Звичний день

забігла до вас на хвильку )) часу обмаль, вже біжу знову , все ганяю з тим кварталом. А в голові пісенька крутиться В.Вівчар ... "Львів пахне кавою, кавою, кавою..", так , що всім смачного і файного кавування.

 

Прийшла щойно з роботи,нарешті закрила лікарняний (щоправда уроків сьогодні не мала,лише узгодили розклад із заучем та вчителями...).Ще забігла в перукарню підстригла гривку,і трошки по магазинах пройшлася. Пообіді маю 3 учні на репетиторство,і буду ввечері помаленько готуватись до завтрашніх занять-ех,прощай декрет,здастуйте трудодні)))

 

А я інакша.....в мами депресія,залишилась без роботи і без грошей,...дотягти б до пенсії 1 рік...
Я щойно обдзвонила різні оголошення.....лякаються віку...а що 54,це вже клеймо?
Я шокована просто дико і самій страшно.......

 

А я во... пару годин в лісі...менший круг...з 12 кеме...привів... помив....поміняв памперс...погодував...дав азалептин....сидю,чекаю,коли візьме.
Може й самому вдасться задрімати...
Дві-три години...і знов в ліс...
Звичний день....

---------- Додано в 15:23 ---------- Попередній допис був написаний в 15:07 ----------

хм...та й 42...вже клеймо....
Особливо,коли звязані руки...коли більш,як на пару годин не можна відірватись...коли...після приступу...не те,що рухатись...думати нема сил...просто тупо сидиш....
Але...треба жити до вечера...а потім до ранку.
І бути завжди готовим до найгіршого.
Тоді...кожну спокійну хвилину сприймаєш,як подарунок долі.
От така фільозофія.
Правда...оте найгірше...завжди стається неочікувано...і кожного разу...оте найгірше...все гіршіше від попереднього.
Та колись же мусить бути кінець....

 

Ой, а Ви знаєте, я якось забула про фотик, коли переді мною така сма-а-а-кота була

---------- Додано в 16:07 ---------- Попередній допис був написаний в 15:59 ----------

День сьогодні, як день!!!
Погодка супер! Ми з пар втекли і пішли на мітинг: "Платним енкам "НІ!" - платіть собі самі!", "Студент не товар-ВУЗ не базар!" "Ганьба Табачнику!" !!!!!!

 

Не те що 54, але і 40 вже практично клеймо. Навіть після 35 проблематично знайти роботу - всі хочуть молоденьких і з величезним досвідом. Я після 40 десь так років 5-6 дзвонив і висилав резюме - як тільки казав вік - відразу "до побачення". На сайтах з вакансіями після 45 в основному потрібно лише сторожів, двірників, деколи робітників по обробці металу (токарів, слюсарів фрезерувальників). Доходить навіть до абсурду. Одного разу подавав резюме на керівника великого і дуже відомого на Україні підприємства. Пройшов три кола аду (співбесід), всі казали що підходжу по всіх параметрах, але на станньому етапі взнали, що мені 43 - сказали що застарий. Їм потрібно було фахівця з досвідом роботи директора великого підприємства більше 10 років і віком до 35 максимум. Вдумайтеся, хіба не абсурд, хіба може людина в 22-23 роки стати директором скажімо автобусного заводу чи заводу "Електрон".
Дикості просто немає меж....

 

Сумна правда.

 

хочуть молодих, зелених, щоб не дуже вникали скажімо так в тонкощі їх роботи, структури і т.д. то...страшно, бо в країні не має багато спеціалістів, хороших профі...
Знаєте, от нині наш знайомий з Червонограду, казав, що в них шахті обламався кабель і люди просиділи в шахті чотири ! години, в темноті, в очікуванні...це страшно...

 

Якщо в переносному розуміння...- то в нашій країні,ми всі так сидимо, все життя....
але головне,що живемо....бо сьогоднішня ота трагедія мене просто шокувала... і що то за водій такий...камікадзе?

 

Так сумна і дуже.Я своїм дітям так і кажу,шукайте долі всюди тільки не в Україні. Повірте, коли читали декларацію про суверенітет, я плака ввід радості... Тепер бачу- щасливий той хто виїхав за кордон. У нас ще в найближчі 40-50 років нормального життя не буде. А тим більше тепер. Зроблять таку собі космополітичну-олігархічну Малоросію. Те про що вони мріяли.
Казав дочці після Індії шукай роботу в любій з країн Європи,тим більше досвід роботи в шикарній компанії буде. Вона вперлася ні тільки в Україні(хто ж буде будувати Україну як не ми). Тепер вжезовсім інші настрої. Каже спілкуавалася з товаришкою,та залишилась в Україні, з шикарним досвідом керівної роботи в ІТ ,з бездоганним знанням англійської мови, міжнародний тренер з бізнесу вже 4 місяці шукає в Києві роботу.І це у віці 24 роки,а не як ви кажете в 54. Дожились.Та її б закордоном з таким досвідом з руками і ногами відірвали,а тут.....
Каже дочка що з нашим дипломом ніде сунутись неможна. Потрібна бізнес школа.Найдешевша в Індії-рік навчання 40 тисяч американських президентів, в Лондоні 80,а в США 120. Це за рік навчання. За те з тим дипломом беруть в любій країні на саму високооплачувану роботу. А де такі величезні гроші брати. Там правда банки дають кредити, а це значить, що потім ще треба років два там за кредит відробляти. Трохи довго як для Індії. Зате потім шикарна перспектива для працевлаштування в любій країні світу. Ще можна попробувати дістати грант.Якщо вдасться.

 

І хтось тут буде говорити,про розбудову України....тьху...тьху....біда тут тай годі...ось сьогодні пішла до лікарні здати аналізи....взяла з собою тільки 250 грн. а мені так і говорять мало треба 350...... а я думала,шо навіть на продукти залишиться...а вийшло,що сама ще й винна...заїхала з 2 грн. додому,насмажила оладків Summer і дешево і сердито,попоїли.... а думала купити якогось м"яска,ну то таке....будемо їсти кекси кокакольні.

 

Сьогодні вже звичний день.. А вчора!
Мого коханого в лікарню поклали! Я в шоці!!!! Застудився, нежить з'явився, почала дуже боліти голова, я його змусила піти до лікаря, і то ледве-ледве. Пішов в свою санчастину, зробили рентген і сказали, що стаціонарного лікування не уникнути! Фронтит гострий - такий діагноз... Поклали на Ужгородську... Тепер антибіотики і ще купа всього, коротше, пів аптеки! така біда....

 

Швидкого йому одужання!

А до нас нарешті приїхав продавець пралки з майстром. Виявилось, що ми просто безтолкові Треба було натиснути кнопку і потягнути за дверцята тої пралки. Чоловік не догадався, а я так пробувала, але таки не тиснула ту кнопку до кінця. Та і зараз не можу - палець заслабий. Отже, посада швейцара пралки віддається чоловікові

 

Минув день...звичний...

Триває така ж ніч....

 

І я, старий дурень, весь день згаяв на форумі... Добре що внук поруч, відволікає... Я до нього вже так привик, що ревную до його батьків. Чесно. За ці дні, що Тамагочі в нас живе...

 

Моє сонечко навчається в Берліні, спочатку також говорила, що навчатись і здобувати наукову ступівнь буде в Європі, а працювати буде тільки в Україні, але по троху цей запал пропадає. Вчора зустріла одного свого старого знайомого, зараз він балатується на мера нашого міста, почав розпитувати що і як в мене. Взнав, що дитина в Берліні і почав лозунгами говорити, агітувати, що вони все зроблять для того щоб всім краще жилось і щоб наші діти змогли повернутись додому і мати достойне життя. Він був взагалі цікавою людиною, але зараз поспілкувалась з ним, хвилин зо три і вся розмова в нього спрямована в одному напрямку, говориться якось лозунгами. В таких моментах завжди хочеться вибирати протилежне. невже не можна бути просто собою, так до людей ближче. То я для себе зробила такий висновок, хай наші діти шукають своє краще. а додому сюда повернутись зможуть завжди. Може я неправа? А я хіба знаю..... все прийде з часом.

 

от завершила нарешті, буде подарунок для подружки в якої народилась недавно доця

 

Щось у мене склалось враження,що ви людина заможня.... і сонечко ваше подорожує по Європі і вчиться в Берліні - це добре,що у вас була така можлиість... а у кого немає........хто виріс без батьківської підтримки...Мій чоловік залишився без батька у 15....... і всю сім"ю волік на собі і далі волоче.Тобто про перспективи говорити й не варта,коли дві сім"ї дивляться на одного, і заглядають,що тато,син,брат приніс і скільки заробив......і всі проблеми перекидують на його плечі... а він як раб обставин бере все на себе......в такі моменти хочеться дерти з тої України, але і тут є але,не легко виїхати,особливо,коли є особлива дитина...знайома спробувала в Канаду ....через дитину не пустили....а ви кажете...Легко говорити маючи 3-хповерховий особняк і т.д. і т.п. і дитину в Берліні.чи де не знаю....тягли б ви як воли все самі,не вірю,щоб так жили..принаймні в нашій країні.
Ну скажіть як доробитись чесно до 3-х поверхового особняка,нехай в Тернополі?
Не хочу вас образити ні в якому разі....але коли читаєш оті пафосні рядки про альтанку,три поверхи і сонечко...... ну якось відчуваєш себе.....поставлю надалі три крапки.
Я знаю не мало заможніх людей, але проте вони не хизуються так одверто своїм статусом і т.д., а вас почитати...

 

Не треба так,Олю... Я прекрасно тебе розумію...якщо відверто,мене часом болять просто усмішки на обличчях людей,дитячий сміх...але я усвідомлюю,що НЕ МАЮ ПРАВА на такі думки...