Є ще один дуже цікавий , саме автентичний спосіб заварювання ФХДЦ. Сам так ще не робив, але мій товариш спробував повторити так як показано у відео і йому сподобалось.
Сьогодні знову спробував заварити Шен. Узяв 5.5 грамів на гайвань , перший промив 2 секунди,другий 15 секунд. Потім перші 2-3 проливи по 5 секунд, 4-6 по 7 секунд, 7-8 9 секунд, далі 11 , 15 ,19(вже додавав час зважаючи на смакові відчуття;зливав не дуже швидком,можливо це додає поправку на 1 секнду приблизно) і кілька пролививів по 1-2 хвилин. Навіть натяку на гірчинку не було,солодкий смак,навіть уловлювати не потрібно було,легкий,але у кожній краплі пуеру. Спочатку смак був фруктовий, десь на 3й заварці здалося,наче от дуже-дуже стиглий виноград зелений такий маленький,коли пожовтіє аж. Пізніше схоже на курагу,не суху,а саме розмочену таку(у вівсянці в мене така виходить). Ну і легка терпкість на язику. Пив по обіді , не виспався сьогодні, збадьорився та пожвавів одразу ж! P.S. Ця гайвань заварює значно швидше та бере від чаю значно більше,а ще додати до цього якість Шену Ігоре, дякую за чудовий Шен!
Дякую і Вам, Efer, за чудовий опис дегустації. Хочу лише уточнити, що мова йшла про Шен пуер Менку Жунши Мінцянь Чунь Цзянь 2015 року.
Продовжимо наші подорожі по чайних місцях Китаю. Сьогодні на черзі пуерна Мекка - чайная гора Булан і село Лаобанчжан, Юньнань. Найдорожчий чай в світі, 1000-літні чайні дерева - ось що таке Лаобанчжан.
Сиджу п'ю Шу пуер Менку мінімлинець, він СОЛОДКИЙ! Звісно,я дуже мало знаю про пуери,але навіть подумати не міг,що Шу бувають такі солодющі. Перші проливи була міцність ,а потім солодкий післясмак,що залишається на язику. Після кожного наступного проливу він стає солодшим й солодшим!Вже більше 10 проливів зробив,а він все не закінчується
Я не дуже компетентний в біохімічних властивостях чаю, але можу висловити припущення, що це може бути наслідком присутності в чайному розчині пектинових речовин та вуглеводів. Можна додатково прочитати статтю "Смакові характеристики пуеру". Я цей шу пуер пив років зо три тому, тому не пригадую який він на смак. Пам'ятаю лише, що сподобався. Мій мінімлинець чекає своєї черги на дегустацію. Такий самий пуер має шановний infata, можливо захоче поділитися своїми враженнями. Шкода, що чай закінчується, не знаю, чи встигну придбати хоч кілька штук.
Зелений чай Хуан Шань Маофен. На гайвань 120 мл дав деь 5-6 г. Вода - 75-80 градусів. Аромат сухого листа: свіжість, солодкуватість, скошені польові трави, дуже ніжний і приємний. Смак простіший, не такий фруктово-солодкий, як у Білочунь. Злегка терпкуватий. Зробив 6-7 проливів по кілька секунд. Чай швидко настоюється. Чайне дно: листочки більші, менша кількість бруньок. Не впевнений, що таке порівняння буде коректним щодо чаю, але Хуан Шань Маофен - це мінералка, якою хочеться освіжитися в спеку, вгамувати спрагу, тоді як Білочунь - це страва на десерт, фруктовий коктейль(смузі). При заварюванні зеленого чаю дуже важливо використовувати воду з температурою 70-80 градусів, але ні в якому разі не окріп. При 100-градусній воді ніжні листочки зеленого чаю просто зваряться. Є доволі простий спосіб перевірити, чи гарячу воду вже можна використовувати для зеленого чаю. Для цього піднесіть зап'ястя руки внутрішньою стороною до ємності з гарячою водою(чахай, склянка). Якщо ви можете тримати руку над водою і вона вже не обпікає, то сміливо заварюйте зелений чай. Температуру води для зеленого чаю можна швидко понизити до потрібної величини, якщо кілька разів перелити воду з однієї посудини в іншу. Китайці часто ллють гарячу воду не прямо на чайний лист, а на стінку гайвані. Можна струмінь води спрямувати і на внутрішню сторону кришки гайвані. Вода, відбиваючись від кришки, теж буде охолоджуватись. P.S. Дякую Вам, чайний друже Efer, що спонукали мене до покупки зелених чаїв Білочунь і Маофен. Сам би я ще не скоро до них добрався. А це така смакота!
Дійсно,свіжість обох чаїв неймовірна,а я ще й вперше п'ю їх використовуючи гайвань =) Всі, кого пригощаю Білочунем казали,що от родзинка є у цього чаю, та й Маофен дає все,що хочеться отримати від зеленого чаю. Легкість,свіжість,втамування спраги та ще й немає бажання чимось його закусувати)
Чай зі старих дерев вважається великою цінністю. Він містить найбільшу кількість поживних речовин. Але не менш важливо, що в такому чаї часто, хоча і не завжди, присутня енергія Ци. До вашої уваги перша частина відео про чай зі старих дерев.
Нарешті відкопав чайне причандалля та скуштував пробний подарунок пана Ігора: Шен пуер Менку Жунши (весняні пагони). Цікавий чай. До цього Шени вважав міцним зеленим збадьорливим трунком, який додає наснаги витримати на рибах відсутність клювання та спеку. ))) Схоже доведеться змінити своє ставлення до Шенів. Спойлер: чаювання
О, то Ви свій чоловік! Повний комплект! Любо глянути! За 10 років з цього шена вже вся трав'янистість вийшла, він вже не "молодо - зелено", а "чоловік в самому розквіті сил". Розкажіть, шановний SPP, як почався Ваш чайний шлях. Дуже цікаво почути.
Чайний шлях то занадто гучно сказано. Почалося з індійського та цейлонського чаїв, які дуже швидко, десь з 1993 року було заступлені чаєподібним сміттям. Тож протягом десяти років намагався сміття заварити таким чином, щоби вийшов чай. Майже вдалося. Основні складові вдалого чаю із непотребу: слідкувати за стадією зокроплення води (рясні дрібні бульбашки те що треба), цукор, правильної форми чашка, розмішування (щоби шумовиння зібралось на поверхні і його можна було прибрати). Ну і найголовніше для цейлоно-індійських чаїв - це вода. Без доброї води годі й сподіватися отримати більш менш пристойний результат. Поки що найкращою водою в Україні вважаю Дніпрову, звісно після фільтрації. Таким чином запарений чай тривалий час, повністю охолонувши, залишався чистим, прозорим і смак не розпадався. В нульові випадково натрапив на китайські чаї. Вразило їх розмаїття і потужний вплив на розум. Китайське чаювання з одного боку привабило екзотикою, можливістю повно дослідити чай, та з іншого боку часу постійно бракувало. Тож згодом почав просто "вживати" чай, без церемоній. Дуже добре, що натрапив на Вашу тему, бо самому порпатися в завалах китайського чаю та щось там вишикувати наснаги не маю. Але якщо хтось за мене відшукає цікавий чай, то радо скористаюсь можливістю купити добрий чай без зайвого клопоту)))
Спочатку улуни, а потім пуери. З улунів улюблені темні Лао Чунь Мей (чи щось таке, не купував вже років з десять, бо задорогий він завжди, а якісний зрідка), Да Хун Пао та Дун Фан Мей Джень (в Европі - орієнтал б'юті). Зелених трохи: Сі Ху Лудзин, Тайпен Хоу Куй (в якісному варіанті найбільше сподобався), японський Гікуро, але останній справді вартий уваги тільки в якісному, а відповідно, і дорогому варіанті. Зараз купую трохи улунів, найдешевших з більш менш якісних, бо фактично пью їх не як улуни, а як зелений чай.
Про тайванську Східну Красуню неодноразово чув, але так і не довелося спробувати. З тайванців пробував Габу в їх виконанні. Дуже сподобався в свій час. Цінник в тайванців чималенький, але іноді варто щось придбати, бо вони як правило своїх грошей коштують. Що Ви маєте на увазі, коли говорите "фактично пью їх не як улуни, а як зелений чай"?
