Не можу погодитись. В Рахівському р-ні поряд є українські і румунські села, а змішані шлюби є досить рідкісні. Так і зберігалися і національна ідентичність і мова.
У мене є два знайомі румуни з чисто румунськими фаміліями:Главацький та Клабановський.Так що змішані шлюби не така вже й рідкість в прикордонних районах,особливо в Карпатському регіоні. ---------- Додано в 23:22 ---------- Попередній допис був написаний в 23:17 ---------- Приторможені,але дороги в них набагато кращі за наші.Це лиш одна з ознак економічного рівня держави.Тут таке...,хто гальмує ще треба розібратись.
Та шо мені дороги їхні. Взагалі незрозуміло відки циганва взялася посеред Європи. Воний самі не знають.
Про циганву.Румуни і румунські цигани це не одне й те саме,циганів там і справді багато,це біда Румунії,а так симпатична країна,але це моя суб'єктивна думка.
Хельга - це скандинавське ім"я. Слав"яни його запозичили і використовують як Ольга. "Хельга" це просто псевдонім, звати мене Оля, але призвіще угорське (дівоче). Якраз я із змішаної родини - дідо угорець, а баба зі словацькими коренями. ---------- Додано в 10:41 ---------- Попередній допис був написаний в 10:27 ---------- Рідкісні, але таки є. Здавалось, що я зі звичайної української родини. Тато трохи знає угорську, мама взагалі не знає, а якщо копнути глибше, то там і угорців, і словаків купа.
Так я знаю,я чому питав,бо в селі звідки вся моя фамілія,ім'я Хільга досить поширене серед старих людей.Не Ольга,а таки Хільга.
На Закарпатті відкрили пам’ятник заробітчанам Перший в Україні пам’ятник заробітчанам відкрито 8 травня у гірському закарпатському селі Колочава. Скульптурна композиція «Пам'ятник заробітчанам» відтворює сумну картину прощання чоловіка з сім'єю. Голова сім'ї із торбою вирушає у світ далекий, його на прощання обіймає маленька донечка. Поруч стоїть зажурена вагітна дружина із дитятком на руках. «Я дуже часто приїжджаю до Колочави і постійно чую, що хтось загинув на заробітках. Після проведення у селі соціологічного дослідження статистика виявилася просто вражаючою: за останні 50 років із Колочави загинули на чужині понад 100 осіб. Тобто, кожного року гине у середньому дві людини. В основному це молоді хлопці та чоловіки у розквіті сил. І не помічати цього не можна – бо це теж фронт, лише трудовий. Жодна війна не забрала у Колочави стільки життів, як заробітчанський фронт»,- пояснив причини створення пам’ятника ініціатор, народний депутат Станіслав Аржевітін. Збоку на плиті викарбувані сто імен загиблих на заробітках колочавців. Композиція стоїть у центрі села, на автобусній зупинці – місці, звідки не одне покоління колочавців проводжало своїх близьких на заробітки. http://tyzhden.ua/News/22253
Це про подорожі, але про нетуристичні особливості регіонів нікуди писати. ---------- Додано в 22:32 ---------- Попередній допис був написаний в 22:31 ---------- А вперше чую про таку смертність. Що з ними стається?
Сьогодні їду у Мукачево. Планую бути і в Хусті. Де в цих містах можна пообідати, щоб із колоритом, ну і не дуже дорого? І чи варто відвідати Берегово, щоб покупатись у термальних джерелах, кажуть, що ці басейни - доволі брудні. Хто купався, як відчуття? Що ще цікавого у цьому трикутнику? Дякую.
Съездите в Колочаву и спросите или почитайте Итальянский дневник русской сиделки http://kp.ua/daily/170511/280545/
Повернувся із Закарпаття. На мій сором, був там вперше. З одноденної поїздки важко намалювати якусь повнону картину, але прийшли з дружиною до спільної думки, що закарпатці – одні з найпривітніших, найдобріших і найтолерантніших людей. Замок Паланок вражає, але мало за серце не хапався через те, що замість реконструкції маємо там такий-сякий перманентний євроремонт. Посмішила підкреслена, як мені здалось, російськість Мукачевого. Але як не дивно, поєднання дорадянської і радянської епохи надають місту якогось цікавого шарму. Спеціально намагався вслуховуватись в розмови місцевих - безподобна говірка! Яка маленька Західна Ураїна, а крок вліво, крок вправо - і скільки специфічного, цікавого. Але ніде не покидає відчуття, що усе це має міцний український знаменник. У тому числі і на Закарпатті. Треба поїхати ще
Такі самі враження, скільки там був російська мова "для туристів", трохи в Ужгороді і Мукачевому ну і роми, мадяри переходять на щось подібне до російської а російської мови, громади як такої немає зовсім
Наскільки я знаю, в Закарпаття, точніше в Ужгороді, є дуже багато відставних військових, які селилися там, не бажаючи повертатись десь в російську провінцію.
Мені здалось, що російськість Закарпаття - дута, не має під собою грунту. А от карту русинства ще можуть спробувати розіграти. Суд в Хусті відмінив рішення міськради про надання Шухевичу почесного громадянина міста. В суд подав якийсь місцевий активіст русинського руху. Як гадаєте, зможуть технологи розбурхати закарпатців русинською темою?
якби ще на закарпатті, крім завезених росіян, хтось ЗНАВ російську мову якось бачив за що дали премию "русского слова" якимось русинським авторам... щось таке там було
