Звичний день

робота - цілий день працюю, ех, мушу все закінчити завтра, то чаюю, то форум читаю

 

пишу вірші... малюю... п*ю каву... бавлю Ясю і пишу вірші...
хочу написати дитячі вірші шось про котиків песиків зайчиків... не пишеться...
подруга забула цигарки... може то почати курити? нє... не хочу...
сірість... навіть вода з крана тече вже якоюсь сірою... і небо... о воно нині було навпрочуд сіре, як вочиска того хлопця якому я вперше сказала "кохаю"...
спогади кусючими джмелями рояться в моїй голові... шо мені окрім них залишилося... а колись... колись... а давно...
кава... не багато кави так невеличке циберко... від подруги залишився запах диму і цигарок... хочеться напитися... накуритися чи ше шось...Звісно я цього не робитиму...
Сірість... звичність і одноокий ліхтар за вікном як свідок моєї присутності...

 

Встала в 6.30... не зовсім звично, але далі все як завше... Зарядка, ХХ, малий в школу, малий зі школи... О... завтра залік, тре хоч почитати...
Вчора зайвий раз переконалась, що куліжанкині слова можна сміливо ділити на 150, і тільки з результату - 30% правди... Навіщо люди брешуть? Тим більше, наче близьким людям... Планувала нині розглянути її бізнес план, але тепер не вірю в його існування і що вона має намір працювати... Блін... брехня - така гидота... За купою брехні, ми часто не бачимо правди - відповідно... хто його знає, коли помилишся... Ладно... веду малого в школу, а там побачимо...

 

..от дурна звичка - незважаючи на вільний час лягати пізно спати, мовляв - зранку посплю... ага, поспала! сусіди в 6 ранку (може й раніше, просто не змогли мене збудити) чимось постукували.. так тихенько-тихенько, але чітко! мені аж від того сни снились якісь жорсткі(( прокинулась - не можу заснути. З досвіду життя на інших квартирах знаю, що треба подати сусідам сигнал стукати по трубі нема сили(6 ранку)... включила телевізор на повний звук на секунд десять... не помогло..(( а мені так соромно, може я ще когось буджу... включила ще раз, опісля сусід затих на хвилину, якої мені було досить, щоб теж поснути...
..зараз тоже чимось стукає час від часу, хоч з хати тікай... головне, що за 4 роки які я тут живу - він весь час щось робить типу ремонтів, треба попросити в міській раді, щоб йому стодолу виділили

 

забула нині номер зарплатної карточки... чоловік телефонує в надії, що я йому нагадаю, а я... ех...
що то з людьми весна робить

 

А я все ще хворію....гнійна ангіна.....а на вулиці таке сонце, яким я милуюся лише через вікно...а так хочеться на вулицю....подихати запашним весняним львівським повітрям....полазити по Львову....в хаті вже нема чого вчепитися....все прибрано...їсти наготовано....книжки і журнали прочитані...кросворди розгадані...манікюри/педікюри зроблені...ще й як на зло нет то працює то не працює....купа вільного часу, який мені абсолютно не потрібен, адже в голову починають лізти різні думки.....я їх відганяю від себе...але щось не дуже виходить....

 

Натуська, ти хвора? От бідненька....зараз і справді важко всидіти у квартирі в таку погоду.Давай лікуйся швиденько...іч, надумала вона ангіну підчепити.То мабуть все морозиво
А я телефон здала в ремонт-батарея розряджувалась через 4 години, вчора забрала-розряджується через 3 години.Ось знову віднесла їм його.Кажуть, що був утоплений.От брешуть, так брешуть! Я його з рук не випускаю і нікому навіть подивитись не даю.
Макс сказав, що купить новий. а я до цього звикла і він мені подобається...

 

Недавно по радио слышал песню ( один раз ), которая очень понравилась, там герой слушает радио и говорит " ураган нам и чуму обещают "... " и чего нас всё так стращают" а затем он выходит на балкон и видит ( припев): " Ветерок нынче вроде бы попутный, В небе солнце вот вот взойдёт. С добрым утром , мужики, с добрым утром, Пусть сегодня нам чуть -чуть повезёт" Желаю этого всем участникам форума. И барышням тоже.

 

Дали моєму малому віршик вчити на свято в садочок. А він мені заявив, що йому той віршик не подобається, він поганий і вчити він його не буде. Отак. Тепер придумую, як заохотити до вивчення того віршика. Пробувала сама розказувати, щоб малий слухав, та він сказав що його голова болить. Хитрун

 

дикий день. весь день на ногах, в офісі загалом посидів хвилин 30-40 навіть кави не вдалося
потім пішли на День Варення до друга... гулянка плавно перешла в майже мордобой з якимись биковатими хлопчинами з-за сусіднього столику. коли почали розбиратись, моє маля повисло на мені і зі сльозами просила, щоб не втручався. і я...здався настрій... я не знаю який. все вирішилось миром. якби сталась бійка-я б не втримався в стороні. я це знаю. слава Богу, що все так вийшло.
важкий день...

 

о, це так мило... кожна дівчина мріє, щоб хлопець послухався її і не рвав в бійку.. хоч чомусь чоловіки вважають, що так робити не можна і що це слабкість...

 

дякую ... це не слабкість... просто коли будуть бити друга...то як втримаешся і не втрутишся?

але просто...вечір зіпсовано (((

 

якщо чесно, то я мужчин трохи розумію
однак друг може задертися з кимось через дрібничку (друзів не судять ), а для коханої це сльози... а не дай Бог ще невдало бійка закінчиться а може бути дійсно серйозна ситуація. коли дійсно не знати як поступити...

 

отож...слози мене і зупинили... а зачепились дійсно через дрібницю у будь якому разі розриваешся між коханою та почуттям дружби

 

ХХ потім, подивився фільм про житте коров'яче .Щоб ще поробити через скаклку поскакать?Хоча краще на батуті стрибати але його поки що не купив, треба б за насінням всяких салатів з'їздити поки ще не пізно.
Ще у мене спорт скамья є ,теж штучка для підтримки форми корисна і зувсiм не дрога.

 

Дура, дура і ще раз дура... Так вже звикла до буднів, що не приготувалась до вихідних... Особливо якщо врахувати, що через годину пари і нині залік... Кльово... Добре що залік по предмету в якому добре орієнтуюсь, здам без проблем... Але щоб о 7-й ранку шукати заліковку і зошит, де всі предмети які зара актуальні... то тре вміти так забити... то всьо свята...

 

Згода , бо якщо один не захоче займатися то другий його змусить ,або спокусить (що одне і те ж).