Злочини НКВД

Пшеничники. Тільки жертви




http://www.sd.org.ua/article/pshenychnyky-tilky-zhertvy.html

Тут були асвабадітєлі

Пшеничники — невелике село у Тисменицькому районі. Більш відоме тим, що у 2011 році тут виявили страшну знахідку — під півметровим шаром грунту, недалеко від поля, знайшли захоронення більш, ніж 600 людей. Два роки знадобилося на загальну ідентифікацію і підготовку до перепоховання останків. 9 травня вони були перезахоронені. Знову — у Пшеничниках. Тільки — вже по-людськи. Історики кажуть: страшні знахідки — ще будуть. Адже радянська влада нещадно нищила українців на Станіславівщині. Винних уже не знайдуть

Пшеничники — чи не друге після Дем’янового Лазу найбільш масове поховання жертв тоталітарного режиму на Прикарпатті. Два роки тому там знайшли останки понад 600 осіб. Із них 82 — діти.
— Ми почали шукати, базуючись на свідченнях сучасників. Ще на початку 90-х років минулого століття, коли товариство «Меморіал» тільки почало діяти, сюди приходили люди і розповідали, що масові поховання слід шукати у Пшеничниках. Проте, справа зрушила з місця аж після 2010 року. Тоді вже приходили діти цих людей. Пригадую свідчення однієї мешканки Пшеничників, яка розповідала про свого діда, який був у селі дяком. Саме він бачив, як на околицю села привозили цих людей. Обрали зовсім безлюдне місце. Воно — майже заболочене, довкола обросле лозою. Туди не водили пасти худобу, бо вона застрягала у багнюці. Саме тоді чоловік збирав там лозу. Побачив, як приїхали дві вантажівки. Довкола виставили охорону, в’язні почали витягувати з автівок голі людські тіла. Живих — добивали. Але — не пострілами, а — лопатами, щоб не було чутно, і не збурити місцеве населення, — стверджує куратор розкопок у Пшеничниках, член товариства «Меморіал» Василь Тимків.
Над розкопками працювали найбільш активні члени товариства «Меморіал» — як молоді історики, так і, фактично, фундатори товариства на Прикарпатті. Як пізніше зізналися, таких масштабів поховань — навіть не чекали. Хоча, на Станіславівщині масштаби комуністичних репресій були значними, і Пшеничники, на жаль, — не єдине місце захоронення жертв радянських окупантів.
Кількість їхніх жертв на Прикарпатті нині — не порахувати. Тільки у Станіславові було більше 10-и неофіційних місць утримання в’язнів. Плюс — дві великі відомі в’язниці.
Останки матері і дитини, знайдені під Івано-Франківськом

— У 1939 році Західна Україна була приєднана до СРСР, тож, радянські каральні органи розпочали боротьбу з інакомислячими, намагаючись якнайшвидше радянізувати всю територію. Під прес репресій потрапили представники політичних сил, громадських організацій, учасники визвольної боротьби у 1917-1921 роках члени ОУН. Репресії продовжилися і після повернення у 1944 році радянських органів влади. Хочу підкреслити що у 1939-1941 роках НКВС діяло доволі жорстоко, застосовуючи до в’язнів різноманітні тортури. Використовували навіть електричний струм. У Станіславові було знищено велику кількість людей. Сьогодні про точні цифри жертв говорити не доводиться, — зазначив директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Ярослав Коретчук.
Пшеничники насторожили істориків із товариства «Меморіал» і тим, що вдалося з’ясувати, що саме у цей період там був розташований гарнізон НКВС. На той час це було не притаманним. Хоча, вже до 1945 року такі гарнізони з’явилися в усіх райцентрах області. Тож, ймовірно, що гарнізон у Пшеничниках виконував функцію похоронного загону. Тим паче, що місцевість, де здійснювали захоронення, колись була заболоченою. Аж у 60-х роках минулого століття там здійснили меліорацію.
— Люди, які розповідали нам про поховання, вказували тільки напрямок. А коли ми, власне, визначили конкретне місце, де треба проводити розкопки, виявилося, що за цей час там провели меліоративні роботи. І, оскільки людські останки були заховані на невеликій глибині (40-50 см), то траплялося, що трубки для меліорації іноді проходили просто через людські скелети. Нас здивувала велика кількість знайдених дитячих кісток. Можна стверджувати, що серед рештків 600 знайдених жертв, їх — 82. Як визначив судово-медичний експерт Омелян Левицький, серед дитячих кісток виявили ще не сформовані. Такі могли належати ще ненародженим дітям чи щойно народженим, — каже Василь Тимків. — Оскільки люди були поховані голими і не мали собі особистих речей, визначити навіть район їхнього походження — неможливо. Наразі ми схиляємося до версії, що їх вбивали електричним струмом. У тюрмах Станіславова обладнували спеціальні камери, куди зводили людей, нібито у душ. Наливали по кісточки води, і пускали струм.
Упродовж двох років останки, знайдені у Пшеничниках, перебували в одному із приміщень, яке належить товариству «Меморіал». Члени товариства не розголошували точне місцезнаходження, зважаючи на поширення акцій зі знищення пам’ятників героям національно-визвольної боротьби, які останнім часом відбуваються на теренах Західної України. Тому і рештки людей запросто могли стати об’єктом для глуму.
Ініціатор розкопок у Пшеничниках, один з яктивістів “Меморіалу” Іван Павликівський. Він був і в числі керівників розкопок у Дем’яновому лазі біля Станіслава. Каже, таких поховань в області ще немало... Фото Володимира Заника

А після розкопок основним завданням перед істориками стала ідентифікація останків.
Хоча, над цією справою працювали фахівці, свого часу з’являлися дивні версії походження останків. 2011 року на колегії Івано-Франківскої ОДА заступник голови Роман Іваницький зачитав висновок експертизи фахівців Івано-Франківського медуніверситету по «кісткових рештках 11 видів» із Пшеничників. Експертиза стверджувала: деякі рештки пролежали у землі 500 років, інші — кілька тисячоліть. Така заява свого часу викликала резонанс не тільки серед представників громадськості, і, зрештою, була спростована і забута. Історики довели: це — не давнє і не обрядове поховання.
— Під час проведення судово-медичної експертизи було встановлено на зубах сліди стоматологічного втручання —пломбування. Такий спосіб з’явився наприкінці XVIII- століття, а у наш край дійшов на початку XIX століття. Окрім того, ріст останків людей 184-186 см, а кількасот років назад люди були низькорослі. У всіх культурах існували традиції ховати разом із померлим речі його вжитку. Під час розкопок не було знайдено жодних особистих речей, — доводить Ярослав Коретчук. — Польська карта 30-х років минулого століття, знайдена в архівах, вказує, що на даному місці не було жодного цвинтаря, а знаходився хутір, мешканців якого виселили у 1939 році.
Є ще одна версія вбивства цих людей — заради звільнення житла для бійців НКВС. Її озвучив на останній сесії Івано-Франківської обласної ради депутат, директор КП «Пам’ять» Василь Попович.
— Є свідчення у тодішніх українських газетах за 40-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери, які були повністю завалені людським одягом. І знайшли там електричний стілець, який використовували. Тобто це ті люди, які жили у центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити. І там, можливо, не тільки були українці. Але це люди, які знищені у той час, — розповів Василь Попович.
Ярослав Коретчук стажує, що із 1939 по 1941 рік 400 тисяч осіб сім’ями були виселені у Сибір. Відомостей про їхню подальшу долю — немає. Швидше за все, частина з них потрапила до Пшеничників.
— Нам вдалося знайти звіти керівників райцентрів, де містяться відомості, що у 1939-1941 роках здійснювалося відселення людей із прикордонних територій, зокрема, з Косівщии і Верховинщини. Нібито це робилося для того, щоб підготувати територію для наступу радянських військ на гітлерівську армію. Виселяли мало не цілими селами. Людям пояснювали, що їх просто відселяють із «важких» гірських районів на рівнинні. Однак, горяни, гуцули — не надто хотіли залишати насиджені місця, тому відселення відбувалося насильно. І, звичайно, тут на руку «енкавеесівцям» було проводити обшуки у хатах, і чіплятися за кожну дрібницю і кожну листівку, яка могла хоча б дотично свідчити про їхню участь у контрреволюційній діяльності. Тоді для відселення цих людей і їхніх сімей уже були «законні» підстави, — констатує Василь Тимків. — Чому цих людей не вивозили до Сибіру? Тому що тамтешні табори були просто переповнені. Водночас, жодного свідчення про те, куди цих людей потенційно могли б вивезти, немає. Після того, як були відкриті тюрми, у них знайшли цілі кімнати, завалені етнічним одягом, у тому числі — і гуцульським.
Тож, перепоховання 9 травня відбулося — за людськими і релігійними традиціями. Але — так і без намагання знайти винних у злочині. Спочатку правоохоронні органи порушилиримінальну справу. Але вже невдовзі — не розгледіли складу злочину.
— Тисменицький РВ УМВС спочатку порушив справу проти учасників розкопок, опісля була відкрита кримінальна за фактом виявлення людських останків. У селі правоохоронці опитали 400 мешканців. Опісля справу було направлено в прокуратуру із зазначенням, що складу злочину немає, — додає Ярослав Коретчук.
Як відомо, кримінальна справа не порушена також за фактом знайденого масового поховання жертв тоталітарних репресій у Войнилові. 1991 року там знайшли рештки 229 людей, яких, імовірно, замучили у зруйнованому нині костелі.
Жертвам комуністичного режиму, похованим у Пшеничниках, звели насип і встановили хрест та інформаційну табличку.
— На хресті зроблено напис, що це — жертви комуністичного режиму 1939-1941 років. Для цього ми обрали саме 9 травня, щоб продемонструвати, що принесла Друга світова війна для українців. Тільки жертви, — резюмував Ярослав Коретчук.

 

Треба доводити справу до Європейського Суду з прав людини.

 

У Донецьку вшанували пам"ять жертв політичних репресій. На мітинг-реквієм біля меморіалу на Рутченковому полі зібралися представники влади, колишні політв"язні, родичі репресованих, молодь, мешканці міста. Після мітингу відслужили панахиду по невинно убієнним, а до підніжжя пам"ятного знака лягли живі квіти. Рутченкове поле - місце, куди в 30-40-х роках минулого століття НКВСники привозили засуджених до страти донеччан.
До траншей, викопаних на цій теріторії скинули кілька тисяч тіл. Розстрілювали без суду і слідства: у жовтні 1941 року знищили півтисячі поранених червоноармійців, привезених зі шпиталю, та учнів місцевого фабрично-заводського училища. І перших і других мали евакуювати в тил, адже радянські війська залишали Донбас. Але не встигли, тому розв"язали "проблему" інакше. Під час розкопок поруч із тілами підлітків були знайдені валізи з речами, підготовленими для евакуації.
"Тут поховані не політики, хоча репресії називаються політичними. Це звичайні громадяни нашого міста. Велика трагедія в тому, що цими самими вулицями ходили ті, хто розстрілював невиних людей, які нічого не скоїли. Тоді така діяльність влади виправдовувалась тим, що це потрібно було для кращого життя народу", - зазначив, виступаючий перед пристутніми, голова громадської організації "Донецький Меморіал" Олександр Букалов.
До місця трагедії приїхала група мешканців села Роздолного Старобешівського району, які щороку вшановують пам"ять рідних та односельців, невинно убієнних під час терору греків Приазов"я. Розповіді, якими ділилися присутні, свідчать, що жертвами тодішнього режиму ставали люди різних національностей, професії, віку.
"Репресованих у моєму роду не було, але дід був розумною людиною, і коли почалася колективізація, сказав дітям: кидайте все і роз"їжджайтеся. І вони роз"їхалися, тому й залишилися живими. А батька й матір із меншим сином посадили до ешелону і повезли на Урал. Зупинилися серед дороги, у лісі, у сніг викинули - і все, влаштовуйтеся, як знаєте",- пригадує донеччанин Павло Величко.
Представники громадськості наголошували, що важливо більше розповідати про трагічні сторінки історії народу, особливо в школах, не один - два рази на рік, а частіше.
"Відродження історичної пам"яті, національної ідентичності - наш святий обов"язок. Як перед мільйонами жертв терору, так і перед наступними поколіннями українців", - підкреслив перший заступник Донецького міського голови Микола Волков.
Джерело: газета "Голос України" № 91 від 18 травня 2013р.

знімок 1: Автори Другої світової війни 1939-1945рр., найкривавіші диктатори ХХ століття.
знімок 2:Донецьк. Рутченкове поле. Меморіал "Жертвам політичних репресій"​

 

не, все конечно хорошо и правильно, но блин неужели нельзя установить возраст останков и причину смерти ????????? почему единственная экспертиза которая проводилась показала возраст останков - 500 лет и больше ? я понимаю что всех перебили НКВД, даже мамонтов, но тем не менее, вон Дискавери про неандертальцев и фараонов рассказывают чем болели и в каком возрасте, и с какой стороны стрела прилетела в жбан а тут .... добивали лопатой? на костях останутся отчетливые следы, при возрасте скелета до ста лет даже углеродного анализа не надо можно и так определить возраст, а тут ? нашли 600 трупов - НКВД - казлы, дело закрыто ... 9 мая - зло, все - управились ... почему тела были голые? немцы раздевали под предлогом санобработки и уничтожали - понятно, НКВД таким не занималось, ну ладно одежда пригодится но нательное белье, нательные крестики и т.д ?

 

Не помните где темка про нахождение останков у какого-то религиозного объекта во Львове?
Года 2 назад, наверное, была.
Тоже нашли останки и сразу заявили, что это жертвы НКВД.
Чем дело закончилось, интересно?

 

кстати судя по фото, это больше смахивает на захронение жертв эпидемии, но никак на репресированных, вспомним Катынь - одна траншея - горы трупов, вспомним Бабий яр - одна траншея слоями - горы трупов, тут же каждый в своей отдельной яме ... кроме того обратите внимание на позы людей, лежат на спине руки скрещены, это ритуальное захоронение, НКВД так бы не закапывало, скинули в общую яму и - привет ...

 

А це ви у ваших хероїв НКВедистів запитайте як люди були вбиті і чому їх роздягали.

---------- Додано в 20:43 ---------- Попередній допис був написаний в 20:35 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=eoJsLvuEHnc

---------- Додано в 20:49 ---------- Попередній допис був написаний в 20:43 ----------

Як совєти Львів "захищали" в 1941 р.


http://www.youtube.com/watch?v=z1kv2byKObY

---------- Додано в 20:50 ---------- Попередній допис був написаний в 20:49 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=s8hEfXaw0NU

---------- Додано в 20:58 ---------- Попередній допис був написаний в 20:50 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=s3fjDxYrQMo

---------- Додано в 21:15 ---------- Попередній допис був написаний в 20:58 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=6bWhvGnsDeg

---------- Додано в 21:18 ---------- Попередній допис був написаний в 21:15 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=rYJDUlzNVdQ

 

Фобии - это страшная болезнь.
Самому никак не одолеть.
Вам к специалистам надо.

 

а шо, зараз є спеціалісти? ну хіба Василь.....

 

агов! я не в формате исторполитсрача задал свои вопросы, вы не находите странным перечисленное? в частности позы тел, возраст останков, "формат" захоронения? какие доказательства приналежности именно этих останков к жертвам НКВД? или вам доказы не надо?

а где ж фото оперного театра с повешенными? и погромов ? для полноты восприятия ...

 

В статті все написано читайте уважно і не задавайте дурних запитань

---------- Додано в 22:51 ---------- Попередній допис був написаний в 22:51 ----------

Нічого розумнішого сказати не можете?

 

читал ...

следы есть на костях?
людей зарывали в болоте? как можно зарыть в болоте? где на штык - воды?


Dred, вот раскопки жертв репрессий в Варшаве:
обратите внимание - траншея, а на вашем фото что? почему люди лежат в таких позах? кто их так укладывал?

- вот единственная экспертиза, все остальное в вашей статье -
мнение, и не более, особенно порадовало - возмущение и общественный резонанс - народ возмутился что экспертиза не показала то что они хотели?

19й век ....

про рост вообще умилило в 37м люди были выше чем в 14м ??? и что это за останки? преображенцы-гвардейцы? возьми сейчас с улицы пострелять 600 человек включая женщин сколько среди них будет 184-186! 10, 5, 2 ?

ну вот про что я и говорил, без разбирательств, без экспертизы, нашли 500 летние останки жертв коммунизма .... может я что-то пропустил? покажите где в статье то что развеет все мои вопросы ???

 

Ще одне підтвердження,що хомосовєтікуси є копрофагами.
Іх совіцька власць в гімняках хоронила,а вони далі на неї моляться...

 

это только в перерывах между поеданием детей и геноцидом мамонтов ...

 

Пригадую свідчення однієї мешканки Пшеничників, яка розповідала про свого діда, який був у селі дяком. Саме він бачив, як на околицю села привозили цих людей. Обрали зовсім безлюдне місце. Воно — майже заболочене, довкола обросле лозою. Туди не водили пасти худобу, бо вона застрягала у багнюці. Саме тоді чоловік збирав там лозу. Побачив, як приїхали дві вантажівки. Довкола виставили охорону, в’язні почали витягувати з автівок голі людські тіла. Живих — добивали. Але — не пострілами, а — лопатами, щоб не було чутно, і не збурити місцеве населення, — стверджує куратор розкопок у Пшеничниках, член товариства «Меморіал» Василь Тимків.

Під час проведення судово-медичної експертизи було встановлено на зубах сліди стоматологічного втручання —пломбування. Такий спосіб з’явився наприкінці XVIII- століття, а у наш край дійшов на початку XIX століття. Окрім того, ріст останків людей 184-186 см, а кількасот років назад люди були низькорослі. У всіх культурах існували традиції ховати разом із померлим речі його вжитку. Під час розкопок не було знайдено жодних особистих речей, — доводить Ярослав Коретчук. — Польська карта 30-х років минулого століття, знайдена в архівах, вказує, що на даному місці не було жодного цвинтаря, а знаходився хутір, мешканців якого виселили у 1939 році.
Є ще одна версія вбивства цих людей — заради звільнення житла для бійців НКВС.
Є свідчення у тодішніх українських газетах за 40-ві роки. Коли прийшли німці, вони відкрили камери, які були повністю завалені людським одягом. І знайшли там електричний стілець, який використовували. Тобто це ті люди, які жили у центральній частині міста, їх виселили і знищили через те, що тодішнім радянським, які зайшли у 1939 році, ніде було жити.

Виселяли мало не цілими селами. Людям пояснювали, що їх просто відселяють із «важких» гірських районів на рівнинні. Однак, горяни, гуцули — не надто хотіли залишати насиджені місця, тому відселення відбувалося насильно. І, звичайно, тут на руку «енкавеесівцям» було проводити обшуки у хатах, і чіплятися за кожну дрібницю і кожну листівку, яка могла хоча б дотично свідчити про їхню участь у контрреволюційній діяльності. Тоді для відселення цих людей і їхніх сімей уже були «законні» підстави, — констатує Василь Тимків. — Чому цих людей не вивозили до Сибіру? Тому що тамтешні табори були просто переповнені. Водночас, жодного свідчення про те, куди цих людей потенційно могли б вивезти, немає. Після того, як були відкриті тюрми, у них знайшли цілі кімнати, завалені етнічним одягом, у тому числі — і гуцульським.

Експертиза стверджувала: деякі рештки пролежали у землі 500 років, інші — кілька тисячоліть. Така заява свого часу викликала резонанс не тільки серед представників громадськості, і, зрештою, була спростована і забута. Історики довели: це — не давнє і не обрядове поховання.

Я бачу як ви читали.

 

вы копали в болоте? я копал - рыли окопы, вернее пытались, яму вырыть - нереально, потому как сразу заполняется водой ... т.е. по факту мы имеем только показания мешканки основанные на увиденном не ей ...

.... вот давайте отбросим идеологическое наполнение, вам не кажется что отсутствие в описании дыр от пуль в черепах, рубленных повреждений на костях - говорит о том что эти люди умерли от болезни? потому как даже если их повесили - неизбежны повреждения шейных позвонков ... или, есть еще - "или" - газенваген и политика расовой чистки, где под предлогом дезинфекции людей "паразитной" расы - умертвляли ... но то как мне помнится почерк не НКВД ?

объясните мне, темному, формат захоронения и позы похороненных ? я не готов утверждать что это "обрядове поховання", это вполне может быть место захоронения жертв эпидемии, газенвагенов, голода, и т.д. , и это вы не внимательно читали в статье нет "Историки довели что это жертвы НКВД", почему заключение экспертизы - не опровергнуто заключением другой экспертизы ? и как я уже говорил выше как погибли эти люди?

 

коли ми, власне, визначили конкретне місце, де треба проводити розкопки, виявилося, що за цей час там провели меліоративні роботи. І, оскільки людські останки були заховані на невеликій глибині (40-50 см), то траплялося, що трубки для меліорації іноді проходили просто через людські скелети.

Людей могли просто душити.
Якби люди померли від хвороби і були тут захоронені про це було б відомо. В тексті згадується польська метрика, а там записувалося все, хто де похований.

Де ви там побачили пози?
1) Пломби на зубах не пізніше 19 ст. тобто експертиза помилилася про 500 років.
2) Польська метрика. Було б вказано що тут поховані люди, а цього не має. І в болотах людей ніколи не ховали.
Як щоб люди померли від якоїсь небезпечної хвороби це б місце було позначене.

 

вы не поняли, я про первоначальное захоронение говорил ... т.е хоронителям пришлось рыть в болоте ..

600 ! человек? вы шутите?

не факт, тем более если верить тому что мы говорили о пломбах (не могу понять как не смогли определить какого периода эта стоматология) то разлет в 200 лет ... и опять же, сколько с пломбами? в тексте говорилось про жителей сел, но какая стоматология в селах? в 30-е то годы ... было - бы известно ... мы говорим ведь не о центре Львова а о каком то забытом богом хуторке ...

вот , хреновенько набросал но думаю смысл понятен, кроме того обратите внимание на расстояние между телами, дистанция и интервал позволяют спокойно ходить между ними, так не один из геноцидшиков НКВД, Гестапо, СС, УНА-УНСО, и т.д не хоронил:

вот братская могила испанских конкистадоров, обратите внимание на положение тел, позы, все это говорит о том что те кто закапывал уважительно относились к тому кого закапывают, это очень похоже на нашу фотографию, я не думаю что НКВД утруждало бы себя укладыванием тел ...
собственно
...

 

На біса рити в болоті просто кладеш в болото а там далі затягує.

У Львівських тюрмах були вбиті 4000 людей і над кожним фактично познущалися відрізали вуха, язик, очі викололи і нічого "трудилися визволителі" над кожним.
А ви кажете про 600 людей.

Не смішіть мене ви, що думаєте, що люди зубний біль терпіли і до лікарів не ходили.

уважительно в болото не закопують.

Цікаво що це в братських могилах робили 82 дитини?
Дані люди скоріше за все були вбиті в період з 1940 по 1941 р. тому і так поскладані. На відміну від тих які знищувалися в червні 1941 р коли "асвабадітєлі" драпали.

А ось як лежали люди поховані НКВС на Замарстинівській тюрмі рівненько одне біля одно. Може це теж не жертви НКВС?

Ексгумація жертв НКВС 1941 р. на подвір’ї в’язниці № 2
(Замарстинівської), м. Львів. 1991 р.

​

---------- Додано в 14:11 ---------- Попередній допис був написаний в 14:04 ----------

http://www.youtube.com/watch?v=GCxHkQExMBU

 

далеко не во всякое болото, очень далеко не во всякое, и уж точно не будеш залазить в болото чтоб тела укладывать ...

об этом поговорим позднее, там тоже полно белых пятен. пока обсуждаем это захоронение, ваш вариант с удушением - это нелепость, зачем душить если можно пристрелить, заколоть, зарубить, повесить ? как собственно чаще всего и поступали. про массовые удушения ни разу не слышал ...

мы говорим о пломбировании - это сложная стоматологическая операция, а селяне с зубами ходили к бабке и кузнецу ...

узнаем когда выясним от чего погибли эти люди ...

даже в спокойной обстановке - Катынь например. или Бабий яр - не утруждали себя "складыванием" тел ...

вот и сравните эти два захронения, в тюрьме - сложены штабелями, это совсем не похоже на "наше" фото ... зарывали на глубине пол метра и при этом скрещивали руки на груди? мать с ребенком лежит прямо, в то время как при любой угрозе мать закрывает собой ребенка и инстинктивно сворачивается, много сказали и ничего о причине гибели людей ... что это за гвоздь длинной 6-7 см и 10 см крючок? и почему орудия пыток оставляли в телах ? собственно да и что это за орудия ? маловато данных для смелого утверждения - политических репрессий ...