Життя, хвороба і смерть

а якщо з такої точки зору, що один сіє, а другий жне....
в добрі сильні духом не стають....
аргументи по аналогії

тобто ви підтримуєте в цьому питанні Ромка?

це як осел миже двох копичок...

я теж...

понятно... а з якої сторони?

---------- Додано в 18:24 ---------- Попередній допис був написаний в 18:13 ----------

гроші як ніж - може стати зброєю, а може м'ясо різати, залежить від того як використовувати....
тому згіден що суть не в грошах, а в прив'язці до них... неважливо

правда для мене простіше з грошима... але що краще в даний момент? хто його знає....

багатий чи бідний...
і бідний і багатий може ті гроші складати, не тратячи їх і так померти...
як і навпаки....

 

Зовсім не те я хотів сказати.

Що значить використовують? Бог якась річ, щоб використовувати?

---------------------------------------------------------------------------

Те, що ви зараз описали у своєму пості називається торгівля. Давай Боже, я до Тебе прибіжу, а Ти мені зате дасиш здоровя.

Бо якщо не дасиш здоровя - я не прибіжу. Як ви думаєте, передоплята тут умісна?

Механізм оздоровлення, чи вирішення проблем трохи інший. Почитайте про блудного сина. Якщо б у нього у нього в кишені був полярис, в якому б ніколи не закінчувалися гроші, він би ніколи не навернувся до Батька і ніколи б не дійшов до того, що ТАК далі жити не можна.

Перше - він зупинився і задумався і це йому допогло зробити то матеріально-жалюгідне становище.
Друге, після того, як задумався, він покаявся!!!
Третє, зрозумівши своє становище настільки добре, що казав, що недостойний бути рабом у свого батька.

І тоді Батько прийняв його, як Сина!

Скажіть, Фрезіє,а хто з нас готовий сказати: я недостойний, Господи, бути твоїм рабом?

Знаєте яка відповідь буде у більшості?
Та який я раб? Ми ж діти, а не раби!!! Так-так, ми діти, ми не раби!!! А чому так? тому що як же так можна свою "беззаперечну" гідність так понижувати?
От нема тої глибини довіри до Господа, є гордість. А тре бути рабом, щоб Господь нас назвав дітьми, тому що Господь каже: це мої діти, а не людина каже каже ми є діти. Те, що блудний син захотів стати у наймитом у Батьковому домі, говорить про глибубину розкаяння і розуміння, хто я є такий і Хто є Бог.

У Левка проглядається не молитва до Бога, наказ. От звернувся хтось до Бога про оздоровлення і у Бога просто нема виходу - мусить оздоровлювати.

---------- Додано в 19:32 ---------- Попередній допис був написаний в 19:26 ----------

Гарне запитання. От чому?

Та бо тому така людська натура.
Якщо би вам хтось давав гроші в необмеженій кількості в будь-який час, ви б про гроші думали?

Хіба людина задумується над здоровям і дякує Богові за здоровя, коли воно є кожен день?
Гляньте як у церкві, скільки дають на оздоровлення, а часто ви чули, щоб хтось дав подяку за добре здоровя? Чому?
Бо то є людська натура.

---------- Додано в 19:38 ---------- Попередній допис був написаний в 19:32 ----------

Фрезіє. Ви не уявляєте... Тему "Страх Божий і любов до Бога" можна відкрити окремою гілкою. То є обширна тема і зовсім не нова і має глибокий зміст.

---------- Додано в 19:39 ---------- Попередній допис був написаний в 19:38 ----------

та яке....

---------- Додано в 19:40 ---------- Попередній допис був написаний в 19:39 ----------

Ромко абсолютно неправильно це розуміє.

---------- Додано в 19:41 ---------- Попередній допис був написаний в 19:40 ----------

з тамтої...............................

 

та таке....

є дві точки зору))))....

від вас чи від мене?

п.с. труна))))

знач хвороби і слабості потрібні?

 

Є різні види молитви- молитва вдячності Богу, молитви прослави Бога, молитва прохання..., але коли справа заходить за те, щоб молитися за оздоровлення, то тут потрібен зовсім інший вид молитви, а саме молитва віри:

Як.5:14
Чи хворіє хто з вас? Хай покличе
пресвітерів Церкви, і над ним хай
помоляться, намастивши його
оливою в Господнє Ім'я,
і молитва віри вздоровить
недужого, і Господь його підійме,

Така молитва зі сторони може і виглядає як наказ, але насправді то є наказ не Богові, а наказ хворобі забиратися, наказ духові нечистому забиратися!
Бог зв"язав Себе Своїм Словом. Якщо хтось звертається до Бога з вірою, опираючись на Його Слово, то така молитва віри діє. Особисто, в моєму житті діє і то сильно діє! Бог відповідає на такі молитви.
А ви, п.Миху, кажете, що я неправильно молюся...

 

А звідки я можу знати?

 

не хвилюйтеся, то був жарт...

 

Є різниця між розкаянням, визнанням себе недосконалим (глибина цього розкаяння і визнання і є вирішальним моментом), з відчуттям глибокої хвилюючої пошани, визнанням себе творінням Божим перед кимось досконалим, перед Творцем Всього Сущого - і приниження перед тим, хто має вищу владу (як то роблять раби перед своїми власниками чи царями: запопадливість, поклони, лестощі, восхваляння (від страху, знаючи що це володарям подобається), падання на коліна, демонстрація свого приниження і покори наказам - щоб часом гнів властителя не впав на "дєрзновєнного"... де тут "довіра"? До "Володаря", у почуттях страху, не може бути довіри апріорі. Страх і довіра - речі несумісні, ніколи судовій чи владній інстанції не довіришся. Для довіри має бути певний простір певного виду свободи.

Тут або глибочезна пошана, "почитание" російською є таке слово, любов і визнання себе недосконалим перед Отцем, бажання радувати його своїми вчинками - або рабский страх і приниження перед Володарем, щоб часом не розгнівався, імхо)
У блудного сина тих часів довіра і слухняність могла знайти словесне вираження через образ "раба" - бо в той час рабство було звичним явищем і не вважалося гріховним одній людині бути володарем іншої, вважаючи себе при цьому християнином і добрим до ближнього свого у своїй власності і у свому розпорядженні. Зараз слово "раб" не так сприймається і розуміється - бо у нас немає родового досвіду стосунків із рабами, українці ніколи їх не мали - вони самі були рабами-кріпаками чи забирані в ясир, нам уявляється інше при слові "раб-господар", ми не можемо правильно уявити собі тих стосунків.

Зате в нашій природі - глибока шана і авторитет батька в українській родині.. може тому образ Отця (того який любить, але чийого погляду чи осудливого слова лячно) нам ближчий.. це так, роздуми. Звичайно, можна спробувати вивчити стосунки іудеїв і їх устрій, історію рабів (там цікава схема соціальна була: рабом можна було стати за борги і бути ним лише деякий час тощо) і спробувати уявити образ "правильного раба у правильного господаря".. але нам, українцям, це важко. Бо ніколи у нашого кріпака не було довіри до нашого пана.

 

я також не вірю що від страху покарання людина прийде до любові. Всетаки любов породжує любов, а від страху лишень страх. Бог - любов!

---------- Додано в 18:14 ---------- Попередній допис був написаний в 18:12 ----------

Так, і Бог нам дає такий простір для вибору, ми є свобідні у Бозі.

---------- Додано в 18:15 ---------- Попередній допис був написаний в 18:14 ----------

але вони не раби в Бога. Вони його діти, так само як і ми. Це радше мусульмани раби.

 

Я теж вважаю, що страх не породить любов, але мова не йде про те, що породить щось.

Але я вважаю, що людина, що живе у любові може мати страх перед тим, щоб не згрішити перед Богом. Ви боїтесь згрішити перед Богом, чи не боїтесь?

 

Точно!!!
Страх перед тим щоб не згрішити перед Богом, бо гріх роз"єднує, віддаляє нас від Нього!

 

Не знаю...

для мене слово страх означає щось панічне і обтяжуюче. Перед гріхом мене більше стримує не страх, а небажання віддалитись від Бога і бути згіршенням для себе і для когось іншого.

Я б сказала що я не боюсь гріха, а я радше його уникаю. Тобто я не маю панічного страху перед тим що впаду в зневагу в свого пана, чи впаду в гріх/болото і так буду лежати. Я радше стараюсь уникати ситуацій які можуть мене спонукати до гріха, але якщо вже щось таке станеться що я себе не стримаю то побиватись і картати себе, а значить продовжувати в тому сидіти і лишень жаліти себе, то цього робити не буду. Я встану, перегляну свою поведінку, перепрошу тих кому завдала шкоди і піду далі.

Я якось так то бачу.

Всетаки не страх мене повинен стримувати від гріха, а розуміння що мені самій від того зле буде.

Це так само як мої діти, я не хочу щоб вони боялись розбити склянку, бо я буду на них сварити. Про мене то нехай всі склянки поб’ють. Я хочу щоб вони не били склянок тому що це для них самих недобре, бо можуть порізатись і занести собі інфекцію або сильно покалічитись і це буде їх боліти дуже довго.

 

Не сперечаюся. Це ваше відчуття і розуміння.


Страх Божий - один з дарів Святого Духа.

 

А хіба то не страх?....якщо буде від того добре то можна грішити

 

На що натякаєте?

Я знаю що не можна боятись, тому Бог і зіслав Святого Духа, щоб ми були безстрашні в боротьбі зі злим.

Нехай вам буте так, але я не знаю ні одної людини якій би було добре від того що вона згрішила. Оману не можна плутати з тим що мені добре. Є така річ як ейфорія, але вона швидкоплинна.

 

Тобто??

Я, в принципі, не заперечую, можливо і так, але просто хотів спитати на що ви опиралися, говорячи, що Страх Божий це один з дарів Святого Духа?
Питаю, бо не знаходив в Писанні такого твердження...?
Знаю тільки, що є тільки 9 дарів Святого Духа...

 

Та нічого я не натякаю.

Катехизм католицької церкви.

Сім дарів Святого Духа:

1. Страх Божий — дух страху Божого (синівське благоговіння пе*ред Богом).
2. Знання — дух пізнання (дар пророчий і пастирський).
3. Мужність — дух сили (дар сили духовної, кріпость душі і сила волі).
4. Рада — дух поради (дар духовного водительства, на*ставництва).
5. Розум — дух розуміння (чуйність душі до всього доброго й святого).
6. Мудрість — дух мудрості (уміння жити за заповідями Бо*жими).
7. Побожність — Дух Господній (дар благочестя й праведності).

---------- Додано в 22:28 ---------- Попередній допис був написаний в 22:27 ----------

Є 9 плодів Святого Духа.

 

Ми з вами говоримо про одне і те саме, тільки я уникаю слова страх. Напевне через те що ціле життя я виховувалась в страху і тепер мені це слово несприйнятне.

Але ми тут говоримо не просто про страх як почуття, а страх Божий або радше глибоке синівське благоговіння пере Богом. А що таке благоговіння? А воно ось що - найбільша, найщиріша повага, шана; безмежна любов; побожність!

Тому мені слово страх ріже вухо, так само як в вислові - да убоітся жена мужа своєґо. Так само як і Стах Божий, так само і тут мова зовсім не йде про якесь переслідування, застрашування чи приниження. Страх який ми назагал розуміємо як негативний емоційний стан, тут цього навіть і близько не передбачає.

Ось і все чому я не дуже хочу вживати слово страх, бо воно для мене несе більше негативу. Напевне забагато я чула вислів - та побійся Бога, за те що зробила щось добре.

 

ух файна теза, обовязково покажу дружині.

 

Я перепрошую, п.Миху, але мені здається, що ви щось переплутали на рахунк дарів і плодів.
Ось в посланні до Галатів написано про те, що є плодами Духа :

Гал.5:22
А плід духа: любов, радість, мир,
довготерпіння, добрість,
милосердя, віра, лагідність, здержливість

В принципі, страх Божий які усі решта наведених вами якостей також можна би було радше віднести до плодів Духа, ніж до дарів.

А ось ап.Павло пише про 9 дарів Духа Святого:

1Кор.12:1
А щодо духовних дарів, то не хочу
я, браття, щоб не відали ви.

Одному бо Духом дається (1)слово мудрости, а другому (2)слово знання тим же Духом,а іншому (3)віра тим же Духом, а іншому (4)дари вздоровлення тим же Духом, а іншому (5)роблення чуд, а іншому (6)пророкування, а іншому (7)розпізнавання духів, а тому (8)різні мови, а іншому (9)вияснення мов

 

В Католицькій церкві, якщо не помиляюсь, ці плоди Святого Духа ще зараховують до чеснот.

Я дуже часто повторюю своїм дітискам і чоловікові цей вислів - Patience, is a virtue! тобто Довготерпіння - це чеснота!

---------- Додано в 13:20 ---------- Попередній допис був написаний в 13:19 ----------

обов’язково. Ней знає!!!