ги. А хто з молодих дівчат не мріє заміж?.... Та ще й файному платті... та на лімузинах щоб провезли і зфоткати... і щоб перепійні гроші батьки не забирали Нє?
Це вже залежить від життєвої позиції, життєвих принципів, а не просто тому шо приваблює процес весілля і статус заміжньої. Для багатьох галичан з огляду на традиційну релігійність нормальним продовженням тривалих відносин (а цілий рік це не мало, тим паче Альбіна хоче ше рік без шлюбу) є створення сім'ї і народження дітей. Це нормальне призначення людини — з настанням певного віку створювати повноцінну сім'ю. І це не сорок років і не тридцять. А якщо вже знайдено свою половинку, то тягнути надміру немає сенсу.
от-от як напучував великий ленін, коли його запитали, кого краще мати,- жінку чи коханку: "добре мати і жінку, і коханку. бо коханці сказав, що будеш з жінкою; жінці сказав, що пішов до коханки; а сам пішов в бібліотеку - і вчитись, вчитись, вчитись" а взагалі, ситуація не нова - ще казки складали про принцес з багатьма женихами. тре придумувати їм випробування, або послати за три моря: піди туди, не знаю куди; принеси те, не знаю, що щиро бажаю зробити успішний вибір таки правда: "на козаку нема знаку, то нехай дівка одбуває"
Ая. Я якби трепетіла при згадках на свої кохання - то тріпалась би доволі часто. Не трепечу, слава Богу. Бо тепер бачу, що деяку ті кохання буди коханнячками. А тоді любила так, що ноги підломлювались. Просто як кохала, так і відкохала - усе йде, усе міняється. Тому відрізняємо в сорок кохання від захоплення. Бо маємо з чим порівнювати, а також стаємо більш об"єктивнішими. Тому я саме іронічна, і ніяк не цинічна, коли чую "я його так люблю, а він мене зовсім ні, життя закінчилось, бу".
Знаю дівчаток, які повискакували наспіх заміж після півроку знайомства, а тепер на чужих весіллях зітхають: "Ой, якби у мене ще раз весілля було, я б все по-іншому зробила".... ---------- Додано в 10:44 ---------- Попередній допис був написаний в 10:30 ---------- Тут тягне хлопець, і теж треба розуміти, що за причини. Можливо, він не хоче ще одружуватися, бо боїться, що не зможе утримувати сім'ю... Або варіант: що він, навпаки, зовсім не вважає Альбінку своєю половиною, тому так і тягне з весіллям. Враховуючи те, що шлюб - це добровільний союз двох людей, то виходів у Альбіни небагато: 1) Терпляче чекати 2 роки. За ці 2 роки може багато чого змінитися ... Можливо навіть, що цей хлопець і через 2 роки не захоче одружитися. 2) Наполягати на весіллі у високосний 2012 рік. Тут є ймовірність, що хлопець зовсім вирішить піти. 3) Кинути цього хлопця і знайти більш зговірливого. Як не дивно, але деякі мої подруги, які страшенно хотіли заміж, так і робили. Спрацьовувало.
Завжди мені виглядало,що християнське подружнє життя то дещо інше ніж брати шлюб а потім думати,що помилилися. Не потрібно плутати,коли людина не може визначитися і звичайну розпусту. покликана не обмежувати а укріплювати ці відносини. І на сам кінець,не варто хизуватися ні іронією,ні цинізмом - немає чим.
Не знаю людей, котрі б ними хизувались. Це як сивина - з"являється без запрошення, в когось з молодих років, в когось перед смертю, а хтось помре лисим, але не сивим.