Наші менші друзі

Вірю...Ми під кінець лютого вівчарку поховали....Це як втратити близького друга або члена сімї...
Візміть собі нового песика з притулку, він звичайно, не замінить вам вашого улюбленця, але безперезно принесе масу радості та безмежної любові і вдячності

 

- МРІЯ:girl_in_dreams:Який він в Вас файнючий:girl_tender:

А у мене ще й "драпучка кохана":girl_in_love:

То я хотіла зробити кілька нових фоток, а Вни не в настрої нині:girl_haha:

 

Не хочу нового... хочу свого Черіка
Думаю над варіантом позвонити до заводчиків, може в них якийсь братик для мене знайдеться.

 

Я вас розумію, бо після втрати друга не хочеться нового друга, хочеться повернути старого, хоча це не можливо...чи не так?
що б ви не зробили, новий пухнастий друг не буде таким як попередній, не буде навіть на нього схожий, адже кожна тваринка має свій особливий характер та вподобання. Проте нова тваринка допоможе вам швидше змиритись з втратою попередньог улюбленця, адже вона також почне приносити вам море радості і любити вас тільки за те, що во ви її пригорнури, за те, що дали їй новий дім. Тварини здатні любити своїх власників не очікуючи нічого взамін...вони люблать тільки за те ,що ви є! За те, що ви почухаєте за вушком, за те, що дасьте кістку після обіду...

 

О, знайшла ще одне класне фото, яким просто гріх не поділитися

 

А це мої кицьки Багіра та Скарлет і їх дітиська:

 

А Ви тих діток, часом, не продаєте?

 

коли наш котяра у семимісячному віці грохнувся на асфальт з висоти десятого поверху, ми привезли його у лікарню, де перше запитання лікара було: "усипляти?"

Ми сказали: подивіться, чи ви можете щось зробити. поки ми чекали на "вирок", я вирішила: ніколи не візьму іншу тваринку до хати, бо не хочу знову піддавати себе і дітей цим тортурам втрат. Там був розбитий сечовий міхур, пробита ребром легеня і розтрощенні у лікті однієї лапи кістки

поки він був в лікарні, боялась, що малу треба буде до лікаря вести - вона не вимовила ні слова, не проронила ні сльозинки... порятунок кота став справою порятунку доньки

вет зробив все, що міг, та пошкоджену лапу довелось відтяти геть. виходжувати того кота було не менш стресово. та за кілька місяців ми всі раділи, як діти, коли бачили як він ганяється за мухами та метеликами. а ще за кілька років ми взяли до себе цуценя

Ми всі колись народились і колись підем з цього життя, але поки ми тут, повинні насолождуватись спілкуванням один з одним

вибачайте, за довжелезний допис. вважайте це криком душі, яка знає, що таке втрата (гіра усмішка)

 

Людська сердечність перевіряється ставленням до тварин.

________Альфред Брем

 

Але ж в житті це неминуче. То чи не краще з тим змиритися, аніж уникати.
А з котом ви молодець шо виходили.

 

Трішечки не в тему.Була на одному форумі і там в одного дописувача померла кішка від раку.Ось ..написав..Взяло за душу


Почему умирают кошки? Незаметно, вдали от всех. Забирая с собой немало, они так и не скажут ответ. Мы не сразу поймем, что случилось, куда делся холодный нос? И лишь сердце тревожно забилось, но не трется о ноги хвост. Позовешь, и заглянешь за шторы, под диван, но не сможешь найти. Сеткой шрамов на коже узоры - это карта, где кошку найти. И ты вспомнишь, как мягко ступая, она кралась к постели твоей. От беды и невзгод защищала, и бросалась на подлых людей. Как скучала, ждала, как грустила. Как мурлыча сквозь сон, на руках, Она нежность, заботу дарила, забываясь в уютных снах. . .
Она знает что значит любовь. . . только нам объяснять не станет. И за полночью бросит стараться. В небо глянут два узких зрачка. Она знает, что надо прощаться. . . взгляд зеленый погас навсегда. .

 

дякую. не могли ми по іншому - Екзюпері начитались: "ми відповідальні за тих, кого ми приручили"
фото ховаю за офтопом, бо соромно за якість.

оце мій кіт так любив спати, поки поміщався



а оце три місяці після трафунку полювавв на бальконі та здобич додому приносив

 

вони ж нам навіть не так менші друзі, вони як діти, для яких зробиш усе можливе Ви молодець!

 

Вчора привітав з ДН давню знайому і почув ось таке:
Її стара собака померла (вже вік), завела вона ретривера і кошеня.
З ретривером - мир, дружба, шоколад, а кішка... хоч і лагідна, грайлива, але якщо вночі залізе до ліжка господині - нехороші сни, дискомфорт.
То вдвічі дивно: хоч у неї своїх котів ніколи не було, але в ранньому дитинстві вона жила на першому поверсі і до неї в ліжко залізали дворові коти, іноді по двоє. Відтоді любить котів, батьки не дозволяли тримати.
У студентські роки дівчина приходила до мене і просто балділа, граючись з моїм котом. Кіт балдів ще більше.
Сама дівчина - яскраво виражений "передавач", "радіомаяк", може зняти біль в іншої людини.
Це помічав не тільки я, але й її тренер з карате.
Дівчина - в одному флаконі - і художник, і математик.

Що тут може бути у взаєминах з її нинішньою кішкою?
Шкода кудись прилаштовувати, але комфорту в дім кішка не принесла.

 

ой дівчатка,так важко читати деякі дописи...

це моя третя песька...їй 8,5 років...ніби не такий і вік,а от почала вона щось,не хворіти ніби,а старіти.чи що...По своїй природі вона енерджайзер,тому відразу видно,коли вона стає **лінивою**-щось не те...

...Та краще розповім як вчора ми вибиралися на ву.
Одяглась сама і кличу цю *наглу,руду мордашку*.Знаєте,як ото у *Тома Сойєра* -
-ответа не последовало.І так декілька раз.
Потроху втрачаю терпіння,але є ще деякі *аргументи*.
_Ходи,-кажу,-щось тобі куплю.-(інтерес в очах,типу:*а що?*)
-Добре,вмовила,куплю цукерку!
Мій пес,як зірветься і бігом до дверей,ледь встигла повідок і намордничок вчіпити

...Розумні вони.А з віком,взагалі,ледь не розмовляють людською мовою.

 

може як в людей - не зійшлись характерами?

закривати в кухні і не буде лізти

Коти - це взагалі істоти з якогось іншого світу. Їх важко зрозуміти, треба просто любити Можливо, з часом ваша подруга знайде з кицьою спільну мову.

---------- Додано в 19:41 ---------- Попередній допис був написаний в 19:39 ----------

а я до свого навіть погавкую деколи

 

Це можна тільки з першого дня поселення кота.

Колись я поміняв протягом 2 тижнів не один холодильник з причини негармонійного шуму при роботі. Слух у мене специфічний такий.
Менеджер магазину здивувався - чи не простіше причинити двері спальні та кухні?
- Не можна - кажу - кіт мусить вільно ходити! Ти давай, увозь, я заплачу вантажникам.

 

Як я Вас розумію!http://www.youtube.com/watch?v=qXo3NFqkaRM

 

Чому, думаєте, не звикне, образиться? Мої нормально сприймають, що двері в спальню вночі замкнені.
Хоча, я би не зачиняла (люблю, коли вони сплять коло мене) - то чоловік всіх виганяє. Заважають йому спати

 

Справа не в тому, щоби зачиняти. Тут цікаво дізнатися - чому кішка так впливає на дівчину саме уві сні? У КОМУ причина?