Життя, хвороба і смерть

Що цікаво... Чи прийшли б ви до Бога, не будучи хворим? От питання, нє?

---------- Додано в 11:20 ---------- Попередній допис був написаний в 11:07 ----------

Левко, ви явно не розумієте суті питання, раз так пишите.

По-перше, хоче і допускає - то є дві великі різниці. От наприклад, людина є здорова. Скажіть, чи Бог береже її від хворіб? Так!
Але людина часто грішить - відвертається від Бога, тим самим відмовляючись підсвідомо від Божої допомоги. Тоді Бог допускає людині хворобу. Людина, що грішить, стає вразливою до негараздів, в тому числі до хворіб.

 

Ми люди знаходимося в чотиривимірному світі- верх-низ, направо-наліво, глибина і час. Ці виміри є природними, зрозумілим для нас і ми в них комфортно почуваємося. Віра- це також вимір. Він має свою природу і в ньому можна також рухатися. Слово Боже дає наступне визначення цього виміру:
Євр.11:1
А віра то підстава сподіваного, доказ
небаченого.

Сучасний переклад(Р.Турконяка) дає краще розуміння цього визначення:

Євр.11:1
Що ж це означає - віра? Це значить бути
певним у тому, на що сподіваєшся. Це
значить знати, що щось є дійсне, навіть якщо
ми не можемо бачити його.

Якщо брати зцілення по вірі, то можна так перефразувати вірш з Євр.11:1:
"Бути зціленим- це значить бути певним у тому на що сподіваєшся. Це значить знати, що ти є дійсно зцілений, навіть якщо на даний момент не можеш ще бачити цього."

І воно дійсно так є на практиці.
Я, наприклад, беру вірш з Писання, про те що ранами Ісуса я Є зцілений. Я визнаю той факт, що я уже є зцілений, навіть якщо фізично все є навпаки. Але це моє сповідання дає поштовх для руху в цьому новому вимірі віри. І це дає результат, котрий проявляється фізично. Недаремно, багато разів при зціленні людей Ісус казав, що віра їхня уздоровила їх.

Старався пояснити для вас як для фізика. Поки писав, то сам ще більше утвердився як це працює...
До речі, дуже раджу подивитися гарний мультик про виміри, :
http://www.youtube.com/watch?v=UB-Ng3GNjlI

 

Як ви побалакати любите. Все що ви написали можна сказати одним реченням: Що хочеш - те й отримаєш.

Вибачаюся звичайно, що втручаюся в розмову поважних панотців

 

Топ 50
За добу..... ...За 7 днів............За 30 днів..........Місяць.............Від початку
Dzeko (58)....Dzeko (159).......Dzeko (825)......Dzeko (234).........Мих (29,946)

 

Так то воно так. Тільки в одному вашому дописі 20 моїх.

 

Дякую... взаємно.

Також і Луки 5. Бо це дуже важливо.
12 І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.”
13 Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа. (Луки 5:12-13)

- Як бачимо в Євангелії чоловік сказав - "якщо Ти хочеш" тобто, - якщо на те Твоя воля...
- Для мене прохання "очисти мене, зроби мене чистим", перш за все, звучить як прохання очищення душі від прокази гріха...

Про це гарно і просто сказано, наприклад, в такому короткому розважанні...

…з'явився чоловік, увесь у проказі… Проказа за часів Ісуса відбирала людям не лише здоров’я, гідність, але й родину, дружні відносини…
Щоб не заразити інших, хворий мусив відійти…
…Побачивши Ісуса, він упав ниць… Проказа, така, яка була за часів Ісуса нам не загрожує.
Але є проказа, якою можемо всі заразитися на кожному кроці – проказа гріха.
Відділяє нас від Бога і від родини Божих дітей. «Деформує» нашу душу і впливає на наші думки, слова, вчинки…
…“Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим… Якщо в собі відчуємо перші ознаки прокази гріха, шукаймо Ісуса,
щоб своєю міццю перемінив темноти нашого гріха на світло Божої присутності та любові.
Слова: Хочу, очисться! звучать над нами після кожної щирої тайни покаяння.
джерело

- Думаю також, що Бог промовив до Вас у Вашій справі... Він промовляє до кожного з нас особисто...
тому, дуже важливо просити, запитувати і прислухатися.

 

Прокажений чоловік, котрий прийшов до Ісуса не знав, що Ісус ХОЧЕ очистити його від прокази, через дуже банальну причину- прокажений не читав Луки 5.11-12. (жартую, хоча щось в тому є...)

Ми зараз, є в кращому становищі аніж той прокажений, для нас усі Божі обітниці є записаними у Слові. Якщо Ісус сказав до когось, що Він ХОЧЕ, значить нам не треба сумніватися, в тому чи Він насправді має на увазі саме те що сказав.
Я сам довший час уже увірувавши в Ісуса сумнівався чи завжди є Божа Воля на моє зцілення і здоров"я. Тому, в принципі, розумію, що вам просто можливо це не відкрилося ще наразі. Але слава Богу, що Він відкриває все тим, хто любить Його.

Я розумію, що для вас це в переносному значенні, але це більше стосується нашого покаяння перед Богом, аніж зцілення тіла...

Якщо ж говорити саме про цей випадок з прокаженим, то думаю, що прокажений просив саме очищення свого тіла перш за все, а не душі.
От уявіть собі малу дитинку, котра ненароком поранила свій палець. Вона відразу біжить до свого тата, чи мами з проханням про допомогу. Думаю дитинка в той момент навіть не задається таким питанням, чи тато хоче її зцілити. Вона точно знає, що тато її візьме на коліна, пошкодує, обробить ранку і зробить все можливе, щоб палець швидше загоїлася. А уже після того як все заспокоїться, мудрий батько почне наставляти свою дитину про те, що її не треба було гратися з ножем.

Так сам і з Богом, один до одного!
Все залежить тільки від того, чи є Він для нас люблячим Татком!!!

+100!!

 

Але ж ви напевно розумієте, що тато хоча й завжди любить свою дитину, все ж допускає виховні моменти, які не завжди є приємні.

 

Не знаю як хто, але я як тато ніколи не допущу до того, щоб залишити без уваги ту рану на пальці дитини, я також ніколи не допущу, щоб та рана загноїлася, також ніколи не буду спокійно спостерігати за тим як моя дитина мучиться через те що її болить. Я першим ділом зроблю все можливе, щоб вилікувати ту рану, а потім уже, коли палець буде перев"язаний і дитина заспокоїться, то тоді уже почнуться виховні моменти на тему- "чому не варто було гратися з ножем".

Але є ще такий момент. Якщо дитина не прийде до мене зі своєю потребою, то я і не зможу нічим до помогти її. Так само, як той блудний син, поки не прийшов до свого батька, то батько був безсилий будь-що зробити, щоб йому допомогти. Не було напевне ні одної секунди в житті батька, коли би він не хотів допомогти своєму синові. Правда?

Отже, коли ми в молитві приходимо до свого небесного Тата, то нам також не потрібно сумніватися в тому, що Він хоче нас зцілити. Він напевне більше цього хоче, аніж ми самі.

 

А ви й далі про тілесне...

Ну добре. Звісна річ, Тато не залишить поза увагою. Знову ж читаємо притчу про блудного сина. Батько ніколи не переставав думати про сина, але страждання на нього допустив - от що цікаво.
А все для чого? Для виховного моменту! А чому? Бо

 

Не можу ніяк вловити чому я вас не розумію, а ви мене...?

 

різні точки відліку і все тут.....

з боку Миха, страждання(переживання, перебування в складних ситуаціях) певним чином виховують людину фізично, морально і духовно....і відповідно, коли хворобу ви відносите до диявола, виходить, що диявол сприяє розвитку людини як особистості.... в психології є таке поняття, що критерієм розвитку особистості є внутрішні суперечності(різного плану), тобто коли вона сама долає різні труднощі то тоді вона розвивається, а якщо все за неї робити самому, то розвитку у людини не буде....

з ваших позицій ви берете за аксіому, що страждання, переживання(не тільки при пораненні виникають страждання) не потрібні, а можна без них обійтися, а Мих не розуміє чому без них можна обійтися....точніше, що вони по-любому будуть....
ви берете, що Бог -це життя і любов....і прояв віри допомагає виздоровлювати....проблема в тому, що на мою думку, вихід в той інший вимір віри не зовсім простий(словами не пояснити...відео, до речі класне...) і не кожен християнин туди потрапляє...а здійнює самомобман...


у випадку Миха людина розвивається сама по собі під впливом зовнішніх факторів у вигляді проблем різного плану(гроші, здоров'я, настрій),
а у вашому випадку людина розвивається самостійно....не чекає поки на неї звалиться кит..їй проблеми для розвитку не є обов'язковими....

 

Висловлю свою думку.

Саме поняття батьківства у нас різне.

Я вважаю, що у батьківстві мусить бути виховний момент. Батько, це не той, хто постійно виправляє помилки дитини і при тому не виховує її. Батько не той, хто йде на поводу у дитини.

У вас же розуміння наступне (якщо я не помиляюсь). Якщо Татко каже не ходи по канату, а дитина пішла і впала і зламала собі кістку, то Татко мусить тут же прибігти і зцілити дитину, бо Він хоче, щоб дитини була здорова. Отаке розуміння для мене не є батьківство, а що це є? Це є страховий випадок. Зламав ногу - страхова фірма тут же відшкодувала і роби собі далі що хочеш. Це виглядає так, ніби діти ходять на головах, роблять собі травми, а батькова справа лікувати ті травми і більше нічого. Можна сказати, що батько на службі дітей... такий собі лікар-травматолог.

---------- Додано в 18:58 ---------- Попередній допис був написаний в 18:48 ----------

Бачите...

Уявіть собі ситуацію. Живе собі людина. З самого малку у неї нема ні в чому проблем. Є здоровя, житло, гроші, майно, все, що душа забажає.... і так все життя.

Як ви думаєте, чи буде в цій людині співстраждання до ближнього? Чи зможе вона зрозуміти, що таке хтось бідує? Чи зможе людина проникнутися до хворого, коли сама ніколи не хворіла і ніколи не хворітиме?
Чи потрібен людині Бог, коли у неї і так все є?

 

Можна було створити людину ідеальною і набожною, тоді б не було зла. Чому Бог так не зробив? І ще запитання, де був Бог до створення Землі, чим він займався і скільки це тривало часу?

 

Тобто роботів?

---------- Додано в 23:40 ---------- Попередній допис був написаний в 23:39 ----------

Бо він створив людину з вільним вибором і волею, а не запрограмованих роботів.

---------- Додано в 23:40 ---------- Попередній допис був написаний в 23:40 ----------

Бог поза часом.

 

Ну чому ж, є якийсь набір смаків наприклад - солодкий, солоний, кислий і гіркий. Так задумав Бог і тому ми їх знаємо. А якби Бог гіркого не створив - ми що, стали б одразу роботами? Або створив би ще кілька зараз нам невідомих смаків.

І шо, вам дати Нобелівську премію за таку потужну відповідь? Скажіть що не знаєте, і все.

 

Помиляєтеся.

-100!
Я такого не мав на увазі і близько...
Це ще раз показує, що ми не розуміємо один одного, або ж говоримо про різні речі...

Може.
Ісус же не хворів тілом, але мав співчуття до хворих таке, що нам і не снилося...

 

Цікава думка!
Це ще раз доводить те, що хвороби не є виховним інструментом в руках Божих...

 

але тоді получається, що диявол сприяє добру...

 

От власне, що це абсурд!
Він тільки злу може сприяти.