Зовнішній вигляд і наші реакції

Ой, не знаю які манікюри Ви бачили, але інколи погоджуюсь, без смаку, але інколи коли зробить профі- вай, заглядєніє, а ще й коли пасує до вбрання. Нє? .

 

Не треба, після деяких подробиць це вже не вдасться.

---------- Додано в 19:04 ---------- Попередній допис був написаний в 19:03 ----------

+ 100. Мистецтво!

---------- Додано в 19:12 ---------- Попередній допис був написаний в 19:04 ----------

Справді гармонія така хитка, що її може порушити навіть невеликий рух...





То жарт, звичайно.

 

Я не люблю нафарбовані нігті на ногах. Не знаю чому. Собі такого під дулом пістолета не зробила б. Іще не люблю нарощені акрилові нігті (на руках, звісно!) Коли вони довгі, то ходять дівчата з ними чисто як відьми, ще й рухи з ними такі незграбні.

 

Я пригадую себе на сільському весіллі весною...з нарощеними і художніми нігтями....там всі попадали...а мені було якось не по собі, все ж люди із села яким ніколи дивитись за своїми нігтями а я така мадам зі Львова......
Але річ не в тім...головне аби було комфортно і звично...
П.С. Мені комфортно з простими нігтями,робота не дозволяє пазурів, а колись було навпаки манікюри бо працювала з доргими швейцарськими годинниками, а там потрібна була витонченість.....
І ще головне не осуджувати людину за її вибір...одяг....вигляд...а краще придивитись до себе......

 

і в мене довгі, натуральні і узор на них кожного тижня інший (залежно від моєї фантазії) і звикла я до них так, що вже й не памятаю, коли мала короткі...вже певне років 4 то точно маю весь час довгі, час від часу просто скорочую до нормальної та гарної на мій погляд довжини. І якби хто питав, то домашньої роботи типу пилосос, посуда ітп не боюсь
А на ногах, особливо літом гарно зроблений педікюр (у мене зазвичай під колір манікюру або "французький") навіть дуже мені подобається.
Єдине на що не можу дивитись, так це на облуплений до половини лак на нігтях я б так з дому не вийшла

 

Аналогічно. В мене на роботі більша половина жінок має нарощені нігті, я вже 3 рази записувалась, але дав Бог розуму і я залишилась зі своїми ногтиками, завжди доглянутими. Довжина середня-мені так зручно. А щодо лаку, то надаю перевагу на руках - французський, прозорий або колір TOFFEE, такий природний колір.

---------- Додано в 21:58 ---------- Попередній допис був написаний в 21:56 ----------

А педікюр дуже люблю. Літом кольори трошки яскравіші, якщо на відпочинку. а в дома, на роботі, то французький.

 

Нарощені нігті виглядають гарно... і педикюри на ніжках роблять жінку більш сексі, на мій погляд...
правда, я свої нарощені познімала... незручно писати на дошці лекції..весь час шкрябаєш ними, і аж мурахи по тілі...
зачіска, руки та взуття видають людину... ну, і звичайно швейцарський годинник...

 

аналогічно а ще люблю малювати собі такі маленькі квіточки, а потім всі питають, а ти їх точно намалювала, а не приклеїла? Часом малюю "шахматну доску", часом використовую крикливі кольори (але не люблю асиметрії, як у вбранні так і у всьому, тому кожен ніготь однаковий) дехто може собі зараз подумати бознащо про мої нігті і їх вигляд, але я абсолютно комфортно з ними почуваюсь і це для мене головне. Зрештою судіть самі А ще приємно коли хтось бере за руку і каже, що ще таких не бачив (приємно для самої себе). Чи я хочу виділитись з тлуму? Сама не знаю, це просто моє хоббі вже багато-багато років

 

Подивився фотки ваших манікюрів. Просто клас! Це талант, безперечно. Як на мене - дуже оригінально. Вам треба малювати, робити високоякісні фотографії і видати фотоальбом - "Художній манікюр". Можна видати навіть на лазерному диску, це дешево. І продавати через свій багатомовний сайт. Попрацюєте місяць - і щось буде продаватися роками.

 

А городИ як полете?

 

Ну городи в садівних рукавичках, бо якщо без, то потім кашмар що з нігтями твориться. А от посуду не вмію мити в рукавицях, бо здається, що тарелі рук не тримаються

 

Хм..мій зовнішній вигляд може бути таким

таким

таким

і з пірсінгом

Є й "покручє"фотки, але й цих достатньо.так от , що я хочу сказати...я можу бути різною..готесою, романтичною, з пірсінгом, в сапогах, що нормальна людина просто ніколи такі не вдягла б,шокувати рідних і чужих.А тільки моє внутрішнє "Я" залишається моїм, тільки там я справжня, а це все напускне...так ..поприкалюватись.Звичайно, що в такому прикиді я не піду влаштовуватись на роботу або в гості.Це свого роду гра.Головне, вміти вчасно зупинитись,бо якось воно не личить так" самовиражатись"років в 30, а то й більше.
Пірсінг вже зняла, косички розплела, готичний стиль вже майже забула.

 

Пригадала одну кумедну історійку із власного життя. Я народилася у Києві, але всі канікули проводила у бабусі і допомагала там нарівні з дорослими: на городі, пасла і доїла на обід, а то і увечері корову (а один час - навіть дві, але тяжко - руки болять коли більше одної).
Ну і от коли закінчувала школу, була вже доволі "дівкою" за віком - але все ще пасла корову, теличку і телятко - в спеку, дощ і т.д. А в сусідньому селі до родичів приїхали родичі, які колись виїхали, із Казахстану, в тому числі мій якийсь там троюрідний брат з Алма-Ати.. хлопець модний, у шкірянці з якимись шипами - при чому випадковий якийсь там ґандж у одязі сільські однолітки там сприйняли за "моду" і на другий день всі так почали ходити.. я вже забула що саме - але було кумедно.
Ну і от цей хлопець почув що у бабусі зараз мешкає дівчина із Києва - столична, так сказать, і вирішив зайти у гості. І треба ж було такому статися що в той час якраз ішли дощі.. а коли ідуть дощі і йдеш пасти корів з ранку і аж до обіду, то одягаєш старі гумові забризкані вчорашнім болотом чоботи (не мого розміру), дідусеву стару ж куртку (із закатаними рукавами), на голову - хустину, бо всі вуха вітер продує, ну і плащ-дощовик поліетиленовий, в руках - товста палиця..
І от в такому вигляді я виганяю з хліва корову - і бачу у воротях того "родича" з круглими очима. Від злості на те яке я справляю "перше враження" я навіть не привіталася, а зі своїм пастушеським "нно, пішла!" прогнала мимо нього корову, чуючи краєм вуха питання до моєї бабусі "а чё эт' она?.." - "як шо, корову погнала пасти" - відказала бабуся.
Отаке от буває перше враження.

 

Ххха! Сказала... Так вам же, янголам, все можна!



Своїми роздумами тут ви підтвердили те, про що тут вже казали - завжди є пріоритет внутрішнього змісту особистості над її зовнішнім. Міняється вутрішній світ - змінюється зовнішність. Це і є показник того, що людина відчуває гармонію, і намагається її зберегти. Варто попередити, що йдеться зовсім не про гардероби вартістю в 2-5-10-*** тисяч доларів.

Тут Ромко нагадав про горОди... Я народився в місті, але все дитинство, аж до підліткового віку, прожив у селі. І згадую одну молоду (тоді) пані, яка і на городах, і на буряках, де часто працювали і родинами, і школою разом з дорослими, привертала увагу невтомною веселістю, чарівністю, і вмінням навіть в робочій одежі виглядати пречудово. Вона якось незвично пов"язувала хустки, і вміла одним рухом прикрасити навіть звичайну одежу. Причому це була звичайна сільська молода жінка, яка просто мала, очевидно, вроджене почуття тієї гармонії. Колись я думав, що саме важка робота і життя спотворює людину в 40 і навіть в 30 років... Але, очевидно, це не так. Тій жінці тепер під 60, і я минулого року випадково бачив її - вона і до сьогодні чудово (як на свій вік) виглядає, і так само акуратно і дуже приємно вбрана. Але головне - вона постійно весела і щира, і за це її всі продовжують любити. Можливо, тому і життя її - не ламає.

 

Йой,а я зустрічаю по одязі,але даю проявити розум.Просто одяг-це як сигнал,до кого ставитися з пересторогою,у кого який характер...Наприклад,лисому парубку в армійських ботах,з десятком кульчиків і вдягнутому зовсім як скінхед я би просто так не повірила-треба розбиратись,шо за людина.Головна проблема полягає в тому,що деколи одяг і макіяж закривають саму особистість.Я,наприклад,не змінюю свого стилю(джинси,кросівки,татова куртка,косметики нуль) вже майже десять років.Ніколи не було "самовираження"

 

+++++ Дуже чітко, зрозуміло і - правда!

 

Ту десь Ірця повідАла за туюво...готічность... І показалася в сукні чудового кольору... Я во...не претендую на "готічность",але,як вберу на себе шось нечорне,то чуюсі,якби ми сподні подерлисі на самій...е-е-е...ну,на чім сі сидит,карочє...