вже склався характар,закарбувались обіди і Ви цього не знаєте,як і того,що і коли від ньго чекати.А песик начебто класненький і морда розумна

 

Хочу розказати про своїх друзів) Точніше, вже залишилась тільки одна "подруга"- киця Мурка, а собачка... його вже 14 серпня буде рік, як його нема. Це був такий друг вівчарик, що коли згадую його плакати хочеться- мій заступник, друг,він так мене качав на качелі своєю мордочкою. Зараз шукаю іншого вівчарика. А моя Мурочка - це таке чудо!!! Дуже послушна кицюня. В мене приватний будинок, то вона нікуди з подвіря не йде, чужих котиків гонить з подвіря, з їжачком який живе в саду дружить, на роботу мене проводжає, а саме головне, що і зустрічає, і як вона тільки знає коли я йду додому, я ж повертаюсь в різний час)) Якщо в дома, то вона також знає своє місце. Дуже чемна і слухняна. Чоловік котів не любив ніколи, а Мурочку він обожнює і балує))) Це таке чудо, що важко словами передати, може якось виставлю фото її. Бажаю мати всім таких вірних друзів, вони так знімають стреси ,ти постійно почуваєш себе портібною, навіть як нікого твоїх нема в дома.)))

---------- Додано в 22:13 ---------- Попередній допис був написаний в 22:02 ----------

Так, це дійсно так. Я зі своїм собачкою раніше та і Мурочкою постійно говорю, вони все розуміють і вони вірять вам і люблять вас, просто треба з ними бути чесними. Я свого собачку брала то йому було десь вроді 3 місяці, він прожив з нами 14 років. Коли був маленьким, то я до нього в ночі ставали як до свої дитини, давала йому супчик, кашку, а ще він любив щоб йому коли спить накривали носик і голову марлею, тоді він засинав швидко. А одного разу, коли був великий і жив на дворі (нас в той час не було днів 4), в дома був мій брат, то якась з...раза, надумала його отравити, дала мясо, він може був голодний, бо так він в чужих не брав, а мясо було отравлено і коли я приїхала додому, то вже навіть лікарі відмовились чимось йому допомгти, він був дуже в тяжкому стані, то я його неділю поїла горілкою, активованим, кормила з руки, поїла, просила щоб жив, і коли йому стало трошки краще я викликала лікаря, той здивувався, і назначив уколи і всяке різне, то мій хлопчик закривав лапами очі і так смішно наставляв мені зад, щоб я йому робила уколи. Це був такий друг!!! Навіть коли чоловік мене просто обнімав, йому це не подобалось. Отакі то друзі.

 

Читаю Ваш допис і одразу згадала свою сестричку, все те саме, вона спокійно просто не може пройти біля собаки, всіх їх гладить, за вушком шкробає, а я боюсь

---------- Додано в 22:18 ---------- Попередній допис був написаний в 22:17 ----------

 

Семік-моєї найкращої подружки котик,9місяців

 

Ось така пташка ходила в нас по базі..як виявилось ходила вона , а не літала тому, що в неї просто не було крила , ще й хвостика хтось червоною фарбою нафарбував.
Ми її віднесли потім в камиші на лиман.

А ще наш сантехнік підібрав ось таке чудо .Назвали її Люша...і відпустили.Таке прикольне створіння.

 

Тут не згоден з Вами. Голова - основна частина тварини, якщо так можна сказати... Тому собаки дуже чутливі до дотиків до голови. А ось погладити верхню щелепу зверху, щоби собака бачила і вас, і вашу руку, то буде правильно. Бо при спробі вкусити, собака спробує ривком підняти голову, щоби ваша рука опинилась між щелепами. Тим самим підкине і вашу руку. Цього достатньо, щоби забрати руку. По режті питань згоден. Постійна присутність, постійне звучання вашого голосу і ваш запах, годування (поїння)... Ось основні моменти привикання.