Життя, хвороба і смерть

Щось я не вірю, що ви невразливі до отрут.

У вас Бог порівнюється з людиною-батьком. Але це обмежене розуміння, бо Бог не думає так, як людина. Усьому свій час під сонцем. Є час хворіти, є час бути здоровим. І те і інше Бог може використати для блага.
Я не стверджую, що всяка хвороба несе щось добре, тільки
Рим. 8: 28 тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

Ніхто не може знати наперед чи ця хвороба має закінчитись смертю чи ні. Ви можете просити Бога зцілити вас, як на те Його воля, а ви зразу беретеся забороняти хворобі. А може, це суперечить волі Божій саме в цьому випадку?

Це офтоп, але чи можна так молитися, як Левко, дуже близьке питання до теми.

 

Почуваюся як на суді якомусь, а не на форумі.
Вчора пан Орфей, завзято висував пезпідставні звинувачення проти мене, як прокурор, вимагаючи в модераторів забанити мене... А сьогодні п.Saszko, як суддя, вимагає якихось зізнань від мене...
Для цього є функція ПП, пишіть туди, шановні, буду радий поспілкуватися.

Якось один відомий служитель проповідував на тему зцілення. Він говорив про те, що Ісус забрав наші хвороби на хрест, що ранами Його ми є зцілені, що в нашій владі є молитися за хворих і вони будуть зцілятися...
Вкінці підходить до нього один чоловік, котрий слухав цю проповідь, та й каже: "Знаєте, а я не вірю в це все! Я не вірю що Ісус може мене так зцілити. Я не вірю, що це все, про що ви говорите працює і що я таким чином можу отримати уздоровлення!"
Проповідник глянув на нього і відповів: "Не перживайте так, зцілення вас не торкнеться".

Може трохи жорстка відповідь, але, направду, все по вірі дається. Написано, що в одному місті навіть Ісус не міг зцілити через їхнє невірство.

Я приймаю вірою те, що Ісус забрав мої хвороби і те, що вони мені не належать, молюся за себе, чи за когось таким чином і так стається-приходить зцілення, до- речі, дуже часто дивним надприроднім чином.

Деякі християни завзято відстоюють те, що хвороба- то Божа воля для них і що це благо для них. Що поробиш- такий їхній вибір, нажаль...

Але правда в тому, що уже Ісус поніс усі наші гріхи і немочі на хресті, ранами Його ми є зцілені, що нема Божої волі на те щоб хтось хворів!
Молитва віри може кожного визволити від будь-якого рабства хвороби:
Як.5:15 і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме...

 

Пане Левко, читаючи ваши дописи, у мене починає виникати така думка, що віра, релігія створені, якщо можна так сказати, замість лікарні.

А тепер послідкуйте за моєю логікою.

Всі ми є смертні. Кожна смерть є від хвороби. А от читаю вас... ви в моїх очах є безсмертна людина. Ну бо я інакше собі не уявляю як можна померти? Хіба який, не дай Боже, трафунок. Можете мені заперечити?

 

Не погоджуся з вами, що кожна смерть від хвороби, аж ніяк.
З чого ви це взяли?

---------- Додано в 13:40 ---------- Попередній допис був написаний в 12:44 ----------

Слава Богу за Його милість!

Навіяти, що Христос поніс наші немочі?
Це не навіяно- це прочитано, в Слові п.Lents:

Iс.53:5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!
1Петр.2:24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.
Матв.8:17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
Мар.16:18 кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!...

Ці місця і ще багато інших подібних, є обітницями Божими, своєрідною основою і підставою для наших молитв.

Навіянням радше виглядає те, що хвороби- то вияв Божої волі, чи Божої опіки.

 

Ой, чому як суддя вимагаю зізнань? Цікавлюся. Перше думав написати в приват, але рішив тут, бо всі зможуть знати — це ж не погано, навпаки, вважаю, добре. От є релігійні форуми, то там завжди в профілі вказується приналежність до конфесії. Ну, це не той форум, але даний підфорум саме такий і якщо люди, котрі тут довго спілкуються, будуть більше знати один одного, особливо з обговорюваної тематики, то це ж добре.

А Ви кажете — суддя.

 

Повніше це місце написано так:

14 Як хтось між вами хворіє, хай покличе церковних пресвітерів і хай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє.
15 І молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його, а коли він учинив був гріхи, вони йому простяться.

В Єдиній Святій Соборній і Апостольській Церкві це здійснюється також особливіше – Таїством Єлеопомазання власне з читанням також і цього місця з Науки Спасителя. Чин з часів Апостольських і перших віків Християнства.

Це все ми вже давніше читали, знаємо і робимо!

Не можу дочекатися від вас цитати з С.П. де доручається «проклинати хворобу», чи ви вже цього лишилися, переосмисливши?
І як це «проклинання» здійснювалось в часи Апостольські і Ранньої Христової Церкви?

 

Утримаюся від будь-якого коментування і пояснення вам.
Мені важко спілкуватися з людьми, котрі не є зацікавленні в самому предметі дискусії..., та ще й до того налаштовані вороже.
Звиняйте

 

Нема такого - смерть від старості.

Завжди причиною смерті є хвороба. То вам скаже будь-який лікар.

Ясне діло, що коли підірвався на міні, чи отримав кулю в чоло, чи втопився - то питання інше, то назвемо трагічний випадок.

Людина помирає з двох причин: трагічний випадок або хвороба. Третього просто нема.

 

Життя і смерть...

Як багато про це написано і як мало ми про це знаємо. І якщо про життя ми ще можемо дещо написати, то що ми знаємо про смерть?

Жив собі один бідний чоловік і хвороби його не покидали... помер. Інший жив у розкоші - теж помер. Що можна ще про них сказати? Ми можемо сказати чисто людське: Той намучився, нахворівся і смерть напевно у нього була, як полегшення - бідний чоловік. Він так і не пізнав життя, скажемо ми. А от цей багатий... хоч нажився, відчув, як то добре - жити, відчув смак життя і його радість, а бідний нічого не пізнав - страждав.

Знаєте, що цікаво у тій історії? От якби ми реально жили у часи Ісуса, і нам би прийшлося не знати притчу про багача та бідного Лазаря, а бути реальними свідками тієї історії, то ми б побачили і зрозуміли приблизно те, що я щойно розповів. Класичне людське бачення... життя і смерті.
А повну історію життя і смерті цієї ж історії можна прочитати у Матвія 16:20 про бідного Лазаря і багатого.

Цікаво цю історію прочитати такою, якою вона описана у Святому Письмі, а потім прочитати ще раз, але тільки те, що ми б могли побачити, як свідки тієї історії, не знаючи її невидимої частини. Тоді нам буде легше зрозуміти: як МИ бачимо життя і смерть і як це бачить Бог і порівняти!


Я думаю, що багато хто просто неправильно сприймає таке поняття, як смерть і життя, виходячи чисто з людських міркувань. Ну наприклад, ми кажемо: отой чоловік був таким добрим, а Бог чомусь допустив, що він помер.
А от інший живе обманом, грабастає майно і йому нічо, Бог не забирає у нього життя.
Отакі думки виникають тому, що ми бачимо видиму частину життя, а не бачимо що є у невидимійчастині. Тому такі висновки, як правило, є хибними.

Думка про те, що хвороба є лише від нечистого і наслідком гріха є теж чисто людською, а тому хибною. Повертаючись до тієї ж притчі про багача та бідного Лазаря, ми бачимо, що той, хто постійно хворів потрапив у рай. Ми ж не можемо твердити, що на Лазаря діяв злий дух хвороби через його гріхи, а він потрапив у рай! А багатий не хворів, відповідно не грішив, тому потрапив у пекло. Це нонсенс.

Я думаю, що хвороба, як і інтернет, як і телебачення може бути як на зло, так і на добро(прочитай ще раз Матвія 16:20 перш, ніж заперечувати ). Хвороба як і випробування даються або за щось або для чогось. Не є від Бога, бо Бог нас любить, але є з Його допусту. Правда, хвороба приносить фізичну біль, проте телебачення та інтернет може приносити душевну руйнацію, правда, це не болить. , а відповідно, не приносить нам таких незручностей, як хвороба. Воно напевно болітиме потім, але то буде потім.

 

Зате тепер вчені виявили же є таке, як вкорочене життя від щастя.

Вчені довели, що коли людина щаслива то вона довго не жиє. Бо ті щасливі матолки під ноги ся не дивлять, йде такий матолок вулицев, зашпотраєсі і впаде писком до ґрунту. А бде їхав якийсь злий вар’ят на мерседесі, переїдесі разом щасливому матолку по чолі - і юш параню по коханю. Нема щасливого матолка, а тіко вредний хлоп на мерседесі ся лишив.

Отаково воно в життю є з тими вченими і їхніми дослідами!

А ше ті вчені довели що всі хвороби від злості, невігластва і образ. Усі затаяні образи - рак! Злість - жовч з середини зужере. Отаке воно в життю сі трафлєє. Ніде правди діти!

---------- Додано в 04:08 ---------- Попередній допис був написаний в 04:05 ----------

Миху, та шо ви таке повідаєте. Як то не приносит незручностей. Тут половині люду виключи антарнєт і знаєте які незручності будут. Люди си місця не знайдут, похоруют точно! ЗЛЯЖУТ!!!

 

Десь вотакво....

http://www.youtube.com/watch?v=NAVQFn6F9Bw&feature=related

 

Що дає віра в те, що ваші хвороби поніс Христос, якщо ви все-рівно хворієте? Або, що ви маєте владу виганяти демонів, якщо вони все-рівно пручаються? От якби в результаті такої віри не було хворіб, тоді зміст у тому є. Ну ж на одне виходить. Хіба що лишається зухвалість.

 

Виходячи зі сказаного вами, то найзухвалішими людьми напевно можна назвати учнів Ісуса апостолів, котрі були людьми великої віри і мали чи не найбільший успіх у тому щоб зціляти хворих, виганяти демонів...

До речі, п.Lents, ви вірите в те, що Христос вас очистив від гріхів і оправдав вас Своєю смертю тоді коли ви покаялися перед ним і запросили Його у своє життя як свого Господа і Спасителя?

 

деколи тре трохи відпочити, а то тільки працювати то не добре...

 

Десь від одного дідуся чув таке:– Ото часи, мусиш вмирати конче від діагнозу, а би так хтів вмерти просто на смерть, значи сі – що Бог покликав.
Дуже мудро мені завжди звучить це, від того часу.
І я би так хотів!

А читали?:
8. Рим.14:8 Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні!

Але ж понятно, що життя в тілі, це завжди якісь немочі і хвороби (більші–менші) то можна розміркувати, що і коли хворіємо для Господа хворіємо і коли здорові, для Господа здорові...

 

Гарні слова, читав... хоч і не так давно.

 

Підтримую вас в цьому.

Але хотів би розкласти трохи деякі думки по полицях.

Я думаю спочатку варто розділити людей і визначитися про кого говоримо. Людина, котра не прийняла у своє життя Бога і та сама людина, котра повірила, покаялася і вирішила йти за Ним- це є дві різні людини. Людина до покаяння- "старе створіння", людина після покаяння- "нове створіння" в Христі Ісусі.

Нечистий має прямий доступ до людини ("старе створіння"), котра живе в гріху і без Бога. Він атакує їх хворобами, нещастями, бідністю і т.п.
І лише по великій милості Божій, така людина видужує, уникає нещасть, вилазить зі злиднів, процвітає... Бог її витягує з цього усього, бо любить її!

Коли та ж сама людина навертається до Бога, приймає Його у своє життя, вона стає Його дитиною, "новим створінням" в Христі Ісусі. Тепер Бог є її Батьком і всі його обітниці тепер діють для неї. Тепер уже Сам Бог бере її під своє крило. Людина приймає інший статус. Це зовсім не означає, що диявол уже перестає атакувати її своїми хворобами, чи нещастями. Він і далі атакує, але людина уже має право і може повністю розраховувати на те, що Бог її від цього всього звільняє, оберігає, дає сили. Така людина має владу перемагати диявола вірою в Боже Слово!

Дуже часто, нажаль, такі "нові створіння" дозволяють собі загравати з гріхом, допускають гріх у своє життя, не бажаючи каятися за ці гріхи і продовжуючи вперто грішити. Тоді (як ви п.Миху і писали) Бог допускає в життя такої людини, чи хворобу, чи нещастя, для того, щоб ця Його дитина схаменулася, покаялася і перестала жити в гріху.

Я, особисто, перш ніж, молитися за здоров"я когось, хто ще не є навернений до Бога, спочатку, запитую, чи хотів би він покаятися у своїх гріхах, і прийняти Христа у своє життя. Якщо людина погоджується, то ми разом тоді молимося за його зцілення.
Якщо ж я знаю, що людина є наверненим християнином, але свідомо живе в гріху і не хоче в цьому каятися, не хоче сама закривати двері перед гріхом, то молитися за видужання від хвороби такого християнина- марна справа, диявол вільно через гріх входить у її життя.

Так само і за себе я молюся. Спочатку прислухаюся до своєї совісті, чи не живу я в гріху, якщо десь і допустив гріх, то визнаю його спочатку перед Богом, (часто приходиться каятися перед тією людиною, перед котрою завинив), каюся за свій гріх перед Богом, а потім уже молюсь за своє одужання.

п.с.
Може трохи сумбурно понаписував, соррі...

 

Так само у своїх немочах і недомаганнях молюся і я, як ви. Але якщо поважне терпіння, то повірте – більше прославляю Господа з покаянням, ніж прошу швидкого позбавлення, щоб не вимкнутися якось від Його Мудрості Промислу Любові до мене – призначення більших терпінь нам дуже мало зрозумілі, особливо відразу.
Чув давніше таку побожну пісню якоїсь Церкви:«Все мне на пользу сказал Ты Спаситель, верю послал єто Ты»

 

..і що цікаво, що менше "зужере" тих хто дає вихід емоціям і одразу все випліскує на ближніх своїх.. Правда, те що віддав - те і отримає колись назад. Але здоровішим буде при цьому.

Ті ж, які "тримають себе в руках" і при цьому душать в собі емоції (наприклад, терплять чиюсь нервовість чи грубість, зовні залишаючись спокійними але внутрішньо киплячи від закономірної реакції на зловживання їх терпінням чи приниження) - вони їх і роз'їдають ізсередини.
Тому потрібно шукати вихід: з одного боку відпускати і не тримати в собі, але робити це так щоб нікого не зачепити.. (як тут не згадати надувних начальників в туалетах японських компаній )

 

Чудово мені слухається Ваша думка! Особливо про те, що «Правда, те що віддав - те і отримає колись назад.» Перевірено і мною – і на собі, і з інших...
Однак, з одним уточненням – добре що Бог не судить, а милує каянника, і коли все таки щиро пожалуєш, зробиш реституцію до покривдженого, то і Бог помилує і покривджений часто стає відданим приятелем – і вже маєш самі зиски...****