Звичний день

я загалом теж люблю командувати, але не чоловіком.. бо просто потім не поважаю.. а щоб чоловік мною командував - то ні за які гроші... хіба як по статусу - батько, начальник.. інакше - нє... а як я ще мушу слухатися - в мене починається депресія, нервовий зрив... то що жінки терплять десятки років мене вбиває((

а якби вам попалася така як я, то що? змагалися б хто скорше помахає?:D
і в мене таке було... чоловіки собі командували, хотіли провчити і тп... демонстративно йшли геть... а потім як десь ми пересікалися, то чекали від мене образи, гніву, запитань... іноді навіть виправдовувалися.. і були дуже здивовані, що не зачепили мене тим... правда потім поверталися... з більш-менш зрілих стосунків всі! мої кавалери просили дозволу поновити стосунки прямо чи завуальовано... але в них не було шансу, бо я знайшла того, хто мною не поникає і вважає рівнею собі

У вас гарна жінка!!!

 

От вже тепліше...
... чоловік не командує , він просто бере ініціативу в свої руки (те що роблю я - пишу за себе /за нашу сімю).
Тут мусить хтось бути лідером....
А моя жінка абсолютно не терпить.І не відчуває себе обділеною.
Їй дуже затишно , коли вона по житті "їде на автопілоті" , а я думаю майже за все - за роботу ,гроші, вчасне плачення рахунків ,....навіть за апойтмент до лікаря для нашої дочки і чи в жінчиному авті є бензин.
І в такому випадку коли розподіл обовязків в сімї йде в пропорції 70/30 (70 моїх) я маю повне право на чоловічі "бзіки".Тим більше що вони на шкоду сімї не йдуть.

А думаєте такого не було? Було звичайно...Але пробачення не просив , бо не вважав себе виноватим.Чекав на неї....Вона теж не просила...
Навіть жалів за нею , але гордість і чистолюбство перемагало і я не робив перший кроку ...
Вона чекала , що цей крок зроблю я , я - що зробить вона.... а час брав своє і так потихеньку цей конфлікт відходив на задній план

Мені теж нівроку нічого не бракує.

 

Ех...щиро співчуваю,в мене схожа ситуація.Книжок навезла стільки,що можна бібліотеку відкривати.

 

А я приніс додому терабайтний вінчестер (власний), який вщент забив на роботі музикою та музичними фільмами - на канікулах відтягнуся!
Щоби не заморочуватися із записами на болванки, притягну ще ноут - там, як не дивно, дуже "чесна" аудіокартка.

 

Поздравляю всех форумлян с Новым 2010 роком. А я сегодня справлял Новый год с утра до 16-00, потому что завтра с утра за руль. А Медведев сказал, что пьяным водителям обломится здорово. Часов в 11 пришёл маму поздравить. Выпили. Мама стала жаловаться на память. Вспомнила, что это у неё от её папы ( моего дедушки). Говорит, что она говорила ему, когда тому было около восьмидесяти: " Папа, ты , наверное, скоро и имя моё забудешь". А дедушка говорит:" Нет, Зоя, имя твоё я никогда не забуду, потому что люблю тебя. " Мама тут же в воспоминания. В 1937 году у нас были первые выборы в Верховный Совет СССР и папа меня ( ей тогда было 6 лет) везде носил и говорил кто куда избирается. В Совет Национальностей у нас ( Красные Баки, Горьковской области) был - Чкалов Валерий ( забыл отчество-лётчик) а в Совет Союза - Бусыгин ( или как-то по другому мама сказала забыла ) мама не могла вспомнить кто он, зато я вспомнил - наверное кузнец-стахановец - мама сказала - да-да. Чкалов к нам приезжал был митинг и папа меня поднимал на руках и говорил - Зоя смотри - это Чкалов. У мамы это такое воспоминание. О чём-то очень хорошем, необыкновенном, которое никогда не повторится... О том,что отец, которого она любит больше всего на свете, был рядом, любил её... И всё было так прекрасно как никогда уже не будет...
А потом я пошёл к дочке внуку, внучке и зятю. Зашёл к родителям зятя, бабушке, а также к его папе и маме. Они люди воцерковлёные и соблюдают сейчас пост. Я сказал, что пост прервал и внова поститься начну со второго. Делаю уступку празднику детства. " Господи милостив буди мне грешному". Мне кажется они меня поняли. Прочитал им четверостишье , посвяшённое внучке, сочинённое вчера:
"В лесу живёт Мишутка, У нас живёт Машутка. Ну как такую внучку Не взять к себе на ручки?" Вроде понравилось.
Уже два часа "не принимаю". Завтра утром внук (3г.4м.) и внучка ( 5 м.) поедут поздравлять с Новым годом дядю ( 1 г.) и тётю ( 8 лет). С обоих сторон все подарки приготовлены.
Мама , как всегда "подсовывала" мне различные статьи. Прочитал одну из "Южного Урала". О нашем оренбуржце . Фамилия Денежкин . 95 лет . Ясный совершенно ум. Участник ВОВ. Очень интересная биография. У него недавно мошанник похитил ордена. чуть не убил спасли соседи. Вроде поймали и накажут.
Первый бой у него был первого августа 1941г. Несколько раз просто чудо в живых оставляло. Например, лейтенант сказал - иди отдыхай. Отошёл и на это место снаряд упал. Сарашивает корреспондент - а как же убивали. Он говорит, не знаю, на войне привыкаешь к каким-то диким вещам, например, можешь спокойно сидеть на мерзлом убитом немце и пить чай...
Дай то Бог, чтобы мы никогда не привыкали к диким вещам.
И ещё он сказал , что надо радоваться каждому звычному дню, и ценить этот, вроде бы звычный день. Говорит, что надеется посмотреть открытие Олимпиады в Сочи.

 

А в лісі зараз тиша...якась первозданна. Все біле-біле...і якесь,наче казкове...аж Зоряна притихла... І,хоч...звичний вечір...СОNTRА SPEM SРЕRО...

 

Ромко, вір....чуда бувають...
Бажаю щос саме Твою родину це чудо спіткало...

 

В свому стилі...і...відповім віршем...

Довірливим, маленьким кошеням
Дитяча радість зазирає в душу,
А я втрачаю лік безликим дням
І кожен день, чомусь, старіти мушу.

І суєтою невблаганні дні,
Як бур"яном колючим проростають...
Приходить сон і тільки уві сні,
Я подумки, ще іноді літаю.

Стомились крила, тіло і душа,
Але в очах вогонь іще жевріе
І серце просить:"Ти не полишай,
Не полишай, не полишай надію".

І я втрачаю лік безликим дням,
І кожен день, чомусь, старіти мушу,
Та знову й знов, маленьким кошеням,
Дитяча радість зазирає в душу.

 

Батьки дивляться "Диско-80", а я нудьгую.

 

а я своїм батькам тільки що телефонував-так само дивляться диско-80 і позіхають

 

готуємось до зустрічі Нового Року, дивимось "За двома зйцями":
Химка до Проні Прокоповни: "Я ... зустріла тьотку Циклету, так вона просила передать Вам, що Ви - падлюка."

Ну, і незабутнє - "папіроска"

http://www.youtube.com/watch?v=7OurGh2g9wg&feature=related

 

Зла як чорт:

 

От злости морщинки появляются, аккуратнее.

 

Злой аки скорпий! (с) говаривал персонаж В.Высоцкого

 

Я ще молоденька,але дякую за пораду

І я вже не зла послухала улюбленої музики,підняла сама собі настрій,ато я так бачу що більше нема кому

 

Їду в тролейбусі. Сидять двоє хлопців років по 10 і матюкаються на весь салон! Якась бабуся зробила їм зауваження, так вони ще й її послали! Ну не скоти? Отаке нове покоління у нас росте.

 

Москалі напевно, не звертайте уваги.

 

Основи державного і суспільного ладу України в новій конституції(1996року)...побажайте успіху,починаю писати реферет!!!
Треба ж якось брату допомагати

 

Сиділи майже до 5-ї ранку.. Прокинулись десь зранку, глип у вікно - світає, сонечко виблисує промінчиками по снігових кожушках дерев, "ой, рано ще, спимо".. Кілька снів, прокинулись знову, глип у вікно - темно так.. Що відбувається?? Зірвались з ліжка, глип на годинник - 16:10 Ото виспались за цілий рік!

 

а в нас води теплої не має... от маєш в новий рік без гарячої води