Звичний день

була на ознайомчій лекції курсу Практичної психології... протягом місяця це буде звично для мене... вражень багато вже, сподобалось... хоча думки якось розбігаються від отриманої інфи, тре час напевно, щоб все порозкладалось по поличкам...

 

Такі звичні і незвичні дні.Їздили в Асканію(фотки будуть в моїй темі) там тааак гарно.Всі переживаємо за бабусю, дядька..операцію все відкладають..то депутата привезли, то титанових пластин немає..А ще курсак, диплом..22 червня захист...і все.Вже зараз спокою не дають думки де знайти роботу...

 

Їду на хресну дорогу до Крехова...після таких прощ стає легше на душі....

 

А ми на свою..прощу...збираємся...як щодня....

 

Знайшов.... включив... працює.... нє, ну житіє дивна штука....

---------- Додано в 11:17 ---------- Попередній допис був написаний в 11:16 ----------

А Мих постараєсі в Унів потрапити..........

---------- Додано в 11:19 ---------- Попередній допис був написаний в 11:17 ----------

Аліас, не переживайте за завтра. Завтра само за себе потурбується. Живіть сьогодні.

 

Воно може й так..Але ж не хочеться сидіти на шиї і Макса, та й стільки планів, мрій...

 

На все свій час. 22 червня не за горами. насолоджуйтеся життям,

 

намагаюсь

 

Да-да,нємци уже блізко... Насьпівуючи: "Як тільки сі вОйна зачєла...

 

У Львові? Для початку напиши на форумі оголошення в тему про пошук роботи, може якраз щось десь.. А ще є сайт газети "Ваш магазин", де теж можна пошукати..
А взагалі ти зараз маєш думати про тих, кого залишиш. Про рідних і друзів.

 

Ір, ти серйозно?Я ж не в Антарктиду їду до кінця життя).Я якраз думаю про львівських друзів, знайомих і родичів..Навіть люблю їх більше, ніж тих, хто тут зі мною.

 

Були в лісі. Спазм. Завів до хати. Здав на руки. Перед очима пелена. Пішов,куди очі дивляться... Аж зараз озирнувся... На цвинтарі. Біля бабусі. Так і сиджу. Відходжу. Тут легше.

 

Погано,коли в житті більше чорного ніж білого,але свій хрест треба нести до кінця,інакше наше життя втрачає сенс.

 

А який сенс має життя?

 

сьоні почистив від піску, помив від бруду, протер і відполірував гірський велосипед. потім відрегулював тормоза передні, задні спиці потягав, побавився із бортовим компьютером - блін, подарили отой супер-мега блатний спідометр багатофункційной, так там одна кнопка. все поставив. він шось не хоче працювати.
посмажив собі налиснико-блінчики. але так їсти не став. загортав всередину салат з редиски-яйця, получилось вегетаріанське буріто. по обіді друмав. одну шкарпетку зняв, а другу забув. почали сниитись жахи. зняв дуруг - замерз у ноги і не зміг заснути )))
зараз сижу в неті і шукаю чим змащувати коліщатка ровера і чи чамом якась супер-сексі дівчинка не шукає пару на велопрогулянку ))

 

Хто ж його кидає...
От...відійшов..причалапав"єм до хати та й вотуво....
П"ю каву...
Рихтуюся до ночі....
О...

 

Знаєте як в мурашнику,кожна мухариця має якесь своє завдання.На мою думку людина теж приходить на цей світ,щоб виконати якусь свою місію.Я думаю,це і є той сенс.

 

І я не на Антарктиді, але все ж бракує старих знайомих..

 

Я не про то,просто хр...во,коли хр...во.Часом стає дуже тяжко на душі,коли розумієш,що це хр...во треба тягнути все своє життя.Але все те,шо нас не вбиває,робить нас сильнішими,нє?

 

Ага..а ми з Зоряною в лісі годували печеням мурахів...
Троха"м зняв мобілою....

http://www.youtube.com/watch?v=oV_6-FER97A

Чисто,як хомо...метушаться...метушаться...кожному шось тре...
А толку...