Актуальне. ) Закарпатська файта у зоні АТО Бійці 128 бригади зловили в зоні АТО сепаратистів. Робі Пуга навіяв мені своїм постом, як вони спілкуються із затриманими… - Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив. - Десь го зловив? - Туй на путьови. - А се наш сепаратист вадь мацкальський? - Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль. - Може узвідати, де суть го цімбори? - Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє. - Йдеме. Я попробую. - Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки? - Что? - Дораз тя ує*у та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш? - Пішеш? - Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь? - Іванов Іван Івановіч - Не миригуй ня, бо точно тя дораз ує*у. Маєш метрику даяку? - Что? (чути звук удару у вухо) - Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт? (Пітьо помагає) - Па-ас-с-спо-орт - Дякуву. (До сепаратиста) - Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш? Паспорт! - Да. Вот в карманє. - Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге? - Что? (чути звук удару у друге вухо) - Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав? - Оказав? - Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив. - Заблудив? - Ти што, дЕбіл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса? - Чєво??? (чути черговий удар у вухо)… Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО: Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество? Де йдеш, до фраса? – куда вас черти нєсут? Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность? Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск? Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы? Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса. Не миригуй ня – Ваши вопросы очень похожи на желание затянуть время или обмануть меня. Это не может не злить. Особенно на фоне всеобщей нервозности в зоне АТО. Дораз тя ує*у – Вы вынуждаете меня применить к вам методы физического воздействия. Это претит моему мировоззрению, но Вы не оставляете мне других вариантов получения необходимой нам информации с Вашей стороны.
На фото вже видно як якраз приберається осінь, гама кольорів якраз осіня! А золота відпустка в вас ще буде?
Ось знайшла Дьоготь,до вашої бочки меду....... В Ужгороді квітне розруха і панує повне безвладдя (ВІДЕО) Неохайний з розбитими дорогами і тротуарами. Зі зловживанням і безладом у сфері громадського транспорту. Проїзд подорожчав, сервіс на нулі, квитки рулонами викидають водії після зміни. А влада бездіє. Навіть більше, Ужгород покинутий напризволяще, бо виконуючий обов’язки міського голови Віктор Щадей, замість того, щоб наводити лад в обласному центрі з його численними проблемами, висунув свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради. Політичні експерти і діячі пов’язують появу Щадея та його соратника Чучки у бюлетенях з вказівкою Балоги-Ковача. Завдання у Щадея не перемогти, а розпорошити голоси ужгородців, щоб до влади шляхом підкупу і фальсифікацій прийшов Василь Ковач (олігарх із Закарпаттяобленерго). Адже якщо Ужгород і надалі підтримуватиме лідера за результатами соцопитувань Сергія Ратушняка, то Ковач ніколи не переможе. Віктору Щадею думати б про підготовку обласного центру до опалювального сезону, який враховуючи політичну ситуацію буде скрутним. Бюджетні заклади Ужгорода вже попередженні про перспективу залишитись без опалення через борги міської влади перед кредиторами. Такими темпами, Ужгород, незважаючи на близькість до охайної і заможної Європи, радше нагадуватиме розбомблене і знедолене місто Сходу України. Жодного докору совісті у Віктора Щадея нема, як власне і політичної відповідальності. А виборці мають усвідомити – Ужгородщині потрібен лідер у парламенті, а не черговий кнопкодав з клану балоги, медведчука, януковича… От тому і пішов в депутати Щадей, до слова в останній день реєстрації кандидатів ЦВК. http://www.clipnews.info/newstopic.htm?id=84388 Я особисто була в Ужгороді...........Місто здалося чистим і охайним. ))) В Одесі,Львові, Харкові, ......Відійди від центру пару кварталів і.......вже не так гарно , це проблема усього пост радянського простору!
Не думаю, шо така "катастрофа" в Ужгороді... Хоча й є такі місця, як Радванка та Шахта, шо колись були циганським так би мовити гетто.
Хто як, а я на Закарпатті нзваного брата знайшов. Навчались разом, а потому - зріднились, наче брати. Їздив до нього в Берегово. Містечко маленьке, але затишне. Хоча, господар там би не завадив (наприклад, як у Вінниці). Разом їздили на Тису, в Мукачево, в Ужгород. Це інший світ - зі своїми законами, укладом життя, традиціями. Люди дуже привітні. Не всі знають українську чи російську, розмовляють тільки угорською. Однак вони дуже чемно чекали, доки мій товариш перекладе усе, що я наговорив. Кухня дуже смачна, багато угорських страв (або мене таким пригощали). Якщо вам хтось скаже, що бограч - це як наш борщ, не вірте )). Смак абсолютно інший! А яка там кава! Усім кавам кава! (ароматна, як у Львові ) А ще коли вперше там був, поверався назад уже по обіді автівкою. І застав у горах захід сонця! Картина гідна пензля Да Вінчі. Раджу усім поїхати на Закарпаття. Там душа знаходить гармонію.
