Трошка спокійнішого настрою - так во святкували наші друзі прживаючі на чорногорської полонині, поляк і гуцули. У Куби, в Чорногорі
Кого, Полковника? Та його ніхто тут не тримає, тай він більше в бані миється ніж дописує. А в мене цікава вчора подія. Я живу на березі Ла Маншу, так що при сильному вітрі бризки в вікно періщать. Це властиво, вже і не Ла Манш, а затока Атлантичного океану, бо живу в південно-східній Англії. Прийшов з роботи, дивлюся на море а там три невеликі парусники. Плавали більше години. Великі трикутні паруси у всіх трьох синьожовтого кольору. Половина синього, половина жовтого. Співпадіння? Якщо ні то хто? За півтора року тут не зустрів ні одного українця...
Давайте честно и по пунктам. Где ахинея? ---------- Додано в 09:01 ---------- Попередній допис був написаний в 09:00 ---------- Это которых в лазне держат постоянно? ---------- Додано в 09:05 ---------- Попередній допис був написаний в 09:01 ---------- Эх, Педро, разочаровали Вы меня. Я считал, что Вы увидели там всплывающую российскую подводную лодку с триколором на рубке.
Малоймовірно, але мій друг Олексій, який опинився в Ексетері, колись працював рятівником на водно-спортивній станції. У серпні 1991 року, будучи єгерем на Алтаї, він послухав радіо, зробив з підручних матеріалів синьо-жовтий прапорець, піднявся на сопку і дав три постріли у повітря.
Ні, Полковнику. Душам тих, кому салютував Ваш батько на Замковій горі щороку 7 листопада. Самі писали - лопата, ремінь, кут 45 градусів, нє? Тільки душі творців та стовпів совка не на небі, а у глибокому підземеллі.
Музичне вітання до Дня Незалежності -- Червона Рута http://www.youtube.com/watch?v=Nr8i3jzo5fk Посольство США в Україні бажає українцям щасливої 22-ої річниці Дня Незалежності. Співробітники посольства вирішили заспівати одну зі своїх улюблених українських пісень "Червона Рута", щоб висловити свою повагу до української культури і відзначити це свято. -- Ось справжні люди і справжні друзі.
http://youtu.be/rtZaEQnrlKA ---------- Додано в 00:35 ---------- Попередній допис був написаний в 00:32 ---------- http://youtu.be/Jx4DTrEu2Gg
С Праздником, землячки! Третью, как всегда, за "Смерть москалям"! Третью, Ромко, а не первую. Не перепутайте, шановные! Киев. 23 августа. INTERFAX.RU - Сотрудники посольства США в Киеве поздравили украинский народ с наступающим Днем независимости, исполнив знаменитую песню Владимира Ивасюка "Червона рута". Смотрите оригинал материала на http://www.interfax.ru/world/news.asp?id=325069
День незалежності України. Свято з присмаком гіркоти. Мов соняшниковий мед. Свято, яке багато хто з українців стидається святкувати. День, за який нам трохи ніяково. Не таким ми хотіли б бачити це свято - хтось обов`язково згадає і те, що Україна посідає одне з останніх місць у світі з рівнем корупції десь між Зімбабве і Папуа - Новою Гвінеєю; хтось говоритиме про відсутність справедливості в судах; хтось зверне увагу на найнижчі у Європі пенсії та зарплати. Все це правда. Але правда також і в тому, що країну свою, свою землю люблять не «за щось». Її люблять просто тому, що вона є. Як люблять батьків не за те, що вони дарують цукерки і сотої телефони; як люблять дітей – навіть хворих і не красивих. Якось в потязі одна жіночка сказала: я люблю свою країну і хотіла би пишатися нею, але не знаю за що. А я – знаю. Україна – це не лише Андрій Шевченко, брати Клички і Чорнобиль; Україна це не лише борщ і вареники. Україна – це земля і народ, які були і є найкращими. Просто ми не знаємо, чомусь навіть не прагнемо цікавитися нашою історією, а якщо і поринаємо туди, в глиб віків, то в переважній більшості дістаємо звідти сам негатив. Така вже вдача в українців – плакати і перераховувати хто нас зобижав і гнобив. Ми досі не переступили через отой комплекс меншовартості, який сидить в нас – звідси прагнення й зараз шукати причини наших негараздів у ворогах, гасячи десь у підсвідомості думку, що першими нашими ворогами є ми самі. Наша байдужість, наша егоїстичність, наша заздрість один до одного. Стару українську мудрість «Моя хата з краю – перший ворога стрічаю» ми вивернули навпаки і… плачемо. Так от, шановне товариство. Україна – найкраща країна, а Українці – найкращий народ. Ми рятували Європу під час монголо-татарської навали у XIII сторіччі – тілами і кров`ю захисників Києва, Чернігова, Переяслава і Львова наші предки перепинили похід Чингізхана до «останнього моря». Українці захистили Європу від турецького натиску, під Хотином і Віднем власною звитягою прикривши міста Німеччини, Чехії, Франції від переможної ходи яничарських полків. Українці ламали хребет гітлерівські Німеччині – страшною ціною. А ще українці внесли непересічну долю у світову культуру й науку. Хто винайшов рентгенівські промені? Гадаєте, герр Вільгем Конрад Рентген? А от і ні. Першість належить українському вченому Івану Павловичу Пулюю. Хто винайшов перший у світі гідролітак? Це зробив Дмитро Павлович Григорович. Українська земля дала людству «батька» гелікоптерів Ігоря Сікорського, легендарних Сергія Корольова, Бориса Патона, Льва Платоновича і Володимира Львовича Семиренків, відомого на увесь світ філософа Григорія Сковороду, видатного художника Івана Рєпіна, найкращу співачку усіх часів і народів Соломію Крушельницьку, нобелевського лауреата мікробіолога Іллю Мечникова і сотні, сотні інших вчених, письменників, філософів, героїв… Навряд чи пересічному українцеві відомо, що у найвеличнішому досягненні людства – польоті людей на Місяць блискучий внесок належить одному з основоположників світової космонавтики, колишньому офіцеру УНР Олександру Гнатовичу Шаргею (псевдо – Юрій Васильович Кондратюк). Саме він розробив найоптимальнішу траєкторію, за якою на Місяць літали американські «Аполони». Ця траєкторія досі відома серед космонавтів як «траса Кондратюка». На космодромі у Флориді встановлено пам`ятник тим, хто зробив казку бувальщиною і серед них – ім`я українця. Небагато з нас згадають ім`я Михайла Васильовича Остроградського. А між тим ця людина стоїть в ряду найвеличніших математиків усіх часів і народів разом з Ейлером, Паскалєм, Ньютоном, Ферма, Лобачевским, Декартом… Хто чув про Катерину Василівну Білокур? А це – одна з найгеніальніших художниць світу, про яку сам Пікасо якось сказав: «Якби в нас була художниця такого рівня, ми змусили б заговорити про неї увесь світ». Твори українки включено у список найбільших світових надбань культури ХХ сторіччя. Увесь світ досі із захопленням говорить про найвеличнішого борця в історії – Івана Максимовича Піддубного. Шестиразовий чемпіон світу з боротьби він досі вважається еталоном атлета, символом сили духу й тіла, а також ґречності, чесності й благородства. Якщо і говорити про людину, яка втілює у собі український менталітет, український дух – то це саме Іван Максимович. Отож, ми маємо чим і ким пишатися. Кожен з нас може продовжити список – від Сірка до Солов`яненка і Лобановського, від Приймаченко до Турчиної і Латиніної. Кожен може згадати звитяжні перемоги синів України на полях битв під Хотином і Конотопом, Грюнвальдом і Львовом. Взяття Кафи і Дюнкерка; захист Відня і Києва; штурм Монте Касіно і Очакова – назавжди вписав імена українських воїнів у скрижалі найвидатніших перемог у світовій історії. Треба просто не забувати про це. Або – дізнатися, якщо до цього часу хтось не відає, чим славна земля наша. Зі святом, вас, українці! З повагою і гордістю, ПАВЛО ПРАВИЙ
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.