я з дитинства не любив котів, бо коли я був малим сусідській кіт мало того що вкусив так щей і поцарапав, після того я котів невзлюбив,потім мене обгавкав чужий собака,але собак продовжував любити,і завжди в сімьї були собаки,але коли я пішов в армію мій молодший брат приніс додому котеня кішечку,завдякі цьому створінню в мене завжди вони живуть разом,в Україні жили ротвейлер (сучка) і сибірсьска пухнаста,зараз живуть собака фокстерьєр і кицька звичайна (мала всіх в дупі)
Котики, ^_^ коли вони маленькі, можуть царапати, шипіти, кусатися, часто м"явкати, а коли вже підростають, стають поважні, мурличуть, труться об ноги, хочуть уваги до себе.. а Собачки ^@^ маленькі дуже милі клубочки, гавкіт їхній дуже кумедний, вони туляться до тебе, самі лізуть під руку, щоб погладити йому спинку, шукають затишку.., а вже коли підростають, то проявляють характер і багато ще залежить, що господар в нього закладе...
Ну и выражение лица у котика! полное впечатление, как будто говорит себе что-то вроде "Пятая рюмка валерьянки вчера была явно лишней! "
