За все платити...

сорі, але мені видається це забобоном, який людина сама собі придумує...
маю сама такий... якщо вирішується якесь питання, то якщо дуже переживаю, нервуюся, то все буде гаразд.. а коли впевнена в собі - то потім настає облом і розчарування.. склалося так пару разів і я тепер від того залежна
іноді знаходжу в собі сили перебороти то.. на всяких котів з перебіганням дороги і на те, що не можна повертатися як вже вийшов з дому, не реагую..

 

в що хто вірить, те і отримує або ми самі вибираємо те що маємо.

а в рівновагу, таким чином сформульовану, не вірю. Хоча з іншої сторони, а може тій людині і потрібна певна порція страждань, щоб щось у своєму життя зрозуміти. Хвороба може означати і якусь проблему, яку Бог таким способом хоче виправити.
Без проблем не буває вирішення цієї проблеми і миті щастя, яке воно приносить.

 

Бо про земне думаємо. Звідсіль нарікання, заздрість й усі інші неврівноважені думки

Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.
Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! (Филип'ян 3:18,19)

А якщо подивитися з філософської сторони, рівногвага там, де протидія. Справді таким є цей світ, з одного боку страждання, з іншого достаток і радість.
Якщо не противитися стражданням, збалансованість втратиться й цей світ рухне.

 

За все треба платити?...Рівновага?... Вірю що є... Але виключно в рамках родини , що передається на покоління.
Якщо хтось з родичів колись зробив щось зле , це відібється на майбутніх поколіннях . Чув про цифру 7.
В нас в родині було таке.По розмовах знаю про інші випадки....

Вiрю що в кожної людини є чорна полоса в житті. І найкраще коли ця "чорна смуга" припаде на молодість.А найгірше , коли на старість.
А вазагалі-то кількість меду і лайна що людина має зїсти на протязі життя є в всіх людей одинакова...
В одних людей ці речі утворюють суміш , в інших чередуються ....

 

Все можна припускати.
Все.
Заздрість...не знаю..хоче це таке ж почуття,притаманне людині,як і егоїзм...як і ...всі людські відчуття...
Не буду розписуватись зав інших...
А про себе...
Заздрю людям,котрі мають можливість відпочити...
Хоч трохи.
Від напруги.
Від думок.
Від болю.
Котрі,після роботи приходять додому...і відпочивають.
Не знаю...

 

До теми - раджу подивитись фільм "ЗАПЛАТИ ДРУГОМУ"
Теж про плату, от тільки в іншому світлі.

 

Ромко, заради тебе і таких як ти й прийшов Христос на цю землю. Ти не один.

 

Ви про рівновагу зовнішню чи внутрішню?загальну чи особистісну?Чим вона вимірюється?
Біль заставляє шукати якщо не полегшення,то хоч виправдання...на мою думку(наголос на слово *біль*)

 

Погоджуюсь з тобою, Ромку, що за все насвіті потрібно платити. Абсолютно за все, окрім однієї найціннішої речі, за котру ми не в змозі заплатити- це ЖИТТЯ У ВІЧНОСТІ. Хоч зі шкіри вилізи, але це не купиш і не заслужиш. І що є найцікавіше, що за це уже Є ЗАПЛАЧЕНО і пропонується нам, людям, БЕЗПЛАТНО!!!!

До речі, згадав один відомий приклад на цю тему. Як один християнин ніяк не міг ніяк пояснити невіруючій людині як це можна мати спасіння безплатно. Він продавав на базарі яблука і вирішив показати йому це вживу. Для цього він посортував по купках свої яблука і на кожній купці поставив ціну, відповідну якості цих яблук. Але на одній купці, де були найкращі, найбільші і найстигліші яблука, він поставив табличку- "Безплатно". Люди проходили повз яблука, і нікому і в голову не приходило взяти яблука з під таблиці "Безплатно", бо звикли за все платити. Але ось звідкісь з"явилися діти, прочитали напис і за мить розібрали усі яблука.
Висновок:
"Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не
станете, як ті діти, не ввійдете в
Царство Небесне!"
............................Ісус Христос ( Матв.18:3)

 

Чоловіче,вистарчить мені і того..хм..життя...
Годі кінця дочекати...спастися від нього...
А то ще й вічне..хто ж то витримає...

 

Ця віра дає вам зміст вашого нещасливого життя? Ну то ви вже від цього маєте бути щасливим.

 

Просто гіпотетично...
Я,хоч і українець...але мене не втішає думка,що комусь гірше від мене...
Кожному своє...але...
Я дійсно переконаний в існуванні рівноваги...у всьому...закон сполучених ємностей...його ніхто не відміняв.
А у Всесвіті пов'язане все.
І,ніхто не винен,що хтось має горе,а когось супроводжує постійний успіх...
Це та ж рівновага...і ніхто не знає,за якими критеріями вибираються щасливі і не щасливі,успішні і неуспішні.
Яким мірилом вділяється біль. І за що...вірніше...чому...
І абсолютно не погоджуюсь з тими,хто стверджує,що все в наших руках.
Згадав свого батька...
Талант...розум,неймовірна працездатність,наполегливість...і неуспіх...крах всього,чим жив...
Він згас.
Як свічка,в 57 років...і лиш два чемодани рукописів,нот...і все...
І знаю безліч бездарів,яким сипеться все(я не лише про матеріальне). Здоров'я,сім'я,кар'єра...при мінімуму зусиль...
Так просто є...і винити когось,соррі - ВЕЛИКИЙ БЗДУР.

 

А якже тоді теорія про "платити за все"? Якщо є такого типу рівновага, то людина має знати, за що платить, хіба не так? Рівновага, то свого роду справедливість, отже, справедливо знати, за що ми платимо.

Ми того не знаємо - скільки і кому, і на що пішло зусиль. Не все в житті є таким, на яке виглядає. А робити висновки на основі порівняння і контрасту, то трошка не порядно, як мінімум.

 

То не заздрість...
Просто констатація..
Я не вчора родився...не все життя в лісі...і не зовсім вже дурень,щоб не бачити очевидних речей...і не робити висновків...

 

Я про неї і не казала, але вона також не в остьанню чергу буває причиною переходу на темну сторону життя.

Люди люблять бачити те, що хочуть. Деякі патологічно схильні до оглядання світу в рожевих окулярах, а в інших протилежна патологія. А я за здоровий глузд.

 

Я бачу реальність...просту.
Без прикрас.

 

Але, Ромку. І їм колись вірветься
А комусь достанеться, коли нарікати не буде ..

Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. (Луки 16:25)

 

Це рівновага...І тут же появляться інші...щасливі...і інші нещасні...
Все йде по кругу...
Це ФАТУМ.

 

Хтось з недурних сказав: Коли не можеш задовільнити свої потреби, -- зменш їх.
І скільки воно людині треба ..

 

Мені...спокою...трошки спокою...трошки передихнути...
І тоді можна далі...
Але це мрії...
Але то видно,багато....