зцілення

Тому що люди, які побачили досконалість в собі, не "святі", в плані термінології християнства, це просто люди, які покінчили з сумнівами і зрозуміли своє місце у Всесвіті. А "досконалість в собі" - це не вищий щабель над рештою, а просто рівновага відносно навколішнього світу. То ж їм не потрібно нічого нікому доводити і показувати. Вони "розчиняються" у Всесвіті. У буддистів є термін "просвітлений", те що ви в даному випадку маєте на увазі як "святих". Я колись давав цитату з невеличкої книжки, там це є, але немає нічого про буддизм, просто описано як явище, тому що зовсім не обовязково бути для цього буддистом в плані віруючим в церкву точно так само як християнином, а можна навпаки бути ким завгодно

Парк

Однажды, прогуливаясь по парку в пригороде Лондона, я вдруг заметил, что мой разум полностью поглощен ожиданиями относительно будущих событий, которые, возможно, еще и не произойдут. Тогда я решил отпустить эти проекции и просто быть, просто прогуливаться.

Я заметил, что каждый шаг совершенно неповторим, — новый нажим, новое ощущение в стопе, — это длится одно мгновение, а затем прекращается и никогда уже в точности не повторится.

Вместе с этим осознанием произошел переход: я, прогуливающийся, исчез, и осталась только прогулка.

То, что случилось потом, не поддается описанию. Я могу лишь грубо обозначить это словами: все окутал абсолютный покой, казалось, во всем ощущалось присутствие вселенских сил. Понятие времени утратило смысл, меня больше не существовало. Я исчез — не стало того, кто переживал этот опыт.

То, что произошло, можно назвать всеобщим единством. Нельзя сказать, что я стал един со всем мирозданием, поскольку меня просто не стало. Могу только сказать, что было всеобщее единство, и все мироздание преисполнилось восторгом любви. Вместе с этим пришло полное постижение целого. Все это произошло в безвременной вспышке, которая казалась вечностью.

Вместе с этим переживанием и сразу после него пришло откровение настолько величественное и революционное по своей природе, что мне пришлось сесть на траву, чтобы переварить все это. То, что я увидел, было просто и очевидно, но в то же время совершенно непередаваемо в словах. Как будто я получил ответ, состоящий в том, что у меня не было вопроса.

Мне была открыта тайна, что никакой тайны на самом деле нет; эта несуществующая тайна содержится и отражается во всем, что нам известно и неизвестно. Природа, люди, рождение, смерть, наши сражения, наши страхи и страсти — все это отражает ничем не обусловленную любовь и содержится в ней.

Я был совершенно ошеломлен. Все приобрело новый смысл. Я смотрел на траву, на деревья, собак и людей — все они были такими же, как и прежде, но теперь я не просто осознавал их сущность, но сам был их сущностью, словно они — это я. Как будто бы все вокруг, включая меня, погрузилось в океан всеобъемлющей любви, и странным образом казалось, что ничего особенного в этом нет: таково положение вещей, норма, просто обычно мы этого не ощущаем.

Почему именно я и почему именно в тот момент? Мне нечего дать взамен, — чем же я заслужил такой дар? Я, несомненно, не был чист в библейском смысле, как и в любом другом общепризнанном смысле. Во всяком случае, так говорил мой разум. Я не проводил дни в медитации, не шел путем духовного подвижничества. Просветление произошло без каких бы то ни было усилий с моей стороны! Я просто очень легко и естественно начал созерцать свою прогулку, и вдруг появилось это сокровище.

И еще я понял, что переживание, в тот момент воспринятое мною как дар, было и будет доступно всегда. Для меня это стало самым изумительным откровением! Это ощущение было готово появиться и завладеть мною везде и в любой момент. И для того, чтобы вновь любоваться этим сокровищем, вовсе не нужна упорная духовная работа, — отнюдь нет. Это всеобъемлющее чудо находится в каждом шаге, в шуршании подошвы по гравию, в утомленности и безразличии, в сидящей кошке, в боли и отчаянии, на горной вершине, на главной улице провинциального городка. Я везде и всюду окружен и наполнен покоем, ничем не обусловленной любовью и единством.

Затем я задумался, как удержать при себе это сокровище, но снова и снова убеждался, что это состояние невозможно обрести или сохранить. Не нужно ничего делать. Более того, сама мысль о том, что мне нужно что-то делать, чтобы заслужить это чудо, искажает его изначальную сущность.

Вот ведь парадокс: это божественное чувство всегда доступно, если ты просто допускаешь его возможность. Оно всегда рядом, всегда готово… Словно нежная и верная возлюбленная, отвечающая на любое твое движение.

Оно есть, когда я его принимаю, — есть оно и тогда, когда я отвергаю его.

Это состояние безвременно, оно не предполагает пути, которому необходимо следовать, или долга, который взывает к оплате. Не признавая правильного или неправильного, не знает оно также осуждения и вины. Его любовь абсолютна и ничем не обусловлена. С радостью и состраданием наблюдает оно, как я ухожу, чтобы снова вернуться.

Это — мое естественное право, рожденное вместе со мной. Это — мой дом. Это — я.

Тони Парсонс
Тайна, которой нет

http://flibusta.net/b/287714/read

Можливо воно на перший погляд виглядає як ще одна пафосна промова якоїсь общини, але людина що це писала не належить ні до якої общини, не агітує нікуди вступати і залучатися і ні до кого записуватися, а просто описує духовний досвід. І він не описує ніякого бога з певним іменем. По факту - просто якісний перехід від одного духовного стану до іншого. І там ще є декілька розділів, які описують новий стан, але я на жаль нічого більше не зрозумів, це напевно як голодний не зрозуміє ситого.

 

то Ісус каже таке, чи ви?
Я щось не зрозумів...

 

Розумієте, Дзеко, жоден найкращий релігієзнавець, який знає суть багатьох, чи всіх релігій, не знає християнства(я не знаю що до нехристиянських релігій). От як не дивно. Так, людина може вивчити Біблію, знати ньюанси, але якщо вона не була в середині, вона не знає нічого. Ну от як не крути. Тому всі оці авторитети, а особливо незалежні і поза- поза... не викликають довіри.

 

А як може викликати довіру Папа Римський? Він що, робить з води вино? У вас в церкві панотець авторитет. Як людина що знає Біблію. Клуб по інтересам. Навіть якщо хтось прибіжить і скаже "Там відкрили Істину! Одну для всіх." Ви скажете "Не треба нам вашої Істини. В нас своя Істина".

 

Авторитет є не лише у того, хто з води робить вино.

 

може. Глава найбільшої християнської церкви.

 

Особисто для мене авторитет має той, хто може дати мені відповіді на мої питання, розширити мій світогляд, розставити крапки над "і", заповнити прогалини.

 

Так, Dzeko, ми так скажемо, і будемо праві. Вас дуже цікавить питання, де Істина, в кого вона? Християнство вимагає певних зусиль, пожертви, а навкруги стільки всіляких "істин", що надають задоволення, насолоду, взяття всього від цього світу не вимагаючи жодних зусиль, ніяких зречень... Паралельна "реальність", уявні постулати... майже, як в Матриці чи за Кастанедою... Стільки учителів, наставників... Візьми все! - це так заманливо...
Для мене християнство - Істина. Це не тупа віра в щось, що базується тільки на чомусь абстрактному, недосяжному, подібному до сотень інших фантазій. Відправна точка християнства, основа і фундамент віри - воскресіння Христа. Апостоли і учні Ісуса, після Його смерті, розбіглися перелякані. Вони втекли ще до Його розп"яття, а після смерті точно вирішили, що це кінець. Вони закрились в домі, боячись виходити на вулицю, тому що повсюди їх шукали і вони могли розділити розп"яття на хресті. Вони були повністю деморалізовані, відчували себе ошуканими і пошитими в дурні. Їхнього вчителя стратили. Хочуть стратити і їх. Це кінець, потрібно втікати. Але тут стається переміна! Вони виходять і починають проповідувати Христа, проповідують Його безстрашно, не боячись бути вбитими. Вони приймають муку, тортури, приниження і смерть, вони самі йдуть їй на зустріч, вони вмирають за Христа! Що послужило такій раптовій переміні, такій раптовій відвазі? - Зустріч з Воскреслим Христом! Це відновило їхню віру! Вони зрозуміли, що Христос має в собі життя, що Він є Бог, що все сказане Ним є правда, Істина! І вони пішли за Ним, не боячись смерті, тому що твердо вірили в Христову науку, вони доторкнулись до Воскреслого, до Живої Віри!
Десь ще таке було?

 

Ну а для іншого щось інше Істина. А християнство в категорії "щось, що базується тільки на чомусь абстрактному, недосяжному, подібному до сотень інших фантазій".

 

Хоча "щось інше" не правильно мабуть казати. Можливо воно якраз тотожне.

 

Крім Ісуса не знаю більше нікого, хто це би все міг зробити...

 

А я знаю.
Все впирається в корпоративні інтереси, хоч роби що хочеш. "Це наша корова, і ми її доїм". Можете передивитися мої дописи, я ніде не називав нічого "ілюзіями і фантазіями". Як мінімум треба вникнути в ці речі, щоб зрозуміти що це саме так, а не просто тому що вам так оголосили. А може воно працює? Як мінімум порушення заповіді "Не суди...".

 

Нічого не зрозумів...

 

Ви засудили все, що не має стосунку до християнства. Що тут незрозумілого.

 

їх проблеми....

 

аааа! Зрозумів. Так би й сказали зразу...!

Але я не думаю, що я когось засудив.
Якщо ви скажете, наприклад, ваша мама найкраща, чи ваша дружина найкраща, чи ваша дитина найкраща, то хіба ви когось засудите при цьому?

 

Може. А може вирішення проблем.

Ну ви ж не так кажете, ви кажете крім цього що всі решту дружини і діти - ілюзії і безплідні фантазії.

 

Я просто розказую, чи показую своїм життям який є мій Бог Ісус, з Яким живу і спілкуюся, Який мене любить, зціляє, забезпечує і т.п..., а людина уже сама собі порівнює мого Бога зі своїм.
І робить свій вибір.
Я не засуджую ні людину, ні того бога в котрого вона вірить...

 

Ну власне це і хотілося почути.