в мене всі речі мають свої місця проживання,така банальна річ як ключі,вони постійно живуть на своєму місці.як тільки я їх не бачу-все,мало не істерика,особливо як спішу
А я ніколи не пам'ятаю, куди кладу ключі. Щоразу, як треба кудись іти, то останнє, шо роблю перед виходом - шукаю ключики
В мене будь - що - чи то крем, чи то зубна паста - обов"язково має витискатися знизу(від кінчика),поступово рухаючись до горлечка. Інакше всьо,скандал. В мене тато любить тиснути на тюбик посередині, то я йому вічно через то втики роблю. А ще двері в кімнату мою мають бути зачинені,інакше не можу спокійно в ній перебувати.
О, про це забула. Таке саме. В селі навіть клямку від дверей до великої кімнати зняли, бо всім було добре, як вони відкриті, а я все закривала
Двері в мою кімнату і будь-які інші кімнати мають бути відчинені. (Силою волі змушую себе шанувати особисте життя дітей).
все одно краще ніж вменевсіречімаютьсвоїмісцяпроживаннятакабанальнарічякключівонипостійноживутьнасвоємумісціяктількияїхнебачувсемалонеістерикаособливоякспішу
У мене пунктик, яким я доводжу до сказу свого стоматолога - я не відкрию рота для огляду, поки він при мені не продезинфікую усі насадки на бор-машинці. Спочатку дивувався, потім звик. Тепер тільки помітивши мене одразу хапається за спирто-розпилювач і бубонить "Пам`ятаю-пам`ятаю"
В мене інший пунктик щодо стоматологів - не відкрию рота,поки мені шприц з обезболюючим не покажуть.Інакше істерика і покусані руки стоматолога (дико боюсь зуби лікувати,страх ще з дитинства).
Про стоматолога і анестезію: я перше пояснюю, шо згодна лікувати без знеболюючих, незалежно від того, як сильно буде боліти. Відкриваю рот для лікування зубів тіки тоді, коли всі шприци будуть від мене на безпечній відстані
В мене по величині При чому починаю із найвищих притуляючи їх до стіни. До того ж їм заборонено стояти під кутом іншим, ніж 90 градусів! Всі або рівно стоять, або рівно лежать, ніхто не похиляється! Клас В мене вони просто мають бути однакові на одному елементі одягу. Не допускається, щоб дерев'яна разом із пластмасовою тримали щось разом. А я не терплю пилу, якщо його видно, або відчутно. Свій робочий стіл витираю щодня перед роботою на сухо і щопонеділка вранці мокрим. Іноді як приходжу до столу співробітника поговорити, спираюсь на стіл і відчуваю, що там пилюка, то мимоволі беру одноразові паперові рушники і витираю ---------- Додано в 23:33 ---------- Попередній допис був написаний в 23:28 ---------- Ще згадала. Теж на роботі. В нас є 3 туалети, в кожний вранці прибиральниця докладає рулони т. паперу, щоб було по 3-4 штуки. Так от народ користується всіма підряд рулонами! А я беру папір з найменшого, бо їх же треба по черзі використовувати!
А в мене як в Дзека. Книжки в мене у всіх кімнатах, але всюди розділені по тематиці, або ще якось - англійська література окремо, українська окремо, чеська також, кулінарні книги окремо, в нашій кімнаті окремо технічна, у дітей їхні книги. Одяг в мене в шафі поскладаний на стовпчики по кольорах - так легше підбирати що з чим одягати. Ще б хотіла виробити в собі пунтик щодо документації, бо всі рахунки (свої і чужі) кидаю в одну шухлядку, чим для мене впорядкування закінчується. Інколи повна благих намірів впорядкувати той бардак шухлядку відкриваю, 10 секунд на все це дивлюсь - і закриваю.
А із тим у мене проблем нема. Документи розкладені так, шо будь-хто знайде ті, шо потрібні. Власне тому мама мені всі папери завжди довіряла
а я не могу прямо кога на рабочем столе чтото лежит постороннее -документы или папки. да представьте себе - по сравнению с коллегами у меня просто девственно чистый стол - вот и у заходящего в помещение каждый раз немой вопрос в глазах)))
Терпіти не можу, коли дзеркало - неважиливо яке: величке чи маленьке - "дивиться" на мене. Якщо невелике, тоді просто перевертаю дзеркальною стороною в інший бік від мене, якщо велике, тоді накриваю чимось.
Шкідливі соціальні звички 1. Скарги Деяких людей краще не питати, як їхні справи, так як у відповідь проллється злива зі скарг. «Начальник дістав, дружина дістала, машина зламалася …» – багато хто плутає спілкування з ниттям. Звичайно, час від часу кожному необхідно виговоритися, поділитися з друзями (або, навпаки, незнайомцями) накопиченими переживаннями. Але не варто захоплюватися. Коли скарги входять у звичку, це вже не пошук підтримки, а спосіб залучення уваги. 2. Монолог замість діалогу Бути, а не здаватися – дотримуватися цього принципу виходить не у всіх. Мене часто запитують, ким я працюю. Відповідаю – веб-райтером. У 70% випадків слід така реакція: «Ааа, зрозуміло. А я от … ». При цьому у все тих же 70% випадків людині абсолютно не зрозуміло, чим я займаюся, а головне – абсолютно нецікаво. Не бійтеся здаватися дурним, неосвіченим або смішним – задавайте питання, якщо вам щось незрозуміло. Тільки так можна побудувати діалог, а не розмовляти лишень зі собою. 3. Багатозадачність «Поговори зі мною, поки я додому дійду?» – А вам дзвонили з таким проханням? На жаль, ритм сучасного життя такий, що ми майже завжди робимо кілька справ одночасно, і навіть не замислюємося, як це шкодить міжособистісному спілкуванню. Розмовляючи з кимось, не відволікайтеся на телевізор, соціальні мережі або їжу. Погодьтеся, розповідати і розуміти, що опонента набагато більше цікавлять коменти до нової фотки, чим спілкування з вами, дуже неприємно. Не прагніть до багатозадачності в спілкуванні – поважайте своїх співрозмовників. 4. Неувага до близьких Як би сильно ви не втомлювалися на роботі, скільки б проблем не було у вашому житті, сім’я потребує вас. Не можна приходити додому, байдуже вечеряти і втупитися в телевізор. Трохи уваги, всього кілька хвилин щирого інтересу на адресу близької людини, і ви здивуєтеся, наскільки гармонійніше стануть ваші взаємини. 5. Антикомплімент «Жахливо виглядаєш – не виспався чи що?», «Ой, як ти поправилась!» – Якщо ви думаєте, що завжди потрібно говорити правду, ви помиляєтеся. Швидше за все, людина в курсі своїх проблем, і не варто зайвий раз нагадувати йому про них. Це не тільки засмутить його, але і може зіпсувати ваші стосунки. 6. Кокетство «Що ви, я ж сьогодні навіть не нафарбована!» – Знайома фраза? Багато дівчат (та й хлопці) у відповідь на комплімент починають кокетувати подібним чином, не розуміючи, що ставлять людину, яка висловила похвалу, в незручне становище. Адже фактично це примус повторити і підсилити комплімент. Набагато ввічливіше просто сказати «спасибі» привітній людині. 7. Перебивання Нічого, що я розмовляю, поки ви мене перебиваєте? Перебивання – бич сучасної культури. Обривають на півслові, не дають закінчити думку і викрикують буквально все – від політиків на екранах телевізорів до продавців-консультантів в магазинах. Тим часом, перебиваючи співрозмовника ви не тільки втрачаєте «сіль» розмови, а й демонструєте позицію «є дві думки: моя і неправильна». 8. Байдужість Немає нічого гірше байдужості. Адже навіть ненависть потрібно заслужити. Якщо ви бачите в людині щось добре і прекрасне, не будьте байдужими, не соромтеся виражати свої емоції. Так само не варто бути байдужим і до недоліків людини, краще підтримати і постаратися допомогти. 9. Прагнення всім догоджати Всім подобатися неможливо. Прийміть це як належність і не прагніть всім догоджати. Інакше ризикуєте втратити себе, жити не своїм, а чужим життям. Будьте самим собою. Робіть те, що вважаєте за потрібне. І пам’ятайте – завжди будуть ті, кому це не сподобається. Якщо ви помічаєте ці шкідливі соціальні звички в собі або в комусь з близьких, намагайтеся подолати їх. І тоді ви будете отримувати набагато більше задоволення від спілкування. Свиснула тут.
Терпіти не можу, коли мене перебивають. А ще просто ненавиджу, коли мені нав'язують якусь людину "він/вона хороший/а, ви обов'язково станете друзями" - ВСЕ! з цією людиною я ТОЧНО спілкуватись не буду. Також не люблю фрази "ти повинна" - 100% зроблю навпаки
Посмотрите "Великого Гэтсби" и "Возвращение легенды". ---------- Додано в 11:45 ---------- Попередній допис був написаний в 11:44 ---------- Я с фиговинки пишу. пальцы толстые, по 10 раз исправляю. извините за ошибки.