Фотомандри Україною - 2018

Природа змінилася. Більше лісу стало, городів. Але пропав переїзд через Дніпро(
Херсон мене не приваблював, бо хотів дуже сильно відпочити.
Тому мій шлях лежав до села Музиківки))
Там у мене плем'янниця, яка поїхала з коханим під Херсон жити в село. Честно кажучи, здивований був, тим паче раніше не спостерігав за нею такого. Але не буду розкривати таких дрібниці, хіба що натякну, що там більше нічого не вирощують на городі)
Ну то швиденько дістався автовокзалу. Але вирішив йти пішки. А чого нам вартує, після вже пройденного?

Тут було одне прикольне фото

Але коли восени вперше виставляв, то було інше. Кудись дирка в вікні поділася...

Як би там не було, йдемо вперед. Виставка коштовних позашляховиків біля салону, ну і звісно, пихатість аж пре... запронував свої туфлі - кажу, що надійні, майже навколо України обійшов в них. За 1000 грн віддам))



Зараз показують, як по світу ті машини трощяться від торнадо, землетрусів, повенів тощо.... Краще б зробили добрі справи во славу Господа, а не тішилися своїми машинами, отим марнотратством.
Нарешті вийшов на околицю Херсона. Доволі багато сміття обабіч дороги, звісно, де не приватне підприємство, а де публічні місця.

А тутечки і поворот на Музиківку через Степанівку.

Дійшов до кільця, а там трішки під'їхав автобусом за 4 гривні. Ну як, трішки... хвилин сорок по селу кругом, хоча треба було ближче до в'їзду. Там теж наблукався, з причини приколу нумерації хат.
Але це варто було, щоб наступні дві доби відпочити та випратися.
Та як кажуть, в гостях добре, а вдома краще))

 

Вийшов зранку-раненьку... На день 11 вересня. Якось до дат свят прив'язано всі спогади. Одна тітка вилізла на стула, та й збирається фарбувати ворота.
Кажу, що не треба у таке свято фарбувати...
- Яке? - питає.
- Усікновення голови Іоанна Хрестителя.
Послухала, пішла в хату.

Вийшов на околицю Музиківки. Не повертаться ж назад до круга і потім по гіпотенузі йти на трасу на Миколаїв?

Пішов по катету трикутника вздовж водяного акведука якоюсь тракторно-польовою дорогою. Добре, що сухо було - одне задоволення йти.

Нарешті побачив пастуха. Запитав як краще йти на Миколаїв.
Той щось так швидко набалакав, що я тільки вловив: три білих каменя, поворот до бетонки і до самого Миколаєва( а там можна і через Киселівку на трасу.

І справді, три білі брили каменні.... поворот наліво... дорога з бетонних плит і до горизонту не видно їй кінця.
Треба зауважити, що та бетонка - цікава річ. Детальніше про неї згодом.
Перетнув залізничні колії і пішов польовою на Миколаїв. Звідти хоч щось було видно, з пагорба.

Біля Чеховичей перейшов колії, назбиравши купу капканів, опинився на бетонці знову, аж до Благодатного. Назви селищ там прикольні - віддають щасливим радянським оптимізмом))








По центру - бетонка, лівіше - польова дорога, ще лівіше - залізниця.
Бетонка - це дорога в дві колії з плит 2.5×1.3× 0.3 метри. 0.3 - то мінімум, бо не ковиряв.

Довжина бетонки до ст. Копані (Посад Покровське) 18 км. Плюс 1 км до мого вступу на неї = 19 км. Далі не знаю, але порахуємо ті плити, що маємо.
Отже...
(19000×2)/2.5=15200 плит.
Вага ланки дороги 19 км
15200×1900=27360000 кг = 27 360 тон
При вазі плити:
(2.5×1.3×0.3)×2000= 1900 кг =1.9 тони.
Вага піраміди Хеопса:
1 650 000 плит × 2.5 тони = 4 125 000 тон
Співвідношення Піраміда/ дорога
4 125 000 / 27360 = 150
19 км × 150 = 2850 км
Тобто, такою дорогою треба викласти 2850 км, а це приблизно мій шлях весняного і літнього походів навколо України!
Тут і Копані. Ще до приходу дизіля чергова почала погрожувати поліцією, якщо я тут залишуся на ніч. Больно треба там залишатися((, особливо знаючи знаменитих миколаївських ментів-вбивць, краще не сперечатися))

 

Ніяк до Миколаїва ноги і руки не доходять. Про інші міста так хотілося розказати, що аж-аж... а про Миколаїв.... таке собі, забути і не згадувати.
Порадили вийти на станції Кульбакине, щоб не заїхати наліво у центр міста, а пішки дійти направо до центрального вокзалу. Бо не раз вже переходив вночі через міста з одного вокзалу до центрального, щоб переночувати і а залежності, куди їхати.
Добре, що кондуктора гралися чи дивилися собі відео по телефонах - хоч безкоштовно доїхав)

Але нічну мандрівку надовко запам'ятав. Правда нічого і не побачив у темряві. Дачна дорога вздовж залізнички, засипана-пересипана будівельним сміттям і врешті заблокована великою купою загального сміття( добре, що був ліхтарик, знайдений ще у Приморському з блоком живлення від телефона - а що, взяв і підзарядив собі той, хто його загубив і не треба батарейки купляти).
В опщем... ніч... нічого не видно. Десь балакають по переговорному, літак пролетів над головою на взліт чи посадку, аж вуха позакладало... люди бродять у темряві... жах.
Залізничний вокзал окупували безхатченки. Не менще двадцяти . Мене колись в Чернівцях лякали циганами, але тут набагато лячніше. Самі зрозумійте, що до миколаївців я нічого не маю такого, але перечекати на вокзалі свого потягу серед немитих, ходячих під себе, п'яних, гнійних, під димком, сварливих і т.п. не дуже приємна компанія для згадування.
Далеко не ходив, до ринку на площі з орденом. Ніхто там нічого не декомунізділі))

Закупився, наївся і до каси...
Тут прийшлося максимально напрягти мізки, як звідти виїхати у потрібному напрямку. Адміністративна мапа України майже не співпадає з залізничної, в касах відмовляються щось сказати (можна їх вміх замінити на автомати по продажу квитків, посилають до довідкового, де хочуть 15 гривень за послуги. А напрямків з Миколаїа до 8!
Вирахував по проміжних станціях -Констянтинівка,Трихатки....
На Умань з півдня неможливо заїхати, тільки з Черкас або через Вапнярку. А до останньої тільки через Одесу, бо покрали рельси напряму до Вапнярки))
Десь шість годин добирався до Одеси (точно не пригадаю), хоча колись була думка Чорним морем добиратися - екзотика ж , по морю!! Та де там, увесь найдешевий транспортний флот знищений, або зданий РФ. Залізничний майже здихає, зате всі їдуть автівками і хочуть мати сильну економіку при викиданні грошей на паливо )) Добре живемо, а все плачемо та плачемо, що погано))
А ось і Одеса!

 

Дорога довга...
Що робити, як не розглядати трофеї? Ну ті, що назбирав на згадку.)
Іконки Богородиці Путивля, Ізюма, Святогірська... інші подарував.

Квиток до музею "Вервольф"

Квитки до музею Григорія Сковороди

А це листок долі та побажання типу... за Путивлем по дорозі було розкидано. Взяв одну))

Квитки на потяги та дизіля

Обгортка з питної води, яку дали мені автотуристи в степу під Асканією.

Різновиди грязей Сивашу.

 

Ах, Одесса!
Все такая же и красивее...




На Деребасовской ремонт полньім ходом, но єто не помешало вьіпить бутьілочку пива.) Надо же бьіло приехать в Одессу из-за бутьілочки пива!)

Зная одесских по фильмах,, пришлось бьіть "начеку" а утречком уже ехал на Вапнярку....
Если честно, то не знал, куда решиться дальше. Просто положился на провидение и без самомозахизма спокойно отсьіпался за ночь.
Дизель опоздал на полчаса, єлектричка на Хмельницкий убежала перед самьім моим прибьітием.
Ничего не оставалось делать, как через два часа отправиться на Умань через Христиновку.
Под вечер уже бьіл в Христиновке.
Тихий городок, со сказочньіми замками, яркими каруселями и козаками.

 

Вранці сів на дизільі з годину з хвилинами був в Умані. Це єдиний одноденний залізничний склад, що їздить з Черкас і тільки вранці через Христинівку.
Озеро Чиканка, фонтан "Перлина кохання", пам'ятник Шевченкові



Добрався до площі Соборності. На карті з космосу наче нормально все, а в реальності якась свалка битої цегли і фундамент в бур'янах. Довгобуд український)) Майдан корупції і бездарності.


По Садовій дійти до парку Черняховського (генерала радянської армії). Фото-з інету.

А це забувся, з Вапнярки, пам'ятник йому ж. Він десь народився в Оксаніно уманського уєзду за царя Миколку) Другого.

Тут і вулиця Пушкіна. Треба ж так назвати було... можна сплутати з москальським районом.))

Синя стрілка - вихід в зворотному напрямку на площу і мандрівка до дендропарку "Софіївка". Хоча я і не знав про його існування.

 

Оце ж треба! До євреїв занесло мене. Сам дивуюся, і нащо ото було мені потрібно? Наче і не іудей і взагалі, не знаю, до кого мене більше тягне, але ясно, що не до цих. Але цікаво... у вірші потім сформулював.
Здається, що на ЛФ писав у пошуках, те і відвідав.
Попав наступного дня, 14 вересня, на Пушкіна якраз після свята хасидів.
Новий рік у хасидів

Повернення хасидів до України і їхні проблеми. І наші також.

Понятное дело, що головне не порядок, а мета.... і все ж... невеличкий гармидер))
Великі павільони - чи для столів з їжею чи для ліжек для ночівлі?











Щоб трішки підфарбувати настрій, закінчу віршем, бо може хто не читав у відповідному розділі.

 

Маючи смартфон, можна мандрувати по всьому світу і побувати у різних цікавих куточках світу. Правда, не отримавши ніяких емоцій для себе, можна всіх обманути при наявності великої фантазії. Хоча можна і облажатися, бо інформація могла і застаріти. Тому можна провести місцями, де вже був і таким чином показати себе з кращої сторони.
Взяв ось фото з могили цадіка Нахмана з Бреслева в Умані з інтернету з можливістю гуляти по деякій частині міст.



Приємно пройтися по вулицях Пушкіна або Успенською знову... "До чего техника дошла!"
Але пройдемося пішки до могили...

Вхід

Навпроти менора з електолампами

Надземний перехід до могили спереду

Ззаду.

Навіщо їдуть в Умань хасиди?

Природньо, до я зайшов через чоловічий вхід до могили, бо для жінок інший вхід і надгробок розділений типу навпіл перегородкою, так би мовити, для жінок окремо.

Тут є і про Софіївку-дендропарк.
Чоловічий зал, де моляться за партами, читають, співають і танцюють)

Більш за все боявся перехреститися по інерції(
Поряд шкаф з занавіскою, де зберігаються священа тора і ще щось подібне.

На згадку попросив книжечку - дали на ідіше. Українською у них в обмаль, але Міхель дав, щоб прочитав над могилою і відразу забрав, як прочитав.

В магазинах все кошерне. Їжа, алкоголь...

 

Заморився вже трохи описувати свої странствія.( Але вже майже нічого не залишилося.
Але тоді погода була така файна, що нічим не описати. Тому прогулювався по Умані в своє задоволення. Все не побачив, може й на краще, що залишив на майбутні дні, коли повернуся і додивлюся.

Тому пройшовся від хасидського району до дендропарку, а звідти до перлини кохання, зовсім не відчуваючи втоми.
Подивився, чим харчуються хасиди, знайшов і собі ... подешевше - не для хасидів.

Відпочив у парку, як і дехто інший.... Вони теж люди і мріють....

Від Софіївки пройшовся до Успенської і вийшов до перлини. По дорозі натрапив на пам'ятник засновникам пролетарської "Искрьі". Щось я не здивований, що тут друкували газету, з якої полум'я розпалили на півсвіту.

І ось початок дійства.
Відео можна переглянути тут. Але навіщо? Вже не буде цікаво....
Мені особисто відео не сподобалося.
Хіба що із Новосибірську хто перегляне)










Люди добре відпочили. Прям пікніки зробили, поїли і випили для зугріву. Грошенятами порозкидилися на всіляки світлові принади - прям міліонери.
Переночував на якомусь зеленому пагорбі під яблунею, поричав на собак щоб не лізли на мою територію і вранці поїхав на Христинівку. Звідти довго і нудно на Козятин. А там була мала печаль і велика радість. Поїзди на Рівне наступного дня, але об'явили прибуття електрички з Києва до Рівного. Знову не було ніде в розкладі!
А ввечері вже був вдома... заснув щасливим тихим сном, подякувавши небесам за те, що оберігали мене увесь час подорожі навколо України.
Дякую всім за увагу, хто разом зі мною пережив мої спогади.

 

Ігор Мартинів
25 квітня о 11:54 ·
Друзі і френди, вибачте, що до вас звертаюся, я сам не місцевий і ніколи такого не робив, але мене заставила Myroslava Ivanyk, і я подав свої фото на фотоконкурс "Весняне пробудження Карпат". При цьому, я навіть не знаю, який там приз, ну, але, раз вже подався, то треба вигравати. Сподіваюся, ви мені в тому допоможете.

Отже, переходимо за посиланням https://poll.app.do/2521584/c0glr6yvгортаємо сторінку до фотографії, назва якої "Очима орла" і, якщо це фото вам подобається, голосуєм Треба тапнути по фотці і тоді гортати до самого низу, там є кнопка "Голосувати"


POLL.APP.DO

ОПИТУВАННЯ: Фотоконкурс "Весняне пробудження Карпат"
Настав час визначити переможця нашого весняного фотоконкурсу!Ми пропонуємо кожному з Вас обрати і проголосувати за ту світлину, яка Вам найближче припала до душі. ...

 

Це Харків.

 

Точно. Заходив сюди. Справа туалет підвальний... ) Зліва церковна лавка. Шукав всюди карту православних монастирів. Ніде не бачив, крім Почаєва і в Малих Загайцях - там переписав монастирі західної України, без права виносу з кельї(

 

В ТСН від 27.09.19 показали музей радянського периоду у Спадщанському лісі, де я побував в 2018 році.
Парк радянського періоду: в Україні створили перший музей артефактів доби СРСР