"Записки українського самашедшого" (2010)

в .pdf форматі http://fs.ua/dl/books/i99495

 

Я почав читати, але не прочитав до кінця. З усім згоден, все відповідає моїм теперішнім поглядам на суспільство і країну, але такі ж тяжкі думки в мене й так з'являються досить часто, щоб багато годин і багато сторінок їх безперервно читати.
І ще сором за себе зразку кінця 90-х початку 2000-х, коли я не знав, хто такий Гонгадзе, погано собі уявляв, що мало б бути після десяти років незалежності замість кучмізму, зі стану "я руський-савеєцький" вже ніби вийшов, але до усвідомлення якими поглядами я, як українець, маю керуватися, ще не прийшов.

 

І Тарас Григорович писав прозу. Є люди, яким ця проза подобається. Роман не зачепив. Зроблений грунтовно, тільки не зачепив, на жаль.

 

Я ще не читала "Записки....", але дуже цього хочу)) Судячи з цитат ця книга все-таки цікава=)

 

Почала читати її, коли гостювала в подружки, і якась вона мені такою песимістичною видалась, що не захотілось дочитувати. Можливо, варто спробувати знову

 

не варто, не вийшов в Костенко образ головного героя.