Життєва головоломка

...так от...і ніхто не поверне тобі жодної хвилинки твого життя.То чи варто "застрягати",коли навкруги стільки нового і неповторного

 

Може й не варто Але життя мудре і думаю,що саме підкине шанс щоб виплутатись з цієї залежності.Критична точка так чи інакше наступить .але зараз ,поки я "відключаюсь" від життя хв.на 15 тільки від того,що написано "вул.Зелена" і поринаю у спогади....значить ще не час.Значить не відболіло.

 

Допоможіть розібратись будь-ласка....... Я зустрічаюсь з хлопцем вже рік, майже кожен день бачимось, після роботи завжди у мене....пора вже і про весілля задуматись...Ну, я і почала говорити, він теж приєднався, але дійти згоди дуже важко...Я хотіла вже літом наступного року, а він хоче ще два роки зустрічатись і в2013 літом. Для мене завжди довготривалі стосунки здавались якимось крахом.Невже, якщо він дійсно мене кохає, то не погодився б наступного року. Та ще і батьки постійно питають, коли вже там??!!! Я не знаю, що робити...може то плюнути, але ж так важко...

 

Колись цей ранок наступить....

А чим він це пояснює? Може він просто ще сумнівається в собі.не впевнений,що Ви та з ким він хоче поєднати своє життя?

 

Дякую Сонечко З своєї сторони тобі скажу...залиш ініціативу про одруження за хлопцем, він мужчина як не як, і нехай останнє слово буде за ним! Живи в своє задоволення, маю наувазі викинь це на деякий час з голови... також можеш почати трішки байдужіше ставитися до нього ...він це відчує, почне приклади максимум зусиль щоб тебе не втратити, якщо ти насправді йому дорога!
Просто вір йому і все...
Пам"ятай все що не робиться, те робиться на краще...навіть якщо нам здається, що прийшов "кінець світу"!

 

Трохи не згідна з оцим

бо якщо так буде,значить це було не справжнє кохання,або ви настільки по....дорослішали,що стали просто циніком.
Кохання,скільки б років не минуло,викликає почуття лету,окрилює,повертає щемкі і солодкі спогади,додає наснаги йти вперед,бо воно стало частинкою вас.
...навіть якщо між вами сотні кілометрів і років

 

Влом мені то все читати, тому вибачте, якшо ідея вже звучала. Не користуйтеся аською, почтою і т.п. Ніхто вам писати не буде. Ні колишня вашого френда ні шеф . Най все в лице говорять

 

Влітку? Задуха ж. Горілка на чоло виходить, бурячки з городу ще не достигли. А чому б не на осінь. Можна навіть на цю

А наступний хіба не високосний? Може він вірить в прикмети

цейго, як його.... ми починаєм цінити те, що починаєм втрачати. Може розіграти троха виставу, що Вас хтось може переманити. Авось задумається? І виставите фотки з вашого весілля ще до нового року

 

хм... шеф 100% не хоче серйозних стосунків, а тільки якогось роману і т д.
тому б я будучи на вашому місці прямо в очі шефу сказав би що з того ніц не вийде і щоб більше не рухав вас, як варіант (якщо не подіє) можна ще сказати що ви скоро виходите заміж, тоді мав би вас не рухати.
але є й негатив в цьому - він вас може звільнити - але то ваше рішення.

ваш хлопець: ви з ним, ви його любите, то будьте з ним наразі - а там буде видно...
колишня хлопця хоче йому насолити (тому і пише вам) або хоче його назад собі... її слова в серйоз брати не варто.

ось таке воно...

 

Та нє,просто ви стали дорослішими,а значить мудрішими.

 

Не знала,що "поблажлива іронічна посмішка" ознака мудрості.

 

Та я не про іронічну посмішку,а про те,що з кожним коханням на "все життя" і його втратою наступне почуття і стосунки сприймаєш вже не так остро,бо вже маєш що зважити.Це не ознака цинізму.

 

А як ви розумієте саме поняття "цинізм"?

 

Це вже треба відкривати окрему гілку...,неварто.

 

Значить Ви уважно перечитали цю сторінку

 

Повірте, якщо колишнє своє справжнє кохання згадується без трепету - це не обв'язково цинізм. Знаю точно
Тільки це не стосується даної теми

 

Це вона чисто з помсти. Самі посудіть - якби він був справді таким гадом та інше, стала б вона попереджати якихось майбутніх пасій? Вона, навпаки, сиділа б собі в куточку і тихенько зловтішалася, уявляючи, як нова дівчина буде з ним мучитися ...

---------- Додано в 00:25 ---------- Попередній допис був написаний в 00:21 ----------

А Вам що, вже 40 років, що Ви так заміж хочете?

У мене склалося таке враження, що Ви не любите хлопця, а просто хочете весілля поскоріше...

Якщо у Вас такі розбіжності на цьому етапі виникають, то це вже тривожний дзвіночок...