Звичний день

ви так легко про це говорите, завжди подобалось так розходитись, без сліз, соплів і болі... нажаль деколи так не можливо.

 

Та ну..так не чесно

 

Навпаки чесно...по відношенню одне до одного....

 

Я про нас. ЛФ-вців.Ми ж так радувались за них..і на тобі.
Але то їхнє життя і їм видніше кому бути з ким.

 

а воно не так. просто я цього не говоритиму вголос. чим більше про щось говориш ти та ті, хто поруч,- тим більше ти сам у це віриш - хоча насправді легше не стояти на місці і дати проявитись Волі.

 

якщо чесно - захоплююсь... Маюночко,усе робила дуже достойно, і це - теж..
..дуже тяжко підбирати слова в такій ситуації, бо боїшся, що котресь з них зачепить..
але боротьба ведеться доти, доки є за що боротись...
а опісля мудре рішення, що прийняте в союзі розуму і серця - то є ще один етап нашого особистісного розвитку в стосунках...

 

а мы пожар потушили! полнейший позитифф. реальную пользу людям принесли, еще пол часа и 15 квартир - тю-тю. хорошо когда от своей работы получаешь удовольствие !

 

Так то да, но... я уже повторяюсь... антисоветчики они все

 

А я нині грядки полола. Насадила квітів перед хатою в рядочок а за хатою насіяла редьку і бурячки. (Як садила, то згадався кавалок про вкраїнського хлопа який кинув шапку, бо там ше бурячки посадить ) А потім поїхали і купили розсаду огірочків і перців.
Ввечір вислала дітей щоб бігали по-подвір*ї і пташок відганяли, а то вони радо моє насіннячко поїдають.

 

Зара їду в Стрий віддавати куліжанку в ніжні руки батьків... Побавилась мадама в самостійне життя, помріяла про заміжжя і пора додомцю... Тим більше, жи хлоп не вартий... Відстріляюсь і миттю на Львів.

 

день, як день.... але чомусь в середині, в грудях болить..... відчуття великої вогняної кулі, яка все більша і більша... яка все більше тебе обпікає....

 

Пробіглась з малим по магазинах/почтах/аптеках,накупила цілу торбу вього....пішли годувати оленів,але вони ,нажаль були закриті,то ми згодували павичу півпачки"Вершкового крекеру" і з тим пішли з парку...зустріли куму з синочком,домовились на передвечір до них у гості...нагодувала та вклала малечу....зайшла на ЛФ,та й починаю придумувати,щоб то таке гарненьке купити завтра на базарі (ну щоб на ЛФівському весілю не було стидно )

 

знову на роботі до "потері пульса"... робота, робота, робота... але в офісі так пусто, тихо файно...

 

ура!!!!! я дома але ото угараздило мене до бабулі заїхати тут почалось втирання, про якогось хлопчика, тобто сина якоїсь знайомої знайомого, сама запуталась, тобто шо такий хороший, багатий хлопчик, шо треба мені за нього заміж вийти бо він багатий, і тут мене чуть не стошнило ну послухала я про його статки, тай зробила висновон шо моя кохана бабця, хоче багатого зятька. тіко вона при цьому моєї думки взагалі не врахувала. то таке... головне шоб більше сьогодні не звонила.
і нарешті, спокійна домашня обстановка, мене ніхто не чіпає.... можна віддихнути

 

а я любила коли мене з кимось хотіли звести... "а може то доля"
аж доки не випробувала то на собі... в школі горе-подруга вирішила, що я маю зустрічатись з її старшим братом, хоч мене така перспектива не дуже приваблювала... понарозказувала йому, що я дуже хочу з ним бути, і що благала її познайомити нас... після нашої розмови він дав мені зрозуміти, що нічого не буде...
а я напевно ще такого сорому перед хлопцем не зазнавала... то зараз сказала би обом все, що думаю, а тоді... напевно найгірше було бачитись на вулиці і ховати очі від його самовдоволено-наглої, глумливої посмішки...
...щось на мене остатнім часом ностальгіяі спогади нападають

 

Мене чомусь сьогодні так тягнуло піти на квартиру (скоро туди переселяємся), зайшла там на кухню...бачу меблі в воді...Я думала, що знову котел вкрали. Але ні. Невідомо як з виключеного котла вода потекла, та й по новеньких меблях...Місцями порозпухало і потріскало..Ех...так якось образливо стало..стараєшся, стараєшся, щоб ті нові меблі купити, ще навіть не користувалися ними, а вже частина понищена. Тепер прийдеться частину кухні розбирати, знімати котел, все перевіряти. Наша песня хороша - начинай сначала!
Зайшла на ЛФ. Натрапила на пару дописів новенького чортика - Czart. Розсмішив мене трохи.

 

Сьогодні нарешті змогла нормально ходити... Ніжки майже не болять

 

День такий собі....на трієчку по пяти бальній системі...На роботі не дають зарплатні....зате вимоги до роботи виросли в кілька разів...Цілий день головний біль....Прийшла додому...вирішила відпочити...полежала собі у ванні, випила апельсинового фрешу...прочитала журнал...порозгадувала кросворд...зараз пю теплий чай...на вечір настрій стає кращим..

 

День суууууууупер:вперше за 2 роки пройшлася по базарі в своє задоволенняпотім мала трьохгодинну здибанку зі своєю найкращою подружкою(причому, в барі,куди теж не ходила хтозна скільки)....коротше день(а,вірніше,півдня)-присвячено собі...

 

Вияснилось, що не з котла, а від добрих сусідів. Добре те, що не треба розбирати меблі і котел. Але погано, що певно не змовчу і піду до тих сусідів побесідувати.

сьогодні тих місць знайшли набагато більше. Скажіть, а в когось були випадки, щоб сусіди хоча би частково компенсовували заподіяну шкоду? Така зла я на них...