Звичний день

брат сьогодні зранку заїзжав, я йому палатку віддав і вудки. поїхав на риболовлю тому то от і не спиться тепер
а тільки що нотацію прослухав... тому що поки дружина на кухні була, я прорвавя на балкон покурити... жорсткий контроль, тому що хворію... але ж... така штука
от вчора поки вона до батьків ходила, мені безпечно вдалося посмалити... сьогодні буду терпіти тепер, тому що весь день вдома будемо

 

а... то та Агатка, що в асі розпитувала мене про Пікуй?

 

Та сама

 

І як? Не розчарувалася поїздкою?

 

А нащо терпіти?
Як є потреба,то.треба скористатись нагодою і лишати..
Скажім,в мене була потреба не вживати спиртного - я вже 12 років його не вживаю...
Виникне потреба не палити - лишу і то...
Поки потреби нема..

 

Ні, де там. Доречі, там дуже подібне до польського Бескиду.
Потім ще понесло їх під Боржаву. Правда, погоду мали іноді паскудну, але їм місцеві троха допомогли, тоді і могли деколи підсушити лахи.
Словом - усе ок.

 

От таки зачепило...
Мій дід,мабуть пішов би знов до лісу..

Арсен ПАЛАМАР ДЕГРАДАЦІЯ

Хоч написано давніше...але,що змінилось?

Ми на Вкраїні хворі Україною,
На Україні в пошуках її...

 

ага, вертаймосі в СРСР.... для відновлення....

То всьо ідеалізація становища...
Україні ще розвиватися і розвиватися... Нема традицій державоправління, нема еліти... щоб то все створити потрібен час. Так у кожній країні. Хіба США не починало з демократію і хороше життя з пістолетів, гангстерів і розбоїв?

 

читай уважніше...хто керує?
Здеґрадовані комуняки і їхні вихованці...і прімкнувшєє к нім...
А..зрештою...так було завжди...

Хай Божий Дух і розум зійдуть
На влади нашої чоло...
Вона завжди була дурною
Але такої - не було!

Звичний день....

Знайшов свій найперший допис на форумі...

 

Їздила до свекра в лікарню,бо його нарешті перевели з реанімації в палату.....потім заїхала на південний і купили малому тапочки,бо з старих швиденько виріс.......О!!! і ще-поміняла аватарку (вперше від реєстрації на ЛФ)

 

так я періодично не палю... потім знов палю... потім знов палю... заплутані дуже відносини з нікотином

 

Звичний але якийсь незрозумілий день.....погода видно така...болить голова....
Приготувала обід..потім потягло на прозу...написала кілька рядків....

 

за кого голосуватимеш?

 

НІ ЗА КОГО.
туди я більше не піду...

 

ну от... хтось життя віддавав за Україну, за її майбутнє, а комусь все то до лямпочки, тому так і живемо.

 

Миху..ти маєщ ще ілюзії?
Я їїх втратив,ще бувши в "Спадщині",у 89 році...
Одним з засновників...хм...))
А,коли головний ідеолог компартії України раптом став сильно богомільним,залишки розвіялись...
А тепер...
Ні...

 

Хіба то зле, що став богомільним? Навпаки, таке тре вітати!!!

У мене ілюзій нема, просто цікаво, чим ти допоможеш Україні, не пішовши на вибори? От чим? Якраз, ті, яких ти "любиш" люблять тих, хто не ходить - легше папірцями жоглювати. А ти думаєш, що вони розплачуться, бо ти не прийшов?

 

Та,святкуй,чи я щось кажу? Ходи на вибори,вибирай...."достойників" - до вибОру,до кольОрру... Кожному своє...

 

День паскудний :girl_in_dreams::girl_in_dreams::girl_in_dreams:

 

Ох і з’їздили ми з друзями на берег річки Козинки…
Планували складом 5 осіб двома машинами.
Друг так і не відремонтував машину, дві дійові особи (прекрасної статі) «обмалалися» їхати, але – останні літні дні кличуть!

Приїхали у п’ятницю після 8-ї вечора.
На березі (плюс мінус 2 кілометри) – НІКОГО. І колись улюблене місце, де останні 2 роки працював земснаряд – вільне! Спортивні табори нам здалися порожніми, тому ми в темряві не полізли з’ясовувати «А невесты в вашей дерёвне есть ?».

Швиденько – вогнище, шашлички, глинвейн, традиційні пісні (хоча без баб-с натхнення не те). Один друг почав розповідати про театр еротики у Москві. Другий – про київський масажний салон (ну про що можуть ще говорити мужики на природі ?).
Спали просто на траві (на альпіністських килимках), один самовіддано стежив за вогнем.
О шостій – схід сонця. Яке фантастичне видовище (тільки фото не вийшло проти сонця):
Вертикальні вихори туману рухаються над водою колоною – один за одним. І з них спадають крапельки у воду.

Не обійшлося без прикрощів . . . ну щось не те я з’їв. Найближча аптека – у 5 км, за кермо мені сідати було стрьомно. Другу Г. – тим більш.
І тут він пригадав, що в одному студентському таборі торік працювала шикарна медсестра постбальзаківського віку. Він до неї незграбно клеївся на пляжі, вона вихопила заряджений шприц и блискавично наблизила до його шиї. «Назад! Влучу у вену – помреш, влучу не у вену – теж мало не здастся! »
Прошу Г. сходити на розвідку – може знайде її або іншу медсестру та попросить дещо в неї. А Г. – «ніякий».

Почули торохтіння моторолеру. Приїхали на берег хлопчик із дівчинкою, за віком – першокурсники. Сидять, сором’язливо обіймаються.
Г. – до них.
- Ви звідки, молоді люди ?
- З такого-то табору.
- А табір ще працює ?
- Завтра останній день.
- В мене там подружка була – медсестра, така шикарна пані (і показує руками розмір бюсту)
(Хлопчик): - Це моя мама!
. . . . . . . .
- Слухай, передай від мене привітання, а ще краще – привези її сюди. Друг захворів!

Діти поїхали, а через годину повертаються: моторолер, на якому пасажиром був якийсь амбал (про всяк випадок), пані на велосипеді, а за нею біжить … ні, не собачка, кішка- сфінкс!
Пані справді шикарна. Мені було соромно скаржитися, для контакту я приручив кішку (яка навіть її сина не визнає), почали її вмовляти прийти ввечері з подругами «на пісні».

Г. псував усю картину – почав пригадувати про історію зі шприцем і коментувати її форми.
Кароче, пані каже, щоби я прийшов до її кабінету, бо на березі їй лікувати мене «некомфортно». Погодився – з умовою сеансу еротичного масажу.
Виявилося, що в неї нічого потрібного нема і довелося мені просто бахнути горілки. А хлопчик з моторолером кудись зник (хотів його попросити зганяти в аптеку).

Ну надвечір у суботу компанія більш-менш збіглася, але мені було чомусь не в кайф.

Неділя. Пора вже додому. Я більш-менш в кондиції, Г. – ніякий, нерухоме тіло. Інший друг виглядав зразково, його посадили на переднє пасажирське місце.
А на трасі … якесь масове виповзання ментів.
- Чому номер забруднений ? А де страховий поліс ?
Відповідаю, що номер реставрую, а поліс – у робочому кейсі. На талоні є номер полісу.
- Але нема номеру машини і прізвища!
- Зате є контактний телефон, давайте скористаємося.
- А чому фари ввімкнені ?
- Бо багато м****в обганяють по зустрічній...

Через 10 км – все по тому ж сценарію. Вони що – сказилися дружньо ?

Довіз Г., розштовхую, вивантажую. А він – «Ключі загубив!»
Перетрусив усі його речі – знайшов портмоне з ключами. Г., здається забув, що привіз його я, а не таксист, і намагався мені тицьнути купюру 200 гривень.
Я обурився – ах ти заразо, та за 200 гривень міг би доїхати на таксі, а я не чекав би, поки ти нагуляєшся, поїхав би раніше!

Погуляли…
Проте традицію не перервали.
Шкода, що медсестра відмовилася дати номер телефону, а я не знайшов зручний момент, щоби потайки з її телефона набрати свій номер…