Хвилина мовчання.

За минулу добу внаслідок бойових дій, на жаль, 1 український військовий загинув, ще 1 зазнав поранення (внаслідок підриву на розтяжці в Троїцькому на Світлодарській дузі) і 1 отримав контузію (в Пісках)

 

Щось не доберу - цьому Мокбо подобаються втрати наших бійців, чи просто тема?

 

"Анатолію було лише 28": Під Широкиним трагічно загинув кулеметник Дніпропетровщини (фото)

Вдома, у Зеленодольську, Анатолія Неніцу чекали з війни дружина Дарина та двоє дітей.


Анатолій Неніца. Фото: "Фейсбук".


"Учора ми отримали трагічну новину. Під час активних дій в зоні АТО загинув наш земляк - кулеметник розвідувальної роти – Неніца Анатолій. Анатолій підірвався на міні, героїчно виконуючи свій військовий обов’язок в селищі Широкине під Маріуполем. Анатолію було лише 28", - повідомив користувач Віктор Мудрий на своїй сторінці у "Фейсбуці".

 

Олександр Олександрович Сизов народився 21.09.1980 року у селі Астраханка Мелітопольського району Запорізької області.
Закінчивши 9 класів, пішов далі вчитися до Вищого професійного училища, де став поваром, а потім закінчив Мелітопольський автомоторний технікум за фахом "економіка".
До війни працював електриком на трикотажній фабриці. Мешкав з батьком, але той три роки тому помер.
Призваний за мобілізацією 23.07.2015 року Мелітопольським РВК.
Військовослужбовець 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї окремої мотопіхотної бригади.
Олександр не мав чітко визначеного позивного, але всі його називали "дядюшка АУ", через випадок, коли їх приїхали міняти, а він мінятися не хотів і коли його почали кликати, він виліз з зельонки з неголеною бородою.
Людина з дуже добрим серцем та почуттям справедливості, він не лякався небезпек і завжди був готовий виконати будь-які завдання.
А потім настав день, коли на Маріупольському напрямку широко відкрила очі війна.
Крили наших жорстоко. Земля стогнала, земля палала, ревіло повітря. На жаль, Олександр виявився тим, хто цей обстріл не пережив.
Загинув він 10 жовтня об 11.00 біля села Талаківка Новоазовського району Донецької області внаслідок осколкового ураження в голову від розриву 82-мм міни.

 

Ще одна втрата сталася на Сході країни. Під час бойових дій у зоні АТО загинув 22-річний військовий з Хмельниччини.

Як повідомляє Хмельницький з посиланням на прес-службу Новоушицької РДА, військовий родом з села Заміхів Новоушицького району. Сергій Колубай служив у 24-й механізованій бригаді Збройних Сил України. Молодий хлопець трагічно загинув під час виконання військового обов'язку в зоні проведення АТО.

Зі мною служить його дядько.

 

Втрати. Березень.
Загиблі березня: 35 облич героїв

 

Вічна подяка та світла пам'ять героям.
На обличчя хлопчиків молодше мого сина не можу дивитися. Який жаль, це просто жах((

 

За минулу добу внаслідок бойових дій 2 українських військовослужбовців загинули, ще 8 – дістали поранення.

 

22 квітня 2017.
Один військовослужбовець Збройних Сил України загинув, ще троє отримали поранення.

23 квітня 2017.
Один український військовий загинув, ще троє отримали поранення.

25 квітня 2017.
Троє військових Збройних Сил України загинули, ще п'ятеро отримали поранення.

26 квітня 2017.
Один військовий загинув і шестеро отримали поранення.

27 квітня 2017.
Троє військових зазнали поранень.

Станом на 06.00 29 квітня 2017 року.
За минулу добу двоє військовослужбовців Збройних Сил України загинули, ще шестеро — отримали поранення.

11 двухсотих.

 

За минулу добу загинуло ДВОЄ і поранено ШЕСТЕРО військовослужбовців.

і ні одного, блядь, мусора

 

Щоби комусь таки стало зрозуміло, що таке "поранення", -

 

"Кожен божий день": У центрі Києва встановили жахаючий календар втрат українців на Донбасі
Повний текст читайте тут: "Кожен божий день": У центрі Києва встановили жахаючий календар втрат українців на Донбасі

 

На Львівщині в останню путь провели двох загиблих героїв - Андрія Луців та Володимира Іваник. Бійці пішли боронити Україну добровольцями, а загинули 21 червня під час бою поблизу Авдіївки, передає "5 канал".

Андрій Луців та Володимир Іваник були давніми товаришами. Перший до війни на сході працював таксистом, другий - будівельником. Проте друзі вирішили повернутися до своїх занять після перемоги над ворогом. Разом вступили до добровольчого підрозділу.

"Це кістяк... не буду говорити за всю Україну, але кістяк нашого міста. Коли прийшла команда, що потрібно прийти і допомогти побратимам - вони зібралися і поїхали на фронт", - розповідає боєць 24-ї механізованої бригади ЗСУ Ігор Саган.

За три роки війни пліч-о-пліч Андрій та Володимир пройшли найгарячіші точки Донбасу: боронили Широкине, Піски, Донецький аеропорт. 21 червня бойові побратими прийняли свій останній бій поблизу Авдіївки.

"Це було під час бою. Ворожий танк виїхав на позицію, почав обстрілювати позицію і так сталося, що він прямою наводкою влучив у наших хлопців. До останнього боролися, хлопці були відважні", - згадує боєць Української добровольчої армії "Єгерь"

Андрія Луцева поховали у Бориславі. Йому було 39-ть. 30-ти річного Володимира Іваника у сусідньому Стебнику, звідки той був родом. Обох провели в останню путь з військовим почестями. Понад тисячу людей прийшли попрощатися зі своїми земляками.