Життя, хвороба і смерть

37. Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
38. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.
39. Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.

Ми можемо брати свій хрест і приймати рішення покірно слідувати за Господом. Коли людина має неприємності (хворобу, наприклад), вона може спокуситися і відмовитися від слідування Богу. Отже, коли приходить в тіло хвороба, ми можемо не погоджуватися (не приймати) з таким станом речей і винити Бога у байдужості до нас, відмовлятися від нього.
Пане Левку, я намагаюсь відповісти на Ваше питання з прив'язкою до преших двох речень, Ви ж їх для чогось перед питанням написали, але ніяк не збагну як відповісти, бо питання наче легке, проте в контексті тих речень стає незрозуміло, що Ви маєте на увазі.
Значить, щодо першого твердження — так, це очевидно, ніхто не змусить слідувати за Христом, але хто не візьме хреста і не піде за Ним, той недостойний Його. І тим буде шо, як там, вічна погибель?
Значить, щодо питання — хворобу, коли вона прийшла у тіло, ми не можемо взяти чи не взяти, можемо лиш боротися з нею відомими способами. Вибору нема.
І шо, прошу?

А от якшо я замість "що" вживаю "шо", це не здається співбесіднику моветоном, фамільярністю чи зневагою? Скажіть, будь ласка, ті, кому таке простацьке слововживанняв в моїх дописах кидається у вічі.

Ну, так то ж ще до Христової Жертви сказано.

 

А як можна "не взяти свій хрест" - якщо хвороба вже є чи неприємність вже є?.. раз є - то вже несеш хрест, хоч би як не казав що не береш і не несеш.. чи що таке є оте "свій хрест"?

Слідувати за Господом - це намагатися жити згідно його заповідям, які б не були обставини чи спокуси, наскільки я розумію.
Але не було заповіді хворіти і страждати, чи ще більше - мучити себе навмисне (як деякі секти хлистів чи подібні їм).. Не в цьому ж далебі слідування за Христом. Він ніколи не казав "будь хворим, безсилим і живи у злиднях", застерігав лише щоб люди не були більше прив'язаними до матеріальних і фізичних благ ніж до духовної єдності з ним (а в часи Писання - і фізично слідували за ним, але не всі - а вибрані, бо якби всі ходили услід за Христом і не займалися б землеробством, то хто б їх пригощав хлібом по дорозі?..)

 

я думаю, що Ісус тут мав на увазі, щоб ми не тікали від проблем...
раз вони є, то треба їх вирішувати, а не ховатися від них за допомогою різних засобів(алкоголь, наркотики, лінь і тд і тп)...

 

38. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.

Так, і це теж.. але основне, я думаю, що от Ісусові Христові треба було на його місці зробити ось те і те - для людей, для своїх ближніх, для Бога-Отця (?.. ) І він зробив - хоч як не було важко.
Нам кожному на своєму місці треба зробити щось інше. Саме в цьому сенсі Христос каже "слідувати за ним" - тобто, іти тією ж дорогою: робити те що слід. А не копіювати його життя чи його муки чи ще щось.. чи брати його хреста. В кожного - свій, своя робота є на своєму місці.

 

Але чому вжито слово хрест? Що за символ?

 

От власне, п.Saszko, хворобу ми не можемо взяти, чи не взяти, прийняти, або не прийняти. Вона вторгається в наше тіло непрохано, як ворог, і починає руйнувати його.
Ви вірно підмітили- у нас вибору нема.
Я це все до того, що хвороба не може бути нашим хрестом від Бога. як дехто говорить!
Бог ніколи не робить щось примусово, не даючи людині право вибору!
Навіть те, що Він сказав "візьміть свій хрест", це також Він нам пропонує вибрати- ми можемо взяти, або не взяти. Чого не скажеш про хворобу, котру ми не можемо не взяти...
Отже, хвороба, не може бути хрестом від Бога, для Його дітей!

Я ніколи не зроблю своїй малій дитині боляче просто так, щоб помучилася. Дитина сама себе карає тим, що відходить від мене, не слухаючи моїх слів. І навіть якщо я караю дитину, роблю їй боляче, то дитина завжди знає, за що я її покарав. Ніколи не караю її за ненавмисний проступок, а за навмисну непокору і небажання слухатися. То чому з Богом має бути якось інакше?...

Хвороби- це результат прокляття, котре прийшло на все людство, через непослух першої людини. І якби не безмежна Божа милість, котра звільняє нас від хвороб, то людство давно закінчило би своє існування ще на перших людях...

100%!!!!

 

Добре, а що стосовно ап.Павла? На попередній сторінці я зауважував.

---------- Додано в 21:10 ---------- Попередній допис був написаний в 21:08 ----------

Фрезія, до чого це? Хто стверджував тут те, шо Ви заперечуєте?

 

А в моїм випадку що скажеш?

 

Угу, я от тільки "не пригадую", Хто сказав: Легше верблюду ввійти гольчане вушко, ніж багатому у Небесне Царство...

Не пригадуєте чиї слова?

А не пригадуєте хто потрапив у рай, багач, чи бідний Лазар?

 

Приєднуюсь – Господь не хоче, щоб хтось з нас був: бідним, хворим; і ще дурним, і ще ....

Миху – Цитати ви вирвали з контексту і з вірного трактування Отцями Вселенської (Католицької) Апостольської Церкви

 

пане Левко, а як бути з тим сліпим, що Ісус зробив його зрячим? Невже Диявол зробив його незрячим, щоб прославити Господа?
Друге, пане Левко, а ви вже переконалися, що кожна смерть, крім трагічної, є від хвороби?

 

Та ладно, необов'язково від хвороби. Хіба коли старіння організму вважати хронічною недугою.

 

Та нема такого, смерть від старіння, НЕМА!

 

Та чо це нема?

 

ну нема прикладів. де ви бачили, щоб людина померла просто від старості?

 

Чув колись і читав.
http://www.sudmed.ru/index.php?showtopic=3318 — прочитайте першу сторінку до кінця, шо судмедексперти пишуть про досвід своїї роботи.
І ше не варто змішувати хронічні чи гострі захворювання, чи травми зі зношенням організму (старістю), коли старічок під сотку жив собі, не журився, а потім за тиждень змарнів і відійшов, чи навіть за кілька годин — раз і все. Бо так буде нечесно в контексті Ваших питань пану Левку. Левко стверджує, що хвороби зло і не від Бога, але не стверджує, жи чоловік має жити вічно.

 

Заперечувала що Христос вважав покірність хворобі і прийняття її за "покірне слідування за ним".

А хто такий - "багатий"?.. "Середній клас"- це багаті люди?
"Багатий" - поняття в порівнянні. Багатий в африканському племені пігмеїв, наприклад - це по нашим міркам бідняк, навіть для наших селян це бідняк. А найбагатший у моєму під'їзді - бідняк у порівнянні з найбіднішим у під'їзді будинку на Печерську (місця компактного проживання нашої влади у столиці).

Нагадаю звідки він "висмикнутий":
1. І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.
2. А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;
3. Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;
4. Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.
5. Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,
6. але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.
7. А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.
8. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.
....
38. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.
і т.д.
Христос звертався до своїх учнів, Апостолів (а не до всіх, простих людей, до яких звертався на нагірній проповіді, тоді він інакші речі їм, простим людям, говорив).
А тут він звертається до Тих, вибраних, які були ним обдаровані даром, благословенні на служіння справі навернення насамперед овечок дому ізраїлевого (а потім і всіх інших, коли прийде час і це не буде так безперспективно як в ті часи), які фактично були приречені як і Він із самого початку - і Він це знав, і благословляв їх фактично повторити свою голгофу.

Є різниця між життям ченця і священнослужителя (жерця тощо) - і життям простого люду. Від перших вимагається самопожертва в ім"я віри: від безшлюбності і аскетизму (аж до харакірі чи передчасної мученицької смерті), від простих людей вимагається продовження роду (бо звідки візьмуться ті хто потім виросте і стане безшлюбним і помре, не лишивши нащадків?), сіяти і обробляти поля, ткати тканини в яких будуть одягатися всі, в тому числі і ті хто проповідуватимуть - у праведності і покорі, але без проповідування (чи втаємничення у церковні відправи і церковну ієрархію), "на своєму місці".. словом, є різниця між людьми які зібралися на нагірну проповідь і Учнями. Простих людей ніхто на мученицьку смерть не благословляв і ЇМ брати свого хреста не говорив (бо після воскресіння нагірних проповідей не було, а ДО - їх би не зрозуміли, бо ще не сталася смерть на хресті і воскресіння).
це лише мої думки, не претендую на істину.

 

2Кор.12:7
А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.

Досить розповсюджене вчення серед християнських церков про те що нібито Бог послав якусь хворобу ап. Павлу. Кажуть, навіть що то була хвороба очей у Павла...

Можна багато говорити, але хотів звернути увагу, п.Saszko, на слова- "посланець сатани".
Павло каже, що дано йому колючку- посланця сатани. Колючкою був посланець сатани.
Хто послав посланця?
Сатана.
Чому кажуть, що Бог- не розумію

Ніде не написано також, що тим посланцем була якась фізична, чи духовна хвороба...
Навіть те що Павло мав хворі очі, також виключено так як Бог надприроднім чином зцілив очі апостола ще на самому початку його служіння:
Дiї.9:18 І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став...

Нічого не скажу, вибач...
Уже боюсь ненароком ранити тебе словом.
Краще буду молитися, щоб Бог сказав...

 

Ладно, я зрозумів Вашу позицію і Ваші аргументи, тому далі обговорювати це питання не хочу, хіба згодом (але не скоро). Дякую за увагу.

 

Я також раніше, вириваючи слова з контексту про голчине вушко і верблюда думав, що багатство- це щось зле, а бідність- то щось добре.
Але одного разу Господь звернув мою увагу на слова, котрі ідуть перед цим:

Мар.10:23
І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
Мар.10:24
І учні жахнулись від слів Його...

Учні були шоковані від того, що Ісус відповів багатому юнакові, так як багатство у старозавітні часи було ознакою Божого благословіння для людини.
Ісус, побачивши їхнє занепокоєння, дав зрозуміти їм, що багатство само по собі - то не є щось зле, Він пояснив учням, що зле для людини, коли вона надію свою кладе на те багатство:

Мар.10:24
І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!