Злочини НКВД

Ви вже так зат****хали зі своїми ешелонами і схронами.

 

Наявність чи вітсутність звітності ще не є доказом діяльності чи бездіяльності. Я не відкидаю героїзму звичайних роботяг війни, навіть і у синіх кашкетах, але звітність перед вищестоячим командуванням була обов"язковою і збереження документів такої звітності було високоорганізованим. Але можливість "приписок" теж була, бо це - наступні звання і нагороди. Збереження звітності УПА на цю тему навряд чи входила у плани НКВС, та іне було її мабуть, бо окремі загони майже не були між собою пов"язані, навідміну від радянських партизан: якщо не мали зв"язку із координуючими органами, вважалися неіснуючими і після об"єднання з армією регулярною потрапляли, у кращому випадку, до штрафбату.

---------- Додано в 14:22 ---------- Попередній допис був написаний в 13:31 ----------

У 41 - ЗВІЛЬНИТИ Україну від совєтів, які за два роки зробили стільки, що польскі часи, мабуть, згадували як процвітання. Коли ж німці показали своє справжнє обличчя - було створено УПА.

 

Створили - i сiли по схронах - чекати совєтов... Кстати - создали не только УПА - а и галiцких cc-iв. Только первые в лесу ждали, пока КА немчуру выгонит - соблюдая с немчурой нейтралитет, а вторые - более ретивые - кинулись немчуре помогать изо всех сил...

 

Полностью с вами согласен! Действительно организаторы бандформирований.Странно только одно , это то , что вы сами поставили знак равенства между ними и бандеровцами

Нет , Dzeko , эти уже из династий разнообразных деятелей обкомов КП УССР , которыепёрли с работы всё , что под руку попадётся , а теперь героев-борцов из себя корчат на форумах.

 

ви про Всиля? ну не знаю, чесно, може пер, а може нє........

 

Нет , я не про него.

 

Ви поняття зеленого не маєте для чого були зроблені схрони - в крайноьму випадку не для того щоб там сидіти... склади, лікарні, точки віддиху після боїв з каральними загонами НКВД і інше. Потім методику УПА СеРеСеР примінило у Вєтнамі проти американців і небезуспішно... у Вєтнамі советські вояки теж відсиджувались в схронах...????

 

Мені Василь вже пояснював, хто сидить в криївці (схроні) - той клятий посібник Адіка і цюлює його в гудок, а хто сидить в землянці або бліндажі - той Герой Радянського Союзу. Запам'ятайте різницю.

 

http://www.youtube.com/watch?v=G1fJhcHpRD4

 

Це мабуть професійна хвороба програмістів - є "нуль" і є "одиниця". Третього нема? А головою подумати - кого куди призивали, не питаючи згоди - це перше. І за яким хріном дорослі чоловіки, які виросли на поняттях Польщі або Австро-Угорщини - тіпа мусили апріорі йти добровольцями до совєтів? До експроприаторів, колективізаторів, ліквідаторів приватної власності та катів? Недовго "перші совіти" всиділи на Заході, якихось півтора роки, але насерти встигли капітально.
Дальневосточнику, невже Ви насправді такий примітивний мен, як хочете себе показати? Октябрьонок, піонер, комсомолець по повній програмі? З Павликами Морозовими в голові?

 

А ви знаєте, Борис, в мене в голові не вміщується, на ЗУ були два страшних окупанти: совєти і німці. Звірства німців не йдуть ні в яке порівняння зі звірствами совєтів, бо на їх фоні німці були таким собі ангелочками. То чому служити совєтам було прізнакам чєсті і слави, а служити німцям - це було прєдатєльство? Де логіка?

 

Чому потрібно весь час оце каліцтво язика? "Совєти", "Красна армія", "большєвікі"? Так модно, чи краща експресія просто?

 

Пане лікарю, самі знаєте, що одновуха істота чує дзвін, але не локалізує, звідки він. Мабуть партачили совєтські "отоларингологи у цивільному", промиваючи мізки через праве вухо пастви?

---------- Додано в 23:55 ---------- Попередній допис був написаний в 23:44 ----------

P.S. Влітку спілкувався з майже адекватним провінційним росіянином (чиновником від фізкультури). Йому важко було зрозуміти - як це так - для когось Росія - це просто іноземна держава, по той бік кордону. І комусь поляки та чехи - теж (відітє лі !) - "братья-славянє". А коли на його репліку - "це неприпустимо, що у вашого екс-президента дружина-американка" - я відповів, що це просто суперово, бо діяспоряни - ще більші та щиріші патріоти, ніж постсовкові українці - ... - дядечко мало не зомлів. Сидів та й думав - "як це на голову надягнути".

 

Тобто - вони винищили "лише" всiх євреїв - але то "не люди"? Тодi да - нацi - ангели.

Логiка - служити Українi - а якшо ти служив окупанту - не розповiдати зараз байок про "боротьбу". Як писав Остап Вишня - "за шмат гнилої ковбаси" продалися нiмцям - а зараз замилюють очi молодi.

 

ваші ідолки знищили більше народу ніж фашисти, але ви все рівно ше до сьогодні їм поклоняєтесь
неправда? докажіть шо я помилився

 

Спочатку - доведiть, шо я їм поклоняюсь.

 

перечитайте ще раз свої дописи

 

"Спрыг" защитан.
Впрочем - я не удивлен. Вот уже сколько дней жду подтверждения столь-же голословного утверждения от вашего побратима. Видимо - с тем-же успехом, что и подтверждения ваших слов от вас.

 

Слухайте, ви якась людина-губка. Ви вбираєте чужу свідомість і говорите її словами. Зараз ви клон Василя, а ще крім того ви клон Губермана. Як настільки не мати своєї індивідуальності, я в шоці.

 

Журналісти 5-го каналу на основі матеріалів Служби Безпеки України розповідають про злодіяння НКВС під виглядом УПА
http://www.4shared.com/video/RG-lsL1d/SBU_doc_UPA_5canal.html

---------- Додано в 11:52 ---------- Попередній допис був написаний в 11:32 ----------

Заліщицька трагедія
Напередодні німецько-радянської війни, внутрішні тюрми НКВС УРСР були переповнені в'язнями. Станом на початок червня 1941 року в розрахованих на 30 тис. 753 особи в'язницях, утримували 72 тис. 768 людей. Тюрми Західної України також були сильно переповнені. Ці люди були заарештовані більшовицькими каральними органами в ході радянізації інкорпорованих до складу СРСР територій Галичини, Волині та Північної Буковини після «визвольних походів» Червоної армії в 1939—1940 роках.

23 червня 1941 р. нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ № 2445/М, в якому йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу, і тих, кого необхідно розстріляти.

Того ж дня вийшов наказ начальника тюремного управління НКВС УРСР капітана державної безпеки Філіппова, який зобов'язував евакуювати в'язнів. Згідно з «Планом евакуації», депортації з Львівської області передбачалося вивезти 23 тис. 236 осіб, для чого необхідно було мати 778 залізничних вагонів. Однак блискавичний наступ німецьких військ, нестача транспорту та безлад поставили радянські каральні органи перед неможливістю реалізації плану.
Евакуацію ув'язнених вдалося провести тільки в окремих містах, однак більшість арештантів так і не дісталися до місць призначення.
На початку липня з тактичних міркувань було зруйновано залізничний міст через Дністер. З обох боків мосту пригнали два ешелони з вагонами із в'язнями (14 вагонів — кожен із 50-70 людьми). Один з цих ешелонів містив арештантів Чортківської в'язниці, інший — Коломийської. Це були переважно хлопці та дівчата з Буковини, Львівщини, Тернопільщини та Івано-Франківщини.

НКВсівці облили вагони пальним, підпалили (за іншими даними підірвали) та скинули у ріку. Береги Дністра тут дуже високі та стрімкі — ніхто не вижив. У молдовському містечку Вадул-луй-Воде у братській могилі поховано людей, тіла яких принесла стрімка течія Дністра. Їхні руки були зв'язані дротом.

Тернопільський краєзнавець і дослідник людських доль Гасай Єфрем Олександрович виявив, що декільком студенткам з цих вагонів вдалося врятуватися.

Радянська пропаганда, як і в інших подібних випадках (див. Масові розстріли в'язнів НКВС) «повісила», цей злочин на нацистів. Та залишилося багато свідків, які бачили, що це скоїли більшовики.



а це той самий міст



У книзі «Західноукраїнська трагедія» вміщено спогади очевидців Чортківської трагедії, серед яких і Марія Потикевич-Заболотна. Власне, вона побачила на території тюрми жінку, яка притискала до грудей гуцульський кожушок, впізнавши по ґудзиках, що ця річ належить її синові, мати поривалася у розпач: «Іванку, синочку, де ти?» батько Марії підійшов до жінки і запитав: «Звідки ВИ?» Вона відповіла, що з Городенки.

Я перевірив списки в'язнів Городенківського району і знайшов двох осіб із Серафинців. Це Іван Бучовський та Іван Городецький, а в списку в'язнів значаться й інші прізвища: Василь Бабій, Микола Бачинський, Василь Боюк. Всі вони, за винятком І.Городецького, вже реабілітовані.

Історія знає й інші спогади. До редакції газети «Буковина» звернувся Георгій Нестерюк, почувши в кількох словах про трагедію, яка сталася 7 липня 1941-го на залізничному мосту через Дністер між Кострижівкою і Заліщиками. Про цю страшну подію розповів у своїх спогадах учасник УПА О.Д.Томашевський у книзі Миколи Черешнюка «Сповідь на світанку».

В одному з вагонів знаходився житель Кострижівки Тодор Вигнан - уродженець с.Дорошівці. Незавидна доля в цього чоловіка. Воював у лавах Української Галицької Армії. Був поранений, опинився в польському таборі для інтернованих. Утік із нього. V 1940р. НКВС заарештувало Тодора. Сидів у тюрмі до весни 41-го. Чому його випустили - невідомо. Але 8 червня затримують повторно, житель Кострижівки Т.І.Баранецький згадує: «Цього дня я приїхав у Звенячин до млина. Тоді й побачив Вигнана на бричці з двома воєнними. Бричка покотила на Заставну, і я його більше не бачив». Невістка Тодора розповідає про той трагічний день таке: «На початку липня 1941 року, коли злощасні вагони прямували до своєї загибелі, на Кострижівській станції випадково опинився син Тодора, мій чоловік Іван. Через заґратоване вікно батько востаннє помахав синові рукою, наче прощаючись навічно. Встиг лише передати фразу «Скажи мамі, що я тут!» Вагони вже викочувались на міст.
Детальніше про цю трагедію розповідає очевидець Ф.С.Бабалюк. «Жив я тоді в селі Звенячин. Вранці 7 липня 41-го з'явився в цукрозавод - працював там. Радянські солдати мінували основні виробничі об'єкти. Про роботу й мови не було, тому я вирішив повернутися додому. На залізничній колії стояли чотири товарні вагони із заґратованими вікнами. Ешелон через міст пропускали, а вагони з людьми стояли. Я вже піднявся на горб і все було видно, як на долоні. Нарешті до паровоза підчепили вагони з людьми, а за ними ще 6-7 вагонів. Весь ешелон перемістили на довжину моста. Охорона, офіцери, машиніст покинули ешелон і подалися в бік Заліщицької станції. Машиніст чимось обурювався, бо офіцер штовхав його в груди, розмахував револьвером. А приблизно через 10 хвилин страшний вибух підняв вагони з людьми над мостом. Наступної миті вони злетіли у воду. Зверху на них впав паровоз. У цьому місці вода, здавалося, кипіла, бо гарячі котли і пара нагріли воду до високої температури. Ті, що перебували у верхній частині води, просто зварилися живцем. Видовище було страшне. Сталося це 7 липня 1941 р. десь о 15 год. Решта вагонів не впали у річку, бо від вибуху зчеплення розірвалося і вони відкотилися назад, на Кострижівську станцію

---------- Додано в 12:10 ---------- Попередній допис був написаний в 11:52 ----------

Документальне підтвердження таємного договору про співпрацю НКВД та СС(ВІДЕО

http://www.youtube.com/watch?v=nPUNYEGoYTc