Звички і "пунктики"

І я так роблю. Напевно нав таких багато...

 

Прямо як У "Амелі"
Пунктики це класно))
Люблю, щоб був порядок. І не розумію дівчаток, які не поділяють цього "пунктику"..\
Якщо кудись йду, то повертаюсь зазвичай тим самим шляхом. Іншого дня маршрут може бути іншим, але повернення - тією ж дорогою

 

Я, наприклад, полюбляю їсти виключно із супроводом телевізора...а коли починаються мультики, завмираю, перестаю жувати і блимати очима...так мені подобаються ці мультики! а вже доросла дівчина!
Згадала ще улюблену звичку мого улюбленого актора Джека Ніколсона у фільмі "Краще не буває". Його герой не міг стати на плитку бруківки, там де вона перехрещується...бр...словом, маленькі квадратики для нього були чимось нестерпним, як ножем по пенопласту. Він так смішно скакав через клітинки по вулицям!
А один знайомий хлопець-медик має маніакальну звичку щодо привітання між хлопцями за руку. Він передивився у збільшеному вигляді мікроорганізмів, і просто не здоровкається з хлопцями з руку, каже: "Ну, от нащо ці бацили передавати" А всі ручки на дверях відкриває светром, натягнутим на руку...

 

Дивак тай годі!

У кожного свої фобії і страхи!

 

а я в рукавичках відкриваю...

 

в мене теж є всі ці пунктики по мінімуму.. останній особливо в маршрутках)....і поїздах)))

 

Мене теж деколи зациклює на порядку,все тру,вимітаю,пилесошу і.т.д. бо інакше день пропав буду думати,чому ж я незастелила диван,чи не вимила посуд,а повертатись додому, де не прибрано,то для мене кадастрофа.Ось такий пунтик

 

Помітила за собою, що дуже не люблю, коли хтось щось кладе на мій робочий стіл, або на мою територію на столі. Вдома маємо великий стіл на двох - половина з моїм компом і половина з його. І навіть якщо в мене своїх речей буде тисячупятсот, то все одно перекладу чоловікову нехай навіть і малу річ на його половину, бо мене то нервує. І на роботі так - поруч зліва і справа стоять столи співробітників впритик. І коли їхнє причандалля залізе на мій стіл, або коли самі щось до мене покладуть, бо в мене порядок і багато вільного місця, то мене аж теліпає!! По чуть чуть посуваю ті речі назад на їх столи, бо в мене має бути тільки моє

 

В мене таке саме.
А ще маю улюблені ложку, вилку, тарілку, кружку. І не дай Бог хтось їх візьме! Залежно від мого настрою буде або невеличка розмова з цього приводу, або величезний скандал. Навіть на розкопках за 2 дні люди бояться чіпнути щось із мого посуду

 

В нашому офісі є 3 дуже гарні чайні ложечки - гладенькі, не нагріваються, металеві. Інші або нагріваються, або з пластмасою, біля якої бруд збирається. Так от вранці ми зі співробітницею хочемо чи не хочемо чай - біжимо перші забирати ті ложечки А горня я собі своє принесла. Якось так не можу пити з тих "нічийний" офісних. І коли навіть на якесь свято нам фірмові горня роздали, то своє додому забрала, щоб тільки я з нього пила

 

З відряджень привожу чайні горня з видами міст. Тільки вони швидко зникають кудись.

 

у мене звичка длубатись у носі. правда моїй дівчині це не дуже подобається. каже, я їй в ніс бактерій своїм пальцем напихаю. ну але то таке, я руки мию ))

 

А що заважає?
Банхаммер дістав - і вперед!

 

Будьте ж добрішим! Банхаммер викинути - не велике мистецтво. А ось приручити ненав'язливо, привчити правила дотримуватися, ввічливим бути, співрозмовників поважати - дорогого коштує. А ще дорожче - поважати СЕБЕ змусити. Це вже професіоналізм.

 

У меня неплохое образование. Я знаю много ненужных фактов, принято было для того, чтобы скорее прониклись и усвоили, втыкать аналогии и правдивые истории из жизни разных знаменитостей. Я даже про Ивана Франко знаю то, чего даже вы не знаете.
Короче, не повод для дешевой ссоры.

 

Гм, так само роблю. Тепер в мене на мозілі всі сайти, що найчастіше відкриваю, у закладках.
Не можу спати, коли штори не засунуті. Навіть якшо на вулиці нема ліхтарів і темно.
Бачила, шо дехто розставляє книжки за величиною, а в мене вони мають бути тільки за тематикою.
Коли вішаю одяг сушити, прищіпки мають бути такого ж кольору, як і річ, яку мають тримати
Терпіти не можу відбитків пальців на меблях

в одного знайомого була фотка, там було видно кусень шафи, з якої років 10 не витирали відбитків. Мало того, шо я то помітила, так ше й діставала, щоб витер

А зубну пасту із тюбика слід витискати знизу, якшо хтось робить навпаки - дуже злюсь.