Зауваження від людини яка розмовляє мєждомєтіями.

мабуть я його буду вивчати...але підходи до цього теж можуть бути різними....мені наприклад дуже же цікаво спостерігати еволюцію, а вам?

 

Як само ви будете його вивчати? Що робитимете, або не робитимете? Як ви дізнаєтесь одушевлений це предмет (тіло) чи ні?
Не ходіть колами, скажіть чітко та локанічно.

 

ви вважаєте, що в невідомому повинно бути все чітко і ясно? мабуть щоб чогось дізнатися, треба трохи про це, хоча б бути в курсі, якщо ні, то є кропітка та ретельна робота над цим...? про яку лаконічність ви говорите?

 

Про ту лаконічність що є короткістю та водночас сестрою таланту.:rolleyes:

 

Що саме вам незрозуміло Нортоне?
Я спитав як ви будете досліджувати лежачий перед вами предмет(тіло) щоб зрозуміти чи він одушевлений чи ні? От і все. Я би такий предмет для початку спробував би поворушити, а ще краще завдаи йому тестового болю, вколов би ущипнув і т.п. і спостерігав би за його реакцієй. Як що реагує на біль,значить одушевлений, як що ні, то неодушевлений. Так зрозуміло?

 

ну про ваші методи я вже ознайомлений...але не вважаєте ви, що для таких досліджень, ви надто обізнаний і мудрий, то навіщо викликати реакцію, тим паче, що стосується болю....? я розумію, що в словесному контексті, ви теж неабиякий профі, але це попахує маніакальністю...)

 

Ой не перехваліть. Бо носа задеру.)
Стосовно болю. Лікар ніколи не постаить правильно діагноз хворому не завдавши болю і розпочавши діагностику з анастезії. Це метафора, образне порівняння.

Маніакальністю тут попахує чи не від кожного активного дописувача. Як що продовжувати аналогії.

В чому ви узріли мою "маніакальність"?

 

Чи не занадто (підозріло!) ви переймаєтесь моєю перспективою і долею моїх нащадків? Вони будують своє життя самостійно і так, як вважають за потрібне, не оглядаючись ані на мене (так виховувались), ані на віщунів-Грандів.
А про флюгерство ) - ми з вами живемо в абсолютно різних вимірах.
Коли я в Празі чи Крумлові, я стаю частиною спільноти цих міст (знання мови дозволяє) і насолоджуюсь цим.
Те саме відбувається зі мною і в Лісабоні, так сталося і в Сорії (Іспанія), з якої я тільки но повернулась, а коли я в Києві, мене тягне до Львова...
І саме Львову, моїй рідній слов'янскій кафедрі, я вдячна за те, що виховали в мені цю причетність до широкого світу, тому любі спроби загнати мене за паркан одноразовості (нероздвоєності) - приречені. Я нікому не віддам "свого" Чехова чи Буніна.
І сьогодняшну владу я ненавиджу саме за те, що вона заважає мені бути вільною і самодостатньою людиною вдома.
А ви їй підспівуєте.
Мої вітання!

 

Дядьку...а чи не забагато тільки Вам відомих умов Ви ставите людям, які живуть власними думками та розсудом? Таке враження, що Вас наділено найвищою здатністю сортувати нас на справжніх та хибних, знов таки - за Вашими особистими мірками. І це все нічого, нехай би, але ж міркування Ваші набувають характеру досить..сварливого. Агресивного.

 

Як би ж власними, то і проблеми б не існувало.
А ставити умови мене призначили самі ви. От я і виконую ваші ж настанови. Ви розумієте про що я? І чим більше створюю умов все більше і більше переконуюсь що люди не живуть власним розумом. Абсолютна більшість не живе.
Взяти середнячків на форумі. За красивими словами та словосполученнями "скучна" сірість заяложених формул та формулювань, які вже колись комусь належали і не факт що знаходяться в стані відмирання. А вони їх наче під ксерокс штампують і штапують. А ще боягузство. Неймовірне боягузство сказати щось таке, що виходить за рамки формул та формулювань. Шаблонна публіка, шаблонні уми шаблонні люди. Сірі та нецікаві.

Ви коли небудь бачили форуми однодумців? Жахливе та жалюгідне видовище.

 

Як щоне я, то хто? Не ви ж?

Абсолютна нісенітниця. Або сліпа наівність. Або ви для них не авторитет. А от я для них здатен стати авторитетом.Не віриете? І на мене вони БУДУТЬ оглядатись саме як на віщуна, але при цьому свято вірячи, що вони абсолютно самостійно будують своє життя. А те що їм конче потрібен авторитет - це точно. Ви від цієї місії самоусунулись сівідомо. а святе місце порожнім не буває. От я його і займу при нагоді.:rolleyes:

Я Вам про це долдоню вже декілька тижнів, а ви до цього щойно дійшли.

Ви пам"ятаєте, що я пропонував обнести парканом лише Донбас (в широкому його розумінні) та Москвощину?
Тому вам цей паркан не загрожує. Поки що.

А вони про це знають?
Зі мною не варто вправлятись в літератуних красивостях та високопарними обертами. Я люблю реаліті лайф. Онлайн.

Похвально.

Як що ви ще не побачили, то я підспівую виключно собі. іноді Прокопу, Бліку, Ортодоксу та Самойловичу. При чому свідомо та з задоволекнням. можете за це на мене плюнути.

З чим? Привітаєте трошки згодом. але все одно дякую.

 

А Ви їх робите веселковими, провокуючи агресію?))
Цікаво....
Скажімо, вважаючи людину нецікавою, хіба є сенс у спілкуванні з нею? Яка користь від того вам чи цій людині?

Я люблю все красиве. Ви ж розумієте, про що я?

 

Саме так. Людина здатна проявляти всі свої потаємні якості (як позитивні так і негативні )ретельно приховані саме підчас лютування. Саме в цьому стані падають всі перепони та нехтуються писані правила, етикети і прочі умовності. У людини зникають гальма і вона дає волю емоціям і тим думкам які довго і ретельно виношувала і саме в цей момент розлютування вивільняє їх. Це не просто захопливо - це феєрично захопливо та цікаво.
Справа в тому чи людина після цього жалкуватиме про це, чи ні. Це теж важливо. Але після такого як правило людина назавжди змінюється і в попередній стан вже не вертається.
Хіба це не прекрасно?
І не кажіть що під час меланхолії чи під час веселощів можуть проявитись всі ці якості. Це буде неправда.

А коли перед вами чистий шмат полотна, а у вас в руках пензль та фарби - чи не скористаєтесь ви спокусою щось ізобразити? При чому незалежно від тогшо вмієте ви малювати чи ні.

Мені користь дати людині стимул стати неординарною, а людині зрештою стати неординарною.

можливо. Хоча можете прояснити додатково.

 

Таке собі філософсько - свідоме звернення до темної частини людської душі. Але це провокує негатив в першу чергу до Вас особисто...а крім того, скажімо простіше - псує настрій гарним людям. Хіба це корисно?

 

ВО!!! В точку!
Саме до темної. Тим вона і приваблює, що знаходиться в темряві і ніяк не проявляється і не дає змоги її розгледіти. І її треба звідти виманити, витягти на світ бажий. А вже потім, з часом вона перестає бути темною.
А світла...... та вона і так світла.

Я запасся товстою шкірою як у носорога. Пам"ятаєте?

Та киньте ви ці дурниці. Люди полюбляють дивитись драми більше ніж комедії. І що? Комусь це зіпсувало життя чи настрій? Ну може тимчасово, але зрештою людина виносить уроки з драми частіше, і ніколи не виносить уроків з комедії. А нудне кіно про виробництво та парткоми викликають лише байдужість та в"ялотекучий сум.

Безумовно. Ще й як.

 

Правильно кажете - ДИВИТИСЬ.
Чужу біду руками розведу. Але коли образи та провокації стосуються людини особисто - це вже інша пісня.

Ой, не знаю....

 

А тепер спитайте у себе ЧОМУ дивитись саме драму? Яку мету переслідує глядач? Причина яка? Бо все ж таки у людини є широкий вибір жанрів для перегляду. але частіше всьогшо вибирають саме драму.

Хіба ви не знаєте, що під час перегляду людина мимоволі ставить себе на місце героїв? погодьтесь не заради допомоги "розвести чужу біду", а заради допомоги собі любимому(любимій) влізшм в віртуальну шкіру героїв. Такий собі аутотренінг за допомогою кіно.

Ха! Пісня не інша. Та ж сама. Тільки людина просто вимикає телевізор і продовжує нещасне перебування в своєму коконі. консервує свій темний куточок душі і стає тією самою сірістю та нецікавим.

Тепер знатимете.

 

Емоції. Бажання пережити сильні почуття, поспівчувати, сподівання на хеппіенд, До речі, особисто я драми взагалі не дивлюсь (якщо чесно, я й недрами мало переглядаю), а от комедію - залюбки.

Так, але віртуальний. Тобто - не власна шкіра....

Зовсім ні)

Ще більші сумніви маю)))

 

Тут може бути декілька причин.
1.Ви самі і є драма і за своєю драмою інших не помічаєте.
2.Ви боїтесь емоційно перевантажитсь і щоб не "поїхав дах" виключили із свого культурного раціону цілий пласт.
Тільки от чи на корсить це?

Ви на всих вітрилах прямуєте в кокон.

Не віртуальний називається (о)?анонізмом.:rolleyes:)

Значить мені вдалось посіяти у вас сумніви.

 

Ні, я емоційно навантажена в межах власних можливостей. Крім того, я не завжди можу контролювати надходження негативних емоцій ззовні. Навіщо ж мені свідомо додавати негативу у власне життя? Тим більше - у чуже життя мені теж доводиться його додавати, іноді. Але за виключною потребою.
А Ви це робите граючись на форумі.

Іноді дуже хочеться, але не маю такої можливості. Та й іноді швидко минає))

??? Хіба не навпаки?)))