Злочини проти людства

Він не очолював ОУН. Не ходіть по колу. Наказу Савуру на створення армії згори не давали.

 

Це як стверджувати що дата святкування Різдва має відношення до історії Ісуса. Дата сучасного святкування не впливає на історію. Мені логічні вправи не потрібні. То Миху вони б не завадили. )

 

Раніше від 43. Завдяки дій польських і українських шуцманів, селян а також німецької окупаційної влади. Це поляки поносять про саме ту дату. Бо УПА в 42 не було а різня йшла аж гай шумів.

 

На початку 43 УПА також не було. Мається на увазі створеного ОУН.

 

Жодних документальних підтверджень існування наказу про знищення поляків не виявлено. Пошук триває, і періодично оголошується про його "результативне завершення". Проте щоразу аналіз документів ставить під сумнів існування такої директиви.
Більше читайте тут: Історія з грифом "Секретно": Наказ, якого не було

Історія з грифом "Секретно": Наказ, якого не було. Продовжуємо пошук
Більше читайте тут: Історія з грифом "Секретно": Наказ, якого не було. Продовжуємо пошук

"На сьогодні найвагомішим аргументом на користь існування наказу ОУН про знищення поляків вважається свідчення одного з командирів УПА на Волині Юрія Стельмащука, дані ним на допиті НКВД в 1945 році. Отож, в документі читаємо, що "в червні 1943 року представник Центрального проводу ОУН "Клим Савур" (Дмитро Клячківський) передав мені усно секретну директиву Центрального проводу ОУН про поголовне і повсюдне знищення всього польського населення на території західних областей України". Досліджуючи тему польсько-українського протистояння я вирішив теж ознайомитися з цим документом. Його архівні координати легко можна було знайти в багатьох українських чи польських книгах, адже цитувався він дуже часто. Скориставшись архівними посиланнями і замовивши необхідну справу я був впевнений, що отримаю до рук архівно-кримінальну справу на Юрія Стельмащука і на потрібній сторінці знайду його свідчення. Проте зі сховища принесли щось зовсім інше - один з томів агентурної справи "Берлога", заведеної НКВД на Провід ОУН. На потрібному аркуші тому знаходився документ під назвою "Секретні директиви ОУН, УПА і СБ про повсюдне фізичне знищення всього польського населення". Крім "секретної директиви" про винищення всіх поляків, тут згадано аналогічні вказівки про винищення всіх радянських військовополонених на теренах Західної України та "всіх осіб, запідозрених в антиоунівських настроях, не виключаючи ні грудних дітей, ні жінок, ні старих". Підозру викликає вже сама назва документа, адже за формою він є випискою з протоколу допиту Стельмащука від 28 лютого 1945 року, а не директивою ОУН. Не менше запитань до змісту – нагромадження в півторасторінковому тексті інформації про таку кількість жахливих і відверто безглуздих інструкцій ОУН, слідів яких не знаходимо в інших матеріалах. Тож чи не маємо ми справу з однією з численних спроб компрометації українського визвольного руху з боку НКВД? Для того, аби перевірити це, довелося замовити із сховища справу на самого Стельмащука і зрівняти виписку протоколу із його оригіналом. І тут виявилося найцікавіше: в архівно-кримінальній справі на Юрія Стельмащука № 67 424 маємо протоколи від 8, 9, 20, 22 та 25 лютого 1945 року. Жодного протоколу під датою "28 лютого" тут немає! Ймовірно, "секретні директиви", оформлені як виписка з неіснуючого протоколу, з’явилися десь в 1960 роках, коли КГБ формував масив документів про ОУН та УПА, який мав бути навчальним матеріалом для майбутніх чекістів. Брак необхідного елемента для відображення повної картини "злочинної ОУН" легко компенсували власною підробкою, яка через десятки років стане головним аргументом вже в інших політичних іграх. Проте навіть непідроблені свідчення Стельмащука використовуються істориками вибірково - з них береться лише те, що необхідно для підтвердження власних тез. Польські дослідники часто цитують "зізнання" Стельмащука про те, що ним та його відділом протягом 29-30 серпня було знищено 15 тисяч поляків. Цю цифру справді знаходимо у кримінальній справі, у протоколі під датою 20 лютого. Проте далі у показах свідків бачимо інформацію про кількасот (в одному випадку - кілька тисяч) вбитих, але не про 15 тисяч. Зрештою, через півроку після допитів, у серпні 1945 року на судовому засіданні сам Стельмащук заявив: "Звинувачення мені зрозуміле, винним себе визнаю, за винятком того, що моїм загоном було знищено не 15, а 5 тисяч поляків, 15 тисяч поляків було знищено по всій Волині". Завищена цифра, подана допитуваним у лютому, можливо, була наслідком "ефективної" роботи радянських слідчих, які скористалися слабким станом хворого на тиф повстанця. У протоколі судового засідання є ще одна вкрай важлива інформація, яка поки не використовувалася ані в польській, ані в українській історіографії і безпосередньо стосується того, чи існувало рішення Проводу ОУН про знищення поляків. "В цьому ж червні 1943 року, - подає інформацію підсудний, - в Колківському лісі зустрівся я з Климом Савуром, заступником голови ставки головної команди Андрієнком (Олександром Луцьким - В.В.). Савур дав мені наказ знищити всіх поляків Ковельської округи. Всі керівники Ковельщини, в тому числі і я, виступили проти цієї пропозиції, але Савур погрожував мені польовим судом. Становище було важким. Не виконати наказ я не мав права, а виконувати не дозволяли особисті переконання. Я звернувся до Андрієнка. Андрієнко сказав мені, що це вказівки не з центру, що це перекручування на місцях, але конкретного нічого не сказав". Далі йдеться про те, що Стельмащук намагався якомога довше не виконувати наказ, але все ж провів антипольські акції між 25 та 30 серпня. Очевидно, до слів підсудного треба ставитися з упередженням. Проте важливим є твердження, що не було рішення керівництва підпілля про проведення антипольської акції, мова велася про місцеву "ініціативу". Очевидно, якби йшлося лише про самовиправдання, не було б сенсу акцентувати на цій деталі, навпаки, легше було наголосити на необхідності виконання наказу, виданого найвищим керівництвом. Згодом саме ця "ініціатива" Дмитра Клячківського і стала приводом для розгляду його діяльності Проводом ОУН на III Надзвичайному Великому зборі. Підтвердження висунутої нами гіпотези знаходимо і в протоколі допиту згаданого в цитованих свідченнях Олександра Луцького – "Андрієнка", відісланого у червні 1943 року Проводом ОУН для інспекції на Волинь. Звітуючи про свою поїздку перед керівництвом, Луцький зазначає, що він "критикував "Клима Савура" в питанні ставлення УПА до польського населення. Як відомо, створена на Волині "Климом Савуром" УПА дуже часто в масовому порядку знищувала польське населення. Я і Центральний Провід були проти масового винищення польського населення, тим паче, що саме в цей час між Центральним Проводом ОУН і польськими підпільними антирадянськими формуваннями велися переговори про контактування нашої роботи". Отож, аналіз документів не дає жодних підстав твердити, що існувало розпорядження вищого керівництва українського підпілля щодо масової ліквідації польського населення у Західній Україні. Тому немає підстав говорити про антипольський геноцид. Натомість маємо великий запит в українському і польському суспільствах на те, щоб з’ясувати справжні причини кривавого протистояння. Задовольнити його можуть лише історики, які не будуть шукати простих відповідей у вигляді міфічних наказів, а матимуть відвагу розповісти складну правду про стосунки між нашими народами."

 

Карта вбивств українців польськими партизанськими відділами на Холмщині (1942–1944 роки)

Наслідки політики Польщі, спрямованої проти власних громадян-українців на Холмщині у 1942–1944 рр., досі не опрацьовувалися у формі мапи вбивств. Тому поруч презентую географію збірних убивств українців на Холмщині у той час, розуміючи під поняттям «збірний» троє та більше вбитих. Основою стали видання, опубліковані в Україні, ретельно перевірені, підтверджені архівними документами і свідченнями очевидців.
Понад 90% майже з 3 600 українців убили вояки польського державного формування Армія крайова та нелеґальної партійної боївки (бойового відділу – ред.) Селянської партії – Селянські загони. Дати не вказуються, вони зафіксовані у спеціальних виданнях (див. Бібліографія). Не враховано жертв німецьких поліційних пацифікацій, а ці взяли не менше як 350 українців. Не встановлено, скільки цих жертв слід визнати такими, що сталися внаслідок провокацій або доносів членів польського підпілля та поляків на службі в німецькій адміністрації (напр. у місцевостях Ганна, Жмудь, Клештів, Курманів, Сумин, Тарнаватка). Не вказуються і жертви Війська польського після липня 1944 р. На карті 121 населений пункт, де вбито щонайменше троє людей.
Територіальні межі мапи – це окупаційні Білгорайський, Грубешівський, Красноставський, Замостянський та Холмський повіти. Список сформований таким чином: назва населеного пункту, рік (роки), кількість жертв; додаткова інформація. З огляду на розміри публікації, лише при деяких селах наведено додаткову інформацію про обставини злочинів.
Автором карти є Андрій Божик, історик з Любичі-Королівської.
Богдан Гук

 

Документи ОУН та УПА з архівів КГБ про польсько-український конфлікт тепер он-лайн

 

Ух яка цікава тема

 

Дуже раджу.
"Таблоїдизація історії"
Польсько-українська війна 1942-1947 рр.

 

Джерело зла: міністр оборони Польщі звинуватив Росію у Волинській трагедії

 

То стара. Нова недавно закінчилась в Києві. Скоро буде нарізка.

 

Вацлав Гавел у Києві таки переміг більшовика Лепсе. Результати голосування

Червоні нацисти не насмілились влаштувати відкриту кампанію проти Гавела проте пробували саботувати. Не вдалось.

 

Volodymyr Viatrovych
2 hrs ·
"Симетрія злочину. Про неї найбільше не хочуть говорити в Польщі, саме її хочуть перекреслити політичним рішенням про "геноцид", який передбачає односторонню відповідальність українців за злочини.
Але свідчення того часу говорять про інше - мотиви і методи учасників страшного протистояння були надзвичайно схожими. Наведу лише два аргументи - свідчення двох командирів ураїнською (Юрія Стельмащука) та польського (Адама Островського) про події 1943-1944 років на Волині і в Галичині. Обидва займали приблизно однакове місце в ієрархії підпільного руху власного народу, вони ті кого сучасною мовою можна назвати "польові командири". Обидва стали в'язнями НКВД і наведені цитати з їх свідчень під час допитів.
Юрій Стельмащука:
“Савур дав мені наказ знищити всіх поляків Ковельської округи. Всі керівники Ковельщини, в тому числі і я, виступили проти цієї пропозиції, але Савур погрожував мені польовим судом. Становище було важким. Не виконати наказ я не мав права, а виконувати не дозволяли особисті переконання. Я звернувся до Андрієнка. Андрієнко сказав мені, що це вказівки не з центру, що це перекручування на місцях, але конкретного нічого не сказав».
Адам Островський:
«В квітні 1944 року, коли я був призначений комендантом ліквідаційного загону, то колишній комендант Станіславського інспекторату "Ага", даючи мені завдання з організації набігів на українські села, пояснив, що у зв’язку з наближенням фронту й перспективою звільнення Західної України від німецьких окупантів "АК" має знищити якомога більшу кількість українського населення і цим полегшити в майбутньому відновлення Польщі в кордонах 1939 року за наявності більшості польського населення, що проживало у Західних областях України. Набіги на українські села проводилися за ретельно розробленим планом, із включенням до складу ліквідаційного загону в якості провідника когось із поляків ― жителів села, на яке планувався напад. В нічний час загін заходив у село, у вікна частини домів, в яких проживали українці, закидали гранати, іншу частину будинків підпалювали. Коли жителі вибігали з палаючих будинків, то учасники ліквідаційного загону розстрілювали їх з автоматів та гвинтівок»."

 

View: https://youtu.be/cbG-SWdPzDY

 

З Вятровичем я знайомий давно. На мою думку, він дещо упереджений.

 

View: https://youtu.be/1dTiY6rAbFg

 

Так про всіх можна сказати. В історії мають значення факти.

 

Шляхом демонізації?

 

Igor Bigun added 2 new photos.
4 hrs · Kyiv, Ukraine ·
Продовжуємо захопливу розповідь про те, як польські пляцувки "захищали" волинських поляків від "геноциду бандерівцями":

Протокол допроса гор. Любомль 6 января 1945 года

Допрос начат в 23 00.

Я, оперуполномоченный Любомльского РО НКГБ лейтенант госбезопасности Кобелев, допросил арестованного Вавжицкого Станислава Ивановича

[...]

Вопрос: Расскажите, по чьей рекомендации, и каким образом Вы поступили в вооруженную группу Филипповича?

Ответ: В польскую националистическую группу Филипповича я поступил в сентябре 1943 года, в начале ее формирования. Для поступления в данную группу никакие рекомендации не требовались.

[...]

Вопрос: Немецкие карательные органы и войска делали нападения на расположение Вашей группы?

Ответ: Таких случаев, чтобы немцы нападали на нас, не было, а, наоборот, были случаи, что наше расположение на квартирах и до немецких квартир было не более 200 метров и последние хорошо знали, что здесь находится польская вооруженная группа и никогда не нападали.

Вопрос: Сколько налетов было произведено на украинские села, сколько уничтожено населения и при чьей помощи произведено уничтожение населения?

Ответ: Нападения на села производились нерегулярно и по несколько раз, участниками группы Филипповича были уничтожены полностью села Ровно, Перетирки [Перекірка], Полапы, Сокил, Заполье, Штунь, Высоцк, Ставки, Ставочки и ряд других украинских сел, сколько там в этих селах уничтожено населения я не знаю. Реальную помощь нашей группе по уничтожению украинских сел и населения, не успевшего скрыться при налете, оказывали в начале 1944 года русская вооруженная группа, численностью более, чем наша, а впоследствии вместе с нами ходила и немецкая жандармерия из Мациевского района.

Вопрос: Что было на вооружении в группе Филипповича и в чем обмундированы?

Ответ: На вооружении в нашей группе Филипповича были пулеметы разных систем, автоматы, винтовки и гранаты, имелась конная группа до 60 сабель. Обмундирование было у всех немецкое исключительно, только польская фуражка с орлом у каждого участника.

Вопрос: Кому конкретно оказывала помощь группа Филипповича, Красной Армии или немцам?

Ответ: Я понимаю так, что реальную помощь оказать Красной Армии в борьбе с немцами, то необходимо было участвовать как настоящим партизанам, подрывая немецкий тыл, а наша группа не была партизанским отрядом и более походила на бандитскую националистическую группу, имевшей своей целью уничтожение на территории Польши украинского и еврейского населения и, по мере возможности, создание польского государства, а поэтому немцы помогали Филипповичу, а группа последнего помогала немцам в борьбе с советскими партизанами.

Вопрос: Почему же Вы, понимая национальную вражду, принимали участие в бандитской группе Филипповича?

Ответ: Поступив в группу Филипповича, я думал, что это создается для обороны села и борьбы с украинскими повстанцами, нападающими на наши села, а впоследствии, видя все похождения группы и бандитские налеты на мирные украинские села, я уже не мог уйти из группы, боясь быть расстрелянным своими же товарищами.

Вопрос: Был ли в националистической группе Филипповича карательный орган и кто им руководил?

Ответ: Да, карательный орган в группе Филипповича был, который назывался жандармерией. Всей работой жандармерии руководил Филиппович, сюда же входило пять человек участников группы - Адам Жур, Кравчук Станислав, „Кшемиль" по имени Альбин, один из Луцка, фамилии и псевдонима не знаю, и Филиппович.

Вопрос: Чем занималась жандармерия при группе Филипповича?

Ответ: Жандармерия занималась разбором дел дезертиров, не желающих быть в группе, и разведывательной деятельностью всей группы.

[...]

Допрос прерван в 5 час. 15 мин.

7 1 1945 г.

Допросил:

О/уполномоч[енный] РО НКГБ Лейтенант госбезопасности] (—) Кобелев

ГДА СБУ, Ф. 13, спр. 1020, арк. 117-121.

1. Казімеж Філіпович - "Шнур", "Корд", командир польської бандгрупи на Волині
2. Казімеж Філіпович у відпустці в батальйоні полку Владислава Чермінського - "Яструба"

‪#‎Polska‬ ‪#‎rzeźwołyńska‬