Злочини НКВД

Дальнєвосточнік:

Дивні якісь у вас аналогії. Як можна порівнювати армію до держави? Ви б ще ковбасу до квітки прирівняли.

А от, що КА більш українська - неправда. Укранців там було певний відсоток, а воювали вони не за Україну, а за державу, яка нині не існує, за державу, в якій Україна була одною з 15, а українці, як і інші були просто наємниками.
УПА воювало виключно в Україні і виключно за Україну, а не якогось пердуна в Кремлі. В УПА більшіть були українці, напевно на 80%.

 

Трагедія Луцької в'язниці

Трагедія Луцької тюрми у червні 1941 року — розстріл в'язнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року.

На території колишнього Окольного Луцького замку розташований монастир Бригіток — пам'ятка архітектури національного значення, це комплекс споруд, куди входили центральний храм, келії і господарські приміщення. Пам'ятка ця пов'язана з сумними і трагічними подіями в житті міста та всієї Волині, які увійшли в історію як розстріл в'язнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року

Про ці події написано вже немало, перші публікації з'явилися під час німецької окупації в українській пресі. За радянського часу це замовчувалось, тільки за кордоном в діаспорі вийшло декілька публікацій. І лише після здобуття незалежності Україною уцілілі колишні в'язні почали висвітлювати на сторінках преси жахливі події 23 червня 1941 року у Луцьку. Найбільш узагальнено і детально це описав Микола Куделя, колишній в'язень, якого оминула куля під час розстрілу, у своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми». У джерелах вказуються різні цифри жертв — від двох до чотирьох тисяч чоловік. Микола Куделя згадує чотири могили.

У час німецької окупації була створена комісія, яка в липні 1941 року при допомозі громадськості та національно-патріотичної інтелігенції Волині зробила насип над могилами, обклала їх дерном, встановила дубові хрести-фігури, обгородила низенькою огорожею, встановила таблички з написами, на яких вказувалась кількість похованих в'язнів — відповідно 1200, 800, 300, 1800. З ініціативи комісії в останню неділю серпня 1941 року відбувся офіційний похорон, покладання вінків і відправа панахиди.

Після визволення Луцька в 1944 році тюрма знову використовувалась радянською владою за призначенням. Микола Куделя у своїй книзі посилається на розповідь І. Мануйлика, який в 1944 році був в'язнем Луцької тюрми, бачив ці могили і був свідком того, як за наказом енкаведистів на чотирьох могилах хрести-фігури були зрізані, а могили зрівняні з землею і заасфальтовані.

У 2008 році Луцькою міською радою був створений відділ охорони культурної спадщини. Його працівники зібрали всі спогади, що стосуються розстрілу у Луцькій в'язниці, надіслали запити у різні архівні установи. Найбільший інтерес у зв'язку з цим викликають результати кримінальної справи, порушеної прокуратурою області за фактом розстрілу 23 червня 1941 року в'язнів Луцької тюрми.

Слідством встановлено, що перед початком Другої Світової війни в цій тюрмі утримувались під вартою близько 2000 засуджених і підслідних. Встановлено навіть 481 в'язня поіменно. З них 121 особу в квітні-червні 1941 року було направлено в місця позбавлення волі, що знаходились в інших регіонах СРСР, 11 — звільнено адміністрацією, 2 — втекло, 11 — загинули в тюрмі, 65 — випущені німецькою окупаційною владою, 271 — пропали безвісти.

З доповідних записок начальника тюремного відділення УНКВС по Волинській області сержанта держбезпеки Стана та інших працівників НКВС вбачається, що 23 червня 1941 року в зв'язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти було звільнено малоліток, «указників» та засуджених за малозначні злочини, всього 84 особи, а решта ув'язнених чисельністю до 2000 осіб була розстріляна на території Луцької в'язниці. Цю чорну справу робила оперативна група працівників УНКВС по Волинській області під керівництвом капітана держбезпеки Розова, особовий склад 233 конвойного полку військ НКВС, керівний склад та наглядачі в'язниці. Розстріли здійснені на підставі директиви народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова від 23 червня 1941 року, згідно з якою на осіб, що утримувалися в тюрмах західних областей України, складались списки, за якими вони підлягали розстрілу за місцем їх утримання у зв'язку з початком війни з Німеччиною. Розстрілювались не тільки особи, щодо яких були винесені вироки про вищу міру покарання, але і засуджені до позбавлення волі, та ті, щодо яких тільки розпочалося слідство. За показаннями свідків, крім в'язнів, розстріляних 23-24 червня 1941 року та захоронених на подвір'ї в'язниці № 1, у січні 1944 року під час окупації м. Луцька німецько-фашистськими військами на тій же території були розстріляні та захоронені заарештовані німецькою владою громадяни.

При опрацюванні архівних матеріалів з фондів Державного історико-культурного заповідника в Луцьку нашу увагу привернула інформація із звіту про археологічні дослідження в 1991 році під керівництвом Святослава Терського (львівського археолога, відомого читачам як автора книги «Лучеськ в X–XIV ст.»), де повідомлялось, що при шурфуванні біля монастиря Бригіток на території колишнього кінотехпрому на глибині приблизно 1,5 метра було виявлено багато людських кісток. Дослідник припустив, що це може бути братська могила розстріляних в'язнів. При співставленні свідчень очевидців та археологічних даних була висунута гіпотеза, що це могла бути могила на східному подвір'ї, яка згадується у спогадах Миколи Куделі.


Поховання в'язнів розстріляниx органами НКВС 23-24 червня 1941 у Луцьку


Монумент жертвам розстріляним органами НКВС 23-24 червня 1941 у Луцьку


Микола Павлович Куделя - людина, яка чудом вижила під час знищення людей у Луцькій тюрмі

---------- Додано в 12:48 ---------- Попередній допис був написаний в 12:30 ----------

Біля с. Придорожне Дубенського району, під лісом, на межі із Млинівським районом є невелика капличка, змурована на місці глибокої криниці. Ця криниця у війну стала могилою для понад 300 людей, які були закатовані спецзагоном НКВС Сафата-Шаблія.

герої спецзагону Сафата-Шаблія

Спецзагін НКВД разом із керівниками-чекістами

 

Это на ЗУ ТАк считают, что "страна была чужая", и что "наемники". В этом существенный мровоззренческий разрыв между ЗУ - и остальной Украиной. Странно не видеть этого.

Далее - в УПА - по самым смелым прогнозам было 200 тыс. бойцов. В КА и у "советских" партизан сражались 7 млн. украинцев. В процентах - вся УПА состовляет едва 3% от числа воевавших в КА украинцев. Я, к примеру, не считаю, что генерал армии Черняховский - меньше украинец, чем генерал-хорунжий Шухевич.

 

Пане Дальневосточнику! Існує окрема гілка про УПА. Тут аналізуються інші організації.У Вас є що сказати саме про їх, з дозволу сказати, витвори?

 

нема йому шо казати, хіба буде їх захищати

 

Ну, навряд чи захищати. Мені здається, я розумію позицію пана Дальневосточника. Він хотів показати, що на рахунку НКВС були і інші справи: кримінальний розшук, організація партизанських загонів, підпілля. Так, це все було і ніхто цього не відкидає. Але ті ріки крові, мільони загублених, дуже часто невинних навіть с точки зору офіційної, людей повністю нівелюють всі можливі хороші справи. Та і у цих справах проявляв себе нелюдський режим. Зізнання - цариця доказів, винність, якщо не можеш довести протилежного, краще посадовити 10 невинних, аніж випустити 1 винного...Цей ряд можна продовжувати.Так, були звичайнісінькі дільничні міліціонери, та були і нелюди. Майже всіх полонених поляків (біля 22 000) були розстріляні з пістолета кулею у голову. Це ж яку треба мати психіку?! А закатовані жінки і діти. Жоден підірваний міст не вартий життя однієї дитини.

 

На ЗУ точно знають що деожава була чужа і що україна була окупована.... на Сході советьська агітація була на 30 років більше - от і людей задурили більше а тепер треба розповідати правду... і немає ніякого розриву..... просто люди там не знають правди а на ЗУ знають. Як люди на Сході взнають правду і вимруть ті що мають руки по локіть в крові (справжні ветерани вже давно відійшли у світ другий - залишились тільки тилові криси і всякі каральники -кдебісти) то навіть не треба буде опитування робити... процент буде біля 100.... і так буде бо правду неможливо заховати.... Як КДБ не ховало свої злочини , але все одно вони потихенько вилізають на верх

 

1939 - 1922 = 17 років.

 

1952 - 1922 = 30

 

...............

 

З 1939 по 1952 добродій Ким сидів в криївці.

 

Педро, хоч Ви скажіть йому, що УСРР була проголошена в 1922-му році, а в західні області України соввласть прийшла в 39-му. Ну а далі вже йшли "нога-в-ногу"... А от що то за число 1952, я так і не зміг дешифрувати... Мабуть Ви праві, якийсь вуйко здався в 52-у

 

Ви в той час напевно мріяли про Казахстанські юрти а Педро у снах ганяв за кунгуру в Австралії... або казали до кота "посуньтесь пане".
ви всі свої переконання, або брехню будуєте на арехметичних датах - і це ваша помилка. Всякі дати проголошення і захоплення - ще не значать шо суспільство сприйняло зміни... кожні зміни сприймаються потім.... Так от західні українці советську власть як постійну почали сприймати з пятдесятих років - до того часу ще була думка що пропаде як всі решта окупанти..... а відповідно і ніяка агітація до 50 тих на людей не впливала тим більше що ще був спротив УПА.... От вам і вся арихметика

 

Либо вы хреновый счетовод , либо надо принять на веру , что на ЗУ в агитацию начали верить только с 52-го , а на СУ сплошные лохи - сразу с 22-го поверили. Арихметик , блин

 

В советську агітацію на ЗУ не вірили і до 90 років - підтвердження тому мітинги і протести у Львові у 89- 90 роках.... в той час вся Україна сиділа на кухнях і чекала що з того буде. На Сході шахтери почали протестувати коли зарплати перестали видавати. На ЗУ протест був політичний на Сході - економічний - от вам і різниця в часі советської агітації. А хренові счетоводи ті які суспільні процеси міряють сухими цифрами.

 

Скільки тут любителів совка зібралося

 

А чому "советську"? Вам не подобається слово "радянську"?

 

Чому , чому.Может потому , что тогда и нынешнюю Украину "радяньскою" называть придётся?

Рада=Совет

---------- Додано в 00:27 ---------- Попередній допис був написаний в 00:24 ----------

Исходя из того , что сухие цифры вы начали приводить,то кто из нас "хреновый счедовод"?

Вас считать?

 

На щастя з 1941 по 1944 дала трохи перепочити. Хоч не з медом, але все ж таки відпочинок...

 

і час адаптуватися/підготуватися
коли в 30-х втікачі (поодинокі) добиралися до ЗУ і розповідали про жахіття на східнянщині - їм віри не йняли.
Східнякам дісталося по повній - хто ж чекав, що влада буде власний народ виморювати голодом?

а от на ЗУ, після "прологу" у 39-му - в 44-му вже чітко знали, що на заміну "коричневій чумі" суне бубонна (червона). І створили запаси по лісах.
тому коли села "підмітали" глибокої осені (по всіх канонах, цитуючи комуняку царькова, - мали б люди мерти, як мухи?) - а не мерли.
Та й не вчительок стріляли (то для дальнєвосточніків) - а стукачів. І "продзагони", і інших "колабораціоністів", що співпрацювали з окупантами
==
А взагалі-то війна тривала, тривала далеко довше 45-го, і як кожна війна - плодила мародерів та відвертих бандюків = безвідносно до форми одягу, к-сті зірок чи хрестів
ЧА якраз в мародерстві більше зналася, ніж німці
і в садистьських розвагах - теж - і не тільки на ЗУ, але дальнєвосточникам звідкіль знати, звідки така пустка з’явилася, що аж дала можливість завезти купу російських сімей і поселити на вже готові обійстя
==
і то були зовсім не злочини - це цілком логічна і правильна поведінка, - так ординці поступали ще за часів Київської Русі