Звичний день

Я ось що придумав. Трохи поднатаскаюсь писати по украинськи.
Такой компот сроблю. Хрен дзись розберете мою мову.
До здравствует /forum.lvivport.com

 

Когда я работал на заводе в Армении, мой заместитель по лаборатории, армянин, учился в Одесском институте связи. Отличный парень, редкий умница, хороший специалист, шахматист - перворазрядник. Он хорошо знал русский язык, но когда начинал говорить по-украински (он изображал репортаж со стадиона, ведущийся на украиском языке), я не мог удержаться на ногах от смеха. Слушать українську мову с армянским акцентом "в исполнении" армянина - это было необычайно смешно!

 

Та ми Азарова розумієм
А Вам респект і уважуха,пробуйте,ми ж російську вивчили і ви українську зможете

 

Но я Вас уверяю - это было точно не со мной! Могу Вам слово дать! Честное пионерское, это был не я!

 

Лаааадно,повірю наслово

 

Цікавий день...

 

гроші - то завжди головний біль: коли їх нема, то болить голова, де їх узяти; коли є - болить голова, що з ними робити

 

Шановный Ромко! Уберите Украину от края пропасти! Снимите повязку с глаз!

 

Пов"язка....
Мені вже видається,що оця пов"язка на очах має просто на меті прикрити каліцтво....відсутність очей.

 

Вчора життя в черговий раз дало мені по морді. Причому заслужено. Скільки разів казав собі: не можна допомагати людям, особливо якщо це може загрожувати твоїм інтересам чи репутації. Скільки разів обпікався на цьому, але видно життя так нічого і не навчило. Ще не минуло двох тижнів, як допоміг одній особі, з якою пропрацював 10 років, вийти з важкої ситуації, де її хотіли конкретно підставити і навішати на неї багато неприємних речей, які вона в дійсності не робила. Причому абсолютно законно, проте конфіденційно. А у відповідь на свою допомогу отримав підлість і чорну невдячність. Видно так закладено Богом, кармою чи природою (хто в що вірить), що кожен повинен випутуватися сам і в результаті або пропасти, або вижити і стати сильнішим. Можливо наступного разу буду в таких ситуаціях мудрішим.

 

А надворі чорно....
Хм...як і в душі.
Дощ...холод...тоскно...
Ось...виглянув у вікно

Як звиклє,віршований коментар

С.Татчин

Лихо Темної Води

Плакав дощ над тiлом мiста,
Сiрi сльози лив.
Й стало серцю в грудях тiсно
Вiд нiчних молитв.

I мене, як тiнь, накрили
Хижi птахи слiв,
Я їм гладив чорнi крила,
Й римами молив.

Я благав їх долетiти
Крiзь зелену нiч
До країв, де вiршi-дiти
Починають рiч.

I радiв до слiз вiд того,
Що живу один
Там, де ясно чути бога
Темної води.

Вiн спiває пiсню суму
Посеред болiт,
I над ним спиняють думи
Лагiдний полiт.

Й хилить мiсяць гострi роги
На далекий схiд,
Звiдки краденi дороги
Повертають хiд.

Щоб по ним моя тривога
Не змогла дiйти
До засмученого бога
Темної Води.

Вiн живе на днi надiї,
В самiм серцi снiв,
Де готуються подiї –
Тихi i сумнi.

Де кiнчаються розмови
Про пусте життя,
I збираються для змови
Гострi почуття.

Там – у мiсячному сяйвi,
З болем у крилi,
Тi слова, що будуть зайвi
Вранцi на землi.

Бо стає до звону тихо
Й близько до бiди,
Як з води виходить Лихо
Темної Води…

Слава Богу,що ніч позаду.
Мала поміняла режим...вирубується в 9-й...в 3-й,4-й вже райзує.
Літом могли хоч надвір піти,тепер не дуже й підеш...
Але нині відносно
Трохи вдалось навіть трохи позайматись...недовго,правда.
Допиваю другий бундель кави,докурую другу пачку,доїдаю пенталгін

і прошу Бога помогти дотягнути до вечера.
Зараз на трохи здам зміну,піду,трохи помучусі межи хомо...кави,сигарети,таблєтки тре купити...
Та й всьо...

 

погода така... похмуро.... сумно...шось ті ціни мене жахають.... йду в центр

 

так сонячно,що аж очі сліпить.+7 вже.Зараз буду теж збиратися на вулицю,треба по магазинам пробігтися,подаруночки купити..

 

Як на мене ,всерівно потрібно робити добро.....і не обов"язково чекати віддяку....Добро як бумеранг,всерівно до тебе повернеться,нехай не від даної людини,від іншої...або в інший спосіб,але неодмінно повернеться,так само як і зло.
не розчаровуйся в собі ніколи,головне,що ти зробив для людини .....а все інше дурня.....вона як мала тебе підвести,підвела б обов"язково,але в якійсь іншій ситуації,така вже людина, і тут допомагай не допомагай всерівно суть не змінна....
П.С. Від перестановки доданків сума не міняється......Все буде добре...

 

В тому то і справа, що віддяки ніколи не чекаю, бо якщо хочеться комусь допомогти -то робиш це просто з власної невимушеної волі і бажання і без очікування всяких подяк чи похвал. Ну я розумію, просто проігнорувати і не звертати увагу на чиюсь допомогу. Але щоб підвести в цій самій справі?...

Хоча все ж таки мабуть так і є:

 

Погода чудова. Ходила в університет. Заплатила за телебачення. Купила 200 г "Форнетті" з сирним кремом. Мені подобається.

 

Не бідкайтеся. Ви зробили добру справу і це Вам запишеться. Ви зробили добре не йому а собі. Я вірю, що добрі справи оцінюють не люди а Бог.

---------- Додано в 15:07 ---------- Попередній допис був написаний в 15:06 ----------

На вихідні збираюсь до Львова.

 

Отчасти понимаю причины Вашего настроения. Уже писал, что говорить общие слова считаю неуместным. По поводу будущего Украины - получается немного странная, даже забавная картина: я, русский, живущий на Украине, которого многие на форуме считают настроенным несколько антиукраински, буду убеждать Вас, украинца, безусловно, патриота Украины, в том, что для Украины есть светлое будущее. Пусть юмор этой ситуации хотя бы немного поднимет Вам настроение! Ничего, надеюсь, что "бандюки и хамы" немного заставят Украину пошевелиться, начать работать, и, может быть, мы сумеем отойти от края пропасти. А вот если бы сейчас у власти были те, "демократы" которые, боюсь, шансов было бы гораздо меньше. Если они были бы вообще. С этими, "бандюками", надежда ещё есть.Ну а в самом худшем случае (худшем для патриота - в понимании этого слова большинством львовян) - как говорил Остап Б, придётся пойти в управдомы. Россия рядом, она не даст пропасть. Правда, многие будут жалеть о несбывшемся... Короче говоря - поживём -увидим! Держите хвост пистолетом!

 

Прочитал Ваш рассказ. Прочитал и слова пани poetka и пана smeet-а. Могу лишь присоединиться к их словам. Они сказали всё, что и я хотел бы сказать. Наверно, очень многие люди думают так же.