хто звідки...

Відповідь: хто звідки...

Toyvo
Я почему про 129-ую школу вспомнила - там тоже, как и в 99-ой, был прекрасный яблоневый сад, еще хороший стадион, и роддом за забором
Так вот в конце 80-х годов почему-то хотели вырубить этот сад, и мои родственники, и я, в частности (мне тогда было лет 8) ставили свои подписи под обращанием к кому-то там, чтобы сад оставили в покое. И его оставили. Сейчас-то там остался этот прекрасный сад???????
Еще помню что было страшное землятресение в Армении и все собирали вещи, кто что может и относили их в 129-ую школу, чтобы их отправили пострадавшим в Армению. Моя мама где-то достала (тогда надо было все именно доставать, ничего хорошего просто так нельзя было купить) новые детские вещи, и я отнесла их в эту школу для армян.

Последний раз была в Харькове в 1990 году, т.е. в 9 лет. Все ругаю себя, что надо обязательно съездить. Ведь тянет туда, все таки часть детских лет там прошла, эх, ностальгия...

 

Відповідь: хто звідки...

А я Городоцький - зі славного підльвівського міста Городка. Хоча боюсь в майбутньому з тою урбанізацією та глобалізацією, можливо і не стане мого Городка - Львів поглине, а може і навпаки :D

 

Відповідь: хто звідки...

Та нє...Навіть Зимну Воду ще не поглинув..
Скоріш навпаки.

 

Відповідь: хто звідки...

Зєлєноград був раніше молодим, зеленим містом.

А Серпуховщина запам'яталась мені численними церквами.... безверхими, з березами, що поросли всі стіни, запущеними до невпізнання, які стояли... посеред лісу, посеред лук...

Додано через 5 хвилин

Та ні. Про грубу книжку про Навроцького я лише чула.
А маю маленьку, котру скомпонував о І.Цар.

 

Відповідь: хто звідки...

Да, на Серпуховщине очень много церквей, которые в советские времена пришли в упадок, сейчас там, Слава Богу, все возраждается и реставрируется.

А по поводу Зеленограда - он и сейчас молодой и зеленый, не считая новых районов. В этом году ему стукнет лишь 50 лет. Он строился как аналог американской силиконовой долины, как Центр советской микроэлектроники, и поэтому процент людей с высшим образованием у нас очень велик.
Я живу в 5-ти минутах хотьбы от шикарного лесопарка, хорошо - открываешь окно - птички поют

 

Відповідь: хто звідки...

У мене є книжка, написана моїм хорошим другом отцем-доктором Леонідом. Ця книжка не дуже велика, але цікаво описана, там є свідчення людей, доречі, які ще досі живі. До 100 сторінок.

 

Відповідь: хто звідки...

О, Миху Ви навіть не знаєте як в точку попали..)) Тільки на рахунок моїх родичів. Мій дід дійсно був засланий підпільно на Західну Україну. Але замість працювати по плану або повернутись додому вирішив назавжди тут залишитись. З ним совєти прогадали.
Зрештою своїм прикладом він доводив, що ту гарні люди... Ви ж знаєте, що до галичан існують певні стереотипи навіть в Україні.

 

Відповідь: хто звідки...

Чого всі? І я не маю!
А що, то зле?:no:

 

Відповідь: хто звідки...

Мушу вам признатись,що і я не маю...

 

Відповідь: хто звідки...

Я народилась в Києві. Так само як і моя мати з татком. Але маю коріння, що сягають Кіровоградщини, Росії, Черкас. В майбутньому планую корені родини закинути у Львів!

 

Відповідь: хто звідки...

Вітаю вас, землячко! І я народилася в Бродах! Мій батько - бродівський. Зараз там мешкає його сестра з сім"єю. Згодом батьки переїхали до Сокаля, де я закінчила школу. Потому вступила до лісотеху і сказала батькам, що залишаюся у Львові і зав"язую з провінційним минулим. Ось уже 14 років мешкаю тут, останні 5-ть - на Стрийській. Мій чоловік теж сокальчанин. З 28-го грудня (ми розписалися) і він зав"язав з провінційним минулим...

Додано через 7 хвилин

Моя бабуся з Сорочинців. Потрапила до Бродів таким самим чином, як ваша. Дідо був місцевий. Обоє поховані на місцевому кладовищі.

 

Відповідь: хто звідки...

Народилась і виросла у Львові. В інших містах ніколи не мешкала, та й не уявляю себе поза межами Львова (турпоїздки не рахуються).
Мама з Мостиського району Львівської області, смаглява кароока брюнетка з колоритним прізвищем Сало. Тато народився у Тернопільській області, в крові намішано поляків і німців, українців там мало.От в Росії коріння точно не має. Хотіла написати що вийшла заміж за росіянина, а потім згадала що дід чоловіка хоч і говорить російською - а переїхав з Болгарії. Сташно подумати скільки в наших дітях крові різної намішано :D.

 

Відповідь: хто звідки...

Ггг...
Глянув Ваш аватар... і ствердно закивав головою...

 

Відповідь: хто звідки...

Народ, дайте мені полковника трохи ... я то затіяли... я не маю... я не маю....

 

Відповідь: хто звідки...

Родина - Донбасс, потомок курских крестьян, которые еще до революции приехали работать на заводах и шахтах Донбасса. Муж сестры - западенец, приехал в Донецк в начале 60-х, окончил институт, работал начальником цеха на оборонном предприятии, потом с сестрой уехали в Сибирь. Сейчас живут в Донбассе. Родственники проживают и в России и в Украине. Получаю удовольствие от общения со всеми, слава Богу раздела между Східом і Західом в семье не происходит

 

Відповідь: хто звідки...

Львiва, все залишилось як і раніше, хіба що сад трішки занедбаний. Але занедбаність це зараз загальна риса міста. Хоч би рада прийняла рішення про перевибори голови і Харків може знов стане чистим і охайним.

 

Відповідь: хто звідки...

а його й нема... то політика.

 

Відповідь: хто звідки...

Народився в Квасилові, Рівненьська область, пожив там 5 років, а потім переїхав у Львівде живу дотепер, ніяк не хочу покидати міста Лева вонодуже класне, таке ж як його жителі...Мама і тато - українці, тато виріс на Волині..

 

Відповідь: хто звідки...

Своє коріння я достатньо дослідив (за однією лінією на 11 колін (*) ) але напишу коротко:

Переважно – Чернігівщина, Полтавщина.
Назва залізничної станції Шамраєво (наподалік Кременчуга) – від прізвища предка – козака, який отримав дворянство. Він же “викрав” на Кавказі красуню-грузинку. Її риси успадкувала моя прабабця (по лінії матері).

Радує око документ про те, що 9 поколінь тому була “дочка Київського полкового обозного” (померла у 1725 році).

Дід по лінії матері народився у Кам’янці Подільському, але рід “етнічно” не звідти.

Коріння рідного діда по лінії батька простежуються у Курській губернії (м”ясна та сирна промисловість).

А другий чоловік бабусі (по лінії батька) – теж корінням з Чернігівщини. Випускник Військово-медичної академії в Санкт-Петербурзі. Потім – мордовські пересилки, потім поселення в Туркменістані. І тільки коли таваріщ сталін змушений був розвернути в Середній Азії військові шпиталі, діду дозволили переїхати працювати до Ашхабада.
Там я й народився – від матері – уродженки Києва і батька – уродженця Києва і прожив 6 років.

Аллах акбар !
___________________________________
(*) Перший відомий історії носій козацького "ніка" був схоплений і страчений поляками під час битви під Лубнами приблизно у 1648 році.
Його онук - полковник, осавул, наказний гетьман - отримав дворянство Універсалом гетьмана Д.Многогрішного у 1671 р.; підтв. унів. гетьм. Самойловича у 1872 та и унів. гетьм. Мазепи у 1688.



Герб “тієї” лінії. Прізвище я не успадкував (лінія продовжується в Штатах; серед його носіїв – всиновлені дітки з азійськими генами).
Зустрічалися – американці, ми і ще далекі (але відомі) родичі зі спільним корінням. Щоправда, крім історії та генеалогії, важко знайти спільні інтереси.

 

Відповідь: хто звідки...

Хоч я корінна закарпатка, нема родичів ні в Росії, ні з інших областей України, але "мікс кров"ний" насичений. Крім українців ще є угорці, словаки, подейкують, що навіть італійці. А чоловік мій має грецькі корені, то наш малюк добряче наміксований.