Цікавий пост. Так, він себе зробив сам. Але й вгробив сам. І теперішній рівень не так далеко від рівня хлопчика, котрий надає платні послуги чоловікам. То ж чи варто так старатись? І чим він кращий від пересічного чоловіка, котрий не прагне слави, але просто працює і заробляє на хліб з маслом для себе і сім'ї? Як кажуть чехи, lidská sláva - polní tráva. Чи не занадто ми звертаємо увагу на речі, котрих в житті насправді не потребуємо? Не потребуємо стільки? Усе це марнота і ловлення вітру, казав Еклезіаст.
Можна докладніше про вгробив і теперішній рівень? Тим, що він не пересічний чоловік, а має талант, запотребуваний суспільством. І цей талант зреалізував… Якщо Ви про матеріальне, то цивілізований світ це розуміє і міняє свої пріоритети (Для українського суспільства ця проблема не актуальна сьогодні для принаймі більшої половини населення.) Якщо це стосується окремих прошарків суспільства - noblesse oblige Або я не зрозумів питання Цитат можна привести на усі випадки життя, при чім цитат діаметрально протилежних за змістом Життя коротке, слава може бути вічною. Ціцерон
Якщо Ваша ласка - почитайте в інтернеті про любов до спиртного і країну перебування. І що маємо на виході? До речі, тема не про рагуля Депардьє. (Відповідаючи на Ваше можливе запитання - я мама трьох добре вихованих дітей (люди кажуть), бабуся одної пречудової внучки, я народила сина, все ще будую будинок і навесні буду садити дерева. Все ще реалізую себе. Про мене також можна почитати в газетах. Стараюсь бути по максимуму чесною з собою. Ітд. Не думаю, що чимось гірша від Депардьє). Ну мені здається, для Вас та сама людська слава має велике значення. Знову ж таки, те, яку з них ми оберемо, буде розповідати про нас самих.
Наскільки знаю – чи то Бельгія, чи щось подібне. Більше не буду про, алкоголіка, рагуля і талановитого артиста Депардьє Радий за Вас, що життя вдалося. Я не про дім і дерева – я про все решта. (Без підтексту) Не заперечую, поважаю людей, які заслужили славу.
Одне інше не виключає. Так часто буває. Я також. Але я все таки дивлюсь, що на виході. І знову, тема не про це.
Все як завжди - мета життя "пересічного чоловіка", і жінки, - понародити дітей і робити шоб їх прогодувати. Називається не було смислу життя, то створив собі. Тільки це типовий егоїзм, бо дитину ви створюєте для себе, а не для когось. "Тамагочі", щоб не нудно було. Далі йдуть розмови "Та я ж все для дітей! Я святий (свята)!". І хата для себе, а не для когось. Світові не потрібна ваша хата і ваші діти. Це потрібне тільки вам. Егоїзм чистої води.
Згадався серіал цікавий, "Breaking Bad", де простий вчитель хімії думає що скоро помре і щоб залишити родині і діточкам щось після себе вирішує зайнятися виробництвом і продажем наркотиків. Протягом серіалу він вколошкав власноруч кілька людей, вішав всім лапшу наліво і направо, коротше порушив багацько законів. А аргумент залізобетонний "Заради сім'ї". Ось такі життєві цінності. А хто його просив народжувати дітей? Так заведено. Ким? ХЗ. Я вже не кажу шо це погано закінчилося для його сім'ї, з прямо протилежним бажаному результатом.
Це правда. З іншої сторони - народив, то вже забезпечуй, будь добрий. Сама по собі сім'я і кількість дітей не є приводом для особливого статусу. Так як і слава. Джастін Бібер також славний.
Джекі, ти ще й серіали дивишся?! Піпець, як хлоп свій час марнує в онлайні і ящику. Не дивина, шо ледве на кострубате речення англійською спроможеться.
Мета або зміст життя пересічної (чи непересічної) людини – це творення і підтримання життєдіяльності суспільства. Хоче вона цього, чи ні. А вже створення сімї, народження і виховання дітей, робота, кар’єра…. Це все засоби досягнення мети і одночасно є життєвими цінностями. Для когось важливими, комусь наплювати… Богом, Природою (зайве викресліть) Зрештою, Ви також продукт чийогось егоїзму?
Так є завжди чорне і біле і в кожній людині. Воно, правда, буває більш виражене і менш виражене. Більше турбує інше. От собі людина - знаменитість. Досягла великих успіхів, але водночас ця людина наркоман, або гомік, або одне і друге. І є фанатики. Які мліють від тої знаменитості, намагаються бути подібним, а тут раз і взнають - а він наркоман. Ну, значить і ми можемо бути наркоманами, бо наш кумир наркоман і досяг таких висот. Ото є саме страшне. Тому і сказано: "не роби собі кумира". Так, ця людина супер музикант і віртуоз, він знаменитий і отримує мільйони за свою роботу, але він гомік/наркоман і це його не красить, це говорить, що він далекий від досконалості і слабодухий, правда, колись батьки заставили його вчити музику. Він не став перше наркоманом, а потім музикантом. Наркоманія - не є ознакою його величі. Оце і є правда.
І онуки - для себе, не для сусіда ж. Життєва цінність під назвою "продовження роду" - готова цінність "універсального призначення", як готовий одяг ви купуєте, бо ніколи і дорого шити на замовлення.
Ідеї радянського соціалізму невмирущі. Народив дитину, здав на державне виховання - і жодних проблем. Не для себе - для суспільства. І жодного егоїзму
Та не думаю, що хтось стає наркоманом, бо музикант, яким він захоплюється вживає наркотики. Це трохи по-дитячому
цінність полягає не просто в народженні , а у вихованні Той, хто пройшов це - знає і розуміє. Народити - багато розуму не треба. А виховуємо ми - майбутнє суспільство, ось вам і віповідальність. А то був тут один 10-ти річний, який погрожував дати по обличчю нашій асистентці, а його мамуся, тим часом казала: ну, ви ж розумієте, що він себе не контролює.
Цінність полягає в пошуку сенсу свого перебування в цьому житті. А "продовження роду" - готовий сенс. Живе "Тамагочі", цілих 18 років є чим себе зайняти. Я про це. Але насправді і це далеко не всім допомагає.