Життя, хвороба і смерть

Так....
От,снайпери дуже терплячі.
Часом,ради одного пострілу можуть кілька діб просидіти в одномі місці без руху.
Зате потім який ефект.

 

кажу дружині:
-да убоітся жена мужа своєґо.
а вона:
-коли починати тремтіти?

Нє, я так сі не бавлю, ніякого послушанія!

 

Не знаю чому, але постійно, коли я від когось чую, слова типу "Цей недуг- то страждання моє за Христа", або особливо "Я дякую Богу за мою хворобу", "Ісус страждав і я мушу страждати", то мене аж перевертає всередині, здається, ніщо мене так не обурює як такі вислови.
Дивуюся, наскільки сильно можна перекрутити Євангеліє, щоб так говорити і так думати!

Я в Біблії не знаходжу ніде, щоб Ісус хворів, чи мучив Його якийсь недуг просто так. Завжди коли говориться про страждання Христа, говориться, що Він страждав за нас:

Бо й Христос постраждав за нас...1Петр.2:21

Та й ап. Павло про свої страждання говорить як про перепони у донесенні Євангелії людям:

Тепер я радію в стражданнях своїх за вас...Кол.1:24

Ісус страждав за когось
ап.Павло страждав за когось
Якщо людина хворіє і це нікому не приносить користі, то хіба можна таке страждання назвати стражданням за Христа?

 

а яка користь від страждань Ісуса?

 

Я також раніше часто собі ставив таке питання.
Я думав: "Що мені до якогось там Ісуса, Котрого давним давно замучили і розіп"яли. Чому мені кажуть що Він за мене помер, я ж не просив Його помирати за мене. Я не розумів яке відношення Його смерть і Його воскресіння має до мого життя?"

Але коли познайомився з Ним особисто, коли почав пізнавати Його через Його Слово, то відкрив для себе прямий зв"язок між Його смертю і моїм життям.

Він постраждав за мій гріх, за те щоб я жив і не ніс вічне покарання за свій гріх!

Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений
був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас
уздоровлено!Iс.53:4-5

п.с.
Дуже гарно показано і проілюстровано те для чого страждав Ісус в цьому короткому фільмі, до речі, я сьогодні уже виставляв його в гілці "Про спасіння"

 

То ви більше не грішіть, а то бачите до чого ваші дії призводять. Як ви взагалі можете спокійно жити, знаючи, що через вас постраждала людина...

 

чула про одну жінку, що самогоном торгує і весь час скаржиться на життя - чоловіка нема, син наркоман, борги і т.д.
їй кажуть - покиньте той свій "бізнес" - він вам прокляття в життя приносить
а вона відповідає - "то я маю такий хрест від Бога"


у людини якісь спотворені уявлення про те, що ж таке "хрест від Бога"

але на рахунок "Я дякую Богу за мою хворобу" можу з вами дещо посперечатися (ну не дискутувати сильно але... )

колись мала на цю тему дискусію з одним "вельми" віруючим братом
можу навіть навести його цитату

ця людина казала про віруючих, які по якійсь причині сліпі, глухі чи паралізовані - що вони просто не знають про обіцянку зцілення... і ще багато чого подібного

і категорично не можу погодитися з думкою, що людина, яка помирає від раку (з жахливими болями) - неспасенна або не віруюча, або дуже маловірна

давно замислювалася над цим питанням, хвороба - то Божа воля чи ні...
наведу два приклади

1. у мене були знайомі з хворою дитиною (щось подібне на синдром Дауна),
віруючі люди, які заявляли - "ми не приймаємо і не визнаємо цієї хвороби, визнати - значить змиритися, значить залишити все як є, це не Божа воля для нашої дитини"
але дитина, як була з тим діагнозом так і є, хоч пройшло багато років

2.мій близький родич зловживав спиртним - допився до такого стану, що запустив запалення легень до утворення гнійних ран.
забрали його на сихів, капали 2 тижні... і тут виявляється, що він "заробив" собі діабет.
родич взявся за розум, щоранку - обливання холодною водою, біг, здорова їжа ...
став працювати і дуже швидко його бізнес став приносити прибуток
зробив ремонти в хаті, купив собі хороший комп, завів інтернет - а потім поїхав у далекі краї та одружився
він і досі інсулінозалежний діабетик - але (!) ми реально дякуємо Богу, що ця хвороба прийшла у його життя, інакше... ммм... не знаю що б його чекало




особисто для себе прийняла рішення послідувати словам праведного Йова

Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами…
(Йов 2:10)

і ще, твердо знаю -

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
(Рим 8:28)

(як на мене, в слово "усе" - входять не тільки перемоги над чимось, але і поразки, не тільки виздоровлення, але і тяжка хвороба і навіть смерть... )

тому і питання при хворобі має бути не "за що" не "не хочу, не приймаю, забери" а "що Ти, Боже хочеш мені цим показати"

---------- Додано в 03:17 ---------- Попередній допис був написаний в 03:02 ----------

о, як цікаво... :girl_smile:

хочете теологічного диспуту?

тоді по-перше не "через вас" а "ради вас" (різниця в тому, що це було зроблено свідомо і з певною метою)

по-друге - не людина, точніше не тільки людина але і Бог, який має владу "віддати життя і прийняти його"
Він постраждав, щоб дати можливість нам усім (і вам в тому числі) зробити вибір на користь інакшої якості життя з іншими життєвими приорітетами

 

Як писала вище Leri, Ісус не через мене постраждав, а за мене, тобто замість мене, щоб звільнити мене від вічних страждань і дати вічне життя!!!
За вас Він, до речі, також терпів муки... і любить сильно вас!!!! За вами вибір- чи прийняти Його, чи відкинути.

 

а почему я должен во что-то верить...что мне мешает быть добрым и здоровым но не верить во всякие веры...или быть язычником ?
и меня вечно мучит вопрос почему церковная власть вечно вся в золоте и на мерсах ездит ?

 

Тому що це необхідно, щоб

Ну якщо ви адекватна людина, то нічого. А якщо ні, то вам потрібен той, хто б за вами наглядав, той, кого б ви боялись - ось тут і з"являється бог.

 

що заважає?
не пийте, не паліть, притримуйтесь режиму, не ходіть у різні "злачниє" місця.... а... і важливо, щоб ваші родичі також не мали проблем із серцем, раком та мізками (відповідно, щоб вам це генетично не передалося).

і мабуть будете здорові, певний час...
(як там кажуть "кто не курит и не пьйот тот здоровєньким помрьот")

ніхто не каже, що вам особисто потрібна віра чи ще щось там таке, щоб мати фізичне здоров'я

тим більше що віра - діло (в наш час) цілком добровільне

 

о! зовсім забула
бути добрим і здоровим при такій постановці питання заважає заздрість.

тут тобі і тахікардія і виразка шлунку і нерви явно не впорядку

Пацефісте, бережіть себе!

 

Вражаюче свідчення, котре дуже сильно піднімає віру!!!
Слва Богу за силу і владу, котру Він дає тим хто вірить і довіряє Йому!!!

 

Коли св. Тереза Авільська і її супутники ледь не потонули при переправі через річку, Тереза, насилу вибравшись на берег, дорікнула Богові: «Що ж Ти, Господи, робиш?» Господь відповів: «Терезо, це я приготував для Своїх друзів!» Вона ж відповіла на це: «Ось чому у Тебе так мало друзів»...
(Жак Філіп, «Шукай миру»)​

Християнство по-особливому вирізняється своїм ставленням до страждання. Яким чином? Буддизм каже, що від страждання треба втікати (а для цього треба позбутися будь-яких бажань, бо саме незадоволення бажань і призводить до страждання), іслам - що страждання це покарання за гріхи, атеїзм - що страждання це чергова сходинка в еволюційній перспективі людства і тому подібне. Але чим християнство відрізняється від решти від усіх цих релігій, філософій та світоглядів? Винятковість християнства полягає в тому, що християнин не втікає від страждання. Християнин не намагається його раціоналізувати, розклавши по поличках. Християнин, як пише катехизм, сприймає страждання ЯК ТАЙНУ, яку неможливо зрозуміти розумом, яка є дуже нестерпною, але яку Бог перевернув з ніг на голову. В чому полягає цей Божий переворот? В тому, що відтепер страждання не є чимось фатальним, чого неможливо позбутися. Згадайте Христа на хресті. Всемогутній Бог прийшов до людей із любов’ю і миром, а люди Його розіп’яли. І що дивно в цій ситуації? Дивно те, що Бог НЕ ПРОТИВИВСЯ. Тобто Христос ПРИЙНЯВ це страждання як належне. Він не думав над тим, чи Він його заслужив чи ще щось - а просто ПРИЙНЯВ. Цим Він немовби показав приклад християнам, що страждання потрібно просто прийняти.
АЛЕ... Є дуже важливе «але». Після смерті Христа кожне своє страждання людина може жертвувати Богові. В катехизмі це називається «духовною жертвою». Не фізичною, не психологічною, а духовною. Що це означає? Щоб було зрозуміліше, треба вдатися до такого прикладу: нам усім здається, що кожна людина - це якийсь окремий острів, кожен існує сам по собі і відходить з цього життя сам по собі. Ми бачимо на вулиці купу незнайомих нам людей і здається, що вони з нами не мають нічого спільного. Але в Новому Завіті сказано, що всі люди є наче ОДНИМ ТІЛОМ (1Кор.12:13-27): і ти, і я, і всі люди, яких ми зустрічаємо на вулиці, і всі зірки Голівуду, спорту, науки, телебачення, і ті люди, що жили до нас, і ті, що житимуть після нас - всі ми є ОДНИМ ТІЛОМ. У цьому тілі кожна людина є окремим органом, який, відповідно до своїх здібностей і обдарувань, виконує ту чи іншу «тілесну» функцію. Тобто в ідеалі кожен із нас мав би поводитися і жити так, щоб це сприяло добробуту всього тіла - всіх людей: тих, що живуть зараз, тих, що жили колись, і тих, що житимуть у майбутньому. Але не всі живуть для блага цього єдиного тіла. Різноманітні гріхи, які спостерігаємо в сучасному світі - це виразки на тілі всього людства. Тобто це хвороби, через які це тіло починає хворіти. Надмірна сексуальна розбещеність, наркоманія, алкоголізм, ненависть - ви самі прекрасно все бачите і знаєте.
Що ми можемо зрозуміти із того, що говорить Христос про страждання?
1. Богові не все рівно, що відбувається з тим тілом, яке називається людством.

2. Отже, Він мусить якось лікувати ці хвороби, які виникають на тілі.

3. Який найпростіший варіант лікування? Звичайно, найпростіше - це знищити корінь тих недуг. Тобто знищити грішників, які призводять до хвороб цього величезного тіла.

4. Але Бог любить усіх - і навіть грішників. Тому Він не може їх знищити.
Що Йому робити в такому випадку?

5. Бог вирішує перевернути все з ніг на голову: страждання, які є результатом гріха, Він вирішив зробити ЛІКАМИ.

Однак тут є одна деталь. Дуже часто Бог не посилає страждань тим, хто грішить. У Біблії, особливо в Старому Завіті, постійно звучить цей парадокс: чому грішники грішать, але живуть довго, багато і щасливо, а праведники - страждають? (Книга Йова, більшість псалмів тощо).
І Христос дає відповідь на це питання: усі праведники є ДРУЗЯМИ БОГА (порівняйте з епіграфом із життя св. Терези Авільської). Тож Бог вирішує, що оскільки вони - мої друзі, значить вони можуть допомогти мені вилікувати це тіло. Бог не може посилати страждання грішникові зразу після того, як він згрішив, бо в такому випадку грішник перестане грішити не з любові до Бога, а зі страху перед стражданнями. А Бог хоче, щоб усі люди любили Його добровільно, а не з якогось страху. Так само, як ми хочемо, щоб нас любили добровільно, а не тому, що ми маємо гроші, чи тому, що ми сильніші, чи розумніші і т.п.
Отож мушу вас «порадувати»: якщо ви зараз страждаєте, то це значить, що Бог вважає вас СВОЇМИ ДРУЗЯМИ. Це, звичайно, звучить трохи дивно і, може, навіть дико (бо страждання завжди було, є і буде злом, яке НАС БОЛИТЬ), але саме так воно і є. Якщо Бог зараз посилає вам страждання, то тільки тому, що ВІН ВАМ ДОВІРЯЄ. Тобто Він вірить, що ви правильно з цього скористаєтеся - і САМЕ ЗАВДЯКИ ВАМ це загальне тіло, яким є людство, стане здоровішим: «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує стражданням Христовим для Його тіла» (Кол.1:24).
Це не означає, що нам потрібно любити страждання, що потрібно стати свого роду мазохістами. Це просто означає, що Бог дає нам у руки певні ліки, і сподівається на те, що ми їх правильно використаємо для блага всіх людей.
«Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. Коли ви робите все, що Я вам заповідаю, то ви - друзі Мої. Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями» (Ів.15:13-15).
Прочитайте уважно цю цитату з Біблії і ви зрозумієте, що вона зараз говорить саме про вас у тій вашій конкретній ситуації, яка завдає вам болю. Бог просить вас віддати своє життя за ваших друзів, тобто за тих незнайомих чи знайомих вам людей, які зараз грішать. І при цьому Він називає вас своїми друзями. Не рабами, не слугами, а якраз друзями, тобто тими людьми, на яких можна покластися. В цьому і полягає суть духовної жертви.
По суті, у цій свої конкретній болючій ситуації ви теж неначе висите на хресті, чи то фізично (якщо в когось фізична хвороба), чи духовно (якщо якась психологічна проблема).

Але чи не простіше Богові знищити страждання таким чином, щоб не знищувати грішників?
Ні, бо знищити біль і страждання для Бога - це не знищити якісь абстрактні речі. Знищити біль і страждання - означає знищити їх джерело. А, на жаль, це джерело - це серце людини. Не якийсь невідомий вірус, катаклізм чи ще щось, а якраз людське серце: «із серця походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадіжки, неправдиве свідчення, богохульства» (Мт.15:19). Тому знищення болю й страждань рівнозначне знищенню людини, а Бог на це ніколи не піде, тому що Він - любить людину, любить того грішника настільки, що Сам погодився заради цього грішника померти у стражданнях (зробивши їх, таким чином, рятівними), щоб пізніше цей грішник з допомогою тих же страждань міг воскреснути.
Тому християнство - це найбільш РЕАЛІСТИЧНА релігія. Християнство не каже, що треба втікати від страждань, як каже буддизм, не каже, що треба з ними миритися, як каже іслам, а каже що страждання - це зло, яке Бог прийняв на Себе, щоби зробити його рятівним, зробити його ліками.

Тепер, щоб було більш зрозуміліше:
1. Страждання - це наслідок гріха.
2. Гріх - це наслідок свободи.
3. Свобода - це наслідок любові, бо «ніхто не виявляє більшої любові як той, хто вміє шанувати свободу іншого» (Симона Вейл).
Страждання існує тому, що існує гріх, а гріх існує тому, що Бог настільки нас любить, що цілковито нам довіряє, дозволяючи бути у всьому вільними. Він не хоче, щоб ми любили Його з примусу, а виключно добровільно, бо любов із примусу - це не любов.
Що в такому випадку робити Богові? Знищити страждання? Але знищити перший пункт означає автоматично знищити й наступні. А якщо знищити любов Божу до людини - людина перестане існувати. Тому Бог змушений допускати страждання.

Ще одна важлива позиція. Страждання завдяки смерті Христа не стало чимось добрим, воно продовжує бути злом, але завдяки Христові страждання стало тією «складною хірургічною операцією», без якої людина не виживе, «бо через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже» (Ді.14:22) і «Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт.11:12).

 

все мои sXe не являются верующими.

имхо, когда человек слабак - ему нужна вера чтобы изменить свой образ жизни, и жизнь вцелом. такэ

 

Аквінас, хто написав статтю?
Якщо Ви — величезний респект!
Якщо не Ви — величезний респект за те, що скопіпейстили!
Взагалі дуже дякую за пост.

ПИСИ
Аквінасе, залишайтесь тут надовго.

---------- Додано в 22:54 ---------- Попередній допис був написаний в 22:50 ----------

Хоч би написали хто такі сХе?
От я погуглив — ви прикольні. Але відмову від м'яса я не розумію. Ну телятина, ну кролики... але риби і всякі раки з устрицями — чому ні?
Вернімось до теми — та ви всі віруючі! Щоб відморвитись від того, від чого ви відмовляєтесь, треба вірити. Чи нє?

 

Ця стаття - це мій досвід. Гіркий, болючий, але мій. Я його ніде не списав, ні в кого не вкрав. І я дякую за нього Богові. Сподіваюся, що цей досвід стане і вам у пригоді. Тим більше, що він повністю узгоджується з християнським світоглядом.

 

Істина в їхньому погляді на будову світу.

"...И тогда я открыл для себя, что моя Мисайловка - село над ещё светлоструйной в годы моего детства и отрочества Росью, откуда, как считают некоторые разыскатели начала Руси, пошла-есть Русская Земля, всегда была, оказывается, «языческой» (Ведической), то есть с верой, если применимо здесь это слово, народной, ибо язык есть народ, следовательно, язычество, относимое почти всеми монотеистическими религиями, кроме индуизма, к поганству, -мировоззрение, определяющее образ жизни, выработанное в длинной череде веков коллективным разумом самого народа, ничем не обязанного законотворчеству подобных библейскому Моисею или мусульманскому Магомету пророков, поучениям апостолов и подвижничеству страстотерпцев, а потому и не считающего их святыми.

У народной же мудрости нет отдельных авторов, требующих особого почитания, и она не нуждается для своего утверждения ни в какой-то пропаганде, ни тем более в жертвах мучеников, достойных, как христианские страстотерпцы, лишь сочувствия и сожаления, поскольку смысла в их мученичестве, на мой взгляд, нет никакого. Можно раскаяться в содеянном зле и как-то, праведным ли поступком, деянием ли, исправить допущенное зло и самому исправиться к лучшему, но не тем покаянием, как у нас его понимают, посыпая себе голову пеплом, или будто бы для искупления грехов обрекая себя на страдания.

Какой резон в бесплодном самоистязании? В спасении собственной души? Тогда это корыстный эгоизм, не имеющий ничего общего с истинным благом, ибо оно непременно должно приносить пользу людям; притом эгоизм неразумный - нет иной власти, думаю я, чутко внемля голосам своей души, над человеческим духом, кроме воли самого человека..."
Александр Иванченко «Путями великого россиянина», стор. 11

 

До речі, такого поняття як "Бог допускає хворобу" в Новому Завіті також немає.
Навпаки, написано, що Ісус узяв наші немочі і хвороби на хрест і що ранами Його ми є зцілені...

 

Все, що відбувається є з Божого допуску, не лише хвороби.

---------- Додано в 20:26 ---------- Попередній допис був написаний в 20:23 ----------

Це сказано про душевні хвороби, чи тілесні?