Звичний день

Аліас, в мене міні-відро приблизно 7 кг, для всіх стараюсь
нині познайомилась з родичкою з Таллінна, спрезентували смачні естонські цукерки і чай , файно посиділи, поспілкувались)) дуууже їм наш хліб подобається кажуть в них такого нема...

 

сьогдні день міста в нас. прогулялись просто, подивились концерт трішки. я не люблю, чесно, всіх отих масових-не бачу змісту. протупцяти піввечора на площі, послухати попсу місцевого розливу, і на логічне завершення попити воткі десь на лавочкі під акомпонемент салюту? нее...
нас потім видзвонили друзі, прийшли до них в кабачок... там теж не сподобалось. вони вже всі добряче підігріті... невесело-різні рівні відпочину, я то тверезий. тож хлопнув пару чарок... і потім ми пішли. посиділи на лавочці... потім поряд розташувалась якась компанія пити. і ми повернлись додому. зараз будем дивитись "брильянтову руку"... треба кохану розвіяти... а то взагалі захандрила

 

Такий собі звичайний рутиннний суботній день завершується бокальчиком шампанського та цукерочками з тірамісу,це ми трішки відсвяткували 28-му річницю одруження моїх батьків
Р.С. ВІТАЮ СВОЇХ НАЙРІДНІШИХ!!!....пригадалась дитяча пісенька "Бабушка рядышком с дедушкой!"

 

Нікуди я так і не поїхала через свою застуду...але вже ніби краще.."забацала" малій презентацію про гетьмана Дорошенка..тепер милуюся своєю роботою...а ввечері висуну носа з хати..хочу в "всвіті кави" кави попити....

 

Цілий день нічого не роблю..сплю, їм, мандрую по інету.Коханий поїхав у Страдч, шле фотки і смс

 

Двоякі відчуття. Цікавй стан. Сьогодні син готував лазанью. Чоловік мені сказав, що його, синова, лазанья смачніша, ніж моя! От і не знаю, яке з відчуттів переважає: образа на чоловіка, чи гордість за сина (адже "моя школа")

 

Загубився у мене пес - коллі.... пішов на гульки і нема. Заставила мене дружина поїздити в радіусі пару кілометрів від помешканя, може побачу... А нині неділя... свєто... навіть запитати нема кого.. Дивлюся сидять четверо алкоголіків коло магазину.. вони постійно там цідять... в будь-яку погоду. Дружина, ніби жартуючи, каже: запитай у них! а воно таке-е!!!!! напівпяне, обдерте, не мите, не брите сидить на цементі.... Я підрулив... опустив шкло і кажу:

- Джентельмени! Чи не були б ви такі добрі і сказали, чи не пробігав тут пес породи шотланська вівчарка?

Джентельмени навіть оком не моргнули... а дружина шєрнула мене за рукав і каже: їдем! Зварювавіс? Знайшов кого питати!
І знову хлоп винен, нє?

 

Здавалося б, не москалі, не комуністи... Звідки таке відношення до братів-галичан... Чи вважаєте себе капку вищою расою? Даремно...

 

А хто сказав,що вони галичани?
Комуняки - злодійня,занадто хитрі,щоб бухАти..
Швидш за все,що москальня...

 

Не зрозумів? Я ж ґречно до них... джентельмени....

 

Хто якої раси людина сама показує, своїми вчинками і поведінкою.. спілкування теж про багато що говорить...
при чому тут територіальна ознака? що клімат так впливає?
бухаріки і закордоном є, просто з ними не носяться так як в нас..
а якщо хочете поділити когось на сорти на форумі.. то подивіться хто як пише, який рівень вихованості і толерантності та й діліть собі

 

он, пришадуеться минулий день міста... я тоді на ТВ був... півдня простояв на тумбі за камерою... прямий ефір... все таке. потім заходжу МБК, там наш штаб був-поїсти, мене відправили наверх, в каморку якусь-мовляв, там вся їжа... заходжу-там сидять наші хлопці і кушають. і не тільки харчі. відразу-АААААААА! брат! сідай! а пити то вже нічого. ми з товаришем зібрались в магазин. розкинули мізками-і взяли не воткі, а багато пива. прийшли. один-а де фотка??? ми-а нема! сиджу їм, пью пиво. а той товариш ніяк не заспокоїться. йому кажуть-ніхто крім тебе не хоче більше вотку. ти один будеш пити. навіщо, щоб ти хлопнув чарку-брати цілий бутиль? загалом... добалакався він, що йому прямо тут і настукали. і він ображений пішов кудись геть...
це ж не показує, що хтось вище нього був... ні... просто в людини був класний такий стан-недоперепіл... от звідти і витекли всі наслідки

 

Відпустка пролетіла швидко...Все, що добре, швидко закінчується...Шкода звичайно, але нічого не вдієш І почались знову звичні робочі дні. От сидю я перед монітором, фотки дивлюсь, згадую файну поїздку в Ужгород та Мукачево і добре проведений час з друзями А при тому всьому об'їдаюсь казінаками, цукерками і халвою, за якою тут так сумувала цілих 3,5 місяці!

 

А я, блін, забула про халву! :weep: І до політеху забула зайти в кафе і купити пірожено за 98 копійок (чи скільки б воно зараз там не коштувало).. :weep:
Але осьо думаю чкурнути ще раз до Львова.. Якщо подружка запросить бути хресною мамою.. :coolc: От от має родити..

 

Відпустка, як пиво. Здається і взяли багато, і швидко закінчилось...

 

не знаю.. чи то писати у звичний... останні дні такі незвичні... закінчила третю сімку своїх років і відчула в тому якусь довершеність... і я інакша, і все якесь інше... і мудрості чую прибавило, і юнацький задор немов повернувся (а то чулася на всі 30), і негативні дурниці не так страшно сприймаються... (може то все та йога )
і стільки всього помінялося, що напевно в одному повідомленні все оте не виразиш... і ностальгія навідується і солодко щемить у серці спогадами...
а ще зробила собі піст чи то абстиненцію щодо тих моїх вчинків, які моя совість не схвалює... і файно є
п.с. стільки роботи на мене навалилося, що наступні дні напевно буду ночами по клавіатурі стукати, а я тішуся, як не хочу казати хто, цьвочком

 

ну то як гра в очко - 21 - довершеність.

 

як з пісні "Не очко губит, а к одинадцати туз"
але напевно вперше відчула себе доста зрілою особою.. не дорослою, не замудреною, бо ще доволі наївне децко, а саме довершеність - ніби закінчення ще одного переломного моменту, що мучив мене весь мій 20-тий рік і я не розуміла, шо сі зо мнов дзєє
і вчора таки то відсвяткувала... що за прікол святкувати ДН через місяць?! видно то по якомусь китайському календарю)))

 

ну от... завтра день варення мого сонечка як швидко летить час...
я не думав довго над подарунком. не створював тему на ЛФ-"що подарувати коханій???" навіщо? я її знаю тому подарую те, що треба.
звичайно, квіти. як без них? здооооровенний такий букетище... потім... не напишу завтра. і про подарунок і про те що ще придумав... а то вона частенько почитує...
звичайно, найліпший подарунок Маринці я не можу зробити. знаю, що то було б одужання тата її... але я...

 

А в нас сьогодні визначна дата - 3 роки з дня нашого знайомства з Піотреком! :radist: Ідемо в кіно і влаштовуємо собі романтичний вечір Обід оформила у вигляді сердечок, відкрили коробку українських цукерок - свято! І ще слухаємо гарну музичку і час від часу робимо перерви в роботі - танцюємо :dance: