згадки з дитинства

Відповідь: згадки з дитинства

но-но! дівчата люблять поганих хлопців, так що імідж це вам не псує :p

 

Відповідь: згадки з дитинства

пам"ятаю в роки 3 розбите колінко, на дитячому майданчику під будинком на Далекому сході, кров капала на камінці, щебінь... стало хмарно, я підбігала до під"їзду. під нашими вікнами пробігла кицька.

це - перший усвідомлений спогад.

п.с. колись думала, що пам"ятаю як народилась. бо розповідала мамі про обстановку у кімнаті для немовлят в пологовому - якого кольору були стіни, де - вікно, де - стіл... але подумала, що можливо, то не спогад а дещо інше. поясню. чи спробую пояснити: Андрія підтримую. думаю,що до 2-3 років діти не пам"ятають. скоріш за все - це вибрики свідомості,яка складає образи із уривків чиїхось оповідей, які були почуті нами випадково, або я кі нам розповідали наші ж батьки(інші доросліші люди). ми настільки намагаємось це все згадати, що починаємо уявляти, фантазувати, прокручувати це в голові, поки все не стає дуже реальним для нас.

Додано через 59 секунд

:8::8::8: я не люблю.

 

Відповідь: згадки з дитинства

Маюночко ДЯКУЮ

мало того нагадала мені розбиті коліна з віку так 5-літнього
значить в мене память ситуативна. реагує не на старання згадати, а на якусь умову.

отжеж, а ви все то знаєте!


Полюбила Петруся
I сказати боюся,

Ой, лихо, не Петрусь,
Лице бiле, чорний ус!

А за того Петруся
Била мене матуся,

Ой, лихо, не Петрусь...

 

Відповідь: згадки з дитинства

Ага, десь там, ми туди кожного року їздили.