(не помістилось в одному дописі) 4.Була ще така "лисиця" по кличці Ruda, її теж знайшли на стройці як цуценям була, але на жаль пів року тому втікла і більше не повернулась :girl_cray: 5.Ну і ще такі 2 акваріуми маєм але в рибок вже немає своєї історії, бо вони з зоомагазину ...мала би гроші відкрила б якийсь приют для бездомних тваринок...їх так багато, а всіх забрати до себе не дано...
підтримую ногами і руками, це моя мря дитинства. Нещодавно взнавала як? що? де? кіко? скажу вам - пусто, тре шукати спонсора або благодійника, держава не поможе. Усе тре робити своїм коштом незважаючи на те, що це користь державі. Та й людей які б цим зайнялись дуже мало
я ж і кажу: дивилась багато передач про татих людей які самотушки ведуть такі притулки, бо держава має то десь...вони просто зашиваються з витратами, а люди часто замість допомогти хоч трішки так ще й підкидують своїх старих "домашніх улюбленців", які виросли і просто надоїли...
накормити, обігріти -це пів біди, от з ветеринарами у нас в Станіславові проблеми. доброго ветеринара в день з вогнем незнайдеш
В мене теж був кіт Стьопка. Він заганяв мене спати, коли я засиджувалась довго, просто починав кусати за ногу і злитись, він же рижий був, а це не колір- це характер
Моя шиншилка (шиншильчик) Цьома до прорживання в мене (маленька, худенька, замучена...) і вже проживаючи зі мною на фото справа (відгодована, кругленька, бадьора, гарна).
А мого Джека в Дубино місцеві "козли" просто так підстрелили з рушниці... З десяток свідків... Тільки за те, що він не підпускав до палаток де сплять діти... Вибачте, сльози до тепер... Пробували Львівські лікарі (вони теж відпочивали в Дубино) допомогти.... Пробачте....
Сьогодні не стало мого Барса... Згорів за п"ять місяців, підхопив якусь болячку на язиці після того, як ми його помили однойменним шампунем: віднявся язик, наросли пухлини... Останні три дні вже такий був бідний, ми поїхали в понеділок на село, ввечері заходимо до хати, а він приповз під двері і плаче, зовсім як людина - слізки котяться... Сьогодні перед роботою нагодувала його зі шприца, а воно бідне аж вигинається і кричить, а в обід чоловік передзвонив і сказав, що вже все... Нема нашого Барса... Більше такого кота вже не буде... Кожного дня зустрічав мене, жодного разу не подряпав, а малу мою - то взагалі вибавив. Як же мені буде бракувати його тицяння холодним носом у щоку, його муркотіння і "розмов"! А як він любив наших гостей! До кожного мав підійти поговорити... Ще недавно бавився як мале кошенятко, мені здавалось, що буде жити і жити, а воно он як обернулось...
Файний пес, але не для квартири. Він не ходить, виключно бігає. Йому потрібні простори!!!!!!!!! А оцей Карабас Барабас - 1,5 місячний пікінес, якого я купив дітям, за їх просьбою.