Надзвичайно розумні істоти насправді - вміють відчувати настрій господаря (коли мені зле, моя обов"язково прийде, вилізе на руки і своїм муркотінням і лащенням забирає весь негатив), гарно піддаються навчанню (як кицьку виховаєш - таку й будеш мати). Послухайте Анноун і не спілкуйтеся з нечупарами. По - перше, запах неприємний може бути хіба від нестерилізованих самців, якщо вони мітять територію. Від моєї кицьки жодного запаху нема (хіба ледь вловимий аромат її шампуню можна відчути після купання). По - друге, коти надзвичайно чистоплотні істоти. На вашому місці я б не була така категорична (кажу як щаслива власниця вже третього кота).
Так чому ж Ви навчили свого кота? ---------- Додано в 12:27 ---------- Попередній допис був написаний в 12:24 ---------- Так а що толку з кота? Ну от толк який??? Що він робить такого, чого б Ви не зробили без нього?
Без неї я б була значно зліша і роздратованіша Я маю про кого піклуватися і любити, і ця маленька істотка відповідає мені взаємністю. Вона робить мене щасливою й спокійною; а ще це чудовий маленький лікар Ходити на лоток, наприклад
Ну добре, є таке, погоджуюсь, але те ж саме властиво і для собаки, і тут швидше на сама тварина має значення, відчуття господаря тієї, чи іншої тварини. Мій пес також заспокоює..., маю багато друзів (знайомих) собачників, і скажу, що собака таки на рівень вище від кота. Це факт. Навіть для здоров"я собака краще, адже, на лоток не ходить, виводити надвір - подихати свіжим повітрям. Вранці пробігтись з ним кілометрів 5-7. От Вам і користь. Не буду розповідати, що вміє мій собака. Думаю, чисельні нагороди, як попередників, так і нинішнього собаки самі за себе говорять. Зараз сфотаю всі медалі, які заслужили, і Ви зрозумієте...
Та ні, я просто не бачу сенсу доказувати Вам, що в мене коти виховані і я не смерджу. Бачите, Вам толк потрібен - чи то допомога на полюванні, чи то носіння тапочок, чи то можливість попишатись породою і розміром пса (що про Вас також, як про людину говорить). А з кота той самий толк, що наприклад, з музики - одна приємність, без практичного використання. ) Дякую, ні. )
сміливо заводьте лабрадора в квартирі. Лабрадор - собака-компаньон, і якраз той випадок, коли собаці не місце на вулиці. Він, звчайно, любить побігати і погратися на природі, але все одно майже весь час буде знаходитись коло вас чи ваших дітей. Для великого ларадора потрібно зовсім небагато місця в побуті, але цей чудовий друг неодмінно займе величезне місце у вашому серці
Ха, так я була права! Вам треба чимось пишатись - медалями, породою, та тим, як Ви когось видресирували. Просто так мати коло себе когось безпородного, та й ще незалежного - це не для Вас.
Таки так, мені цього й не потрібно. Я знаю те, що знаю. Решта -пусті балачки) В тому й річ, що коли толк можливий - гріх його не отримати (варіант собаки), а коли його немає, не було, й не буде, то чим тут пишатись? Дармоїдом більше одним вдома. Пробачте, це не для мене. В мене чітко виставлені межі розвитку, які постійно розширюються, не бачу сенсу заводити собаку задля забави... А щодо мене, то толк мусить бути в усьому, якщо Ви так не вважаєте, то мені Вас жаль
дивно, мені дійсно цього не зрозуміти. В мене тільки один толк в моїх тваринах - я їх люблю, і це приносить мені задоволення
100% згідний, лабрадор якраз такий. Маю багато друзів-лабрадорів, сказати чесно, просто чудова собака. Хіба це погано? Це ж не самоствердження перед собою, чи кимось. Це такий собі сенс життя, кожен обирає своє. Якщо собака незалежний - то вже не собака, в собаки має бути господар, який його годує, виховує. Собака чітко знає, що можна, що ні. Він не визнає нікого, окрім господаря і найближчих людей, які його оточують (дружина, дитина) частково. І це правильно. Кидатись до першого хто трапиться, чи щось в цьому роді - показник не собаки, а швидше дурного собаки. Так не має бути. Щодо собаки - так, це не для мене. Мій собака - мій друг. Він знає своє місце, і свої завдання. Решта - балачки. Правильно, як вважаєте? ---------- Додано в 13:00 ---------- Попередній допис був написаний в 12:57 ---------- Приблизно так само думають господарі собак, які заводять їх для любові, чи задоволення. Не оцінюючи того, як це непросто, і якої відповідальності це вимагає. Не говорю суто за Вас, але всі кинуті собаки, мали своїх господарів, з приблизно такою ж думкою: " один толк в моїх тваринах - я їх люблю, і це приносить мені задоволення"
категорично не згідна. Від любові тварин не кидають. Скоріше кидають тоді, коли перестають мати з них "толк". З любові йде почуття відповідальністі, бажання дбати про того, кого любиш. І не важливо, хто це - собака, кіт чи людина. ---------- Додано в 11:18 ---------- Попередній допис був написаний в 11:15 ---------- ну прямо таки не оцінюючи. Якась ви людина крайнощів
Та що Ви? Скажу, що якраз то в більшості випадків тварин кидають бо: набрид, треба доглядати, "ай, натішився(-лась)" і т.д. В наш час важко говорити про любов людей до тварин, і це є реальність. ---------- Додано в 13:24 ---------- Попередній допис був написаний в 13:21 ---------- Це не крайнощі, бо так воно і є. Нащастя немаю таких знайомих, але певен, що часто саме це стає ключовою проблемою... Крайнощі тут ні до чого.
Це в нас взаємне, бо мені також шкода людини, яка чекає толку і від того, що небо голубе. Гм. А Ваші двоногі друзі також знають своє місце і мають певне завдання?
Звісно. Знають. Як вдома, так і в роботі. Відповідно цих завдань ніхто не виставляє просто так, але коли потрібно, мій собака полює, він працює як по великому, так і по дрібному звіру. Це не завдання, що скажете? Що поганого в тому, що собака робить те, що йому подобається? Собаки, як і люди - в кожного своя професія, один охороняє, другий полює, третій вдома сидить, четвертий не вдома... щось таке.
Так, читав, але не приймав до уваги, оскільки це написана повна нісенітниця. Не можу вловити хід Вашої думки. Абсолютно.
Для Вас, можливо й так. Мені ці харктеристики по цимбалах. Я знаю своє, і думка в мене своя. А щось комусь доводити не моя справа, всі маємо голову на плечах, шкода, що багато людей її всього лиш носять...