В саду та на городі

Доброго ранку

А вночі кілька разів шумів гарний літній дощ

 

Шумів, не тільки злива, під час футбольного матчу у Києві.
А здапвалося сухо, ще перці і баклажани підливали.

 

@Lanktocha, Вам всьо не так... )
Ви як та хєрова свекруха - "не знаю як, але не так"

 

View: https://www.youtube.com/watch?v=Yr944CjCZ5A

 

По Львівщині кращі умови, один із найбільш с/г-районів - це Жовківський, район на височині Розточчя, на межі, оскільки тут є ріки басейну Чорного та Балтійського морів, майже всюди брак помідорів, тут пахучі, різних форм та кольорів, багато хто садить дрібний персик, абрикос, кращий волинського - крупний, як у Південних областях, слива рясна, є темно-сині, є жовті, мені більше смакують, порівняно із закарпатськими та буковинськими, крупніший та солодший виноград, так само відрізняються і дари лісу - під сезон багато чорниці, ожина починається раніше та гарніша на вигляд, майже щороку у цей район їзджу на гриби.

 

У нас теж саме! Клімат сухіший, ніж на Львівщині, але є і персики( не тільки мілкі, крупні американські сорти зараз всі морозостійкі), і черешня, і сливи великі, і ягід повно - аби доглядай та поливай.
Суворих зим та травневих заморозків майже нема.
Климат міняється. Зараз така спека - всі жалюзі в хаті спущені, далі веранди не виходимо. +32 в тіні.

 

У нас теж саме! Клімат сухіший, ніж на Львівщині, але є і персики( не тільки мілкі, крупні американські сорти зараз всі морозостійкі), і черешня, і сливи великі, і ягід повно - аби доглядай та поливай.
Суворих зим та травневих заморозків майже нема.
Климат міняється. Зараз така спека - всі жалюзі в хаті спущені, далі веранди не виходимо. +32 в тіні.

 

Сьогодні приємніша прохолода, +35 показувало вчора.
Помірна волога восени і гриби у лісі, у вересні тішить. Як сухо було у квітні, навіть ліси під Чорнобилем горіли, як садили картоплю - грунт спочатку зрошували, але через надмірну вологу у червні деякі регіони позатоплювало, багато достигаючих помідорів почорніли і пропали.

 

десь у ваших краях


View: https://www.youtube.com/watch?v=IVFdLNcasH0

 

Доброго ранку.

#блогСтефкиСмалець

—Ґєник, чуєш, завтра їдемо до моєї мами. Будемо картоплю копати. На шосту ранку маєш бути готовий. Наготуй собі старі лахи на завтра.
—Тату, а скажи, а чому ти з нашою мамою одружився!
—От, бачиш, Стефко, навіть дитина дивується.
—Ви мені зараз тут договоритеся. Завтра їдемо на бульбу.
Копати картоплю для галичан - це ритуал. Навіть якщо вони стільки бульби не їдять і її можна спокійно купити на базарі, бульба все рівно мусить бути посаджена і викопана. А якщо галичани уже відреклися від городів і давно купують її у магазинах, все рівно в них знайдуться батьки чи якісь родичі десь у селі, які садять бульбу. І треба їхати помагати.
Бульба - це не просто їжа. Це Божий дар і кожен мусить його власноруч викопати, бо шо там та бульба з магазину! Та, гівно та бульба магазинна! А своя бульба - смачна, без хімії! Мусить бути своя! В магазинах здурять і підсунуть гівно.
У галичан є свої заповіді. Вони такі самі святі для них, як 10 заповідей Божих. Перша з тих галицьких заповідей, то є викопати бульбу швидше за сусіда!
Приїхали ми. Шеста ранку вже на городі. Ой, як то файно на городі сонце зустрічати!
Нагнувся, став раком і бульбу збираєш. Комарі в дупу кусають, в крижах шось стріляє, а сонце в очі світе таким лагідним світлом і підтримує тебе.
Бульба, то навіть не праця. То ціла медитація. Ти міняєш пози і б’єш поклони сонцю. Медитуєш на городі. І нашо вам та йога. Понапридумували собі тих йог закордонних. От, бульба - це наша українська йога, з фітнесом, навіть з тверком, бо так люксично розминає сідничний м’яз, шо потім ще тиждень не можеш розігнутися.
Якщо ви не знали, то галичани саме на городах відпочивають. Їм моря не тре‘.
Бо шо з того моря? А ціле ніц. А з городу - урожай. І серце тішиться, коли урожай гарно у мішках поскладаний. Тоді себе кожен господар і господиня фараонами відчувають, магнатами, чуть не власниками нафтових свердловин.
Зробила 150 поклонів сонцю і вже стало в очах трохи темніти... Вже й пити ся захтіло і на диван прилягти. Але мушу. А в дитинстві я так тої бульби не любила. Завжди з бабою за бульбу сварилася. Баба на очі вже добре не виділа, але кожну не зібрану бульбу на городі бачила, навіть найменшу. І вже ходила за тобою і командувала. Я ше тоді зрозуміла, що кріпосного права в Україні так і не скасували, а тіки здурили нас дітей і в підручниках з історії неправду написали. Баба всьо виділа, кожну бульбу. І треба було на полі за трактором бігати і ґальоп всьо визбирувати, бо не дай Боже, щоб хоч одна картоплина в землі залишилася. Гріх і позорище одну бульбу забути!
Ой, цінувала баба працю. А коли картоплю викопали і в мішки склали, то баба ті мішки завжди по три рази перерахувала, щоб не помилитися, а потім вставала до сонця і землю тричі перехрещувала, щоб на другий рік файно вродила.
Друга заповідь галицьких ґаздарів - це тримати в таємниці точну кількість викопаних мішків бульби. То ніхто не мав знати: щоб не врекли, не позавидували або не стали придумувати, що ви страшні бульбові багачі. Одним сусідам, тим, яким баба хотіла втерти носа, баба казала, що бульба фест ся вродила, накопали аж 40 мішків, а другим сусідам, таким, що врікають говорила, що не було того року бульби, не вродила, намокла, висохла, може накопали 20 малесеньких мішечків, а може й нє.
Баба вміла людям повідати, бо баба ще тоді була коучем з особистісного розвитку. Я просто ще тоді того не розуміла, а думала, що вона кріпосним правом заправляє.
Ой, копаєм ми ту бульбу. Вже мені зле стає. А тіки пів городу. Вже й сонце не лагідно світить, а в очі лупить. Встала я. Хотіла на мішок присісти й перепочити, аж дивлюся, а то не сонце лупить світлом, а то баба дивиться з неба своїм поглядом і вже сердиться, що я робити не хочу.
Царство вам, небесне, бабо! Не переживайте, викопали ми вже бульбу. Не будуть вже з нас сусіди сміятися. Будьте спокійна, бабо, люди вже ніц поганого не скажуть. Накопали аж 40 мішків і землю я перехрестила. Три рази перехрестила. Хай файно родить українська земля!

Ваша блогериця Стефка Смалець.
Всім, хто читає і поширює, принесуть в хату 40 мішків бульби. І хай вам ніхто в житті не заздрить! Будьте щасливі!

зі
А шо, файно вродиласі, шо нє?

 

Десь у 70-их рр. минулого ст. викопуванням бульби масово займались аж у жовтні, мало не на Покрову. Пару років тому був випадок, теплий сухий вересень, від викопування відмовлялись, жовтень - дощовий, знову нема можливості копати, в результаті, збирали урожай у листопаді, мало не у грудні.

 

Сподобалось про бабу) як про нашу бабцю 90-річну, мою свекруху)Сміялась про 40 мішків. Я більше 4 мішків в своєму житті не бачила.
Моя дорога свекруха точно так ганяє свою дочку, мою золовку, щоб раніше за сусідів і посадити, і викопати, йой. Поряд з нею не присядеш, бо буде хоч мухи бити, а не відпочине.
От приїхала до нас "помагати полоти", слава богу, що все було пополоте, так збирала абрикоси)). Це диво, кажу вам.
Таких людей вже нема..

 

Мене завжди дивували люди, які насаджують для себе морґи поля.
40 мішків. По 40 кг. 1600 кг. Минус дрібна, мінус на саджання. Десять метрів бульби.
Якщо не мати худоби, то на пять сімей.
Зачєм же!? (С)

 

Зараз я вам розкажу)))

якогось там року (десь в середині 80-Х) на парцелії тестя (27 соток) за два дні! вручну було накопано 92 мішки бульби.
І мішки не "з-під цукру", а пошиті з фільтрів з цемзаводу. Там в мішок легенько входило 70-75 кг бульби.

Ті мішки були занесені до підвалу.

Весною підвал був порожній, бо ВСЮ бульбу використали, а насінева була закопана в погребі)))

А ви берете і кажете)))

 

І шо далі?

 

Не смію питати, ДЕ?

 

@Gyppsy, ви де? Яка була доля цих 92 мешків? Цікаво ж.
Підвал у вас просто фантастичний. Я можу не знати чогось, як міський мешканець, але бувала в сільській хаті в моєї свекрухи, таких полігонів там точно нема.
Є пристройка до хати - квадратів 7-8, там капусту та цибулю зазвичай тримають. Є погріб - великий, туда мешків 10 картоплі стануть, може і буряків з морквою ще 10.Але 92 - це фантастика.

 

Я не буду вдаватися в тонкощі куди і скільки пішло тоді бульби /хоча би і міг/ ;
Бо сестра дружини вроджений бухгалтер /хоча і відпрацювала медсестрою на Топольній і в райцентрі в терапії/
І вона все пам"ятає і трохи записувала в підвалі на стіні і в стайні на дверях ;

Так от, із великої бульби основна маса пішла в санаторії Любіня, Моршина і Трускавця.
Чуть в заготконтору. Але мало, бо там бульба коштувала копійки.

Дрібною бульбою годували двох свиней і бика.
Хтось може не знає - бик виростав до 400-500 кг. І цінився навіть не стільки за гроші, як за тоту справку, за наявності котрої можна було купити копійку, холодильник чи там один ковьор відразу на дві стіни)))

Ну а гроші за бульбу і за биків використовувли за призначенням;

зі
Це я про тещу і тестя.
/о тесть повернувся на бочок... мабуть курити хоче;.
Ше трошки тре потерпіти)/

в моїй родині відношення до городу, поля і стайні завжди було трохи інакшим;

 

Я мало маю своєї картоплі більше використовую у літню пору, доки молода, щоб не купувати, на зиму, на пюре, запіканки, деруни... треба декілька мішків докупити.
Сьогодні, дещо поробив раніше, зрізав декілька своїх соняшників, є миска сирого насіння, треба підсмажити і до смаку підсолити, буде чим зайнятися перед телевізором і не прийдеться купувати.

 

А я останню кукурузу зібрала, поставила варити. Кочанчики маленькі, але ще не дубові.
Малину зібрала, в холодильник. Зібрала дині.Перець на фаршировку.
Нарізала винограду на стіл.
Помідори вже в вечорі збиратиму, після спеки.
Зараз підемо на ставок з сусідами.