Злочини асвабадітєлей

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем Dred, 12 лис 2013.

  1. Pedro

    Pedro Дуже важлива персона

    І французам, Василю. Вас там в тих університетах марксизму-ленінізму не вчили на якому "фронті" воював Моріс Торез? Якщо ні, то він всю війну просидів в Москві, де готувались плани по захопленні влади комуністами в Франції після війни. І ці плани мало не здійснились. Перешкодив де Голль. Звичайно, не без підтримки американців.
    Так що кацапська чума і туди протягнула свої криваві руки.
     
    • Подобається Подобається x 5
  2. Dred

    Dred Well-Known Member

    Злочини Червоної армії у Німеччині у 1945 році

    Мар’яна Драч


    Радіо Свобода – На Заході з'являються нові дані про масові злочини Червоної армії у Європі в останні місяці Другої світової війни.

    З-під пера британського дослідника Ентоні Бівора вийшло вже кілька бестселерів про історію

    Другої світової війни, серед яких Сталінград книга, що отримала мало не кожну можливу літературну премію на Заході. Останній доробок Бівора Падіння Берліна щойно опубліковано у Великій Британії. Одна з головних тем, яку порушує Бівор, це доля жінок, які були жертвами насилля Червоної армії.

    Британський історик цитує спогади Наталі Ґессе, соратниці Андрія Сахарова, яка в часи війни була фронтовим кореспондентом. Радянські солдати ґвалтували кожну німку віком від 8-ми до 80-ти, це була армія ґвалтівників, стверджує вона. Радянський майор в інтервю британському журналістові у ті часи зізнався: Наші солдати настільки скучили за сексом, що ґвалтували і жінок 60-70-ти років, на здивування бабусь, якщо не на радість. А один із російських ветеранів не приховує і задоволення: Там, у Німеччині, мільйони наших.

    Статистику про зґвалтування збирали німецькі лікарні. За даними двох головних госпіталів Берліна, кількість жертв у німецькій столиці становила від 95 до 130 тисяч. Один із лікарів припускає, що кожна десята жінка згодом померла, переважно наклавши на себе руки. Усього ж, як підрахував британський історик, трагедію пережили 2 мільйони німецьких жінок, немало з них, якщо не більшість, зазнали групових зґвалтувань. Є документальні докази і про те, що жертвами насилля були не лише німки, а й польки, українки, білоруски жінки, яких вивезли до Німеччини на рабську працю. В інтервю радіо Свобода британський історик Ентоні Бівор зазначив: Мабуть, найбільше вражає з того, що потрапило нам до рук, це дуже детальний рапорт заступника начальника політичного відділу Першого Українського фронту, який повідомляє Центральному Комітетові комсомолу про поширені зґвалтування російських, українських та білоруських жінок і дівчат тих, кого насильно забрали до Німеччини сили Вермахту і змусили до рабської праці. Всі ці молоді жінки кілька років молилися, щоб їх визволила Червона армія, а червоноармійці їх ґвалтували й знущалися над ними.

    Тим часом український історик, автор 12 книг про Другу світову війну Віктор Коваль розповів радіо Свобода, що радянське командування не заохочувало таких учинків, але дивилося на них крізь пальці. Відома і реакція Сталіна. Він казав, що червоноармійці-ґвалтівники не чинили злочинів, а просто, як він висловлювався, шалілі, тобто невинно пустували. Про це розповів у 61-му році югославський комуніст-дисидент Мілован Джілас, у якого були про це дуже неприємні розмови зі Сталіним. Тому, що він десь згадав про ці казуси, Сталін про це дізнався і страшно розсердився, що Джілас ганьбить Радянську армію. А історики, звичайно, цим не займалися взагалі у нас, зазначив Віктор Коваль. Він вважає, що радянських солдат на насилля штовхала сталінська пропаганда, яка постійно твердила про масові зґвалтування німців на окупованих територіях.

    Це було розпалювання одного з найсильніших подразників, здатних впливати на чоловічий склад армії, посилювати його завзяття у війні з ворогом. Насправді, як каже український історик, нічого подібного німці не робили: Я сам був на окупованій території. Можу це підтвердити: мені було від 16 до 18 років, і я жив у Києві і бродив по селах Київської і Черкаської областей за харчами, так що є у мене досвід. Чому не було цього насправді, бо тут діяла загальна вимога Гітлера до командного складу німецької армії. Вона полягала ось у чому: забороняти сексуальні контакти німецьких солдатів та офіцерів із місцевими жінками. Мета заборони була расистська не сіяти німецькі гени серед словянського населення. Німецьке військо було дисципліноване, і про сексуальне насильство на окупованій території розмов не було взагалі. Звичайно, у містах сексуальні звязки між німецькими солдатами чи офіцерами та місцевими жінками були, тому що не важко було знайти таких жінок серед бідуючого міського населення. На селах німців узагалі не було, тому там було чисто. До того ж кожен німецький солдат, на відміну від військовослужбовців Червоної армії, щороку отримував місячну відпустку додому.

    За свідченням Віктора Коваля, українських істориків мало цікавить тема насилля Червоної армії у Західній Європі. За радянських часів існувала цензура, а сьогодні згас інтерес суспільства до війни загалом. Про цю ганебну сторінку історії зате дізнаються сотні тисяч людей на Заході, яким потрапить до рук книга британського автора. Зґвалтування це не просто побутова драма, і, як стверджує Ентоні Бівор, чоловіче самозадоволення не має виправдання. Події 1945-го року, на його думку, ще раз доводять, наскільки нетривким може бути зовнішній блиск цивілізації, якщо немає страху покарання.
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    британцы вообще живо переживают за "злочЫны" кстати тот же Рызун - тоже продукт британского агитпрома ... вообще мило для нации творившей геноцид по всему миру переживать за чужие проколы ...

     
  4. Dred

    Dred Well-Known Member

    Криваво-червона армія
    РСЧА була невід’ємним інститутом злочинного тоталітарного режиму


    Щороку в Україні святкують дати визволення від німецько-фашистських загарбників окремих сіл, міст і областей. Це суто радянська традиція, сформована комуністичною політикою антинаціональної пам’яті, коли народи більшовицької імперії мали знати лише офіційну інтерпретацію подій, забувши власне минуле й адекватне до нього сприймання історії. Кожного 9 травня гучно відзначають чергову річницю тріумфу сталінської диктатури над гітлерівською. Як дотепно написав автор книжки «Бабин Яр» Анатолій Кузнєцов: «Священна» війна СРСР проти Гітлера була тільки відчайдушною боротьбою за право сидіти не в чужоземному, а у власному концтаборі, плекаючи надії розширити саме його на весь світ».

    Носії несвободи

    Кого могла визволити сталінська диктатура, і яке відношення до свободи вона має взагалі? Повернення рідного НКВД, партійної номенклатури, колгоспного рабства, терору й переслідування інакодумців – це, звісно, «свобода»… Радянський солдат нічого іншого не ніс, ані людської гідності, ані прав, бо не мав того й сам. Однак у публічному просторі всупереч логіці постійно педалюють концепт «визволення».

    В усіх цих святкуваннях є ще один кричущий алогізм: номенклатура після ХХ з’їзду КПРС, а понад усе після Перебудови таки мусила визнати сталінський режим терористичним і антилюдським; водночас той інститут, що був виконавцем багатьох злочинів комуністичної системи, – Червону армію – проголошують аж дотепер святою і безгрішною, гідною всілякого прославляння. Це все одно, що сказати: «Німецький нацизм був поганим, але Вермахт – добрим». Але ж без лояльності останнього, його генералітету, офіцерського корпусу й рядового складу єфрейтор Адольф Гітлер просто не втримав би влади. І ця лояльність зберігалася (за деякими невирішальними винятками) аж до травня 1945 року.

    В Україні досі триває повальна глорифікація Червоної армії (на тлі критики тоталітаризму!) в тисячах пам’ятників, десятках меморіалів, традиційних ритуалах тощо. Це все наслідки потужної пропаганди, метою якої було назавжди вкарбувати в пам’ять людей фундаментальні комуно-імперські конструкції. СРСР припинив існування, однак його ідеологія живе й активно працює проти нашої держави. Оспівування Червоної (Радянської) армії є потужною основою всіх тих ідеологем, що їх використовує багато політсил, котрі виступають проти незалежності України, за входження до складу неоімперії. Прославляння знаряддя антилюдської диктатури є фактично дозволеною формою пропаганди самого тоталітарного ладу, бо цю армію абсолютно хибно розглядати окремо від влади, якій вона служила і яка всі роки свого панування на її зброю спиралась. Тоталітарний лад і Червона армія – брати-близнюки. Остання є настільки само злочинною, як і система, що покликала її до життя.

    Доблесні будьонівці

    Від перших днів свого існування вона постійно супроводжувала партію більшовиків, беручи участь в усіх її акціях: червоний терор, пограбування «ворожих класів», продрозверстка на селі. Усього цього без РСЧА (Робітничо-селянської Червоної армії) не сталося б. Якою вона була на той час, засвідчує історія так званої 10-ї армії Климента Ворошилова: про неї згадує член її ж таки революційної військради Окулов. Останній пише, що декласованим елементам у збройних лавах «нічого не треба, тільки «трішечки різати»: кого, за що – це цілковито байдуже. Величезні обози деяких частин, де переховуються тисячі мародерів, дезертирів і ледарів, як сарана спустошують околиці, жеруть постачання, сіють паніку й розклад […]. Почасти через те, щó робить 10-та армія серед мирного населення, й, можливо, саме з цієї причини передусім ми ведемо війну всередині ворожої країни […]. Як наслідок, під час наближення наших військ мирне населення незрідка озброюється, чинить нам відчайдушний опір, а в разі поразки масово тікає, забираючи із собою все, що можна, а решту ховає і нищить».

    в україні досі триває повальна глорифікація червоної армії на тлі критики тоталітаризму

    Комісар Південного фронту Ґусєв у 1920 році телеграфував наркомвоєнмору: «Частини 1-ї кінної армії тероризують владу, грабують, розстрілюють жителів і навіть родини військовослужбовців Червоної армії, всю худобу забирають […]. Наслідки неподобств уже даються взнаки; ті села, що були на боці радянської влади й далекі від участі в бандитизмі, тепер, навпаки, відчувають страшну ненависть до Червоної армії та радянської влади». До речі, 1-шу кінну армію вважали елітним з’єднанням більшовиків, де Сталін був членом РВР. Її звеличували сотні комуністичних прозаїків, поетів, композиторів, художників, скульпторів та «істориків».

    Воєнком 42-ї стрілецької дивізії тоді ж таки повідомляв Москву: «Немає населеного пункту, з тих, де побували будьонівці, в якому не лунав би суцільний стогін жителів. Масові грабунки, розбій і насильство будьонівців перевершували панування білих… Ламали скрині, забирали жіночу білизну, гроші, годинники, столове начиння й т. ін. Надходили заяви про зґвалтування й тортури».

    Напевно, прихід цих бандитів у «пыльных шлемах» теж треба було святкувати як визволення? Відомий одеський письменник Ісак Бабель, який служив у Будьонного, згадував: «Їздимо з воєнкомом по лініях, благаємо не рубати полонених, Апанасєнко вмиває руки, Шеко прохопився – рубати, це відіграло жахливу роль. Я не дивився на обличчя, доколювали, пристрілювали, трупи покрито тілами, одного роздягають, другого пристрілюють, стогони, крики, хрипи… Пекло. Як ми несемо свободу, жахливо. Шукають на фермі, витягують, Апанасєнко – не витрачай патрони, заріж. Апанасєнко каже завжди – сестру зарізати, поляків зарізати […]. Дані про оборону Львова – професори, жінки, підлітки. Апанасєнко їх різатиме – він ненавидить інтелігенцію…» Потім згадуваний тут Іосіф Апанасєнко стане одним із найбільш високопоставлених сталінських генералів і до 1943 року командуватиме всіма радянськими військами на Далекому Сході.

    РСЧА часто використовували в каральних акціях: тільки в кубанському місті Єйську вже в мирний час будьонівці за два місяці розстріляли 680 осіб, із яких лише 90 були повстанцями. А як стверджував у березні 1919-го радянський командарм Філіпп Міронов: «…тільки на шляху 8-ї армії трибуналами на благо соціальної революції було розстріляно 8 тис. осіб». Один майбутній маршал – Міхаіл Тухачєвскій – труїв повсталих тамбовських селян газами й ставив цілими селами під кулю, а другий – Ґєорґій Жуков – хвацько рубав їм голови. Командарм 1-го рангу Йона Якір, командувач Українського округу, у 1932–1933 роках військовою силою забезпечував утілення в життя сталінської політики Голодомору. Інколи злочинців охоплював самокритичний настрій, і тоді вони могли написати, як-от воєнком 1-ї Туркестанської кавалерійської дивізії Вінокуров: «Становище зараз у Східній Бухарі вкрай кепське, теоретично ми тут закріплюємо радянську владу, а практично рубаємо бідноту тисячами… Я тепер абсолютно не уявляю, які потрібні величезні зусилля, щоб примирити нас із населенням». Ось такою була ця «непереможна й легендарна», яка в «боях пізнала радість перемог» у період свого народження.

    Безкарні «визволителі»

    А потім були «визвольні» походи в Західну Україну й Західну Білорусь, окупація Литви, Латвії та Естонії, спроба зробити те саме з Фінляндією. Однак в усій красі сутність цієї армії проявилася під час «визволення» Центрально-Східної Європи у 1944–1945 роках. Німецький генерал Фрідріх фон Меллентін писав: «…то була трагедія небаченого масштабу. В давніх германських землях – Східній Прусії, Померанії та Силезії – росіяни проявили звірячу жорстокість. Неможливо описати все, що сталося між Віслою і Одером у перші місяці 1945 року. Європа не знала нічого подібного від часів загибелі Римської імперії».

    вихваляти знаряддя злочинного режиму означає звеличувати його з усіма вчиненими звірствами

    Може, бреше німець? Але письменники-фронтовики Алєксандр Солженіцин і Лєв Копєлєв підтверджують, що, прийшовши до Німеччини, вони, як і всі їхні однополчани, знали: тамтешніх дівчат можна безкарно ґвалтувати і вбивати. А ось спогади колишнього лейтенанта-зв’язківця Лєоніда Рабічєва. Він, очевидно, не мав підстав сильно захищати німців і писати наклепи на Червону армію. Отож згадував тільки те, що бачив на власні очі: «На возах і машинах, пішки – старі, жінки, діти, великі патріархальні родини повільно всіма дорогами й магістралями країни йшли на захід. Наші танкісти, піхотинці, артилеристи, зв’язківці наздогнали їх, щоб звільнити шлях, поскидали в кювети обіч шосе їхні вози […] й, забувши про обов’язок і честь, про німецькі підрозділи, що відступали без бою, тисячами накинулись на жінок і дівчаток. Жінки, матері та їхні дочки лежать праворуч і ліворуч уздовж шосе, а перед кожною стоїть армада мужиків, які регочуть зі спущеними штаньми. Тих, хто стікає кров’ю і непритомніє, відтягують убік, дітей, що кидаються на захист, розстрілюють. Регіт, ричання, крики й стогін. А їхні командири, їхні майори та полковники стоять на шосе, хто сміється, а хто й диригує, ні, радше регулює. Це щоб усі їхні солдати без винятку взяли участь… Полковник, той, який щойно регулював, не витримує і сам стає в чергу, а майор відстрілює свідків, дітей і старих, що б’ються в істериці […]. До обрію між гір лахміття, перевернутих возів – трупи жінок, дітей, старих».
     
  5. Dred

    Dred Well-Known Member

    То були не окремі ексцеси, а масове, тотальне явище, яке тривалий час приховували в СРСР як страшну державну таємницю. Звірства «визволителів» були на кожному кроці, той-таки Рабічєв пише: «Мені й моєму взводові управління дістається маєток за 2 км від шосе. В усіх кімнатах – трупи дітей, старих, зґвалтованих і застрелених жінок. Ми так стомилися, що, не звертаючи на них уваги, лягаємо на підлогу й засинаємо». Ще спогад: «У цей час до костелу женуть близько 250 жінок і дівчаток, але вже хвилин за 40 […] під’їжджають кілька танків. Танкісти відпихають, відтісняють від входу моїх автоматників, вдираються у храм, збивають із ніг і починають ґвалтувати жінок. Я нічого не можу вдіяти […]. Стогони жінок, які вмирають. І ось уже сходами (навіщо? Чому?) тягнуть нагору, на майданчик скривавлених, напівоголених, непритомних і крізь розбиті вікна скидають на бруківку. Хапають, роздягають, вбивають… Танкісти поїхали. Тиша. Ніч. Жахлива гора трупів». Ось вона, «непереможна й легендарна» гордість радянського народу…

    Чимало таких випадків було і в Польщі, Угорщині, Чехословаччині, ба навіть у Юго*славії, яку завжди вважали союзником Росії. На її території «визволителі» також зґвалтували понад дві сотні жінок, половину з яких убили. Маршал Тіто і його оточення були страшенно обурені й поскаржилися Сталіну, але той виправдав злочинців.

    Коли нарешті буде усвідомлено, що вихваляти знаряддя злочинного режиму означає звеличувати його ж таки з усіма вчиненими звірствами?
    http://tyzhden.ua/History/71741
     
    • Подобається Подобається x 1
  6. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    а также всесвитним центром по поеданию младенцев мамонтов и насилованию старушек .... как одиноко было советской армии в пушистом мире, кругом все такие цивилизованные а тут они ... согнали немчики старушек да детишек малых в сарайчик и подожгли ... - европа, культура, так и надо, испепелили америкашки мирных жителей атомным взрывом - цЫвилизацЫя, демократия, уморили голодом военнопленных - тоже молодцы - это норма .. а тут кровавокрасные, и по кругу загнали в костел - сбросили с шоссе, и фотки, отснятые командой хера (нем) Геббельса, и вот что странно надо Геббельсу для пропаганды "зверства" красноармейцев и опа, сразу появляется подходящий материал, входит красная армия в город, который вот-вот немцы отбивать будут, и че делают? оборону создают? не - трахают всех кого видят ...

    ---------- Додано в 21:42 ---------- Попередній допис був написаний в 21:39 ----------

    слезы умиления наворачиваются, как-же опешил бедный немецкий генерал, как удивился, надо же, в ответ на тотальное уничтожение советского народа - советская армия проявила жестокость, с чего бы это? ведь немцы на территории СССр несли свет и радость, а тут вдруг неслыханная жестокость ...
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Зграю вошивого зброду обсиканих ублюдків називати армією - забагато честі.:)))

    ---------- Додано в 21:46 ---------- Попередній допис був написаний в 21:45 ----------

    Вривається орда голосракого,вошивого бидла - треба казати.
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    вам виднее вы там вроде как на хорошем счету были ...
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Я завжди знав,що в совків путаниця в голові,повна дезорієнтація в часі і просторі.
    І взагалі,при сталіну жилось харашо,вночі гражданє не боялись,що в них викрадуть мобільник,чи планшет...
     
    • Подобається Подобається x 4
  10. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    феноменально но именно так, бабушка все время говорила что при Сталине жилось лучше, каждый год шло строительство нового жилья, школ и т.д. - каждый год хоть на чуть-чуть но улучшение условий жизни, не буду возводить это в абсолют, может это только в Волчанске Харьковском да в Шебекино Белгородском так все выглядело, но тем не менее такое мнение наличствует у современников а не потомков ...
     
    • Подобається Подобається x 1
  11. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    І жодного мобільника не вкрали в бабусі?:nea:
     
    • Подобається Подобається x 1
  12. vkk311

    vkk311 комбриг Симпсон

    Почему тогда СССР развалился как гнилая колода, если усё было в шоколаде?
     
    • Подобається Подобається x 2
  13. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Ви не уточняли чим саме покращувалося життя бабушкі від будування школи і житла і т.д.?
     
    • Подобається Подобається x 2
  14. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    а Рим почему? помощь из вне и гниение правящей верхушки, ведь причина то была одна - желание удельных князьков самим править ...

    не - это то что загально видимое, а в личном - увеличивался достаток, правда это касалось сельхоз сектора как в городе - врать не буду ...
     
  15. vkk311

    vkk311 комбриг Симпсон

    Рим просуществовал 1000 лет, а эсэсэсэр - 70.

    Гниение было заложено сущностью самой системы и то что люди променяли такой "рай" на джинсы и кока-колу с гамбергерами, говорит о том, КАКАЯ там у них была "счастливая" жизнь.

    Не в каждом государстве, в мирное время своих соотечественников МИЛЛИОНАМИ мочили.
    Вот всё это и припомнилось, когда накипело.
     
    • Подобається Подобається x 4
  16. Dred

    Dred Well-Known Member

    Злочини в Прешовицях – військові злочини, скоєні 27 січня 1945 солдатами Червоної армії проти мирних жителів села Прешовіце (пол. Przyszowice). Червоноармійці замордували щонайменше 69 осіб у віці від 10 до 78 років, у тому числі італійців та угорців, що втекли з концтабору в Освенцимі. Крім того червоноармійці вчинили масові згвалтування мешканок села і спалили кілька будинків.
    Одна з гіпотез, покликаних пояснити, чому радянські солдати пішли на вбивство, говорить, що солдати вважали, що вже були в Німеччині[1], і радянське командування толерувало гірше ставлення до населення ворожої країни[2].
    Польський інститут національної пам'яті кваліфікує цей вчинок червоноармійців, як злочин проти людяності. Подібні злочини були вчинені червоноармійцями в Меховицях.

    [​IMG]

    Надпис на братській могилі замордованих радянськими солдатами в Прешовицях
     
    • Подобається Подобається x 3
  17. mikl

    mikl Member

    типа в 30-е годы прошлого века рюзкие не чистили нацию подобным методом на Украине
    и без войны
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    а где не чистили? в Тамбове? везде чистили, что до нации, где выросла нация? на теренах РОсс Империи ? нация появляется только теперь когда независимая Украина ведет войну с внешним агрессором и внутренним мусором ...
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  19. Gron

    Gron тафгай

    Особисто мені, насрати, що чистили в тамбові чи курську з пєнзою.
    Кацапи навіть мужеложеством між собою хай тішаться, дочого тут сусідня країна?
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. artobstrel

    artobstrel Дуже важлива персона

    ні до чого ... я только про то, что национальность в вопросах чистки ни играла роли, а по факту истребления украинцев - ну да, было, правда "нация" это не национальность ....
     
а де твій аватар? :)