Зброя.

Уявив.

 

плита 4 класу 3.5-4 кг.Дві на комплект

 

А в IIIA далеко в атаці добіжиш?Він від пістолетних куль захищає і то не від всіх.Тоді вже краще без броніка мінус ~8 кг + мобільність.Для атак клас III оптимальний.

 

А як правильно-тумАн чи тУман?Якщо хтось хоче надійного захисту щоб як робокоп чи термінатор то дома треба сидіти.Навіть багато військоої техніки має лише противідламкове бронювання.Не дивіться бойовики голлівудські.

 

Правильно tuman)

Може й так,але якщо хтось хоче в перші секунди вмерти без користі,то може ворога й голою дупою лякати,може та й вийде

Бігме такого не дивлюсь)

 

В США уже давно поняли, что самый оптимальный калибр 5.56. Ищите именни такой калибр. И самое главное: НЕ ЗАБУДЬТЕ СПИЛИТЬ МУШКИ!

 

Оце не полінувалася людина, потратила час, описала все. А я прочитав, і з розумів шо не стану законним власником зброї, тому шо не маю ніякого бажання тратити час на таку херню.

---------- Додано в 15:04 ---------- Попередній допис був написаний в 14:50 ----------

Зайшов поцікавитись в збройовий магазин, так там нічого в наявності немає.

А якшо є, то ціна іще та



Це шо за паливо? Підозріло дешеве

http://www.magnum.kiev.ua/product/44

 

Ігор Коцюруба
з 10 35 . мо шо не так кажу ?

http://youtu.be/fSzct2BtmTw

Я буду з ними.
Як колись.

 

Борис Гуменюк

Цей пост - про зброю. Вогнепальну, гладкоствольну і нарізну. Незареєстровану. Цей пост для тих, хто не був 18-20 лютого в центрі Києва, хто ніколи не збирався туди йти, хто сьогодні щиро оплакує Небесну Сотню, хто святкує нашу спільну перемогу.

Отож, спробую дуже коротко: Ранок 18. Ми біля ВР. На Інститутській, на Шовковичній, на Грушевського, на Кріпосному спалахують з різною почерговістю запеклі бої: ми їх бруківкою, коктейлями Молотова, палицями - вони нас газом, світлошумовими гранатами і вогнепальною зброєю. Сили нерівні. Півдня протистоянь, але вони нас потроху відтісняють. Починаємо залишати парк біля ВР, Інститутську, а потім по Грушевського: хто пірнає в метро на Арсенальній, а хтось відходить до Лаври. Тікаємо. Частина з тих, що в метро, повертається на Майдан, інші їдуть на Лівий берег.
Ще у вагонах дехто з людей починає знімати з себе жовто-блакитні стрічки – сором і розпач – через чутки, що на виходах зі станцій людей з національною символікою б’ють тітушки і менти та пакують в автозаки.
Сідаємо в авто, новини на FM: 26 загиблих за сьогоднішній день.
Все, блядь, без зброї на Майдан не повернемось.
Година їзди додому, година вдома – скинути з себе просмерділий одяг, прийняти душ – година їзди назад.
Попри те, що зупинили метро, і попри велику кількість ментів, вдалося практично без перешкод проїхати аж на Бесарабку.
Ха! Йоб вашу мать! Ось я знов на Майдані! І я не сам! Разом зі мною четверо моїх побратимів! І у нас на п’ятьох «ТТ», два «Макарових» і два обрізи мисливських рушниць, і повні кишені патронів.
Ну шо, повоюємо, бляді?!
(Психологічно це, звичайно, працює, особливо, коли ти зі зброєю виходиш на барикаду в перші ряди. Хлопцям, які кидають шини і коктейлі, це додає духу. Але суто з військової точки зору - це понти; єдине усвідомлення того, що менти тепер не зможуть убивати безкарно.)
Знаєте, скільки Січових Стрільців було на Майдані 18-20 лютого?
Я думаю, десь так чоловік з п’ятдесят.
Знаєте, яке основне завдання ми собі визначили?
(так, самі визначили, бо переважна більшість з нас ніякого Яроша, ніякого Парубія ніколи в очі не бачили)
Стати в ланцюг від рогу Будинку профспілок до рогу консерваторії, зайняти позиції в другій лінії оборони, 3-5 ряд, зняти з себе камуфляжі, каски, броніки та іншу хуйню, шоб не привертати до себе увагу снайперів, і нашим хлопцям з самооборони не заважати робити свою роботу.
А от коли стане гаряче, коли наші побіжать, тоді відкривати вогонь, щоб зупинити беркутню, і дати можливість відійти і перегрупуватися нашим хлопцям. Все ясно? Добре.
Далі все, як сон, який багатьом з нас усе життя буде снитися.
В середу через блокпости прорвалися хлопці з Тернополя. 9 чоловік. Зброя є? 2 пістолоти і обріз. А вдома? Вдома є. Їдьте назад по зброю. Хлопці зі Львова. Два мікроавтобуси. Та сама історія.
Дядько припер арбалет. Каже, я вже не стрілець, але він зі ста кроків проб’є бронік.
Додому вже ніхто не їде. Або переможемо, або нам пиздець. Ми усі засвітилися на Майдані зі зброєю. І так до ранку 20.

Я не бачив цього моменту, бо знаходився в іншому місці, але розповідали хлопці, які там були.
На барикаду поблизу стели пропхався немолодий вже чоловік, розстібнув пальто, дістав мисливську рушницю і, звертаючись до наших, сказав: «хлопці, вони вчора мого сина убили», - і почав стріляти в бік беркуту.
Ніхто нічого не планував, ніхто такого не чекав, але оцей вчинок батька убитого напередодні хлопця був для усіх наче сигнал, і всі, у кого була зброя, відкрили вогонь по беркуту.
А що далі? А далі ви все бачили і все знаєте.
Менти почали падати, інші почали тікати, треті почали здаватися в полон;
хлопці з Самооборони перестрибнули через барикади, погнали їх по Хрещатику до Грушевського і по Інститутській,
побігли з палицями на снайперів,
хто мав зброю - частина теж побігли, інші прикривали, як могли, але як ти прикриєш свого хлопця, коли у тебе старенький «ТТ», і, щоб влучити, тобі треба підійти до мусора на 50 кроків, а робоча відстань снайпера 300 метрів.
Попри все, ми перемогли. У нас немає більше Яника, і, на жаль, є Небесна Сотня. Чи могло бути інакше? Мабуть, могло. Невідомо, гірше чи краще.
А тепер нам кажуть: здайте зброю.
І хто каже? Аваков? Наливайченко? Не знаю, як Аваков, але у Наливайченка, який був головою СБУ, у Гриценка, який був Міністром оборони, та багатьох інших видатних діячів точно є зареєстрована зброя, але я чомусь нікого з них не бачив під час бою.
Може, ми й здали б зброю, якби настали мирні часи, а зараз часи такі, що впору ще більше озброюватись.
Так, ми маємо зброю, зброю, яка освячена в бою, зброю, яку ми взяли до рук, щоб боронити свою Вітчизну.
Тому наша відповідь наступна:
Хочете нашу зброю? Прийдіть і візьміть. Тільки затямте: після 50 кроків навіть зі старенького «ТТ» настає зона прицільного обстрілу.

P.S. І ще. Мало не забув сказати. Серед нас немає мародерів, серед нас немає бандитів, серед нас немає психічно хворих – звісно, якщо не вважати такими - з точки зору обивателя - тих, хто готовий віддати за свою країну власне життя, наше братство скріплене кров’ю наших побратимів і перевірене в бою – зачепите одного з нас – піднімемося всі. Всі як один. Зі зброєю. І опинитеся ви, знаєте де? Знаєте. В Ростові.

 

кожний хто вміє користуватися зброєю мусить мати її при бажанні, так як це зроблено у деяких нормально розвинених країнах, і на тому крапка.

 

Так у нас це теж не заборонено. Прошу дуже...

 

Совєцкий 6Б5 нормально так.

 

Надо же такса не изменилась, я для дочери лет 5 назад брал эту справку

 

це шо за п..дець ??? одна ця фраза повністю виправдовує використання зброї ментами ....

 

Дійсно.
Вбивати людей - то харашо.
А ментів - неправильно.
Той батько мав б лизати чоботи ментові,дякуючи за вбиту дитину,а він.негідник - стріляти.
Нізя ментів вбивати.
Вони хароші.
Може колись і ще чиїсь сім"ї вб"ють.
Артеме,як закатуютоь вашу сім"ю,будете з радощів лизати ментярні чоботи,чи ще й сраку?
Будете просити ще за дальніх родичів,щоб вбили?

 

а ті хто з ним за компанію почали? в ментів які стояли а не стріляли? прийшов дядько - сказав - правда чи ні хто зна, бо до розстрілів вбитих начебто було двоє? і почалося .... як родині ВВшніка пояснювати що сина, татка, брата, вбив херой за те що хтось не відомо хто почав стріляти начебто як акт помсти за когось ... чого менти почали падати? тікати? бо не мали вогнепальної зброї ... я до цього вважав що на майдані не було вогнепальної зброї ...