Заздрість

думаю і вірю , що Бог допоможе.

бо я вже мав в сердці, заздрість і сварку, та Бог звільнив....

Все дуже просто, тільки багатьом виконати тяжко.....

 

http://tsn.ua/ua/foto/rozkishnii-palats-pastora-adeladzhi.html

 

Заздрість - один із семи смертних гріхів

Заздрість - один із семи смертних гріхів

"Легкозаймисту речовину ми тримаємо якнайдалі від вогню, так само треба уникати пустих балачок із заздрісним, тримаючись подалі від стріл заздрости, бо заразитися можна лише через безпосереднє спілкування з носієм цієї хвороби."
Церковна православна газета», №12 (238), червень 2009 року.
http://orthodoxy.org.ua/uk/z_glibini_dushi/2009/07/02/25031.html

Давайте поспілкуємося про заздрість. Кожен, хто відчув на собі наслідки чужої заздрості, знає, що це за лихо. Погоджуюся зі змістом поданих публікацій й для початку додам від себе, що немає нічого гіршого за заздрість, й вона уся, дійсно, одного кольору: руйнує сім’ї, дружбу, кохання, здоров’я, може позбавити роботи й навіть життя. Причому можна поспівчувати, як жертві заздрісника, так і самому заздріснику. Усіх заздрісників також називають енерговампірами. За будь-яких умов, людська заздрість убиває й душить морально і того, хто її продукує, і того, хто стає жертвою заздрісного ока, а з часом й того, хто провокує інших до заздрості. Чекаю на ваші відгуки. Гадаю, це ще одна тема, яку можна розвивати на Львівському форумі.

Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит ВОЛОДИМИР. Про заздрість

Заздрість в певній мірі явилася рушійною силою історичного процесу. Адже уже на зорі історії людства, вона стала основною причиною гріхопадіння Адама і Єви, оскільки саме із-за заздрості до людини, як до вінця Божого творіння, диявол спокусив перших людей на гріх.
Заздрість в свою чергу нерозривно пов’язана з обманом. Вона глибоко противна Богу. Всякий раз, коли між людиною і Богом встановлюються істинні, добрі відносини, диявол із заздрості докладає всіх зусиль, щоб перешкоджати цьому. В основному, перепони які виникають на нашому шляху до Бога, перш за все пов’язані із його заздрістю - диявола. Він не лише одного разу колись позаздрив людям у раю, він заздрить нам і сьогодні. Він заздрить кожному з нас перш за все тому, що ми є членами Церкви, є причасниками Святих Христових Таїн. Він заздрить тому, що шлях, по якому веде нас Господь, є шляхом до спасіння, в той час як диявол сам себе позбавив цього спасіння.

Заздрість існує, та нажаль ще і процвітає і на людському рівні. Вона осліплює людину. Вона примушує її думати, що перепоною між нею і Богом, або між нею і якими-небудь матеріальними або духовними благами являється інша людина, і що як тільки ця людина буде відсторонена, в
той же час всі перепони зникнуть.

Насправді ж все інакше – людина, як правило, не досягає цілі по власній вині, а не по вині іншого. Той хто заздрить думає, що на цій землі є лише одне місце, і це місце належить саме йому, а не його конкуренту. Насправді ж, на землі є місце для кожної людини, і кожен може реалізувати свій потенціал – і духовний, і професійний, і людський. І якщо ми не реалізуємо його із якихось причин, то причини ці в нас самих, а не в інших людях.

Що ж нам робити, коли заздрість оточує нас і ми часто стаємо її жертвою? Перш за все ми подумки повинні споглядати приклад Самого Христа Спасителя. Кожного разу, коли на нас обвалюється несправедливість, наклепи чи осуд, ми повинні пам’ятати, що Христос пройшов через все це. Якщо люди із заздрості готові віддати нас не тільки на ганьбу чи поруга, але і на смерть, ми повинні пам’ятати, що і Він пережив те ж саме. Очевидно, в цьому світі не можливо прожити без того, щоб хтось нам не заздрив, щоб хтось нас не ненавидів. І якщо ми християни, то ми повинні змиритися з цим і нести це як свій життєвий хрест.

Заздрість особливо сильна там, де лицем до лиця сходяться в боротьбі божественне і диявольське. Це перш за все Церква. В Церкві, де межа між світом матеріальним і духовним є дуже тонкою, а то інколи і взагалі зникає, заздрість діє з особливою силою і особливою підступністю. Ми можемо зустрітися з такими неймовірними проявами заздрості, яких, мабуть, можемо і не зустріти поза церковної огорожі. Однак це не повинно нас спокушати. Адже.

Церква – це поле битви, де вирішуються людські долі, де битва іде за кожну душу, в якій за висловом Достоєвського диявол бореться з Богом. Доля кожної людини зважується тут на важелях Божих, це битва за духовне виживання, за спасіння, і саме тому заздрість тут особливо сильна

У заздрості є багато похідних – і перш за все це осудження ближнього і наклеп. Коли людина засліплена заздрістю, вона не зупиняється ні перед чим – вона може оббріхаті іншого, принизити його, зганьбити. Але якщо на нас зводять наклеп, ми повинні завжди пам’ятати, що не ми перші і не ми останні хто через це пройшов. Нажаль, так влаштоване життя. Кожен з нас, споглядаючи приклад смирення нашого Спасителя і Господа Ісуса Христа, повинен завжди пам’ятати сказані Ним в Нагорній проповіді слова, які не втрачають своєї актуальності з того самого часу, як тільки пролунали над галілейськими пагорбами: „Блаженні ви коли зненавидять вас люди, і гонитимуть і казатимуть різні злі слова на вас, імені Мого ради”. Так, саме ради Імені Господнього, ради Його вічної правди і вічної істини, ми з духовним спокоєм повинні сприймати все, що готує нам наступаючий день, що готують нам вуста тих, котрі говорять направду. Адже говорять вони так саме із заздрості, навчені споконвічним батьком брехні, говорять із усвідомлення своєї меншовартості, оскільки відірвані гріхом від єдності яку маємо ми у Христі Ісусі.

Заздрість – це іржа серця, яка постійно його точить. З нею дуже важко боротися. Однак і Господь не залишає нас ніколи на одинці зі своїми бідами та проблемами. Двері Його Церкви – лікарні душ, завжди відкриті, і ліки Його - Святі Таїнства, завжди допомагають всім хто з вірою і надією їх приймає.

Амінь.

http://archiv.orthodox.org.ua/page-1534.html

Є такий вислів:" Ні чорної заздрості, немає білої заздрості. Є одна заздрість - отруйно-зеленого кольору ". Хто хоча б раз стикався у своєму житті з цим пороком, знає, про що йдеться. Отже, заздрість - це хвороба і ось її симптоми.

Заздрість знищує. Вона виснажує, калічить, принижує і того хто заздрить і того, кому заздрять. Людина, з'їдаються заздрістю, постійно сердиться на інших за всі свої невдачі.

Заздрість нескінченна. У заздрості немає дна. Як море воно не наповнюється затонулими в ньому кораблями, так і заздрісний людина ніколи не заспокоюється. Адже завжди знайдеться хтось красивіше, більш вдалим, багатшим, та й просто щасливішими, ніж він.
Заздрість робить людину споживачем. Коли тобі пощастило і в тебе є гроші, зв'язки, ти повинен зі мною ділитися. От якби в мене це було, я б, безсумнівно, тобі дав. Ну, а оскільки в заздрісника, за його словами, нічого немає, то він нікому нічого не винен.

Заздрість позбавляє здатності об'єктивно мислити. Людина, яка заздрить, не в змозі об'єктивно оцінювати свої здібності і можливості. Він категорично відмовляється приймати реальний світ. Він свято вірить, що в іншого що-то виходить просто тому, що йому щастить, причому незаслужено. заздрячи чужому "везінню", людина завзято ігнорує важка праця того, кому " пощастило ".

Заздрість виснажує. Людина витрачає занадто багато енергії на негативні емоції, не залишаючи місця для позитивних.
Заздрість робить людину слабким. Завидющий людина йде на поводу у своїх почуттів. Він постійно перебуває у хворобливому стані афекту: скаржиться, плаче, скаржиться на обставини. Його самоїдство змішане з ненавистю до людей.

Заздрість викликає почуття провини. У житті заздрісник часто грає роль мученика, який страждає від почуття несправедливості. Змушуючи більш успішних, на його погляд, людей відчувати себе винними, він відновлює вселенську справедливість.

Заздрість позбавляє здатності радіти. Все добре сприймається як само собою зрозуміле, а погане - як невинне прокляття. Заздрісні люди не вміють по-справжньому радіти ні своїм, ні чужим успіхам.

http://itstechnology.ru/page/u-susida-trava-zelenisha-abo-jakogo-koloru-zazdrist

 

Хм,скільки в кримінальних хроніках чуєш "злочин через заздрість"-і все не можеш звикнути...Особливо мене вразив випадок(кілька місяців тому),коли дівчина вбила свого хлопця,щоб він не був з іншою.Або чоловік застрелив свого сусіда,бо в нього поле більше.

Заздрість-це смертельно.Недарма вона опинилася серед смертних гріхів-бо штовхає на все,що завгодно.
Сатана теж заздрісник,бо хотів бути вище Бога,позаздривши йому.

 

Через жіночу заздрість не один чоловік пропав на заробітках...

 

Заздрість у Біблії

Біблія багато разів подає приклади негативної заздрості. Що більше, нею позначені переломні моменти падіння людини в історії спасіння. Слід почати з того, що Святе Письмо бачить причину людського гріха і зневолення смертю у заздрості диявола й додає, що її зазнають ті, які до нього належать (див. Муд. 2, 24). Подібно як і любов, що воює зі смертю, так само і заздрість користується нею. Першим наслідком первородного гріха є заздрість Каїна до Авеля, що призвело до першого в історії братовбивства. Заздрість братів знаходиться в основі планів вбивства Йосифа, результатом яких була продаж Йосифа в єгипетську неволю.

Особливо виразним прикладом такої постави є темна заздрість царя Саула до Давида. Саул - Божий помазаник через свою невірність втрачає підтримку Бога і стає заручником страху - заздрості до успіхів Давида. Любов натовпу до Давида після його перемоги над Голіафом засліплює і засмучує Саула. Він говорить: йому бракує тільки царства... А в Ізраїлі царська гідність була справою не людей, а Божого обрання. Якщо би Саул був Божою людиною, то разом з усім Ізраїлем радів би перемогами Давида. Злий дух, дух заздрості підмовляє його вбити Давида, і жодні раціональні аргументи тут не допоможуть. Навіть прояви лояльності і любові зі сторони Давида неспроможні переконати одержимого заздрістю царя, який вкінці зазнає ганебної поразки і смерті на грані самовбивства.

Позицію заздрості зустрічає також Ісус серед своїх учнів, коли двоє з них просять Його дати їм перші місця в Його царстві. Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів (пор. Мт. 20, 20-24). Це класична реакція заздрості, яку породжує почуття страху втратити своє становище. Господь дає їм незвичайне повчання, показуючи, що Його царством керує не насилля, захланність і неподільно пов'язана з ними гордість. Ісус кличе їх і говорить: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох! (Мт. 20, 25-28). Євангелісти Матей і Марко зазначають, що Ісус був виданий на хресну смерть саме через заздрість архієреїв (пор. Мт. 27, 18; Мк. 15, 10). Отже, в найважливішій події в історії спасіння заздрість у своїй крайній формі відіграє фундаментальну роль.

Заздрість може приймати найрізноманітніші форми і породжувати різні вчинкові гріхи - від малих, часом навіть схвалюваних, до найбільших, від яких в жилах холоне кров. Ми не ставимо перед собою завдання заглиблюватися в психологію заздрості. Залишаємо це психологам, які цій темі присвятили багато часу. Хочу лише підкреслити два підставові механізми заздрості, які витікають з її духовних фундаментів.

Перший - коли людина порівнює себе з іншими. На перший погляд це не є злом, бо може спонукати людину до здорового суперництва і отримання щораз кращих результатів. Але духовні вчителі кажуть, що ця дорога згубна, бо завжди веде до двох фальшивих постав: вивищення над іншими - якщо в процесі порівняння відкриваємо, що ми кращі, або до пригнічення - якщо ми гірші. По своїй суті порівняння є знаком невіри у власну неповторність і неповторність кожної людини в очах Бога, є наслідком невіри в Його безумовну любов.

Св. Павло у введенні до гімну про Ісуса Христа в Листі до Филип'ян перестерігає перед невластивим суперництвом (пор. Фил. 2, 3). Це невластиве суперництво - eritheia, - якщо скористаємось біблійними коментарями, є устремлінням ствердити своє "Я" коштом інших. В самих лагідних формах воно конкретизується у дискредитуванні інших людей у моєму серці й осудженні їх, що веде до ствердження: "Я і так від нього (неї) кращий (краща)", що слід парафразувати на: "Я вартий любові більше, ніж він (вона)". Цей рівень функціонує також у площині заздрості за власне майно, яке дає почуття безпеки і значущості. "Навіть якщо я маю менше, то принаймні здобув це чесним шляхом..."

Другий - лякливе переконування себе самого щодо власного становища і гідності, постійне шукання підтверджень і доказів, що мене люблять. Це глуха вулиця, що веде до заздрості і розпачі, - аж до злочинів. Жодні докази не ведуть нас до любові. Єдиною певністю, що мене люблять, може бути лише певність віри. Якщо перестаємо вірити в любов, то нас вже ніщо не переконає. Тільки любов бачить любов, тому що заздрість сліпа. І це драма багатьох людських зв'язків, особливо подружніх.

Існує певна група людей, яким особливо важко повірити в любов, - це ті, які отримали рани в дитинстві саме тоді, коли найбільше довіряли любові. Вони постійно не вірять, що їх хтось любить, постійно шукають підтверджень. Якщо щось підказує їм, що може бути інакше, то це їх лякає чи навіть упевнює, що їх відкинули. Саме в таких випадках проявляється підступна, демонічна природа заздрості, яка нищить те, що ми хочемо врятувати любою ціною.

Повернімося до Божого слова. Цікаво, що св. Павло, осуджуючи заздрість взагалі, в одному випадку ставиться до неї толерантно. Що то за випадок? Йдеться про те, що дехто проповідує Христа через заздрість до св. Павла (див. Фил. 1, 15). Апостол не схвалює таке мотивування, але радіє, що чи облудно, чи щиро, Христос проповідується (Фил. 1, 18). Може видаватись, що за радістю св. Павла стоїть своєрідний фанатизм. Кожний засіб є добрим для проповідування Євангелія. Але ні! Св. Павло переконаний, що Ісус Христос має силу лікувати заздрість, бо Він є тим, хто нищить гріх світу. Керигма, яка має силу збуджувати віру в любов Бога в Ісусі, лікує людину від заздрості, бо тільки Ісус може її вилікувати, тому що Він сягає самого джерела заздрості. Ісус прийшов знищити діла сатани, одним з архітворів якого є заздрість. Він упав жертвою заздрості, щоби подолати її на хресті молитвою за своїх ошуканих дияволом переслідувачів - Ісус, який нікому не заздрить, у своїй святій заздрості прагне спасіння всіх людей.

Більше про заздрість читай на сайті http://lucarz.narod.ru/6.html

 

А ось ще одна дуже цікава публікація. До чого веде заздрість...

Біль через чуже добро, або Чим небезпечна заздрість і як її побороти

Порушуємо проблему

Наші душі, світобачення нині хронічно хворі. Їх обсіло стільки серйозних недуг і дрібних, але дошкульних болячок, що аж страшно. Бо ні традиційна, ні альтернативні медицини не в змозі повернути нації духовного здоров’я. Пігулкою тут не зарадиш. Допомагає Слово Боже, але навіть ті, котрі його слухають, не завжди наслідують. Світ потонув у ненависті, злобі, брехні, заздрості.

Саме про неї — потворну руйнівницю душі з чорними й білими(?) відростками-щупальцями — багато думаю останнім часом. І тоді, коли перечитую листи пошти «Калини». Наведу лише кілька прикладів.
Чим вона краща від мене?

«Що їй? Вона гроші в Італії лопатою гребе, дочку вивчила, синові квартиру купила…» А з чого все починалося? Жінку скоротили на роботі, чоловікові платили горілкою і зеленим горошком, діти-школярі не мали в що взутися. Обмотувала їм целофановими торбинками ноги, щоб не намокли в подертих черевиках. Позичила гроші й поїхала на заробітки… Вже за її відсутності важко захворів чоловік, переніс кілька операцій, залишився інвалідом, померла старенька мама, а вона й на похорон приїхати не змогла, бо ще борги дамокловим мечем висіли над родиною.

Без мами виросли діти. Вона не втирала їм сліз від переживань першого нерозділеного кохання, не була на випускному вечорі ні в сина, ні в доньки, навіть до сина на весілля не змогла приїхати, внучка тут без неї народилася… Стільки всього сталося за сім років без неї! То чи є чому заздрити цій жінці?

«У неї дочка вчителька, ходить по селу, як пава. Щонеділі в церкві в новому вбранні. А моя, нічим не гірша, тяжко спину гне в колгоспі за копійки…» Чому ж ваша, пані, дочка не вивчилася на вчительку? Чи ви думаєте, що вчительський хліб такий уже й легкий? Коли та жінка була ще школяркою, вона добре вчилася в школі. Бо ж до інституту тоді вступали за знання. Чотири роки вона сиділа над конспектами, складала сесії, батьки вчили її, хоча працювали, як і ви, в колгоспі, заробляли небагато. А нині та вчителька далі вчиться, ночами перевіряє зошити й пише конспекти уроків, бо вдень, як і ви, обходить господарку, сапає город, доїть корову…

«Мати хату записала на брата, бо в нього, бачите, життя не склалося. Бо я маю все, а він усе життя бідний». То нащо вам тієї хати, як маєте все? Не заздріть братові за якусь стару хатину — самі ж визнаєте, що бідний. Ви, мабуть, не знаєте, що ваша заздрість не тільки вам не дає спокійно спати, а й йому шкодить. Бо ж відомо: ті, кому заздрять, ніколи не бувають сповна щасливими. Імпульси негативу, що їм посилають заздрісники, руйнують ауру, проростають на долі різними нещастями, прикрощами, неспокоєм, страхом. Надто небезпечно, коли рідні люди заздрять одне одному, адже вони поєднані кровним зв’язком. Це можна порівняти зі штовханиною в переповненій маршрутці. Орудуючи ліктями, пасажир найбільшого болю завдасть тому, хто стоїть найближче, пнувши його попід ребра. Він похитнеться і штовхне сусіда, але вже легше. Тим, хто далі, удар не завдасть шкоди.

«На вроду вона непоказна, гуляла в молодості, але якого чоловіка дістала! Все їй помагає, не п’є, на руках носить. Всі люди не розуміють, за що їй таке щастя». Певно що. Якби чоловік пив, буянив або ходив до чужих жінок, то люди мали б про що побалакати і навіть співчували б. Нині часто жінки заздрять одні одним через те, що їхні чоловіки не п’ють. Життя таке настало. Але є серед мужчин такі деспоти, ревнивці, скнари, так знущаються над дружинами на тверезо, що ті не раз думають: «Ліпше би пив. Пияк проспиться, а дурень — ніколи». На доказ цього — ще один приклад.

«Чого мені заздрити? — плакала в моєму кабінеті молода жінка. — Що не пияк і гроші заробляє? Але він мені не дає тих грошей! На продукти на місяць — 50 гривень і завжди вимагає чек. Якщо купую щось на ринку, то записую ціну, а він звіряє. Ми з дитиною за мамині гроші живемо». До речі, мама тієї бідної жінки за кордоном. Купила дочці квартиру, дала гроші на ремонт, придбала дорогі меблі, техніку, одягає і взуває не тільки дочку і внука, а й зятя. Подарувала йому машину. А він нахабно заявляє: «Ти без маминих грошей — ніхто».

Молитва — єдиний шлях до порятунку душі

Роздуми над наслідками заздрості для тих, котрі заздрять, і тих, кому заздрять, привели мене до лікаря-інформотерапевта. Правда, він попросив не називати його прізвища в газеті, бо, мовляв, переважна більшість колег не зрозуміє. На жаль, традиційна медицина досі лінується шукати першопричини тілесних недуг у сфері духовній. А багато з них починаються саме від заздрості — ментальної риси українців. Вона походить від Каїна й Авеля. Тобто ще зі старозавітних часів хтось із нас приречений бути одним, хтось — другим. Незаздрісних людей узагалі не буває. Просто одним болять чужі гроші, іншим — чужі знання, кар’єра, щастя… Заздрість — своєрідна вішалка, на якій накопичуються гнів, агресія, образа… Душа починає від усього цього боліти, хворіти, гинути. Святий Василій Великий казав: «Як іржа точить залізо, так заздрість — душу».

А відтак починає страждати тіло. Саме від образи й агресії хворіє підшлункова залоза, непрощення провокує ендокринні й онкологічні недуги, хвороби горла, легенів. Заздрісна людина страждає від депресії, власної нереалізованості, що призводить до багатьох захворювань, зокрема психічних, а також сечового міхура й печінки.

То як побороти в собі заздрість? Григорій Планчак, ігумен монастиря Святого Теодора Студита, що в Колодіївці Підволочиського району, дає щодо цього багато порад. Послухайте його диск «Заздрість» — і зрозумієте, що це не просто людська слабкість, а страшна руйнівна сила для душі. Ієромонах вустами Івана Золотоустого стверджує, що через заздрість і злобу на світ прийшла смерть.

До Колодіївського монастиря звертаються чимало людей, котрим заздрісники з допомогою ворожок заподіяли багато лиха. Буває, люди настільки заздрять закоханим, що приносять їм на весілля подарунки, замовлені чорними прокляттями — і родини розпадаються, здорові щасливі люди починають хворіти й навіть помирають. Багатьом успішним бізнесменам усі справи летять шкереберть через те, що хтось чимось підлив чи щось там закопав на подвір’ї… Отець Григорій запевняє, що таких випадків дуже багато, і навчає: «Ми на землі для того, щоб не заздрити комусь за добро, а чинити його для інших». Кожна людина, за його словами, має в житті якусь місію. То чому вона має дивитися на інших? Комусь із нас Господь дав знання, комусь — багатство, комусь — здоров’я, талант. Потрібно молитися, щоби Всевишній навчив правильно розпоряджатися всім цим, і не боятися заздрості. Молитва — єдиний шлях до порятунку душі. Якщо ми маємо певні проблеми, то тільки через те, що мало молимося.

З нашими пристрастями важко боротися нам, але просто — Богові. Ієромонах наголошує: важливо не занедбувати духовну недугу, а за перших її симптомів звертатися за порятунком до Господа. Бо чим довше зволікатимемо, тим міцнішатиме стіна між Богом і нами, між нами й іншими людьми. Заздрість — важкий гріх проти ближніх, котрих ми повинні любити, як самих себе. Чи варто ще щось додати?

Ліля КОСТИШИН.

http://vilne.org.ua/index.php?optio...cle&id=1365:bilcherez&catid=19:post&Itemid=26

 

Не думаю, що такі беглузді дії можуть принести християнину найменшу шкоду. Благодать святої тайни Хрещення не змивається і не стирається, навіть незважаючи на особисті гріхи тих, на кого направлено те чарування чи "псування"... Без Божої волі ніщо не відбувається. Ідоли - ніщо, так пише св Павло. Якщо щось і може зашкодити християнину - то хіба страх перед тими "чарівниками"... На жаль, ми живемо ще в напівязичницькому світі.

 

Усе залежить ще й від наступних факторів: чим менше гріхів у людини за плечима, чим сильнішою є віра людини у Бога, тим менше їй можна нашкодити. А ще впливає й те, як людині вдається виконувати Заповіді Божі й прощати ворогів своїх. Усі ці, й мабуть, не лише ці фактори відіграють у цьому дуже важливу роль. Чим більше людина грішить, тим більше потрапляє під вплив диявола, «чарівників», заздрісників, злобних і мстивих людей,спокушених сатаною.

Я усе це пройшов й чимало в житті постраждав через заздрісних людей й, тих, котрі прагнули розділяти і владарювати усіма можливими сатанинськими способами.

Але найбільше заздрість шкодить самому заздріснику й рано чи пізно заводить його у могилу...

Дозволю собі повторитися, але саме ці джерела свідчать про небезпеку зв’язків людей із темними силами. Утім, саме людина, яка зневірилася у Бозі й обрала екстрасенса і ворожку, розплачується за це:
http://www.christusimperat.org/uk/node/16131
http://vilne.org.ua/index.php?option...post&Itemid=26
http://www.k-istine.ru/occultism/occult_disease.htm
http://old.cerkva.info/2006/06/13/vorozhka.html
http://www.livingrosary.org.ua/savio...krim-mene.html
http://bogistina.info/m/bibl/svyash/rodion.rar
http://forum.zl.lviv.ua/topic1729.html
http://sueverie.net/index.php?search..._search&Itemid

Мою думку про це також можна прочитати у темах "Вроки і поробляння"
http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=29113&page=42
та "Євангеліє від Юди"
http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=47580&page=5

 

Погоджуюся частково! Але вважаю, що чоловіча заздрість є не менш небезпечною. Як і через жіночу, звідси підстави та звільнення з роботи, не здорова конкуренція, скандали, бійки, кидання на великі суми, крадіжки, вбивства і навіть, згвалтування...

Чимало чоловіків та жінок їдуть на заробітки й через влансу заздрість та жадібність!

Звісно, зараз багато жінок каже:

Он диви, яка у нього (родича, сусіда, товариша) мобілка, телевізор, пралка, машина, як хата обставлена! Ти глянь, скільки він заробляє!!!!!!!!!!!!!!! Як діти вдягнуті! А що у тебе?

А чоловіки про сусідку чи подругу дружини:
Ти глянь, як вона готує! Як вдягається! Як слідкує за фігурою!

І так далі.... А насправді заздрить, що дружина не така от, як у сусіда по "споживстандарту". Зазвичай, заздрять, коли так кажуть, особливо якщо хтось із пари не має можливості змінити ситуацію на краще на даний момент. Й розуміти заздрісні нерідко не хочуть, що... криза та матеріальні проблеми. Та й матеріальні проблеми ставлять значно вище, ніж духовні! А зрештою усі ми слабкі. Практично у кожного у хвилини мктеріальної скрути, психологічної кризи, важкої хвороби та вкрай поганого настрою щось таке може пробудитися. Головне, як кажуть, не роздувати! І все не буде так погано. Навіщо підливати масла у вогонь?

 

) Прошу пана, або я відстав від життя, або Ви написали це аби не образити жіночу половину. Ше м такого не чув:

Якщо таке сказати дружині, то можна зразу їхати на заробітки.

 

заздрість..., чомусь спало на думку є біла заздрість...і певно чорна, і дві вони не добре впливають на людей...

 

На жаль, так є! Чоловіки все-таки теж бувають досить заздрісні! Знав і знаю таких багато! Просто вони не так багато і не так емоційно про це говорять. І є чимало мужиків, які просто ущемляють своїх жінок, маючи їх за шмату, як лише не обзиваючи їх та не принижуючи, бо їм так подобається (самовиражаються, так би мовити моральний садизм) Заздрісників не обов’язково ділити по статях. Може по статистиці таких жінок і більше. Заздрість, гордість, честолюбство, самолюбство і любов до грошей не завжди пересікаються із заздрістю! А є й жінки та чоловіки, які не заздрять, а лише штовхають когось до заздрості, що теж небезпечно!

 

з чого ви взяли, що жінки більше заздрять? те саме можу сказати і про другу половину...
тут справа не в статистиці...

 

Я сказав, що можливо! Статистики у мене немає! Мені здається, що різниця є не великою. Більше того, я навіть двічі став на бік жінок в останніх дописах, якщо ви це помітили

 

Згадався анекдот:
Одного разу Бог сказав до чоловіка: "виконаю, чоловіче, будь-яке твоє бажання, але у сусіда того буде вдвічі більше"
Чоловік подумав і відповів: "вибери мені, Боже, одне око"

а якщо здорова конкуренція? деяких людей вона добряче штурхає в плечі і допомагає досягати певного успіху. Усі люди порівнюють - себе, інших, їх надбання, і по-різному на то реагують. У когось успіх сусіда викликає напад чорної заздрості, комусь байдуже, хтось починає і сам активніше рухатись.
І тільки дехто щиро порадіє

 

конкуренція, то не заздрість -це повід рухатись вперед, добитися свого , успіху, мети і т.д, а заздрість... яка б вона не була біла чи чорна, то така жаба, що сидить всередині та нашіптує не добре, може нашептати не добре щодо тієї ж конкуренції....

 

Не знаю, що іноді керує людьми: заздрість, злоба, мстивість, не бажання визнавати правду та свої помилки. Мені не образливо за себе, а за одного з модераторів та одного з дописувачів. Я за них помолився: нехай їх Бог простить! Вони знають за що!

Водночас, звертаюся до модераторів: Шановні! Можете мене забанити, а всі мої теми закрити, як Ви це зробили з низкою тем у розділі "Філософія та релігія", а заодно мою кнопку видалити. Вперед! Певен, що люди багато почерпнули з того, що їм намагався донести за волею Божою. Хай тепер вдарять мене й у праву щоку! Я не боюся. Я лише Бога за свої гріхи боюся...

Додам, що нікому з форумчан та модераторів нічого поганого не хотів! Хай мене Бог простить, якщо щось не так! Не ображаюся, а лише говорю правду. Це краще, ніж солодка брехня!

P.S. До речі, тему "Не судіть і не судимі будете" спершу внесли до файних дописів, а потім закрили! Навіщо це було робити? Це не осуд, а запитання! Я немаю кому заздрити й не судитиму. Хай Бог осудить!

 

Може вони поняття не мають про це. (в вус не дують)

Цілком підтримую!

Вже осудили
Тепер і вони знають:

 

Мене це не дискредитує в очах Божих, Може хіба тих, хто має звичку закрити тему безпідставно? Можливо був би трохи кращим, якби не осудив і промовчав, а просто помолився, за таких самих грішників як я! Це, мабуть, Боже випробування... У кожного воно своє! Утім, справедливий осуд все таки менший гріх. Дякую за підтримку!

А кому б було приємно, якби його теми закривали? Причому цього разу, дійсно, безпідставно!