Звичний день

Мені всі кажуть ,шо в мене ясно ,аж світло в душі,я не є здеградований песиміст,якому вже нема ради.........Але бувають моменти в житті,коли наваляться проблеми мало того шо й так важко,так ні!!!!!терпи ще.Доля підкидає з іншого фланку "сюрпрайз" і коли ти вже начебто й підвівся, а тебе як ошарашить по голові мішком.
Отака правда життя - біда одна не ходить,другу за собою волочить.

 

Romko, poetka и люди добрые, я не психолог и не философ. Не знаю я Ваши традиции, не знаток менталитета и нрава. Напишу что у меня на уме у сибирского валенка.
1. Когда меня пытаются обмануть или даже обманули, я продолжаю доверять (не закрываюсь).
Иначе одного хорошего человека среди 100 паразитов не встретишь (значит больше потеряешь чем найдёшь).
2. Застряв в топи не следует сильно дёргаться (быстрей затянет) и если помощи не предвидится, то и крест на себе ставить не спеши. В экстремальной ситуации человек не впавший в истерику, способен на такое, на что в бытность и помыслить не мог.
3. Злость это слабость. Как говаривал шаман благословляя охотников (злость застилает глаза, шкурку папортишь, зря зверя загубишь и себе не поможешь)
Вот однако и весь мой сказ.

 

Моменти в житті бувають у кожного... і "сюрпрайзи", от тільки нащо себе додатково власноручно тим мішком добивати?
Оль, все внормується, обовязково внормується!

 

Я думала,шо вже внормувалось і маму випишуть,та ні.....знову ліки наааабагато дорожчі,знову переживання..........

 

Карочє тре взятись за руки і заспівати

http://www.youtube.com/watch?v=Jc3X1jK75wY

 

Классная музыка. с оттенком в во поле берёзка стояла и востока.

 

Всё-таки, дамы и господа, мы совсем потеряли представление, что есть добро, и что есть зло. А ведь всё в мире относительно. Мы здесь все сыты - уверен - нет ни одного голодного среди нас, перед каждым компьютер, сидим в тепле, при свете и при этом считаем себя несчастными. Того, что есть у нас, нет у большинства населения Земли. У нас не идёт война, у каждого более-менее нормальное жильё, и в общем, мы достаточно уверены в завтрашнем дне. Считать себя несчастным при таком "раскладе" - как-то даже грешно!
На другом сайте я уже рассказывал эту притчу. По моему, у Анатоля Франса есть эта новелла. Короче, в одном государстве заболел король. Лучшие врачи собрались, чтобы его вылечить, и не могут понять, что у него за болезнь, и как её лечить. Наконец из одной дальней страны пришёл старец, осмотрел короля и сказал, что его можно вылечить, если надеть на него рубашку счастливого человека. Бросились слуги искать счастливых людей среди знати - нет таких. Все или испытывают нужду в чём-то, или болезнь какая-то, или другое несчастье. Стали искать среди купцов, священников, простолюдинов - ни один человек не мог сказать, что он счастлив! Да, непременным условием счастья было, чтобы человек никогда не позавидовал другому за всю свою жизнь.
Обошли всю страну гонцы, нигде не нашли счастливого человека и возвращаются в королевский замок. Видят, сидит на опушке пастух, пасёт овец. Они решили подойти, спросить у него, не знает ли он счастливого человека. Он в свою очередь спросил - а что такое счастье . Они стали ему объяснять: чтобы человек был здоров, доволен жизнью, ни в чём не нуждался и никому никогда не позавидовал. Пастух подумал и сказал - это я и есть. Те обрадовались и попросили пастуха дать свою рубашку, чтобы исцелить короля. Пастух с огорчением развёл руками - у него никогда в жизни не было рубашки!

 

я радий за Вас.
От,я не впевнений.

 

А ще в Сираха є: "До пори-часу довготерпеливий терпить, але наприкінці радощів він зазнає."

 

А я Ліну Костенко згадав...
Оцей уривок можна застосувати й до мене...до кожного...

 

Чи до кожного...

Якщо не звірити терзання на Господа.

 

Надмірне уповання на Господа...що це?

 

Хто каже про надмірне?

 

Ризикую накликати на себе форумну інквізицію,але скажу таке.
Кожен з людей є таким,яким створив Його Господь.
Один любить кавун,другий свинячий хрящик.
Дехто любить поезію,а дехто - реп.
Дехто носить рожові окуляри,а дехто не носить ніяких.
Дехто вважає,що .... мій звичний вечір...ти знаєш,про що я - є приводом життєрадісно гигикати і волати,яке всьо навколо світле і красііііве....то його справа.
Я так не вважаю.
Надіюсь дожити до завтра.
А далі,як Бог дасть.

 

Я люблю кавун, часто чую, що пора зняти рожеві окуляри і ще частіше дратую людей своїм гигиканням. Але ти правий - всі ми різні і то класно

Хай дає полегшу...

 

А я не люблю кавуна.
А свинячих хрящів ще більше.
І рожевого не люблю.
І ніколи не навчуся дивитись на біль своєї дитини з посмішкою.
Свій терпіти зможу...навіть з посмішкою....а то...не зможу.
Мабуть то проста заздрість.
До тих,хто сильніший.
Хто вміє так.
Я ніколи не навчусь.
Suum cuique.

 

Я не сперичатимусь і ніц не доводитиму лиш спитаю... Чи не думаєш ти, що Зорянка в моменти без болю заслуговує бачити татову та мамину посмішку? Грітись твоєю посмішкою?

 

Ти переконана,що вона її не бачить?...

 

В нас піднялись ціни, бо піднялись податки. По цінах на продукти то не дуже відчутно - лише 4% у порівнянні з минулим роком. Ну воно по трохи ж підвищувалось.. А от ліки Найдешевший аспірин в аптеках по 12 злотих за пластинку 10 таблеток! (~30 грн) Раніше як купувала за 4 злотих, то думала - йой, щось дорогувато.. В інтернет-аптеках є дешевші, але замовляти одну пластинку то ж смішно і невигідно. Так всі хворіють чи просто як завжди заробляють?

А ще щось сьогодні було зі світлом. Перепад напруги, мабуть. Комп на упсі, а холодильник щолкнув якось нервно - йому явно не сподобалось. Але працює, тьфу тьфу. Ввечері в двері втикнули папірець про те, що була аварія цілої мережі і що через тиждень прийдуть щось ремонтувати. Написали, що якщо нас не буде вдома, то відключать цілу мережу Я то вдома буду, а от сусіди? І чи аварія тільки на поверсі, чи в цілому 12-поверховому будинку? Йой.. Скорше б та весна, з зими і так толку нема - одні проблеми! Ще й снігу нема. Сніг - єдиний плюс зимовий - і то нема.. Бу