Зеленський і КО - 2

Боженька, жги! 18+
Я думала, что у меня уже все предохранители на охуеваторе погорели навсегда, но нет. Новых подвезли. Несгораемых.
Знаете же эту историю про Кибеальянс и про «взлом табло» в аэропорту Одессы?
Второй день заседает суд.
И в качестве ОБВИНЕНИЯ звучит прекрасное. Мол, на ФБ-страницах этих негодяев были размещены посты, направленные против президента Зеленского. Ну охуеть теперь!

Итак.
Видите-ли, мои зелёные друзья, я прекрасно понимаю, к чему это всё идёт.
Вы, сучата, включили режим бога.
Типа «всё схвачено, за всё уплОчено».
Проебав всё и ещё вот это, вы решили, что лучший способ снова эрегировать свои рейтинги – это заткнуть всех тех, кто смеет вас еблетом в ваши же кучи тыкать. Тыкать и приговаривать «кто это сделал?!». Ручные бляди в телевизоре покажут лохам большое и красивое нихуя, говорящая Мендель вправит на место контексты и вы вроде как снова в белом.

Только я позволю себе вам, ещё недавно дрыгающим голой жопой потомственным лакеям, напомнить, как оно было в Донецке. Когда за фоточку в телефоне или пост в ФБ небритые уебки с автоматами могли сделать больно. Очень больно.
Когда раскрывать рот стало физически опасно.
Когда даже хорошему в прошлом другу доверять было нельзя.

Моя знакомая работала фельдшером на скорой. Я уже писала об этом когда-то.
Однажды она забежала ко мне домой, в истерике, и сказала, что сегодня помогла не выжить одному ихтамнету, попавшему в ДТП.
Вовсе не трудно – помочь не доехать до больницы, когда у тебя в руках набор медикаментов и медицинская подготовка. Это был первый её ихтамнет, но не последний.
Не имея никаких иных возможностей протестовать против того ада, что нам устроили, она выбрала этот.
Не самый гуманный, даже преступный может быть.
Но сцуко эффективный и неумолимый, как пиздец.

Так вот, говноеды скудоумные.
Ваши озверевшие от голода мозги давно не ели иронию, как сказал одессит Домбровский, которого сейчас тоже щимят за гражданскую позицию.

А ирония в том, что отбирая у нас наше конституционное право на свободу слова, вы сами напрашиваетесь на ещё менее конституционные действия в вашу строну.
Потому что мы, прошедшие тот или иной ад, прислуживать вчерашним лакеям не готовы. И российские алгоритмы устранения инакомыслия с нами не прокатят. Уже нет.

Так что думай. Те.
Мы перестали давно быть тупым стадом. Не все, но многие. И вам ОЧЕНЬ не понравятся методы, которым мы будем пользоваться при любых попытках загнать нас снова в стойло. Вы нам просто не оставляете иных.

 

Семибоярщина
Ми часто говоримо про те, як ми відрізняємося від росіян. Ми пишаємося власною несхожістю з ними.
Проте, наша ментальність десь посередині між Москвою та Європою. І у нас багато як одних, так і інших ментальних рис.
Тому, що росли ми в Європі, але потім затягло нас до Азії. І понад 300 років нас вчили управлятися па-рускі. От і виросли такі.
У 1610-1612 роках у Москві, під час Смути була така собі семибоярщина, коли за царя обрали польського королевича Владислава. А допоки він не вступив на престол (умовою було – прийняти православ’я) правили семеро бояр.
Маємо схожу ситуацію. Ні, цар у нас є. Він навіть Трампу може похизуватися холопами (згадайте, як він хвалився, що прокурор у нього на 100% свій). Будь-хто, хто хоче хоча б трішки бути в команді, мусить обов’язково публічно говорити про Найвеличнішого, що все осяяне ним.
Тобто титул є. Реальна влада начебто є.
Але. Цар лише підписує. Він легітимізує. А так, як цар – неук – то рішення йому готують інші люди.
Спочатку навколо Зе! були лише Пінчук і Коломойський. Смотрящій в офісі від Коломойського Богдан – не допускав нікого до вух Найвеличнішого.
Потім у шпаринку протиснувся і Ахметов. Телеканал Україна – до послуг прославляючих Зе! Зате в АМКУ – люди, лояльні до Рината Леонідовича.
Потім і Аваков, привівши Володимира Олександровича на судилище ветеранів у справі Шеремета – фактично став з ним подєльнічками. І увійшов у круг тих, хто приймає рішення.
Ну і з заміною Богдана на Єрмака – останній теж увійшов у круг наближених.
А старий друг Зеленського Шефір – завжди в цьому кругу був.
Що ж. 4 березня усі інсайди кричать, що буде замінено Олексія Гончарука. На нього спишуть усі невдачі. Як говорять в Одесі: знову в борделі переставлять ліжка.
Це технологія заманювання Володимира Зеленського остаточно в пастку. Йому, ймовірно, розказали, що якщо залишити олігархів, але замінити голову уряду – щось зміниться.
І нам сватають у нові прем’єри Сергія Тігіпка. Типу досвідчений. Справиться. А що, я вибачаюсь, колись уже справлявся?
Це не тоді, коли був начальником штабу у Януковича?
Чи тоді, коли був віце-премєром у того ж Януковича?
Чи коли у гарячі дні лютого 2014 року просто втік?
Що ж. Зараз ми маємо дуже чітко визначене коло осіб, які приймають рішення. Які потім своїм рейтингом буде оплачувати Зеленський.
1. Віктор Пінчук, олігарх
2. Ігор Коломойський, олігарх
3. Ринат Ахметов, олігарх
4. Арсен Аваков, контролює силовиків
5. Сергій Шефір, СБУ, дворовий друг Зеленського
6. Андрій Єрмак, старий приятель Зеленського.
Ну і сьомим до цього гурту запрошується Тігіпко. І потім у нас усе буде, як у наших сусідів. 400 років тому.
А ви кажете, що історія не повторюється
Віктор Бобиренко

 

Про наслідки треба думати. Тепер плачі, що треба було дати ще один шанс, як Порошенко зміг кума без освіти і відповідного досвіду зробити ген.прокурором, то дивно чути тупі відмазки, що чогось іншого не міг.
Згідний. що не ідеальний Зеленський, але і антирейтинг Порошенка не тільки через Кремль.

 

Таке вже було. Колись Кучма казав, що коли його оберуть на другий термін, то він уже буде інший.
Як кажуть у народі: "Свежо питание, но серется с трудом". І Порошенко був би такий, як є, тільки ще більш нахабний.
Та тут і мови немає про те, що його могли обрати. Такого брехуна, що обманув український народ, який йому повірив і обрав у першому турі, ще пошукати.
А якою свинею він виявився, коли програв вибори! Ввійде в історію, як найпідліший із тих, хто програв вибори. Тому що без кінця підсирає нинішнього Президента де треба і де нетреба. А брехав, що допомагатиме.

 

Я вже згадував, у багатьох президентів ІІ термін був не таким яскравим, як І, як Єльцин - ІІ термін одні запої і лікування, а не останок тримайте "Х... понимаешь", Кучма - після виведення країни із кризи 90-их, запої і розплід олігархату, та і Порошенко не прийняв би без.віз на біс, довго можна обговорювати, чи був би він кращий Зеленського, так він не ідеальна заміна, але так є, як є, минуле не повернути.

 

Планктоша, шо сє стало. Вже і Кремль винуватий?

 

Уважно треба читати "Не тільки", всю вину зігнати, що раз із дечим не згідний "Рука Москви", бунтар і вийшов на мітинг "Провокатор", "Путін нападе!", призначити кума ген.прокурором, інкогніто полетіти на Мальдіви, викинути Саакашвілі - не Кремль змусив чи дискредитував за це.

 

Прошу оценить двуличие фракции Зеленского на форуме.

Про времена Порошенко высмеивают заявления о роли кремля.
По времена Зеленского сами , ещё раз, не СМИ, а сами говорят про влияние кремля.


Это же просто позор. Ладно, Планктоша, инвалид по интеллекту, многого не ждёшь. Но троллейбусный полиглот и борщеварочка должны понимать двуличность своих позиций.

 

Специально для фракции Зеленского новость с их любимого сайта.

Менее половины украинцев считают события на Донбассе войной с Россией.

Менее половины украинцев считают события на Донбассе войной с Россией


Теперь тоже будете делать вид, будто я вам не говорил, что план Зеленского войти в историю миротворцем? Сейчас общество переформатируют, в форточку овертона быстро закинут мир на условиях России и всё, форточка закроется, а всем скажут - смотрите, мир, мы молодцы.

 

О знову Кремль невинуватий?

 

Я на пенсию вышел, может только жить начинаю. Говорил почтальон Печкин.
А фиг вам. Сказал премьер Гончарук. Индексации пенсий не будет. Потому что в стадии разработки. Нет четких дат, когда хотим тогда и индексируем. А пока нахрен с пляжа.
Ничто так не радует, как такое откровенное наипалово Зеленским и Гончаруком своего электората. Ведь год назад, президент Порошенко подписал закон, а правительство Гройсмана объявило и начало - автоматическую индексацию пенсий 1 марта.
А почему наипалово только зелефанов. Да потому что, остальные и так ничего хорошего от этих клоунов аферистов не ждали. А зелебобики пусть теперь ищут свои зарплаты по 4000 долларов, пенсии повышенные и коммуналку пониженную.
Oleg Helgiv

 

Та скільки харкати жовчю, перепощувати чорноволохів і обкидувати болотом опонентів?
Є якісь серйозні затримки зарплат і пенсій, як у 90-их? Що різко змінилося, крім заміни клану?

 

Мой уважаемый блогер(профессор) рассуждает на ту же тему - может ли гражданское общество заставить старую элиту делать что-либо, чего она категорически не хочет. И все правление Порошенко тому доказательство. Не будет. Крапка.

Гражданское общество в Украине испытывало ощутимые колебания своей активности и влияния во времени. Однако никогда за всю историю Украины это общество не было таким сплоченным. организованным и влиятельным, как в период после Революции достоинства. И никогда за всю историю Украины наши политические элиты так не боялись гражданского общества, как после второго Майдана.

НО! Быть может главным желанием Майдана к моменту его победы было желание справедливости. Которое прежде всего требовало покарания убийц. И в этом требовании Майдана как раз пользовался практически абсолютной поддержкой населения -тогда в 2014 году было действительно так.
И у активистов, волонтернов, добровольцев и просто у нормальных граждан запрос на покарание убийц был огромным. Прошло 6 лет (ШЕСТЬ!!). И в феврале 2020 мы можем подвести итог: не наказан и не получил срока и даже не объявлен виновным НИ ОДИН ИЗ УБИЙЦ. От рядовых стрелков "Беркута", просто упражнявшихся на глазах изумленной страны по людям как по живым мишеням - и до высших чинов милиции, СБУ, АП, до прокуроров и судей, беспощадно каравших покалеченных людей и выносивших приговоры людям, находившимся в зале суда без сознания - НЕ НАКАЗАН И НЕ ОБЪЯВЛЕН ВИНОВНЫМ НИ ОДИН ЧЕЛОВЕК.

Таков горький итог попыток гражданского общества, напомню: находившегося на пике своей мобилизации организованности и влияния - на сложившуюся систему власти и ее представителей.

Это потрясает. Поскольку указанный мной результат общеизвестен, меня потрясает именно то, что тезис нравится, что ему ставят лайки, хотя очевидное опровержение абсолютно всем известно.

И я очень прошу объяснить мне, как сторонники тезиса о способности общества заставить элиту, не желающую делать нужное, примиряют в своей голове столь очевидное противоречие.

НО!! это ведь не единственное опровержение.
Наверное вторым требованием справедливости, которое тоже поддерживали не только активисты Майдана, но и буквально весь народ Украины, было требование покарания казнокрадов и коррупционеров.
Власть Януковича оставила на корсчетах казначейства сто тысяч (sic!) и от золотого запаса страны ровно четверть. Т.е. были украдены суммы даже и по нашим меркам невиданные, и это по самым минимальным оценкам.
Прошло... все те же 6 лет. Сколько коррупционеров получил приговоры и какие суммы вернули государству? Коррупционер не наказан ни один, а вернули только те деньги, которые технически невозможно было ни скрыть ни вывести из Украины.

Во всем остальном коррупционеры прошлого режима потери конечно понесли. Но вовсе не в пользу государства - они попросту откупились,поделились с новой властью. А колоссальную дыру в банковской и бюджетной системах оплатили ограбленные - т.е население.

И ЭТО ТОЖЕ АБСОЛЮТНО ВСЕМ ИЗВЕСТНЫЙ ФАКТ!

И он совершенно не мешает продолжать восхищаться тезисом "если гражданское общество захочет - оно может принудить старые элиты..."
Вот именно тут у меня "разрыв шаблона", именно тут у меня недоумение. Но... господа. позвольте. как же так, ну мы же абсолютно точно знаем, что общество не смогло сдвинуть позиции старой элиты даже на миллиметр, там где они действительно по-настоящему не хотели.

И я могу привести целый ряд примеров когда общество требовало, а они вроде бы действовали, а реально легко нас развели. Как котят. Тут и закон о незаконном обогащении и реформа Верховного суда, и деприватизация банков и еще куча всего, где реформы были декорацией, которые благополучно рассыпались как только на них попытались реально опереться.

Но Бог с ним, это уже мелкие детали на фоне двуx главных требований Майдана, на которые попросту смачно плюнули, притом как раз в эпоху максимального влияния гражданского общества.

И я возвращаю всех к центральной проблеме. Она сейчас для меня не в том, какая нужна власть, за кого правильно голосовать и т.п.

Она вообще в другом.

Проблема вот в чем: как при наличии столь очевидных, просто режущих глаза опровержений, одни люди выдвигают абсолютно дырявый тезис, а другие бурно ему аплодируют?

 

А до декого ще не дійшло.

 

Який професор, такі і студенти. Використані всі методи брехні: 60х40 ( 60 правди, 40%брехні), "гнилий оселедець", і, якбез цього відверта брехня іманіпуляціі..
Для прикладу: пишу, що Янукович залишив в казні сто тисяч і тут же починаю крмчати тримайте корупціонерів. А до чого тут коиупціонери, якщо гроші вкрав Янукович? Поперпдня влада крала у себе і несла вбюджет, адже залишила віслюку 130 млрд в держказні. А скільки зараз в казні? 12 млрд. То чи не пора ловити віслюка і його слуг народу, поки в казні є. Ще хоча б 12 млрд, а не сто тисяч.
І такий весь текст. Але планктоша радіє. А що дурачку треба. Показали середній палець а він і радий сміятися.

 

Aleksey Petrov:
Так и не могу найти ответ на простой вопрос. Как так получилось, что Порошенко обкрадывал каждого зубожілого дважды на день (а то и трижды), но деньги в казне государства были. А как перестал якобы «издевацца», так в кошельке Украины оказалась дырка. Получается Порох украденные у простого наріда деньги в бюджет складывал?

Юрий Бирюков:
Все жду правдоподобную версию о том КАК ИМЕННО Порошенко виноват в том, что УЗеленского не захотели индексировать пенсии.

Mason Lemberg:
Хочете ще одну історію про зелене дніще?

Ну ви вже, мабуть, знаєте що зелені п... наші бабки.
В державний бюджет України надійшло значно менше грошей ніж мало би надійти, згідно плану на 2020 рік.

Але це півбіди, бо захиснички можуть списати це на те, що плани завищені..
Але ж проблема в тому, що надійшло менше грошей ніж надходило за час правління попередньої влади.
А як це пояснити?
Як це так попередники крали, а грошей за них в бюджеті було більше?
Чи може то теперішні крадуть в рази більше?
Чи може то теперішні крадуть, а попередні не крали?

Кароч, як не крути, але якось треба пояснити, чому при попередниках грошей в державному бюджеті було більше.

І знаєте як це пояснили ці діджиталізовані рєбята з дніща?
Дуже просто: вони фальсифікували дані за лютий 2019 року, штучно занизивши їх, щоб виглядати героями на фоні Порошенка.

А саме:
- в лютому 2019 року надходження в державний бюджет склали 70,2 мільярди гривень

- в лютому 2020 року (без 1 дня) надходження в державний бюджет склали 61,7 мільярди гривень.

- зелені фальсифікатори написали, що надходження в лютому 2019 року були 52,4 мільярди гривень.

В січні 2020 року зелена влада спромоглася отримати в державну скарбницю на 3,8 мільярда гривень менше ніж було в січні 2019 року.
А в лютому (без 1 дня) аж на 8,5 мільярдів менше, та й ще й сфальсифікували дані, вводячи в оману людей.

За січень-лютий (без 1 дня) 2020 року в бюджет надійшло на 12,2 мільярди гривень менше ніж за аналогічний період минулого року.
Півмільярда доларів кудись поділося. Надо ж прібарахліться поки є можливість...

Але хужи ні будіт, олігархи
Собачку продасте за комуналку оплатите.

 

View: https://twitter.com/pharmazzzevt/status/1234724527038500864?s=20

 

Ще одна брехня професора і студентки:

https://m.zn.ua/internal/sud-po-delu-maydana-271965_.html
ГАЗЕТА

Суд по делу Майдана
Услышать, чтобы понять. Вспомнить, чтобы помнить.
Евгения Закревская
Евгения Закревская
№1
«ЗЕРКАЛО НЕДЕЛИ. УКРАИНА»
13 января — 19 января


Суды по делам Майдана у большинства людей обычно ассоциируются с вопросами — КОГДА? (накажут виновных), КТО? (стрелял/бил/отдавал приказы) и КАК? (они могли).

Но на самом деле вопросы, там прозвучавшие, и ответы на них — намного шире, глубже и важнее. В Святошинском суде уже три года слушают пострадавших — раненных 20 февраля 2014-го года на улице Институтской и близких погибших. 18–20 февраля — это кульминация трехмесячного протеста. Утро 20-го — это излом. Излом сознания. Излом истории.

Кто они — эти люди, изменившие историю страны? Как и зачем они там оказались? Почему пошли? О чем думали? Что чувствовали? Что для них протест? Власть? Закон? Как должны действовать правоохранители в подобных ситуациях?



Надеюсь, что когда-нибудь кто-нибудь все же сделает большое исследование на эту тему. А пока — мои личные субъективные наблюдения. Дальше в тексте буду цитировать ответы (языком оригинала, с сохранением лексики) потерпевших (пострадавших на Майдане и родственников погибших) на вопросы — прокуратуры, суда, защиты. Конечно, некоторые из тех вопросов — тенденциозные, цель их — подловить пострадавших, вызвать их негодование, выгородить подсудимых. Но оттого ответы не теряют своей ценности. С одной стороны, нам кажется, что мы все это знаем. Однако же с другой — уже вроде и забываем. А нельзя. Потому что цена этих ответов — слишком велика.

Почему поехали на Майдан?

"Він сказав: "Мамо, ну так не можна. Через пару років ми просто будемо жити в зоні. Нам будуть казати, що робити, нам будуть казати, що говорити. Я хочу жити в свобідній країні", — І я не мала аргументів йому відмовити..."

"На Майдані син був добу. Приїхав 19-го зранку. Після пекельної ночі з 18-го на 19-те…"



"Бо побили студентів 30-го листопада. Я не міг того стерпіти…"

"Приїхав на студентський протест ще 22 листопада, потім був ще декілька разів…"

"Причина протесту — Харківські угоди, пониження життєвого рівня людей, Янукович розвернувся від підписання асоціації з Європою і не підписав її…"

"Вирішив приїхати. Тому що розганяли Майдан несанкціоновано і незаконно. Я підтримував майданівців, погоджувався з їхньою думкою…"

"Сама наша присутність на Майдані є психологічним тиском. Ми стоїмо, ми протестуємо, ми не йдемо. Хоч влада на нас ніяк не реагувала. Діалогу з боку влади не було ніякого. Ми продовжували ходити. Ми ходили на пікетування до МВС, Генпрокуратури…"

"До 20-го лютого вже були Нігоян, білорус. Я якраз був на Майдані, коли їх хоронили. Це вражає. Це підтверджувало, що нам потрібно стояти далі, бо з нас би, таких маленьких, зробили б те саме, що з Гонгадзе. Але нас би не шукали навіть…"



"Атмосфера на Майдані подобалась. Через це і їздив. Мене дуже тішило, що приходили на віче в неділю, всі зі своїми дітьми, стояли там. Був на Різдво на Майдані. Над Майданом на Різдво небо було чисте. Видно по периметру хмари, а над Майданом розвиднілося. Чисто... Відчувалось, що це справжнє…"

Как добирались на Майдан?

(Защиту беркутовцев очень интересует этот вопрос, возможно, они хотят отыскать какие-то схемы, аналогичные завозке "титушек" в Мариинку, но, как обычно, ответы их разочаровывают. На самом деле, как по мне, действительно важно понять, как это было, — сколько людей из разных уголков страны съехалось на Майдан, увидев, что там происходило 18-го. Кто ночевал на Майдане, кто был только что с дороги? Известно, что на Институтской были представители хмельницкой сотни "Свобода", сотни "Волинська січ", отдельные протестующие из 1-й и 3-й сотен самообороны, но многие люди не принадлежали к сотням.)

— На Майдан (именно в Киев) вообще сначала поехал потому, что там Pink Floyd обещали на Новый год…



— И как? (Здесь и далее полужирным шрифтом — вопросы, которые задавали потерпевшим. — Е.З.)

— Ну посмотрел. Понравилось. Pink Floyd уехал, а я — остался.

— Суд уведомляет, что уважает ваш музыкальный выбор…

"Востаннє 19-го я дібрався до Майдану автобусом. Безкоштовно. Я подзвонив людині, яка організовувала автобус зі Львова. Я так робив, коли мені треба було доїхати на Майдан: "Є місця вільні?" — "Є", — каже…"

"18-го числа сын собрал рюкзак и экспрессом — первым поездом поехал в Киев. Увидел разгон мирной ходы по телевизору…"

— Хто організовував автобуси для поїздки в Київ?

— Не знаю, біля облради організовували, записувались до 17-ти годин, складали списки. Тільки з 21-го року брали. Мені не було тоді 21-го року... Але я приходив пізніше, казав, що вже записувався раніше, дав 100 гривень і поїхав.

Ваше отношение к правоохранителям?



— Чи склалося у вас неприязне відношення до правоохоронців?

— Як до структури — так. Персонально — ні…

"Яка різниця? Правоохоронець, майданівець — людина…"

"Я сам — колишній міліціонер..."

— Про що була розмова? (С ВВшниками в Октябрськом дворце.)

— Це була розмова: "Хлопці, що ви тут робите?". І потім далі: "Давайте думати, як вас вивести".

"Якщо б правоохоронці намагались би зайти на Майдан, ми би їх пустили. А якби летів на мене з кийком і загрожував би моєму життю — то захищався би..."

"На той час (18 февраля 2014-го) Олександр Храпаченко (погиб 20 февраля) підходив до працівників міліції, спілкувався з ними. І підійшов до нас і сказав, що вони нічого не будуть робити — вони просто виконують свій обов'язок…"

"Той, що був з автоматом Калашнікова навів на нас автомат і вистрілив. Вони мовчали, нічого не казали. Хлопці, ті що з Майдану, пробували кричати "Не стріляй!" — вони не реагували…"



— Для вас було важливо, щоб вони не постраждали? (О ВВшниках в Октябрськом.)

— Так важливо. Я хотів, щоб вони не постраждали…

"Настрій був — ВВшників не зачіпати. Вони молоді хлопці і часто — не за своєю волею... Тому майданівці мали за установку не шкодити їм…"

— Їхньою свідомістю маніпулювали. Їм казали, що нам платять 1000—5000 гривень чи доларів за стояння на барикаді. Це серед нас такі чутки ходили.

— Де, від кого це чули? (Вопрос от подсудимого экс-беркутовца Янашевского.)

— Не знаю, це не важливо.

— Ну як, це важливо…

— Ну, тоді я свої слова забираю назад, і можна сказати, що ви діяли свідомо…

Почему поднимались
по Институтской?

"Коли я дійшов до містка, побачив хлопця лицем до мене. Він схопився руками за груди і впав на коліна. На грудях в нього була темна пляма. Я зрозумів, що він поранений в груди, боявся, що він ще отримає кулю в спину. Я щитом закрив його зі спини. Хлопець був мого віку, може, старший на пару років. І тоді в мене з'явилася злість. Я взяв камінь і пішов далі…"



— 20 лютого зранку наш сотник Кравчук зібрав нас під КМДА і оголосив, що потрібна допомога на барикадах. Але можуть і стріляти. Хто має бажання залишитись — хай лишається. Чоловік 30 пішли на барикади…

— Для чого ви туди пішли?

— Мені вже 50. То хай молоді себе побережуть. Побратимів треба було підтримати. Ситуація складна. Що відбувається — я не знав. Я думав, ми ще підійдемо до вогневої барикади. А коли підійшов — то вже бачив, що немає барикад, наші вже були на терасі біля Жовтневого… Далі Жовтневого пішли, щоб вернути позиції, які раніше були у протестувальників, — та снігова барикада, яка була біля станції метро. Це нас убезпечувало. Бо ті позиції, де ми були 18-го, були дуже невигідні — це як чаша, як в каньйоні, нас всіх зверху беркута́ закидували…

"Запалити шини — зробити димову завісу, щоб не могли прицільно стріляти…"



— Я почув постріл. Після пострілу я почув дзвінкий звук від щита. Побачив у щиті отвір десь посередині — 8—10 міліметрів. Я зрозумів, що ведуться постріли з бойової зброї. В подальшому мої дії були зумовлені самозахистом. Стаття 27 Конституції України зазначає, що кожна людина має право на життя і захищати життя інших людей. Куля, яка потрапила в щит, полетіла кудись далі за мене в натовп…

— Як ви мали захищати себе і інших?

— Навіть заплативши своїм життям.

— Я прибіг на допомогу пораненим — заступив з щитом за Гончаровського.

— Чи мали намір просуватись далі?

— Ні… Чув зі сцени, що казали, що стріляють, щоб не йшли. Але від працівників правоохоронних органів не чув ніяких застережень…

"Мети захоплення урядового кварталу — не було. Далі снігової барикади іти закликів не було… Чув лише, що майданівці хочуть бути на Майдані, а Майдан окреслювався барикадами…"

"Чого я туди пішов?! Бо наших пацанів поклали… я б під кулі пішов за хлопців!"



"Логічна точка — снігова барикада — ми туди не дійшли…"

"Мені ніхто не наказував. Мета була… просто коли я побачив, що мітингувальники ідуть вперед, я вирішив до них долучитись…"

"Витягати поранених. Кричали, що на Інститутську потрібні медики. Звідти несли поранених… і вбитих…"

"Я з металевою огорожею був, ми йшли і закривали які там були поранені. Заходили за нього, ставили огорожу, і хлопці забирали пораненого. Це — головна причина руху вперед…"

"Мета перебування: відносити поранених і зайняти позиції. Не можна дати права піти на Майдан міліціонерам — любою ціною. Щоб вони не вбивали людей…"

— Мета була зайняти цю сніжну барикаду. Яким чином? Зайняти — прийти і стати…

— Ви бачили озброєних людей? Як ви намагались зайняти цю барикаду?

— Просто прийти.



— Ви для себе визначились: ці особи (правоохоронці), якщо ви просто прийдете, — вони вас запустять? Як ви вважали — вони будуть стріляти по вас?

— Звичайно що будуть.

Были ли основания для применения оружия?

Групповое (а то и вооруженное групповое) нападение со стороны майдановцев и, соответственно, его отражение правоохранителями — это идея-фикс по меньшей мере одного из адвокатов беркутовцев. Первичная позиция защиты подсудимых — "Нас там не было, кто стрелял — неизвестно" выглядит все более неадекватной, и в какой-то момент от нее, очевидно, решают отказаться. Собственно, защита беркутовцев и готовится к этому. Чтобы обосновать ПРАВО на применение оружия со стороны тех, "кого там не было", а если были — то "точно не стреляли". Настойчивость, с которой задают эти вопросы, очевидно, должна убедить суд и присутствующих, что если пострадавшие идут под пули — то, сто процентов, "накачанные", и на штурм.

— Якщо "Беркут" відступав — можна вважати, що він втікав від вас?

— Ні, не можна, ми були дуже далеко.



"Не можна вважати, що це був груповий напад. Коли я застосовував зброю проти дійсно нападу, до мене були питання, чому я не застосовував її на ураження. Я не міг застосовувати. Я не міг її застосовувати, бо позаду були жилі будинки і могли бути люди. А тут були люди — багато людей. Цивільних. Не те що могли бути. А були. Я був… Для чого було стріляти в бік людей, які були ні до чого? В жодному разі не можна було стріляти… Вони застосовували зброю в бік Майдану, і від цього могли постраждати сторонні особи, що заборонено статтею 15 Закону України "Про міліцію…"

— Чи становили ви небезпеку?

— Ні, найближчих сто метрів працівників міліції не було…

"Загрози не міг становити для правоохоронців. Навіть якщо б сильно захотів, не зміг би докинути до них палицю…"

— Можна сказати, що це був штурм?

— Ні, я так не можу сказати. Це неможливо сказати, що це штурм. Протестувальники дійшли до барикади. І далі не йшли…

Почему не обращали внимание на опасность? Почему не убежали в безопасное место? Не было страха?



— Ви казали, що ви були в неадекватному стані: "не міг адекватно оцінювати ситуацію", "страху не було", "постріли лунали". Небезпека попереду, а ви туди рухаєтесь?.. (Вопрос от адвоката подсудимых Решко.)

— Цитату ви вирвали з контексту. Я був в стресовому стані. Бо в мене стріляли — від цього стрес був. Тому не міг чітко думати, не міг координувати свої дії, не мав часу обдумувати. Стрес був... А страху не було.

— Шум пострілів не лякав вас? Не хотіли повернути назад? Чому?

— Бо бачив, що потрібно допомагати людям. Але коли я падав — перед очима пройшло все життя. Я подумав, що от тобі все — будеш калікою або помреш. Сказати, що це паніка, страх — ні. Якщо б я запанікував — я б загинув, бо як би я собі перетягнув ногу? Тобто паніки не було. Але життя — проскочило... Страху не було, бо коли ти бачиш, що гине людина і їй потрібно допомогти, — то тоді страху немає… Розумієте, є різні категорії людей з різними емоціями. Я готовий віддати життя за Україну, щоб була гарантія того, щоб краще жити. Ваші діти, мої і всіх... Навіть не буду обдумувати. А є люди, які більше люблять гроші, щось інше, але нічого за Україну не віддадуть. Так от я до тієї категорії людей, які можуть віддати життя, щоб було щось краще...Коли я підбіг до Жовтневого (ще на початку), я чув вистріли. Казали, що не вибігай, там стріляють — я почав ховатись за колону. Але як почали нести ранених і кричали, що потрібно нести ранених, — я не міг ховатись, я мусив бігти…

"Насправді я був дуже виснажений… від цієї ночі… Все в голові було як один день, не дуже чітко сприймав, що коїться…"



— Чому страху не було? Чи була ейфорія? Який це був емоційний стан?

— Був гнів. Мій стан обурення, гніву, несправедливості, через те що в центрі Європейської столиці серед білого дня вбивають людей…

— Стаття 15 прим. Закону "Про міліцію" говорить, що оголена зброя у правоохоронця — є попередженням про застосування. Ви знали зміст статті, чому пішли вперед?

— Ні я, ні ви, ні якась друга порядна людина не лишить поранених, яким потрібна була допомога…Насправді в цій статті через кому є підстави застосування зброї в такій ситуації: тільки спроба особи, яку затримує міліціонер з цією зброєю, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань чи доторкнувшись до зброї, дають працівнику міліції право стріляти… Де тут таке?



— Чому ви нікого не застерігали не йти вперед? Ви розуміли, що зброя буде застосована?

— Коли ми винесли першого хлопця — я сказав, що це вже не жарти…

— Чи ви очікували, що по вас будуть застосовувати зброю? (Вопрос от судьи.)

— Ні не очікував.

— Чи хтось попереджав про це: "Хлопці там небезпечно!"?

— Зі сцени попереджали. Правоохоронці — ні…

"Якщо людина хоче мене вбити, я буду захищати своє життя різними методами — своє і життя людини поруч. Це моє законне право…"

Защита постоянно пытается "обвинить" потерпевших в отважности, самопожертвовании, отсутствии страха. Подать готовность рисковать жизнью как неадекватное поведение, "эйфорию" — от чего?

Цель, конечно, понятна. Но выглядит это очень странно. Словно отголосок незабвенных "наколотых апельсинов". А то и зеркальное "отражение". Ну конечно же, выносить раненых, рискуя жизнью — это же так… ненормально, радикально. А изменения в сознании во время сильнейшего стресса — по тебе стреляют, рядом ранят и убивают людей — это, конечно, признак "фанатиков-радикалов" и "безбашенных неадекватов".



Припоминается полушутка 2013 года, родившаяся еще до 30 ноября. "Чем отличается Украина от России? В Украине на крики "Беркут!" — бегут на помощь, а в России на крики "ОМОН!" — убегают в другую сторону". Нормально ли это? Очевидно, что у потерпевших и подсудимых разные ответы на этот вопрос.

И, конечно, некоторые вопросы, как и интерпретация ответов, — в определенной степени искусственные, это линия защиты, подчиненная понятной стратегии. Но мне иногда кажется, что они на самом деле так думают. И озвучивают это не только в суде в поддержку своей позиции. Многое из этого является обычной "беркутовской риторикой" не только подсудимых, но и тех, кто до сих пор работает теперь уже в полиции. Это мировоззренческий конфликт. И его нужно решать.

Именно поэтому необходимо устанавливать, как все было, и доказывать свою правоту. И эти вопросы нужны. Потому что нужны ответы. И мало кто так правильно и четко на них ответит, как те, кто был там. Кто был ранен, кто выносил раненых, кто смотрел в глаза смерти. Кто знает цену этим ответам. Кто ее, собственно, заплатил.



Это нужно и для оценки тех событий, и для понимания нынешних, и для того, чтобы жить дальше.

Это даже важнее, чем наказание виновных.

Поэтому нужно ходить на суды, смотреть, слушать, понимать. И помнить.

 

"Якщо захворіли на коронавірус–не поспішайте в лікарню.Спочатку зайдіть у приймальню громадян Офісу президента,відвідайте Офіс генпрокурора, НАБУ, комітети Верховної Ради – поспілкуйтесь з людьми, поцікавтесь, як просувається боротьба з корупцією"